Доброякісні пухлини щелеп

1) Остеома – представляє собою обмежене розростання кісткової тканини, що зв’язана з порушенням процесу остеогенезу. В залежності від характеру кісткової структури пухлини розрізняють компактну, губчасту і змішану остеоми. Пухлина може розміщуватись в товщі кістки щелепи, або рости на її поверхні.

Екзофітна пухлина рентгенологічно визначається у вигляді додаткового кісткового утвору, що має неправильну округлу, інколи витягнуту форму і широку основу. Пухлина складається з компактної чи губчастої кісткової тканини, зберігає чіткі, рівні контури, а край її є продовженням коркового шару материнської кістки.

Часто місцем локалізації екзофітних остеом є лобні та верхньощелепні пазухи, які при великих розмірах пухлини можуть деформуватися з витонченням і навіть узурацією їх стінок.

При внутрішньокісткових остеомах спостерігається наявність гомогенної інтенсивної тіні, що має округлу чи овальну форму і чіткі контури. Локалізація пухлини в ділянці альвеолярного відростка зумовлює вторинне зміщення коренів відповідних зубів.

2) Остеоїдна остеома – в щелепах зустрічається рідко. Пухлина росте повільно і не перевищує 2 см. в діаметрі. Остеоїдна остеома розміщується ближче до коркового шару і викликає різку болючість, що зумовлена відкладанням в її тканині саліцилатів.

Типова картина на рентгенограмі: прозора пухлина з склерозованими краями. Частіше розміщується на нижній щелепі в ділянці премолярів і молярів.

3) Хондрома. Хрящеві пухлини частіше локалізуються в центральному відділі верхньої щелепи, в ділянці вінцевого і суглобового відростків і зустрічаються у віці 25-30 років.

Рентгенологічна картина характеризується наявністю неправильно округлого чи овального вогнища деструкції, з чіткими контурами, що різко відмежоване від незміненої кісткової тканини. На світлому фоні пухлини простежуються інтенсивні включення звапнень.

Хондроми ростуть повільно, але мають схильність до малігнізації

4) Остеохондрома. Остеохондроми локалізуються переважно в додаткових пазухах носа, або поблизу основи черепа. На рентгеограмі визначаються ознаки остеоми і хондроми. Хрящева частина розміщується у вигляді шапки навколо кісткового масиву пухлини. Остеохондроми будучи доброякісними пухлинами у зв’язку з характерною локалізацією в пазухах можуть давити на життєво важливі нервові і судинні стовбури, а проникаючи в ділянку черепа і на ямку турецького сідла. При цьому виникають відповідні клінічні симптоми.

5) Гемангіома. По даних літератури в щелепно-лицевій ділянці розміщується до 70% гемангіом.

По гістологічній будові гемангіоми поділяють на капілярні (прості), рацімозні (артеріальні і венозні) і кавернозні.

По локалізації: пухлини розміщені в кістці, пухлини м’яких тканин, та змішаної локалізації.

Первинно-кісткові гемангіоми частіше спостерігаються у жінок і поражають нижню щелепу.

Рентгенологічні дані визначаються особливостями розвитку пухлини. При рості гемангіоми проходить перебудова кісткової структури у вигляді розсмоктування окремих кісткових балок, з потовщенням балок, що залишилися. При цьому утворюється сітчатий малюнок кістки.

Рентгенологічно спостерігаються дрібні, продовгуваті ділянки деструкції, що розділені потовщеними трабекулами. При кавернозній формі гемангіом дефекти можуть досягати розмірів до 1,5 см. проникають через всю кістку, доходять до надкісниці і стають краєутворюючими. На цих ділянках щелепа потовщена, корковий шар її стоншений, чи відсутній при розповсюдженні пухлини в м’які тканини. В м’яких тканинах на рентгенограмах в 1/3 випадків можуть визначатися тіні ангіолітів (флеболітів). Флеболіти виникають внаслідок звапнення тромбів, що розміщені в розширених судинах.

Для розпізнавання гемангіом м’яких тканин обличчя при виборі тактики хірургічного чи консервативного лікування велике значення має ангіографія та комп’ютерна томографія.

6) Остеобластокластома (гігантоклітинна пухлина).

Остеобластокластоми складають біля 11% новоутворів щелепно-лицевої ділянки. Розрізняють 2 типи пухлин: коміркову і літичну.

Рентгенологічно сотиста форма характеризується вздуттям кістки, різким витоншенням кортикальних пластинок. Сотів багато, вони мають невеликі розміри і пухлина нагадує нагромадження „пухирців мильної піни”. Нормальна кісткова тканина в ділянці пухлини відсутня. Кортикальні кісткові пластинки стошуються так що місцями визначається перерив кісткового шару кістки. Коренів зубів, що знаходяться в зоні пораження розсмоктуються і узуруються, але ніколи не розсуваються.

Літична форма остеобластокластоми зустрічається рідше. На рентгенограмах вона визначається краєвим однорідним дефектом кісткової тканини. Кортикальна пластинка зберігається у вигляді вибухаючої тонкої лінії. При її руйнуванні більша частина пухлини розміщується в м’яких тканинах.

Остеобластокластоми часто малігнізуються, тому найрадикальнішим методом лікування їх є хірургічний.

Поиск по сайту: