Визначення птахів і огляд їх фауністичного складу

Для правильного визначення птаха необхідно виявити кілька характерних діагностичних ознак її зовнішності, властивих тільки даному виду. Таких ознак може бути лише два-три, але частіше потрібно знати їх більше, включаючи навіть дуже малопомітні, але зате вірні діагностичні деталі. Навіть на самих перших стадіях визначення необхідно правильно розуміти позначення частин тіла і оперення птаха, а також знати способи таких промірів, як довжина крила, хвоста, цівка, дзьоба, загальна довжина і розмах крил. Ці необхідні відомості наведені в рис. 3.14 - 3.17.

Знання більшості термінів буде потрібно при камеральному визначенні, коли птах (жива, у вигляді опудала або музейної тушки і т. п.) знаходиться в руках. У полі, на відстані зазвичай можна розгледіти лише більш великі деталі.

При визначенні належності птаха до того чи іншого ряду важливо звернути увагу на будову дзьоба і ніг. Частіше все ж потрібно пройтися по наведеній нижче визначальні таблиці, яка забезпечує успіх визначення в камеральних умовах.

Визначення рядів птахів

Для визначення рядів птахів слід користуватися рисунками 1 - 4, перевіряючи себе і за описом, і по малюнках, що зображує представників даного ряду.

1 (2). Кожен з трьох передніх пальців ноги має окрему перетинку або

широку оторочку, тобто нога несе розрізну перетинку. Ширина

облямівки кожного пальця не менше ніж у 1,5 рази (частіше в 2 рази і

більше) більше ширини самого пальця................................................3.

2 (1). Будова пальців ноги інша..................................................................... 7
3 (4). Перетинка на кожному окремому пальці ноги у вигляді суцільної

лопаті з рівними краями. Цівка різко сплющена з боків, ноги

віднесені далеко назад.................Поганкоподібні (Podicipediformes)

4 (3). Перетинки з вирізами або виїмками уздовж краю.............................. 5
5 (6). Птах крупніше голуба (крило довжиною більше 190 мм), зі світлою

голою «бляшкою»на лобі........................................................................

................................Пастушкоподібні (Ralliformes), лиска (Fulica atra)
6 (5). Птах дрібніше голуба (крило завдовжки менше 140 мм), з довгим

дзьобом........................................................................................................

....................Сивкоподібні (Charadriiformes), плавунчики (Phalaropus).

7 (8). Плавальна перетинка суцільна і з’єднує всі чотири пальці ноги

............................................................. Пеліканоподібні (Pelecaniformes).

8 (7). Будова ніг інша.................................................................................... 9.

9(10) Плавальна перетинка суцільна (нерозрізна) і з’єднує три пальці ніг.

Кінці пальців можуть виходити за перетинку (неповні перетинки),

але вона охоплює завжди більше половини довжини внутрішнього

пальця......................................................................................................11

10(9). Між трьома передніми пальцями ніг перетинки немає або вона

малорозвинена, не заходяча за межі основних фаланг пальців.......23.

11(12). Ніздрі утворюють одну або дві рогоподібні трубочки.

Наддзьобок загинається у вигляді гачка................................................

...................................................Буревісникоподібні (Procellariiformes)

12(11). Ніздрі мають іншу будову. Якщо ж вони наближаються до

трубковидного утворення, то останні спрямовані вгору, невеликі,

розріз порожнини заходить за око.................................................... 13.

13(14). Краї наддзьоб’я і підклюв’я з численними поперечними або косими

вертикальними платівками або з рядом добре помітних рогових

рубців................................................................................................. 15.
14(13). Краї наддзьоб’я і підклюв’я без платівок і зубців, але можуть мати

легкі зазублини...................................................................................17.
15(16). Дзьоб зігнутий вниз, ноги довгі................................................
..................................................Фламінгоподібні (Phoenicopteriformes).

16(15). Дзьоб іншої форми................................... Гусеподібні (Anseriformes).

17(18). Дзьоб тонкий, загнутий догори. Ноги тонкі й довгі, з невеликою

(неповною) перетинкою між передніми пальцями.............................

....................................................................................................................

Сивкоподібні (Charadriiformes), шилоклювка (Recurvirostra avosetta).

18(17). Дзьоб іншого будівлі, ноги відносно коротше................................. 19

19(20). Цівка попереду покрита витягнутими поперек щитками. Хвіст

довший цівки............................................ Чайкоподібні (Lariformes).

20(19). Цівка спереду сітчаста. Хвіст коротший цівки............................... 21.
21(22). Заднього пальця немає.......................... Чистикоподібні (Alciformes).
22(21). Задній палець є. Цівка стиснута з боків.................................................

................................................................... Гагароподібні (Gaviiformes).
23(24). Очі розташовані на лицьовій стороні голови і направлені вперед.

Дзьоб короткий, наддзьобок загнуто донизу. Оперення недолуге. 1

і 2-е махові звичайно з щербинами. У більшості видів цівка і навіть

пальці оперені.........................................................................................

.................................................................. Совоподібні (Strigiformes).

24(23). Очі розташовані з боків голови, зовнішні опахала першорядних

махових без щербин.........................................................................25.
25(26). Всі чотири пальці спрямовані вперед, ноги короткі, крила довгі і

гострі. Рот широкий, по краях не має довгих спрямованих вперед

щетинок. Якщо вперед спрямовані тільки три пальці, то з опахал

рульового пір’я виступають жорсткі голкоподібні стрижні
......................................................Серпокрильцеподібні (Apodiformes).
26(25). Напрямок пальців інший або немає жорстких голкоподібних

стрижнів на кінці хвоста....................................................................27.

27(30). Два пальці спрямовані вперед, а два або один - назад..................28.
28(29). Всі пазурі на пальцях ніг приблизно однакового розміру. Дзьоб

злегка зігнутий по верхньому краю гребеня наддзьоб’я. Хвіст

довгий, округлий або ступінчастий.....................................................

...................................................................Зозулеподібні (Cuculiformes).
29(28). Пазурі на пальцях різної величини. Дзьоб прямий, подовжений,

конічний. Коник надклюв'є утворює виражений кут. Кермові пір’я

зазвичай жорсткі, з гострими вершинками..........................................

.......................................................................Дятлоподібні (Piciformes)

30(27). Вперед спрямовані три пальці, назад - один або жодного............ 31.

31(34). Внутрішній і середній пальці ніг зрощені основами...................... 32.

32(33). На голові великий строкатий хохол. Забарвлення строкате,

рудувате...................................................Одудоподібні (Upupiforates).

33(32). На голові немає хохла. Забарвлення звичайно яскраве, різнобарвне.

.......................................................Сиворакшеподібні (Coraciiformes).

34(31). Все пальці ніг вільні, незрощення біля основи............................... 35.

35(36). Рот дуже широкий, розріз порожнини заходить за око. Великі

щетинки спрямовані вперед вздовж наддзьоб’я. Ніздрі

відкриваються вгору короткими трубочками. Оперення пухке,

хвіст довгий.................................Козодоєподібні (Caprimulgiformes).

36(35). Будова порожнини і ніздрів інша......................................................37.
37(38). Дзьоб гачкуватий, «хижий». У його основи розвинена гладка і

тверда восковиця, в якій розташовані ніздрі......................................
...............................................................Ястребоподібні (Accipitriformes).
38(37). Дзьоб іншого будови, якщо гачкуватий, то без восковиці.............39.

39(40). Нижня частина гомілки вище цівки не оперена, у противному

випадку вуздечка гола, дзьоб гострий, подовжений.......................41.

40(39). Нижня частина гомілки оперена, і при цьому вуздечка також

оперена................................................................................................49.
41(42). Вуздечка або простір навколо ока, або все це в цілому голі,

позбавлені пір’я........................................ Чаплеподібні (Ardeiformes).
42(41). Вуздечка і простір навколо ока оперені.......................................... 43.
43(44). Справжнє перше першорядне махове маленьке, вузьке й гостре,
приховане під криючим крила. Видиме (нормально розвинене)

перше першорядне махове крило довше або дорівнює другому.

Виняток тільки у Чибіса, кречетки.........................................................

..............................................................Сивкоподібні (Charadriiformes).

44(43). Справжнє перше першорядне махове зачаткове і невиразне.
Видиме перше першорядне махове (справжнє друге) коротше

другого (істинного третього).............................................................45.
45(46). Заднього пальця немає............................Дрофоподібні (Otidiformes).
46(45). Задній палець є................................................................................. 47.
47(48). Великі довгоногі птахи, дзьоб від кута рота не менше 60 мм............
..................................................................Журавлеподібні (Gruiformes).
48(47). Середні дрібні птахи, дзьоб від кута рота не більше 45 мм...............
.................................................................Пастушкоподібні (Ralliformes).

49(50). Заднього пальця немає, або він ледь помітний...............................51.
50(49).Задній палець розвинений нормально..............................................53.
51(52). Ноги оперені до самих кігтів, або ж оперена передня частина цівки

............................................................Рябкоподібні (Pterocletiformes).

52(51). Цівка гола.....................................Триперстоподібні (Turniciformes).
53(54). Дзьоб з восковицею, як у домашнього голуба, основна половина

наддзьоб’я трохи утиснена............... Голубоподібні (Columbiformes).
54(53). Будова дзьоба інша........................................................................... 55.
55(56). Дзьоб міцний і сильний, наддзьобок злегка роздутий і вигнуто

донизу, охоплюючи своїми краями піддзьобок. Ніздрі частково

прикриті щільною нем’ясистою роговою перетинкою. Крила

короткі, округлі.........................................................................................
........................................................................Куроподібні (Galliformes).
56(55). Дзьоб і крило іншого будови. У більшості дрібні птахи. Найбільші

представники - ворон, ворона, грак.......................................................

............................................................Горобиноподібні (Passeriformes).

Огляд деяких коловодних птахів нижнього Дністра

Ряд Веслоногі (Pelecaniformes)

Водоплавні птахи середньої і великої величини. Зовнішній вигляд у представників окремих родин може бути дуже різноманітний. Всі 4 пальця укладені в загальну плавальну перетинку. Гніздяться колоніально. Утворюють постійні пари. Тип розвитку пташиний.

Родина Пеліканових (Рelecanida).. Дуже великі птахи. Дзьоб довгий, з шкірястим мішком під нижньою щелепою. Добре плавають, але не пірнають. Літають легко, але не швидко. Часто подовгу парять. Селяться колоніями. Годуються рибою.

Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus ). Крупний птах, у два рази більше за гусака (рис. 3.18). Забарвлення біле з рожевим відтінком, махові пір'я темні, на голові трохи помітний хохол. Пташенята темно-бурі. Перелітний птах. Населяє зарості очерету в дельтах великих річок. Гніздиться колоніями, на очеретяних завалах і сплавинах. У кладці 2-3 білих яйця. Птах добре плаває. На воді, як правило, шию тримає закинувши назад. Злітає важко, з розгону. Політ швидкий. Над водою птах часто ширяє. Голос нагадує глухий рев.

Кучерявий пелікан (Pelecanus cripus ). Розміри - як у рожевого пелікана (рис. 3.18). Оперення біле або світло-сіре, махові пір'я бурі. Пір'я на зашийку подовжені і в'ються. Пташенята темно-сірі. Перелітний птах. Гніздиться колоніями, часто спільно з рожевим пеліканом. У кладці 2-3, рідше 4 - 5 білих яєць. Птах дуже обережний і близько людину не підпускає навіть біля гнізд. Чудово плаває, але не пірнає. На відміну від рожевого пелікана, на воді шию тримає вертикально. При визначенні необхідно звертати увагу на відсутність рожевого кольору в оперенні і довге пір'я на зашийку.

Родина Бакланові (Phalacrocoracida). Великі і середні за розміром птахи. Дзьоб довгий, з гачком на кінці. Хвіст досить довгий. Птахи добре плавають і пірнають. Харчуються рибою. Гніздяться колоніями.

Великий баклан (Phalacrocorax carbo ). Завбільшки з гусака (рис. 3.18). Оперення чорне з бронзово-зеленуватим відливом зверху і синюватим знизу.

Горло й щоки білі. Молоді птахи сіро-бурі, зі світлим черевцем. Біля дзьоба жовта пляма. Перелітний, частково осілий птах. Населяє пониззя

Дунаю, Дністра, Дніпра, узбережжя Каспійського моря, пониззя Сирдар'ї та Амудар'ї, озера Південно-Західного Сибіру і Казахстану

Кочівні птиці зустрічаються на берегах Баренцевого, Білого і Балтійського морів. Гніздиться колоніями. Гніздо будує на дереві або землі. Кладка складається з 4-6 голубуватих з білим яєць. Птах добре плаває і пірнає. На воді сидить глибоко, кілька звівши дзьоб, хвіст опущений у воду. При визначенні треба відзначити велике тіло, білу пляму на горлі і щоках.

Малий баклан (Phalacrocorax pygmaeus ). Завбільшки з ворону (рис. 3.18). Колір темний із зеленуватим відливом і рідкісними білими плямами, голова і шия темно-коричневі. В молодих горло світліше. Перелітний або кочівний птах. Населяє дельту Дунаю, південно-західне узбережжя Каспію, узбережжя Аральського моря і озера в низов'ях Сирдар'ї. Гніздиться окремими парами або невеликими колоніями. Гніздо будує на очереті або на очеретяних заломах. Кладка складається з 4-6 білуватих з зеленуватим відтінком яєць. Голос нагадує глухе каркання. При визначенні важливі ознаки - коричнева голова і білуваті плями.

.

Ряд Норці (Поганки) (Сolymbi)

У ряді норців тільки одна родина, що об'єднує 4 роди з 18 видами. Центральний рід Colymbus (13 видів) поширений по всій земній кулі, крім Антарктики й Арктики (тундра). Останні три роди (Aechmophorus -2, Centropelma -1, Podilimba -2) поширені в Америці.

У фауні України налічується п'ять видів цього ряду (один рід), з них тільки один на гні­здуванні відсутній.

Норці - денні птахи, хоча в шлюбний і гніздовий період ведуть частково й сутінкове життя. Більшу частину життя вони проводять на воді. Добре пірнають. Під водою можуть знаходити­ся близько 180 сек. Літають швидко, прямолінійно, повороти в повітрі роблять важко. Норці помірних широт - перелітні птахи. Поїдаючи рибу, вони не завдають особливої шкоди рибному господарству, але поїдаю­чи різних шкідливих в рибному господарстві комах - приносять ко­ристь. Деякі види можуть шкодити рибному господарству, поширюючи гельмінтів.

Норець великий (чомга) (Colymbus cristatus L.). Синоніми: Podiceps cristatus (L.), Colymbus urinator L., Podiceps windhalmi Goebel, Lophaethya cristata Sharpe, Colymbus cornutus Briss.

Тернопіль­ська, Хмельницька області), норець, норець великий (всюди). Описано чотири підвиди (рис. 3.19), які відрізняються за забарвленням; крім того, підвиди південної півкулі осілі, линяють один раз.

Населяє Євразію І Північну Африку, С. сinfuscatus Salvadori - Південну Африку, С. с. christiani Matheus - Південно-Східну Австралію і Тасма­нію, С. с. australis Gould. - Нову Зеландію.

Місцеві назви - пірникоза велика, пірникоза (Вінницька,

В Україні по всій території, крім гірських районів Карпат і Криму гніздиться підвид норець великий звичайний (С. с cri­status). У великій кількості населяють дельти (плавні) Дніпра, Дністра й Дунаю, а також великі озера-лимани. Восени, під час перельоту, зустрічаються у великій кіль­кості по річках, водоймищах, узбережжю морів. Зимують також на Чорному морі і лиманах, а поодинокі птахи - в дельті Дністра. Улюбленими місцями гніздування є озера або частини лиманів, на яких є рослини. Найкращі місця - ділянки рогозу, очерету з плесами.

Норець великий живиться різноманітними безхре­бетними тваринами, а з хребетних - пере­важно рибою. Проте це переважно малоцінні промислові або «сміттєві» риби.

Норець великий може відноситись до корисних видів, що знищують шкідливих у рибному господарстві комах: плавунців та їх ли­чинок, водолюбів та їх личинок, клопів. Але вони можуть і дещо шкодити рибному господарству: норець великий поширює гельмінтів, серед яких дуже небезпечна лігула. Тому птахів необхідно не допускати на культурні во­дойми, де розводять рибу, особливо на вирощувальні ставки. У цілому норець великий корисний на заболочених і небажаний на культурних водоймах.

Норець сірощокий (Colymbus griseigena Bodd.).Синоніми: Colymbus subcristatus Jacquin, C. rubricoltis Gmel., Podiceps griseigena (Bodd.), P. subcristatus Meg. et Wolf., P. ruficoltis Lath., P. Rubricoltis Gmel., Pedetaithya griseigena Bodd. Місцеві назви: пірникоза (Поділля), норець (всюди).

Гніздиться в Європі, крім пів­денно-західної її частини та Норвегії, у Закавказзі, Азії, а також у Північній Америці. На Україні норець сірощокий спорадично гніздиться по всій тери­торії, крім Криму й Карпат. У значній кількості зустрічається по «кутовинах» лиманів Чорного моря, а також у плавнях великих річок (Ду­най, Дністер, Дніпро до Запоріжжя). У плавнях Дністра він нечисленний. Нечисленний він на гніздуванні й у дельті Дніпра. На решті території країни гніздиться зрідка або у невеликій кількості. У різні роки чисельність цих птахів може коливатися.

На півдні України птахи з'являються наприкінці березня. Гнізда здебільшого будують серед густих заростей рогозу, хоча знаходили їх і серед сухих кущів затопленої лози (рис. 3.19).

Живиться виключно тваринною їжею, переважно безхребетними.

Під водою птах перебуває близько 67 с. Шкода від поїдання норцем сірощоким риби дуже незначна. З виявлених у норця сірощокого 22 видів гельмінтів нема жодного, який міг завдати хоча б більш-менш помітну шкоду рибному господар­ству. Найнебезпечнішими з паразитів є лігула (Ligula colymbi), яка паразитує в личинковій стадії у риб; проміжним хазяїном цього виду лігули є щипавка (Cobitis taenia) - «сміттєва» риба. Отже, норець сірощокий не належить до шкідливих у рибному господарстві птахів, але на культурних водоймах він небажаний.

Норець малий (Colymbus ruficollis Pall.). Синоніми: Colymbus nigricans Scopoli, C. fluviatitis Tunst., Podiceps fluviatilis (Tunst.), P. ruficollis (Pall), P. minor L., Tachybaptes nigricans Scopoli. Місцеві назви: пірникоза мала (Вінницька, Хмельницька області), норець малий (всюди). В Україні поширений спорадично, майже по всій території, крім гірських районів Криму й Карпат. На гніздуванні чисельніший у західній частині країни, але й тут зустрічається в невеликій кількості. Зимує на Чорному морі на захід від Одеси, а також по незамерзаючих водоймах на материку, біля узбережжя Криму.

Ряд Голінасті (Gressores)

До цього ряду належить близько 120 видів птахів, об'єднаних у родини Чаплеві (Ardeidae), Лелекові (Ciconiidae), Ібісові (Threskiornithidae), Китоголові (Balaenicipitidae), Молотоголові (Scopidae), Човнодзьобі (Cochleariidae). Поширені голінасті переважно в жаркому й помір­ному кліматах. В Україні три родини, що об'єднують дев'ять родів з 13 видами.

Голінасті тісно пов'язані з водою. Голінасті здебільшого живуть біля води або в вологих місцях, де в основному здобувають со­бі їжу. Завдяки довгим ногам вони можуть бродити по мілководдю, висліджуючи здобич. Більшість з них активні присмерком, хоча в період вигодовування пташенят здобувають їжу протягом доби. З наших птахів бугай і квак - справжні нічні птахи. Усі голінасті моногами. Гніздяться пере­важно колоніями, деякі види - окремими парами.

Гнізда мостять на кущах і деревах, в очереті, на землі, на виступах скель, а лелека білий - на будівлях людини. Більшість видів може мо­стити гнізда на землі, деревах, очереті тощо. Квак - лише на деревах і кущах. Гнізда будують з частин очерету, рогозу, гілок дерев і іншого твердого матеріалу. Місця гніздування в більшості випадків постійні, але в межах певних територій можуть з часом змінюватися залежно від умов (вирубування лісів, випалювання або косіння очерету, великий паводок тощо). Живляться різними безхребетними й хребетними тваринами, яких підстерігають на неглибоких місцях або обходять мілководні чи вологі ділянки, деякі копаються в грунті водойм або зондують його. Є й такі, що живляться падлом. Тільки деякі голінасті птахи - мисливські види, хоча більшість із них має смачне м'ясо, яке можна вживати в їжу. Оперення деяких ви­дів (єгретки) на початку XX ст. користувалось великим попитом у За­хідній Європі як прикраса жіночого вбрання. Деяку шкоду завдають знищенням риби і поширенням гельмінтів. У більшості країн спостерігається значне зниження чисельності голінастих, тому частку видів взято під особливу охорону і навіть занесено до Червоної книги.

Родина Ібісові (Ibididae). До ібісових належить 19 родів, які об'єднують 30-32 види. В основному ібісові населяють тропічні країни. Представники роду Колпиця (Ріаtalea), Коровайка (Plegadis) гніздяться на території України. Живляться різними хребетними й безхребетними тва­ринами, яких виловлюють у мулі чи воді, зрідка на суходолі. Гніздя­ться здебільшого невеликими колоніями, деякі окремими парами.

Колпиця, косар (Platalea leucorodia L.). Місцева назва: косар (Одеська область).

Відомо два підвиди, які відрізняються за роз­мірами й біологією. В Україні гніздиться підвид колпиця європейська (Р. leucorodia L.), поширена в Європі, Азії та Північно-Східній Афри­ці. У Східній Африці до Нілу зустрічається колпиця сомалійська (Р. archeri Naum.).

В Україні гніздиться в гирлі Дунаю, Дністра. Оселяється в глибині плавнів у майже неприступних міс­цях. Гніздяться птахи самостійними колоніями, часто разом з іншими птахами. В українській частині дельти Дунаю гнізда розміщуються в колоніях чапель сірої, ру­дої, великої білої. Живиться різними безхребетними, серед яких переважають комахи та їх личинки, молюсками, земноводними, а та­кож дрібною рибою. Відіграє велике естетичне значення. Потребує створення найсприятливіших умов у місцях гніздування.

Коровайка (Plegadis falcinellus L.). Синоніми: Ibis falcinellus L., І. sacra Temm., Tantalus falcinellus L., Scolopax rufa, Scop., Numenius igneus Gra,, N. viridis Gm. Місцеві назви: коровайка, кроншнеп чорний {Одеська, Херсонська області).

Описано три підвиди, які відрізняються за роз­мірами і забарвленням: коровайка європейська (Plegadis falcinellus falcinellus L.) поширена в Європі, Азії, Африці та південно-східній ча­стині Північної Америки; коровайка австралійська (P. f. peregrinus Bonap.) - в Австралії, на Філіппінах, Яві; коровайка американська (P. f. guarana L.) - у південно-західній частині Північної Америки, а також у Південній Америці. Останнім часом вважають недоцільним виділяти підвиди P. f. falcinellus і P. f. peregrinus. Третій підвид деякі вчені вва­жають видом.

Ареал виду охоплює Америку (Флорида, Луїзіана, о-ви Гаїті, Кубу), Східну й Південну Африку (з 1920 р. птах перестав гніздитися в Північній Африці), о-в Мадагаскар, Азію, о-ви Яву, Фі­ліппіни, Австралію. В Європі гніздиться у пониззі Дунаю, північній частині Греції.

В Україні коровайка поширена на Дунаї, Дністрі, Дніпрі, Лебедячих о-вах у Каркінитській затоці (на Дністрі вона гніздиться, приєднуючись до вже гніздуючого квака. Полювання на них на Україні заборонено - птахи знаходяться під охороною закону. Це дуже корисні птахи. Вони приносять помітну користь, знищуючи шкід­ників рибного господарства.

Ряд Лелекоподібні (Ciconiiformes)

Різноманітні за зовнішнім виглядом, великі і середні за розміром птахи. Ноги, шия і дзьоб довгі, крила тупі й широкі. Гніздяться як окремими парами, так і колоніями. Утворюють постійні пари. Тип розвитку пташиний.

Родина Чаплеві (Ardeidae). Великі і середні за розміром птахи. Дзьоб гострий і довгий, з дрібними зубчиками по краях щелеп. Ноги високі, шия довга. Мешканці мілководь. Під час польоту втягують шию, так що голова лежить на плечах. Політ активний. Багато хто з них ведуть присмерковий або нічний спосіб життя. Харчуються різними тваринами, зокрема рибою

Родина Лелекові (Ciconhdae). Два види, поширені в Європі, Азії й Африці. На півдні України гніздяться один вид.

Описано два підвиди, які відрізняються за за­барвленням та біологією: лелека білий європейський (Сісоnіа сісоnіа ciconia L.) поширений в Європі, Африці І на заході Азії, лелека білий туркестанський (С. с asiatica Sev.) - у Середній Азії. Лелеку білого амурського, або китайського, поширеного в Східній Азії, останнім ча­сом виділили в окремий вид.

Лелека білий гніздиться в Західній Європі, крім Англії, Швейцарії, Північно-Західної Франції, Італії та Скандинавських країн, у Північно-західній Африці, у Малій Азії (Туреччина), в Ірані, Іракці. Під загрозою зникнення він знаходиться в Голландії і Данії. В Україні лелека білий поширений по всій території, крім південно­го сходу та Криму. Лелека білий знищує дрібних гризунів (мишей, полівок, а в степовій смузі України також ховрахів) та шкідливих комах.

Родина Чаплеві (Ardeidae)

Чапля сіра (Ardea cinerea L.). Місцеві назви - чапля, чапля сіра (рис. 3.20). Описано три підвиди, які відрізняються за за­барвленням, розмірами й біологією: чапля сіра звичайна (Ardea cine­rea cinerea) - відомий з Європи, Азії, Африки, А. с. brag Geoffr.= Д. с. jouyi Klark - з Південно-Східної Азії, А. с. firasa Hart - з Мадагаскару.

В Україні поширений підвид чапля сіра звичайна (Ardea cinerea cinerea L.). Зустрічається в Африці (крім Сахари). У Західній Європі відсутня тільки в Португалії і північніше 65° п. ш., ареал тут скорочується. В Азії гніздиться в Малій Азії, Ме­сопотамії, Ірані, Індії, Китаї, на Корейському півострові, у Монголії, Японії. В Україні поширена всюди. Зимує в Болгарії, Греції, Туреччині, Африці, Індії, Південному Ки­таї, Японії. Оселяються в плавнях великих річок, на великих водоймах, які поросли очеретом, або в лісах, що ро­стуть недалеко від водойм. Колонії можуть складатися виключно з гнізд чаплі сірої або й інших видів птахів (чапель білих великої і малої, рудої, квака, бакланів, коровайок, колпиць). Крім того, в колоніях чаплі сі­рої гніздяться орел-карлик, шуліка чорний, кібець, боривітер, балобан і деякі інші. Їжа чаплі сірої складається з безхребетних і дріб­них хребетних тварин (ховрахів, водяних і інших полівок, мишей, землерийок, ящірок, вужів, хвостатих та безхвостих земноводних, риби невеликих та середніх розмірів, жуків та їх личинок, сарани, личинок та дорослих бабок, щитнів.

Свою здобич птахи ловлять, як правило, стоячи на одному місці й чекаючи, поки жертва підпливе або підбіжить на таку відстань, коли її можна схопити дзьобом. Зрідка птахи ходять, вишукуючи поживу. Їжу птахів у позагніздовий період майже виключно складає риба.

У плавнях річок у гніздовий період чапля сіра живиться і виго­довує пташенят, як правило, часничницями, краснопірками, морськими голками, личинками водолюба великого, личинками пла­вунців, вовчками. Шкідливі у її їжі тварини тут становлять близько 22,6% загальної кількості всіх знайдених тварин. Щодо значення чаплі сірої в поширенні гельмінтів риб, то з 26 виявлених видів 11 зустрічається в личинковій стадії й у риб. Один з них, а саме Posthodiplostomus cuticola, що викликає чорноплямисту хворобу риб, є небезпечним паразитом, особливо на півдні.

Чапля руда (Ardea purpurea L.). Синоніми: Ardea rufa Scopoli, A. caspia Gmelin, Phoyx purpurea (L.), Pyrrherodias purpurea (L.). Місцеві назви - чапля, чапля руда (всюди).

Описано три підвиди, які відрізняються за за­барвленням, розмірами й деякими деталями біології. В Україні зу­стрічається типовий підвид чапля руда західна (Ardea purpurea pur­purea L.), поширена в Африці (крім Сахари), на Мадагаскарі й у південній частині Євразії (рис. 3.20).

На території України чапля руда гніздиться в степовій і лісостепо­вій зонах, де є відповідні біотопи. На півдні кількість птахів значно більша, ніж у північних районах ареалу, де зустрічаються лише посе­лення окремих пар. У значній кількості вона гніздиться в плавнях Дунаю, Дністра, Дніпра (нижче Херсона). Зимує в Африці, на південному узбережжі Каспійського моря, у Середній Азії, Індії, Китаї.

Живиться майже виключно тварин­ною їжею - дрібними ссавцями, плазунами, земноводними, ри­бою, комахами, ракоподібними, а при нагоді - дрібними пта­хами. Деякої шкоди завдають птахи, поїдаючи земноводних і комах, які служать кормом для риб.

Цінні промислові риби становлять близь­ко 15%, решта (85%) представлені малоцінними або «сміттєвими» видами.

Тому не можна вважати, що чапля руда шкодить, знищуючи цінні промислові риби. Скоріше поїдання малоцінних і «сміттєвих» риб (верховодка, густера, гірчак, колючки триголкова і південна) можна розглядати як корисну діяльність. Значна користь від поїдання шкідників рибного господарства, зокрема різних комах (гладиш, плавт, плавунець, водолюб). Шкода, якої завдає чапля руда, поїдаючи рибу, компенсується знищенням шкідливих у рибному господарстві комах. В Україні у чаплі рудої виявлено 23 види гельмінтів, з них 11 зустрічається у личинковій стадії у риб. Найнебезпечніший Postodiplostomum cuticola.

Чапля біла велика (Egretta alba L.). Синоніми: Ardea alba L., A. egrettoides Gm., A. egretta L., Herodias alba Sharpe. Місцеві назви - чапля біла (всюди), чепура, чепура біла велика (Одеська, Херсонська, Запорізька області).

Описано п'ять підвидів чаплі білої великої, які відрізняються за розмірами, оперенням, забарвленням неоперених часток тіла та деякими біологічними особливостями.

В Україні поширений типовий підвид (рис. 3.20) чапля біла велика північна (Egretta alba alba L.), що поширена у Південно-Східній Європі, Південній Азії, Африці (на південь від Сахари), на о-ві Мад­агаскарі, у Австралії, Новій Зеландії, Малайському архіпелазі та Америці (від 40° півн. ш. до 40° півд. ш.). В Україні чапля біла велика гніздиться в плавнях Дунаю, Дні­стра, Дніпра, Молочного лиману, на Лебедячих о-вах. Птахи зимують у Північній Африці, Індії, Китаї. В Україні чапля біла велика у невеликій кількості зимує в плавнях, поодинокі птахи на Дністрі та в Гірському Криму.

Гнізда птахи будують здебільшого в колоніях чаплі рудої, хоча на Дунаї зустрічаються і в колоніях чаплі сірої. Живляться вони в основному рибою і комахами, в меншій кількості поїдають земноводних, молюсків і ракоподібних. Живляться переважно рибою.

Чапля біла мала (Egretta garzetta L.). Описано п'ять підвидів чаплі білої малої (рис.3.20), які відрізняються забарвленням, розмірами і біологією. В Україні, поширений типовий підвид чапля біла мала північ­на (Egretta garzetta garzetta L.). Зустрічається на півночі Австралії, на Малайському архіпелазі, Філіппінських та Японських островах, в Африці (спо­радично) з прилеглими островами, Південній Азії і Південній Європі. На території України чапля біла мала гніздиться на Дунаї, Дністрі та Дніпрі від гирла до Дніпропетровської області включно. Чапля біла мала гніздиться також разом з чаплею жовтою, кваком, коровайкою, бакланами великим і малим, граком, галкою.

Гнізда чаплі білої малої найчастіше розміщуються у густій кроні дерев у середньому ярусі. На місця зимівлі чапля біла мала відлітає з вересня до кінця жовт­ня. Живиться земноводними, рибами, комахами, павукоподібними й ра­коподібними. Чапля біла мала відіграє певну роль лише на півдні України, де вона найчисленніша. Корисна вона тим, що знищує шкідників рибного господарства (59,1% загальної кіль­кості виявлених тварин).

У чаплі білої на Україні виявлено 20 видів гельмінтів, але тільки шість розвиваються у рибах. Найнебезпечніші Postodiplostomum cuticola, що викликає чорноплямисте захворювання риб. Але чапля біла мала не основний поширювач цього паразита. Крім того, у неї виявлено Opistorchis simulans, Bilharziella polonica i Polymorphus minutus, що також зустрічаються і у свійських та мисливських птахів. Цього птаха охороняє закон.

Чапля єгипетська (Bubulcus ibis L.). Синоніми: Ardea ibis L., A.bubulcus Audouin, A. russata Temm., Bubulcus lucldus.

Описано два підвиди, які відрізняються за роз­мірами, забарвленням видовжених пер, голих частин голови, ніг, розмірами цівки, а також деякими особливостями біології. На Україні зустрічається типовий підвид ((рис. 3.21) чапля єгипетська західна (Bubulcus ibis ibis L.).

Зустрічається на півдні Піренейського півострова, в Африці, крім Сахари, на Мадагаскарі, в Аравії, у долині Євфрату й Тигра, у Закавказзі, у Північному Ірані, Південній Азії (до 35° півн. ш. на північ, крім Іранського нагір'я), у Південній Японії, на Філіппінських і Зондських о-вах, в Америці, Австралії, на Тасманії. В Україні чапля єгипетська є рідкісним залітним птахом.

Чапля жовта (Ardeola ralloides Scop.). Синоніми: Ardea ralloides Scop., A. putnila Lepechin, A. comata Pall., Costanea Gmelin, Buphus comatus Bogdanow. Місцеві назви - чапля, чепура (Одеська, Херсонська області). Монотиповий вид (рис. 3.21).

Зустрічається в Південній, а також Північно-Західній Африці, на Мадагаскарі, у Південній Європі (відсутня на півно­чі Португалії і Іспанії, Італії, Болгарії та Греції), у Південно-Західній Азії поширена від Малої до Середньої Азії.

В Україні гніздиться в плавнях Дністра, Дніпра. В інших місцях півдня України гніздиться в незначній кількості.

Прилітає в квітні - трав­ні. Матеріалом для гнізда служать тоненькі сухі гілочки та листки дерев або кущів, а в заростях очерету - рогіз та очерет. Під час перельоту чапля жовта тримається зграйками до 12 особин, зрідка поодиноко.

Їжа чаплі жовтої складається в основному з без­хребетних, у меншій кількості з хребетних тварин.

Серед хребетних переважають риби, земноводні зустрічаються зрідка. Безхребетні пред­ставлені молюсками, комахами, серед яких переважають жуки й бабки, ракоподібними, павукоподібними й п'явками.

Свою здобич ці птахи ловлять на мілководді, по краях водойм або стоячи на торішньому поваленому очереті на глибших місцях. У дельті Дунаю птахи відвідують городи. Під час здобування їжі ці чаплі тримаються зграйками або поодиноко.

Чапля жовта в місцях гніздуван­ня дуже корисна. У її живленні майже відсутні цінні промислові риби, проте у великій кількості зустрічаються шкідники рибного господарства (личинки плавунця, гладиші, плавти).

Цей корисний птах потребує ретельної охорони.

Квак (Nycticorax nycticorax L.). Синоніми: Ardea nycticorax L., A grisea L., A. kwakwa Gmelin, Nycticorax griseus Briss., N. curopacus Goebel.

Місцеві назви - квак (Одеська, Херсонська області), чапля (всюди).

Описано три підвиди квака, які слабко відріз­няються забарвленням і біологією (рис. 3.21). Зустрічається на півдні Євразії (крім Північно-Східної, Центральної І Південної Італії та Греції), в Африці, у Пів­денній й Північній Америці, а також на деяких прилеглих до цих кон­тинентів островах. В Україні квак гніздиться всюди, крім гірських районів Карпат та південно-східних степових безводних просторів. Прилітає в березні - травні. Оселяється квак по лісах, які ростуть на болотах, або в плавнях річок. Гніздиться колоніями разом з чаплями сірою, жовтою, білою малою, коровайкою і бакланом великим.

У плавнях Дніпра та Дунаю птахи поїдають земноводних та рибу, жуків, клопів, бабок, павукоподібних, багатоніжок та п'явок. Квак — корисний птах, знищує шкідливих тварин. Практично він не шкодить рибному господарству, бо живиться переважно «сміттєвою» рибою. На культурних водоймах квак є небажаним гостем. Він може поширювати внутрішніх паразитів риб. На Україні виявлено у квака 25 видів гельмінтів, серед яких особливо небезпечними є Posthodiplostomum cuticola, що викликає чорноплямисте захворювання риб. У дельті Дніпра 75,6% квака уражено цим паразитом.

Бугайчик (Ixobrychus minutus L.). Синоніми: Ardea minuta L., Ardetta minuta L., Ardeola minuta Bogd., Botaurus minu­tus Men. Місцеві назви: бугайчик, бугай малий, чапелька (всюди).

Відомо шість підвидів бугайчика, які відрізняю­ться в основному за забарвленням (рис. 3.21). В Україні, поширений типовий підвид бугайчик північний (Ixobrychus minutus minu­tus L.), який розповсюджений в Європі (крім Англії, Скандинавського пів­острова), у Малій Азії, Сирії, Ірані, Афганістані, Се­редній Азії, Південно-Західному Сибіру, Північно-Західній Індії, Африці (крім Сахари), на Мадагаскарі, у Південній та Південно-Східній Ав­стралії, на Новій Зеландії.

В Україні гніздиться по всій території, крім безводних степових і гірських районів. Значна кількість птахів населяє північну частину країни, особливо басейн Дніпра, пониззя Дністра, Дунаю. Зимує бугайчик в Африці, частина - у Південно-Західній Азії.

Гніздо бугайчик будує серед густих заростей, здебільшого біля води або там, де надводні рослини частково заливає вода під час повені. Основу живлення бугайчика становлять мальки та дрібні риби (до 15 см завдовжки), а також комахи та їх личинки; крім того, бугайчик поїдає земноводних і ракоподібних. Птахи, як пра­вило, ловлять здобич серед заростей лози чи трав'я­нистих рослин, що ростуть біля струмків, на озерах, болотах, ставках, водоймищах. На глибоких місцях вони підстерігають здобич, сидячи на гілках дерев чи кущів, що ростуть над водою, або тримаються на трав'янистих рослинах (рогозі, очереті, осоці тощо), що ростуть у воді, охопивши пальцями кілька стеблин. Кіль­кість цінних промислових риб у їжі бугайчика відносно невелика. Серед комах у живленні виявлено небезпечних шкідників рибного господарства - плавунців і їх личинок, клопів (гладиш, плавт) та личинок деяких бабок. У цілому це корисні птахи.

Бугай (Botaurus stellaris L. ). Синоніми: Ardea stellaris L., A. botaurus Gmelin. Місцеві назви - бугай, бугай водяний, бугило, бухало (всюди). Описано два підвиди, які відрізняються за за­барвленням, розмірами й біологією (рис. 3.21) - бугай північний (Botaurus stella­ris stellaris L.), який населяє Європу, Північну Африку й Азію, і бугай південний (В. s. capensis Shlegel) - Південну Африку.

Звичайний у Африці (Алжир, Туніс, Марокко, пів­день материка), на деяких островах Середземного моря, у Європі, крім Крайньої Півночі. В Азії на південь до Палестини, Малої Азії, Ірану, Джунгарії. В Україні бугай поширений всюди, крім Криму й гір­ських районів Карпат. Гніздиться в плавнях вели­ких річок, по ставках, боло­тах та лиманах, у чималій кількості по заплавах річок і водоймах Лісостепу й Полісся. Зимують в Афри­ці, Індії, Китаї, по Європей­ському узбережжю Середземного моря. В Україні - по узбережжю Чорного, Азов­ського й морів. Спостерігалися взимку в Криму, у плавнях Дніпра й Дністра.

Гнізда розміщуються серед густих заростей торішнього очерету та рогозу. Птахи будують їх на купині торішнього очерету або прямо на землі. Гніздяться птахи окремими парами, у зручних для гніздування місцях утворюють скупчення, наче колонії, в яких гнізда бувають на відстані всього 25- 40 м одне від одного. Живиться бугай в основному різноманітними дрібними тваринами. Головне значення належить земноводним, рибам і ко­махам. З земноводних вони поїдають жаб, часничниць і ропух, з риб - щук, окунів, лин і карась. З комах - плавунців, водолюбів та їх личинок, клопів.

Крім того, птахи виловлюють мишовидних гризунів, особливо взимку.. Свою здобич птахи ловлять біля чистоводу або в очереті, що росте на мілководді або біля струмків. У зимовий період можна бачити в оче­реті сліди на снігу. Тут птахи проходять значні відстані, шукаючи здобич.

Поиск по сайту: