Діагностика технічного стану. Візуальний огляд. Методи та технічні засоби апаратної діагностики

8.1 Технічна діагностика - область знань про розпізнавання стану технічних систем (об'єктів), що досліджує форми прояву технічного стану, що розробляє методи й засоби його визначення. Технічна діагностика вирішує три типи завдань по визначенню станів технічних об'єктів.

1. Завдання по визначенню стану, у якому перебуває об'єкт у даний момент часу.

2. Завдання по пророкуванню стану, у якому виявиться об'єкт, у майбутній момент часу. Це завдання прогнозу. До них відносяться завдання визначення періодичності діагностування й ремонту.

3. Завдання визначення стану, у якому перебував об'єкт у минулому. Це завдання генезису. До цих завдань ставиться розпізнавання причин відмови, розвитку ушкодження, аварії.

Основним поняттям у технічній діагностиці є технічний стан (ТС) - сукупність ознак (параметрів), що характеризують зміну властивостей об'єкта в процесі експлуатації.

Прогнозування ТС - визначення виду ТС об'єкта і його параметрів з деякою ймовірністю на майбутній інтервал часу. Діагноз - результат діагностування ТС - установлення несправності в об'єкті або віднесення об'єкта до певного класу ТС. Діагностична модель - формалізований опис об'єкта ТД, яке необхідне для рішення завдань діагностування. Форми опису: аналітична, таблична, векторна, графічна. Діагностичний параметр - параметр (ознака) об'єкта, кількісно або якісно характеризує ТС об'єкта. Параметри мають наступні градації: номінальний, гранично припустимий, гранично можливий, аварійний.

Алгоритм - послідовність дій, побудована за певними правилами для досягнення поставленої мети.

Основними завданнями технічної діагностики, як науки, є: визначення технічного стану об'єкта діагностування в умовах обмеженої інформації; вивчення методів і засобів одержання діагностичної інформації; розробка алгоритмів автоматизованого контролю, пошуку дефектів; мінімізація постановки діагнозу. Технічна діагностика вивчає методи одержання й оцінки діагностичної інформації, діагностичні моделі й алгоритми прийняття рішень. Технічна діагностика базується на двох теоріях: теорії розпізнавання й теорії контролепридатності (рисунок 8.1).

Рисунок 8.1 - Структура технічної діагностики

Теорія розпізнавання, використовуючи діагностичні моделі при дослідженні об'єкта, визначає вирішальні правила для розпізнавання поточного стану й виду несправності. Завдяки відомим характеристикам несправностей з'являється можливість розробки оптимальних алгоритмів (послідовності) розпізнавання.

Теорія контролепридатності вирішує питання раціональної послідовності пошуку елемента, що відмовив або несправного елемента, контролю стану об'єкта. Рішення базуються на використанні діагностичної інформації, яка характеризує стан об'єкта.

Контролепридатність - пристосованість об'єкта до виміру діагностичних параметрів засобами діагностування, властивість виробу забезпечувати достовірну оцінку технічного стану й раннє виявлення несправностей і відмов. Контролездатність створюється конструкцією виробу й прийнятою системою технічного діагностування.

Поиск по сайту: