Б. Позаротові (екстраоральні) методи рентгенографії

Екстраоральні методи рентгенографії дозволяють оцінити відділи верхньої і нижньої щелепи, СНЩС, кістки обличчя.

Основними рентгенологічними методами є знімки в таких проекціях:

1. носо-підборідочна

2. лобно-носова

3. передня аксальна

4. бокова по Парма для рентгенографії СНЩС

Серед інших методів рентгенологічного дослідження:

1. Томографія і зонографія. Її приводять при дослідженні додаткових пазух носа, СНЩС, орбіти.

2. Телерентгенографія – метод отримання на плівці істинних розмірів досліджуваного об’єкту. Фокусна відстань складає від 1,5 до 3,0 метрів. Методика широко використовується в ортодонтії і щелепно-лицевій хірургії у хворих з аномаліями розвитку, аномаліями прикусу, деформаціями лицевого черепа.

3. Електрорентгенографія – методика отримання зображення на напівпровідникових пластинах з послідуючим перенесенням його на папір. На електрорентгенограмах простежується як кісткові так і м’які тканини, добре виражений краєвий ефект. В стоматології електрорентгенографію використовують при переломах, запальних процесах.

4. Сіалографія – методика дослідження протоків слинних залоз для діагностики запальних процесів їх та слинокам’яної хвороби. Дослідження проводиться шляхом введення в протоки слинних залоз підігрітих водорозчинних йодвмістких контрастних речовин.

Препарати: тріомбраст, урографін.Для дослідження привушної залози вводять 2-2,5 мл. підщелепної 1-1,5 мл. контрасту. Знімки проводять в бокових і прямій проекціях.

5. Фістулографія – введення контрастних речовин в нориці.

6. Кістографія – введення контрасту в порожнину кісти після проколу її та евакуації вмісту.

7. Артрографія – методика рентгенографічного дослідження СНЩС після введення в порожнину суглобу повітря чи R-позитивних водорозчинних контрастних речовин.

8. Ангіографія – методика R-го дослідження судин щелепно-лицевої ділянки.

Рентгеносеміотика захворювань в стоматології

1. Остеопороз – симптом, що характеризується зменшенням кількості кісткової тканини в одиниці об’єму кістки. При цьому трабекули як в губчастій так і компактній частинах кістки витоншуються, а в подальшому повністю зникають. Остеопороз представляє собою дистрофічний процес, що протікає без зміни зовнішньої форми кістки і є зворотнім.

По рентгенологічній картині розрізняють 2 види остеопорозу:

а) плямистий;

б) рівномірний.

а) Плямистий остеопороз зустрічається в ранні періоди захворювань і характерезується наявністю множинних ділянок просвітлень різної величини, з нечіткими контурами, що мають округлу чи овальну форму. Корковий шар кістки залишається незміненим.

б) Рівномірний остеопороз характеризується прозорістю кістки у відповідному сегменті. Рідкі ніжні трабекули мало затримують рентгенівські промені і тому майже не диференціюються. Корковий шар на всьому протязі витоншений, підкреслений і виділяється інтинсивністю своєї тіні.

По місцерозміщенню і об’єму остеопороз буває:

а) місцевим

б) регіонарним

в) розповсюдженим

г) системним.

а) Місцевий розміщується в обмеженій зоні основного вогнища пораження.

б) Регіонарний захоплює цілу анатомічну область, що відповідає локалізації патологічного процесу.

в) Розповсюджений характеризується ураженням всієї кістки і свідчить про важке протікання захворювання.

г) Системний остеопороз захоплює всі кістки скелету.

2. Кісткова атрофія характеризується зменшенням об’єму кістки. Вона може бути проявом як фізичного інволютивного процесу (стареча атрофія), наприклад атрофія альвеолярного відростку нижньої щелепи, так і наслідком різних патологічних змін (атрофія від бездіяльності, нейротрофічна, гормональна).

3. Деструкція – симптом що характеризується руйнуванням кісткової тканини і заміщенням її іншою патологічною тканиною. Деструкція може бути різною за походженням (запальною, бластоматозною) і характеризується наявністю поодиноких, або множинних дефектів в кістці, різної форми і величини з нечіткими або чітко окресленими контурами.

4. Остеоліз – симптом, що представляє собою повне і безслідне розсмоктування кістки без заміщення патологічною тканиною. При цьому зникають всі елементи кісткової тканини – корковий шар, губчата речовина і субхондральні пластинки, що чітко виявляються на рентгенограмах.

5. Остеонекроз – симптом, що характеризує змертвіння ділянки кістки внаслідок недостатнього чи повного припинення живлення. Розрізняють 2 види остеонекрозу:

1) септичний;

2) асептичний.

6. Остеосклероз – симптом, що характеризується збільшенням кількості кісткової тканини в одиниці об’єму кістки.

Рентгенологічно остеосклероз виявляється в зміні структури губчатої речовини. Окремі трабекули різко потовщені, число їх збільшується, а світлі проміжки між ними зменшуються. Корковий шар потовщується зсередини, а внутрішній його контур стає нерівним. По мірі розвитку процесу кістка стає компактною і гомогенною. Найвища ступінь остеосклерозу називається ебурнеацією або слоновістю кістки.

Рентгенологічними симптомами пораження суглобів в основному є:

1) зміна розмірів рентгенівської суглобової щілини (звуження чи розширення).

2) зміна характеру контурів і форми суглобових поверхонь і суглобових кінців кісток.

Травматичні ураження зубів і щелепи

При цьому з допомогою рентгенологічного методу вирішують наступні завдання:

1) встановлення наявності або відсутності порушення цілості зубів і кісток щелеп;

2) визначення особливості пошкодження (тріщина, перелом, вивих), уточнення характеру співвідношення відломків і наявності осколків і сторонніх тіл;

3) забезпечення спостереження за окремими етапами загоєння перелому і віддаленими результатами лікування.

Основними рентгенівськими симптомами травматичних пошкоджень є:

1) лінія перелому

2) зміщення відломків.

Для визначення характеру цих симптомів обов’язково необхідно рентгенограми черепа в двох проекціях.

На рентгенограмі лінія перелому представлена звивистою чи хвилястою лінією просвітлення в межах кістки (при умові розходження відломків).

Поиск по сайту: