Визначення земноводних та рептилій і огляд їх фауністичного складу

Збирати земноводних і плазунів не складає особливих труднощів. Більшість з них можна ловити просто руками. Слід лише пам’ятати, що нерухомий предмет ці тварини не сприймають як небезпеку, тому рухи ловця повинні бути до самого останнього моменту - рішучого кидка - плавні і повільні.

Для лову земноводних можна спеціально рити невеликі канавки з прямовисними стінками глибиною 40-50 см і шириною 15 - 20 см. Канавки можуть бути замінені ямками площею 15X15 см² і завглибшки 15 см або металевими циліндрами, що застосовуються для лову дрібних тваринок. Розташовувати їх слід на відстані 100-200 м один від одного в шаховому порядку, в 3-4 ряди. В канавки, ямки або циліндри вдається ловити у великій кількості

нічні і таємно живучі види, які інакше добуваються з труднощами і лише поодинокими екземплярами.

Ящірок, якщо вони дуже обережні, краще всього ловити волосяною петлею, приробленою до кінця прута (рис.3.5). Широку петлю обережно підводять до голови ящірки і швидким рухом затягують навколо шиї. При лові ящірок слід стежити за тим, щоб на тварину не впала тінь, інакше вона зараз же сховається.

Змій ловлять палицею, розщепленою на кінці, або гачком з товстого дроту, придавлюючи розщепом або вигином гачка змію до землі. Незнайому змію краще остерігатися брати голими руками. Під час піймання важливо не пошкодити змії голову, інакше її важко буде визначити, і примірник втратить колекційну цінність. Притиснуту до землі змію беруть руками за шию позаду голови, міцно стискаючи пальцями. Помістивши змію в мішок або банку, слід спочатку опустити тулуб хвостом вниз, а потім швидким рухом як би кинути голову.

Спійманих на екскурсії тварин найзручніше поміщати до тканинні мішечки. У пластикових мішечках у спекотний день тварини швидко гинуть і псуються. Можна збирати тварин в пластикові, скляні або металеві банки, але вони менш зручні.

Спійманих земноводних і плазунів кладуть до консервуючої рідини, заздалегідь приспавши їх у парах хлороформу або ефіру. Рекомендується спочатку поміщати тварин у 2%-ний розчин формаліну (при спекотній погоді в 3%-ний) і зберігати в ньому 10-15 днів, а потім промивати і перекладати у 75-80-градусний спирт. При такій консервації загальний тон забарвлення і окремі кольори зберігаються більше одного року, хоча і в дещо зміненому вигляді. Використання тільки спирту призводить до швидкого вицвітання тварин, а більш концентрованого розчину формаліну - до крихкості і швидкої ломки тканин тварини. Перед тим як опустити тварину до консервуючої рідина, необхідно зробити надріз на череві (у черепах розріз роблять з обох сторін біля основи шиї) і обов’язково вкласти в рот або прив’язати до тіла згорнуту трубочкою етикетку.

Особлива увага повинна приділятись умовам консервації земноводних.

Дорослих тварин краще тривалий час зберігати в 2%-ном формаліні, причому попередню консервацію обов’язково потрібно здійснювати у просторих ємностях, де тварини вільно плавають. Найбільш зручні для цього поліетиленові пакети. Через 8 - 10 год. бажано змінити рідину. Після цього можна поміщати тварин у більш тісну тару, але ні у якому разі не набивати її повністю. Об’єм вільної рідини повинен бути не менше обсягу, зайнятого тваринами.

Пуголовків і личинок хвостатих земноводних не можна консервувати у формаліні, оскільки він дуже швидко руйнує зуби (особливо губні зуби пуголовків, за якими проводять визначення). Пуголовків слід консервувати і зберігати у 90-96-градусному спирті. Застосування більш слабких концентрацій спирту з часом також призводить до руйнування губних зубів.

В деяких випадках можна готувати шкурки земноводних. Для цього з знімають шкіру, роблячи розріз на боці, і висушують її на окремих аркушах щільного паперу.

У висушеному стані шкіра зберігає прижиттєве забарвлення протягом декількох років. Але і у цьому випадку прижиттєве забарвлення тварин слід відзначати на етикетках.

Слід збирати кілька екземплярів кожного виду, враховуючи, що надійне визначення може бути засноване на вивченні серії особин. Однак слід пам’ятати, що земноводні та плазуни - виключно корисні члени біоценозів і не виправдане крайньою необхідністю виловлювання завдає великої шкоди. Особливо це стосується рідкісних видів та видів, які мають невеликі ареали.

Визначення земноводних

При визначенні земноводних і плазунів розглядають їх зовнішні морфологічні ознаки: зовнішні покриви, своєрідність рогових утворень, особливості будови тіла, забарвлення та ін, а також виконують особливі проміри, найкращим чином характеризують специфіку видів. Оскільки деякі ознаки (забарвлення, розміри) можуть змінюватися протягом життя тварини, то доцільно порівнювати ці ознаки у групи тварин.

У хвостатих земноводних вимірюють: довжину тулуба від кінця морди до початку клоачної щілини; довжину голови від кінця морди до заднього кута щелеп; довжину хвоста від переднього краю клоачний щілини до кінця хвоста (рис3,6).

У безхвостих амфібій вимірюють: довжину тіла від кінчика морди до центру клоачного отвору; тварина при цьому розташовують на рівній поверхні і злегка притискують в області крижів; довжину гомілки (призігнуті кінцівки); довжину стегон (на зігнутій кінцівки) від клоачного отвору до закінчення стегна.

Таблиця для визначення ікри амфібій

1 (4). Ікра відкладається у вигляді окремих, не пов’язаних між собою

ікринок.

2 (3). Ікринки (світло-бежевого або жовтого кольору) загорнуті в лист по

одній..........................................................................................................

............. Звичайний тритон (Lissotriton vulgaris, син. Triturus vulgaris)

3 (2). Ікринки відкладені по одній або ланцюжком по 2-3 з нижнього боку

на плаваючих у воді листя, різні предмети.........................................

.................................................................................Гребінчастий тритон.

4 (1). Ікра відкладається грудкою або шнурами.

5(13). Ікра відкладається грудкою або порціями.

6 (10) Ікра темна.

7 (8). Ікринки чорного або темно-коричневого кольору..............................

...................................................................................................Бурі жаби.

8 (7) Ікринки зверху чорні.................................................Гостроморда жаба

9 (10). Ікринки зверху чорні буро-чорні..................................Трав’яна жаба.

10 (6). Ікринки світло-бежеві.

11(12). Порції світлих ікринок від 2 до 80 штук.............................................

........................................................................Червоночеревна жерлянка

12(11). Ікра від брудно-білуватого до бежево-коричневого, в порції 13-208

ікринок (в середньому 106)..............................................Озерна жаба.

13 (5). Ікра відкладається шнурами.

14(17). Ікра відкладається довгими шнурами

15(16). Шнури довжиною 3-5 м з чорними ікринками, розташовуються в

один ряд, в кількості від 1200 до 7000..............................Сіра ропуха.

16(15). Шнури довжиною 3-5 м з чорними ікринками, розташовуються в

два ряди, в кількості до 12800...................................... Зелена ропуха.

17(14). Ікра відкладається короткими товстими ковбасоподібними

шнурами з безладно розташованими яйцями від 1200 до 2600 шт.

..............................................................................Звичайна часничниця.

Таблиця для визначення личинок хвостатих амфібій

1(2). Кінець хвоста довгий ниткоподібний......................................................

.................................................................................. Гребінчастий тритон.

2 (1). Хвіст з високою загостреною на кінці плавцевою облямівкою;

спинний гребінь високий і висувається вперед далі середини спини.

На голові є темні поздовжні смужки...................... Тритон звичайний.

Таблиця для визначення личинок безхвостих амфібій

1 (2). Зябровий отвір розташований по середній лінії тіла, в кожної серії

губні зуби розташовані в 2-3 ряди, верхній ряд нижньогубних зубів

переривається посередині (рис 3.7,а)......................................................

.........................................................................Червоночеревна жерлянка.

2 (3). Зябровий отвір розташований з лівої сторони тіла.

3 (8). Задній отвір розташовано при основі хвоста на середній лінії черева.

4 (7). Ротовий диск облямований сосочками лише з боків, зябровий отвір

спрямовано прямо-назад.

5 (6). Ширина рота приблизно дорівнює відстані між очима. Відстань між

очима в 2 рази більше проміжку між ніздрями; забарвлення чорне.

Хвостовий плавець вузький, на кінці закруглений, його зовнішні краї

паралельні..............................................................................Сіра ропуха

6 (5). Ширина рота дорівнює відстані між очима. Відстань між очима в 1,5

рази більше проміжку між ніздрями; забарвлення оливково-сіре.

Хвостовий плавець на кінці закруглений, його зовнішні краї

розташовані під кутом один до одного (рис. 3.7,б)........Зелена ропуха

7 (4). Ротовий диск з боків і знизу облямований безперервною стрічкою

сосочків; губні зуби на кожній губі в 4-8-серій; зябровий отвір

спрямовано вгору - назад. Рогові щелепи чорні, хвіст на кінці

загострений...........................................................Звичайна часничниця.

8 (3). Задній отвір розташоване з правого боку тіла асиметрично і

відкривається близько від нижнього краю хвоста; плавцева складка

на спині не висувається далі вертикалі зябрового отвору.

9 (12). Губні зуби розташовані на верхній частині ротового диску в 1-3

серії. Губні зуби розташовані на нижній частині ротового диску

завжди в 3 серії.

10(11). Відстань між очима в 1,5-2 рази більше відстані між ніздрями і

багато більше ширини рота. Довжина тіла більше половини

довжини хвоста; тіло при погляді зверху грушоподібне. На верхньої

частини ротового диску завжди більше 1 серії зубів...Озерна жаба.

11(10). Відстань між очима одно або трохи більше відстані між ніздрями і

ширини рота (рис. 3.7,е).........................................Гостроморда жаба.

12(9). Губні зуби розташовані на нижній частині ротового диску в 3 -4

серії. Ніздря розташована посередині між оком і кінцем морди або

ближче до останнього...................................................Трав’яна жаба.

Таблиця для визначення дорослих хвостатих амфібій

1 (2). Голова з темними поздовжніми смужками з яких, проходить через

око смуга добре виражена. Спинний гребінь самців у шлюбному

вбранні фестончастий; шкіра гладка або дрібнозерниста з плямами...

....................................................................................Звичайний тритон.

2 (1). Голова без поздовжніх смуг. Спинний гребінь самців у шлюбному

вбранні глибоковирізаний з розривом між тілом і хвостом; шкіра

грубозерниста з плямами.....................................Гребінчастий тритон

Таблиця для визначення дорослих безхвостих амфібій

1 (2) Черевце яскраво-померанчеве, з синювато-чорними плямами...............

.........................................................................................................Кумка.

2 (1) Черевце не яскраво-померанчеве, (біле, жовтувате, буре, зеленувате).

3 (12) На верхній щелепі є дрібні зуби (пробувати на дотик пальцем або

голкою).

4 (5) Зіниця вертикальна. Задній край язика рівний, без вирізки...................

..................................................................................................Часничниця.

5 (4) Зіниця горизонтальна. Задній край язика з вирізкою.

6 (9) Від ока назад йде темна пляма.

7 (8) Черевце біле.................................................................Жаба гостроморда.

8 (7) Черевце плямисте..............................................................Жаба трав’яна.

9 (6) Темної плями за оком немає.

10(11) Гомілки коротше стегон: якщо притиснути гомілки до стегон і

розташувати їх перпендикулярно поздовжньої осі тіла, то кінці їх не

стикаються...................................................................... Жаба ставкова.

11(10) Гомілки довше стегон: якщо притиснути їх до стегон і розташувати

перпендикулярно поздовжньої осі тіла, то кінці їх заходять один за

одного................................................................................ Жаба озерна.

12 (3) Зубів немає.

13 (14) Уздовж спини проходить світла смуга......................Жаба очеретяна.

14 (13) Світлої поздовжньої смуги на спині немає.

15 (16). Верх тіла одноколірний, сірувато-бурий...................Жаба звичайна.

16 (15) Верх тіла в зеленкуватих плямах......................................Жаба зелена.

Огляд земноводних

У фауні України представлені тільки два ряди: ряд Хвостаті (Ordo Caudata) - 5 видів і ряд Безхвості (Ordo Anura) - 12 видів.

Ряд Хвостаті (Caudata)

У ряду чотири підряди, що містять сім нині існуючих родин з більш ніж 360 видами, котрі живуть в Європі, Азії, Африці та Америці. У фауні Україні представлена лише одна родина - Саламандрові.

Родина Саламандрові (Salamandridae). В родині 16 родів, які об’єднують близько 50 видів, що населяють Європу, Азію, Північну Америку і Північну Африку. В фауні України представлені два роди - рід Саламандра (Salamandrа) з одним видом (плямиста, або вогняна, саламандра) і рід Тритони (Triturus) з чотирма видами (альпійський тритон, карпатський тритон, звичайний тритон, гребінчастий тритон).

Звичайний тритон (Triturus vulgaris L). Один із самих дрібних тритонів, половина довжини якого припадає на хвіст. Шкіра гладка або дрібнозерниста. Забарвлення верхньої сторони тіла оливково-буре, нижньої - жовтувате з дрібними темними плямами. На голові темні повздовжні смуги, одна з яких (що проходить через очей) і завжди добре помітна. У самців в шлюбний період забарвлення тіла стає яскравішим, від потилиці до кінця хвоста виростає фестончастий гребінь, з помаранчевою каймою і блакитною смугою з перламутровим блиском, не переривчастий біля основи хвоста. Гребінь є додатковим органом дихання. На пальцях задніх кінцівок розвиваються лопатеві оторочки. У самок спинного гребеня немає, але забарвлення їхнього тіла в шлюбний період стає яскравішим.

Загальний ареал - Європа, окрім Південної Франції, Іспанії та Португалії; Західний Сибір Росії на схід до Алтайського краю.

Населяє листяні, мішані ліси, парки, сади і чагарники, уникаючи відкритих просторів і полів. Весну і початок літа проводить в дрібних, стоячих і добре прогрітих водоймах. Період перебування у водоймах подовжується з південного заходу на північний схід ареалу. Поза водойми тритони тримаються найбільш вологих тінистих місцях. Вдень ховаються під відсталою корою дерев, що впали, в трухлявих пеньках, під хмизом, в лісовій підстилці, норах звірків. Активні вночі, рідше - вдень після дощу. У водоймах активні цілодобово.

На суші тритони годуються багатоніжки, панцирними кліщами, хробаками, гусеницями, комахами та іншими наземними безхребетними.

У водоймах харчуються личинками комарів (довгоніжок, кусак, товкунців). Велике значення в харчуванні тритонів можуть мати нижчі ракоподібні (рівноногі, гіллястовусі і інші рачки), а також личинки бабок, жуків-плавунців, клопи-гребляки, водні молюски, ікра риб і жаб та інше.

Зимують тритони на суші в норах дрібних тварин, купах листя частіше невеликими групами по 3-5 особин, але в льохах і підвалах іноді збираються по декілька десятків і сотень. Місця зимівлі, як правило, розташовані на відстані не більше 50-100 м від водойми. Залишають зимівлі коли температура повітря досягає +8... 10 ° С, а води - +4... 7 ° С.

У водоймах тритони набувають шлюбний наряд. Через 5-9 днів після приходу у водойму приступають до розмноження.

Гребінчастий тритон (Triturus cristatus L.) до 97 мм. Шкіра грубозерниста, багата отруйними залозами. Забарвлення яскраве: зверху чорне або коричнево-чорне, черево оранжеве з великими чорними плямами. Гребінь самця у шлюбний період, на відміну від такого у звичайного тритона, зубчастий, переривається (або різко знижується) біля основи хвоста, з боків якого помітна блакитно-біла смуга. Самки завжди без гребеня, але часто з тонкою поздовжньою серединною жовтою лінією на спині.

Загальний ареал - Європа (окрім Південної Франції, Піренейського п-ова і півночі Скандинавії) до Уралу на схід, Кавказ.

В Україні поширений у Карпатах, Київській, Чернігівській та Сумській областях, а також на півдні Криму.

Населяє ліси, парки, сади, чагарники, зустрічається і городах, на заплавних луках. Легше, ніж звичайний тритон, пристосовується до відкритих просторів.

Весну і початок літа проводить в озерах, старицях річок, ставках, канавах, та інших водоймах. На сушу виходить в середині липня. Вдень ховається у трухлявих пеньках, під хмизом, в купках каміння, в ямах з піском, норах гризунів і кротів. На суші активний вночі, а у водоймах - цілодобово.

На суші годується мало. Здобиччю слугують дощові черв’яки, слимаки, комахи та їх личинки. У водоймах годується водяними жуками і молюсками, поїдає личинок комарів і бабок, водяних клопів і жуків, ікру риб і земноводних, дрібних ракоподібних і пуголовків.

Ряд Безхвості (Anura)

Найпоширеніший ряд, який має своїх представників на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Сучасна фауна багата й різноманітна, представлена ​​шістьма підрядами та приблизно 30 родинами, які включають понад 300 родів та більше 3500 видів.

Більшість видів веде наземний спосіб життя. Близько 15% вдруге повернулися до водного способу життя. Серед наземних безхвостих є риючі і деревні екологічні групи. Всі види мають добре розвинені кінцівки, пристосовані до плавання, стрибків, ходьбі, риттю грунту і навіть до плануючого польоту.

В фауні України представлені 5 родинами, 5 родами і 12 видами: родина Квакші (Hylidae) - 1 рід, 1 вид; родина Круглоязикові (Кумкові - Discoglossidae) - 1 рід, 2 види; родина Часничниці (Pelobatidae) - 1 рід, 1 вид; Ропухи (Bufonidae) - 1 рід, 3 види; родина Жаби (Ranidae) - 1 рід, 5 видів.

Родина Квакші (Hylidae). До родини належить 35 родів і близько 600 видів. Квакші поширені на всіх континентах, особливо різноманітні у тропіках Америки та Австралії. В Україні зустрічається 1 вид.

Звичайна квакша (Hyla arborea). L. до 52 мм. Шкіра гладка. Верхня частина тіла відокремлена від нижньої тонкою темною смугою, яка має зверху білу облямівку. Остання утворює петлю в області паху (рис. 2.8). Зверху забарвлення однотонне яскраво-зелене, іноді жовтувате або сірувате, знизу жовтувато-біле. Забарвлення змінюється в залежності від температури і вологості. При зниженні температури і збільшенні вологості тварини темніють. Однак, і в зовсім однакових умовах можна зустріти квакш абсолютно різного забарвлення: молочно-білих, лимонно-жовтих, бузково-сірих, майже чорних і навіть плямистих. На кінчиках пальців у квакші є присоски.

Загальний ареал: Північно-Західний Африка, Південна і Центральна Європа, Кавказ, Середня Азія до Центрального Ірану на схід. В Україні поширена по всій території.

Велику частину життя проводять на деревах, кущах або високих трав’янистих рослинах, куди підіймаються, користуючись присосками на пальцях.

У вмінні плавати вони мало поступаються водяним жабам.
В місцях, де живуть квакші, постійно чути їхні голоси, що нагадують галас цикад або качине крякання, стукіт сірників в коробці. Вдень квакша сидить нерухомо, а у сутінки спускається на землю, купається у росі або воді і починає годуватися.

Основу харчування квакші складають літаючі комахи, а також мурашки, жуки, листоїди, ковалики, гусениці, тощо При лові здобичі квакші викидають довгий липкий язик, що б’є по жертві.
Іде на зимівлю у вересні-жовтні. Зимує у лісовій підстилці, норах, дуплах, купах каменів. Залишає зимівлю і збирається у водоймищ у квітні.

Спарювання і ікрометання починається у кінці квітня. Самиці відкладають ікру порціями, у вигляді невеликих грудок, на дно водойми (рис. 29, а). Одна самиця відкладає 800-1000 яєць. Яйця квакші можуть бути запліднені на суші і завдяки оболонкам здатні довго протистояти висиханню. Зазвичай вони розвиваються на дні водойми. Світлі личинки довжиною близько 5 мм вилуплюються з яєць приблизно на 10-й день.

Родина круглоязикові (Discoglossidae). До родини належить 4 роди і 11 видів, що мешкають в Європі, Азії і Північній Америці. В Україні зустрічається один рід кумок (Bombina).

Червоночерева кумка - (Вombina bombina. L). до 60 мм. Поверхня тіла мілкобугорчаста, шкіра зерниста, багата слизовими і отруйними залозами. Черево оранжеве з синювато-чорними плямами неправильної форми. Зіниця трикутна. Кінці пальців зверху темні. Між пальцями задніх кінцівок розвинені плавальні перетинки. У самців є внутрішні резонатори, а у шлюбне час у них з’являються чорні мозолі на першому і другому пальцях передніх кінцівок і внутрішньої частини передпліччя. Самиці червоночеревої жерлянки по довжині більше, ніж самці, а за вагою рівні їм.

Загальний ареал: Центральна і Східна Європа.

В Україні зустрічаються на рівнинах у степу, широколистяних і змішаних лісів. У весняно-літній період живе у водоймах, вважаючи за краще канави, стариці, невеликі озера, ставки, рисові поля, болота. Уникає піщаних грунтів і швидкого плину.

Кумка активна при температурі води від +10 до +30 ° С. Найбільша активність спостерігається при температурі +21 ° С. Відкладає ікру у водоймах з постійним рівнем води. Червоночерева кумка активна вдень. Годується переважно водними безхребетними (личинками комах, молюсками та ін.) При небезпеці кумка приймає характерну позу, перекидаючись на спину, випинає черевце і вивертає кінцівки так, що стає помітною яскраве забарвлення нижньої частини тіла (це забарвлення вважають попереджуючим, що відлякує хижаків). При цьому кумка виділяє секрет у вигляді білої піни, що має токсичну дію. Для людини отрута червоночеревої кумки небезпеки не створює. Йде на зимівлю у жовтні-листопаді.

Повертається у водойми з кінця березня до кінця квітня. Розмноження починається через 15-20 днів після виходу з зимівлі, при температурі води близько +14 ° С і закінчується в червні-липні. Пік весільних пісень приходиться на вечірні години. Галас жерлянки: глухе «кум», звідси і українська назва «кумка».

Самка відкладає 80-300 ікринок порціями по 2-80 штук (рис. 29,6). Для ікрометання вибирає мілководні ділянки водойм, прикріплюючи ікру до підводної рослинності. Ікра розвивається 4-10 днів. Пуголовки тримаються у товщі води і плавають на значні відстані. Метаморфоз настає через 2,5-3 місяці, коли пуголовки мають довжину 11-25 мм.

Родина Часничниці (Pelobatidae). У родині 12 родів і близько 60 видів, що мешкають в Азії, Європі та Північній Америці. В Україні поширений 1 вид - звичайна часничниця.

Звичайна часничниця (Pelobates fuscus). L. до 80 мм. Шкіра гладка, містить численні отруйні залози, які виділяють секрет, запах якого нагадує запах часнику. Зверху забарвлена ​​в жовто-бурий або світло-сірий колір з великими і дрібними бурими та чорними плямами з червоними крапками.

Для цього виду характерний дуже великий внутрішній п’ятковий
бугор, жовтуватий, з лопатоподібним виростом, що розвивається у зв’язку з риючим способом життя (рис.3.9). У самців на плечах помітна овальна залоза, але шлюбних мозолів у них немає.

Загальний ареал: Центральна і Східна Європа і Західна Азія (до 70 ° на схід).

В Україні поширена у Закарпатській, Київській, Житомирській, Херсонській областях, а також у Криму.

Живе в мішаних і широколистяних лісах, в степах, полях, городах, парку. Уникає кам’янистих грунтів. Веде риючий спосіб життя, ховаючись вдень під землею. Годується вночі наземними безхребетними –

жужелицями, павуками, дощовими хробаками, гусеницями.

Іде на зимівлю у вересні-жовтні. Зимує на суші, зариваючись у землю або використовуючи нори гризунів, ходи кротів та ін У березні-початку травня, в період нересту, приходить до водойм, де залишається до кінця квітня-травня. У шлюбний період самці під водою видають булькаючі звуки на кшталт «тук, тук, тук».

Кладка ікри має вигляд товстого ковбасоподібного шнура, що обплітає підводні предмети (гілки, що впали у воду, водорості), з безладно розташованими всередині яйцями. Одна самка відкладає 1200-2600 яєць діаметром 1,5-2,5 мм у двох шнурах.

Після метаморфозу сьогорічники звичайно тут же, на березі водоймища, закопуються до весни наступного року. Статевозрілими стають на третьому році життя. Отруйний секрет часничниці токсичний для дрібних тварин, у людини викликає подразнення слизових оболонок.

Родина Ропухи (Bufonidae). До цієї родини належить 21 рід і більше 300 видів, поширених на всіх континентах, окрім Антарктиди.

В Україні зустрічається один рід і три види - зелена ропуха, очеретяна ропуха і звичайна ропуха.

Зелена ропуха (Bufo viridis). L. до 140 мм. Тулуб широкий, незграбний. Шкіра горбкувата, з безліччю дрібних отруйних залоз. Зверху тіло забарвлено у світло-сіро-оливкові тони з великими темно-зеленими плямами, облямованими вузькою чорною каймою з червоними крапками посередині. З боків голови дві великі отруйні залози - паротиди. Отруйні залози єдиний засіб захисту цієї тварини. Для людини отруйні виділення зелених жаб нашого регіону не є небезпечними.

Зіниці щельовидні горизонтальні. Кінцівки короткі, кінцеві фаланги пальців без дисків. Зчленівні горбки на нижній стороні пальців задніх лап зазвичай одинарні; на внутрішньому краї передплесни є поздовжня шкірна складка.

Загальний ареал: Європа, Північні Африка, Мала і Передня Азія, Аравійський півострів до Західного Китаю і Монголії.

В Україні зустрічається майже повсюдно. У гірських районах Карпат і Криму піднімається до 1000 і більше метрів. В своєму розповсюдженні пов’язана із степовими біотопами, в лісовій і в лісостеповій зонах також дотримується лише відкритих ділянок (вирубок, просік, полів, лугів, орних земель). Іншою особливістю B. viridis є значна синантропність - вид звичайний в різних типах населених пунктів, починаючи з крупних міст і закінчуючи сільською місцевістю.

Прихильність зелених жаб після закінчення сезону розмноження до водоймищ неістотна. Початок весняної активності в південних регіонах зазвичай доводиться на кінець лютого - березень при прогріванні повітря в середньому до 10° і вод до 5-8°. При поверненні весняних холодів активність часто не припиняється, у зв’язку з тим, що зелені ропухи при цьому тримаються у воді, температура якої на декілька градусів перевищує температуру повітря. Під час сезону розмноження нерідко активні цілодобово, після його закінчення для них характерний смерково-нічний спосіб життя.

Місцем відкладання ікри є різні типи водоймищ, зокрема калюжі, старіці річок, озера, ставки, дренажні і зрошувальні канали, заповнені водою колії грунтових доріг, калюжі у водонапірних башт, тимчасові водоймища на зрошуваних полях і ін.

Число ікринок, відкладених однією самкою, складає 3-5 тис. Довжина ікряних шнурів, що зазвичай відкладаються біля берега на глибині 10-20 см, складає 7-10 метрів. Після закінчення метаморфозу молоді особини мігрують від місць личинкового розвитку. У живленні личинок тваринні корми грають меншу роль.

Вид внесений до списків конвенції про охорону дикої фауни і флори і природного місця існування в Європі.

Звичайна або cipa ропуха (Bufo bufo). L. до 200 мм. Найбільша з наших жаб. Шкіра в неї крупнобугорчаста. Тіло широке, незграбне, зверху брудно-білого, сірого, коричневого або сіро-оливкового кольору, однотонне або з неясними темними плямами, знизу брудно-біле, жовтувате з темними плямами. Зчленівні горбки пальців задніх кінцівок подвійні. Поздовжня складка на передплюсні відсутня. Зубів на верхній щелепі немає (рис.3.10).

Загальний ареал: Північно-Західна Африка, Європа, Кавказ, Азія на схід до Кореї і Японії і на південь до Східного Китаю, в тому числі південні райони Сибіру і Далекого Сходу Росії.

В Україні поширені на більшій частині її території.

Мешкають в регіонах з лісовими ландшафтами, де їх можна зустріти в достатньо різноманітних біотопах, починаючи від різних типів лісів (хвойні, широколистяні, змішані) і закінчуючи антропогенними насадженнями: гаї, паркі, садові ділянки, міські сквери, зрідка - лісопосадки Відкритих ділянок уникає, хоча і наголошувалася на орних землях і пасовищах. З водоймищами зв’язана тільки в сезон розмноження, в решту періоду сезону активності зазвичай мешкає поблизу них, віддає перевагу вологим біотопам. Ця ж особливість відмічена і при вивченні цих тварин в східніших ділянках ареалу.

Початок сезонної активності пов’язаний зі встановленням весняних температур повітря 5-10° і доводиться на першу половину - середину березня (залежить від погодних умов кожного року). Під час розмноження тварин можна зустріти у водоймищах у будь-який час доби, але після його закінчення зазвичай характерна смерково-нічна активність.

Після закінчення нересту вважають за краще триматися в радіусі 500-1500 м від місць розмноження, але вже в серпні - листопаді починають мігрувати до нерестових місць, де навесні наступного року відбуватиметься розмноження.

Для нересту займають неглибокі слабопроточні або стоячі водоймища, відкладаючи ікру, як правило, на глибині 50-100 см.

Пуголовки на початку прикріпляються до слизистих залишків шнура, майже не рухаються, і їх розміри до початку активного живлення незначні, всього 3-5 мм. Через 10-14 днів після викльову на мілководдях утворюють скупчення у декілька десятків тисяч особин. Личинковий період триває трохи більше двох місяців.

Як об’єкти живлення для пуголовків указуються зелені і діатомові водорості. Одній з характерних рис процесу здобування їжі дорослими є слабоактивне «патрулювання» ділянки проживання і тактика підстерігаючого хижака. Склад живлення обмежений наземними безхребетними, в яких істотна частина представлена мурашками або перетинчастокрилими, жуками. У раціоні молодих особин істотно переважають молюски.

Денними притулками сірих жаб служать порожнини під корінням і стовбурами дерев, що повалили, пні, камені, купи хворосту, листовий опад. На зимівлю йдуть у вересні - листопаді. Зимують поодинці або невеликими групами в непромерзаючих притулках - норах гризунів, трухлих деревах, порожнинах грунту, купах каменів, іноді в льохах.

Дорослі тварини можуть входити до раціону звичайного вужа і звичайної гадюки, багатьох видів птахів (сіра ворона, ворон, сіра чапля, пугач, мохноногого канюка і ссавців (сірий щур, борсук, ласка і ін.).

Вид внесений до списків конвенції про охорону дикої фауни і флори і природного місця існування в Європі - «Види тварин, що підлягають охороні»).

Очеретяна ропуха (Hufo calamita). L. до 80 мм Шкіра горбкувата. Зверху сірувато-оливкового кольору з темними плямами і вузькою світлою смугою вздовж середини спини. Кінець четвертого (зовнішнього) пальця передніх кінцівок не доходить до першого (з кінця) зчленування третього пальця. Зчленівні горбки на нижній стороні пальців задніх кінцівок подвійні. На внутрішньому краї передплесни є поздовжня шкірна складка.

Загальний ареал: Західна і Центральна Європа до Південної Швеції і Англії на півночі і до Північної Італії, Австрії, Чехії і Словаччини на півдні.

Живе на піщаних дюнах, в соснових борах, садах, парках, луках. Вдень ховається, зариваючись у пісок або в купи каміння. Зимує в тих же сховищах, що і сіра жаба. Ікрометання відбувається з квітня по серпень. Кладка має вигляд ікряних шнурів завдовжки до 2 м, прикріплених до підводних предметів.

У результаті господарської діяльності людини чисельність очеретяної жаби падає. Вид включено до «Червоної книги України». Є позитивний досвід розведення в неволі, У неволі доживали до 16 років.

Родина Жаби (Ranidae). Близько 560 видів з 46 родів. Розповсюджені у всьому Світі за винятком Антарктиди, Південної Америки, півдня Австралії та Нової Зеландії.

В Україні зустрічається 1 рід з 5 видами - гостроморда жаба, прудка жаба, трав’яна, жаба, озерна жаба, ставкова жаба.

Гостроморда жаба (Rana arvalis). L. до 80 мм. Шкіра гладка, забезпечена отруйними залозами. Тулуб короткий, щільний. Морда загострена. Від ока через барабанну перетинку майже до плеча тягнеться поступово звужується, але добре виражена темна скронева пляма. Загальний тон верху тіла буває світло-бурий, жовтий, коричневий, темно-бурий, червонувато-цегляний з темними плямами і крапками. Часто уздовж середини спини та голови проходить чітка світла смуга. Черево біле або жовтувате переважно без плям. Загальний тон забарвлення шкіри може значно змінюватися при змінах температури і вологості середовища.

Якщо притиснути гомілки до стегна і розташувати їх перпендикулярно до тіла, то гомілковостопні зчленування злегка заходять один за одне або стикаються, або не доходять один до одного. При витягуванні кінцівки уздовж тіла гомілковостопні зчленування зазвичай доходить до ока, рідко до кінця морди. Внутрішній п’яткової бугор високий, овальний, його довжина в 1,2-2,2 рази менше довжини першого пальця задньої кінцівки (рис.3.11,Б).

Загальний ареал: Північні і Центральні райони Європи до Рейну на захід, Західний і Середній Сибір, Північний Казахстан.
В Україні поширена на більшій території країни крім Південно-Східного лівобережжя і Криму.

Мешкає в лісовій, лісостеповій та степовій зонах. Все життя проводить на суші (за винятком періоду розмноження) і, як правило, там і зимує. Як притулки використовує кореневі системи дерев і чагарників. Активна переважно у вечірні години, але, в порівнянні з іншими видами бурих жаб, часто зустрічається вдень.

У період розмноження ховається на дні водойм і активна цілодобово. Годується жуками, в меншій мірі гусеницями, павуками та іншими безхребетними.

У нерестові водойми збираються з відстані до 1 км. у квітні-травні. Самці, що чекають самок, проводять у водоймах 20-25 днів. У цей час вони видають булькаючі звуки, що нагадують віддалений гавкіт собак. Самки бувають у водоймі всього кілька днів. Ікру відкладають на мілководді, в добре прогрітих місцях. Кладка має вигляд одного, рідше двох грудок. Вона близько доби лежить на дні водойми, потім спливає. В одному місці часто скупчується величезна кількість ікри, відкладеної багатьма самками. Одна самка відкладає 500-2700 яєць (в залежності від віку тварини). Температура води, при

якої починається відкладання ікри, дорівнює +12 - 15 ° С. Діаметр ікринки 1,5-2 мм. Ікра розвивається від 3 до 10 днів.

Пуголовки темні і мають довжину 5,5-8 мм. Розвиток їх триває зазвичай 45 - 65 днів (у деяких випадках до 120 днів). Перед метаморфозом довжина тіла становить 35-40 мм.

Протягом всього свого життя пуголовки утворюють скупчення, дотримуючись мілководь Статева зрілість настає на третьому році життя.

Трав’яна жаба (Rana temporaria). L. до 100 мм. За зовнішнім виглядом нагадує гостроморду жабу, але відрізняється від неї більш великими розмірами і деякими іншими особливостями (рис.3.11,А).

Шкіра гладка. Загальний тон забарвлення спини дуже мінливий: від світло-оливкового, світло-жовтого, шоколадно-коричневого, червоного, сірого до темно-бурого. Морда кругла або тупа. Особи без малюнка на спині зустрічаються рідко. Черевце звичайно з плямами, утворюючими характерний мозаїчний (мармуровий) малюнок на білому, жовтому або світло-охристому тлі. Горло нерідко без плям, особливо у самців. Світла смуга уздовж спини зустрічається рідко, завжди дуже нечітко відмежована і не заходить на голову. Скронева пляма добре виражена; внутрішній п’ятковий бугор низький, у кілька разів менше довжини першого пальця задньої кінцівки.

У самців у період розмноження шлюбна мозоль інтенсивно забарвлена ​​в темний колір і звичайно розділена борозенками на 4 частини.

Якщо розташувати стегна жаби перпендикулярно поздовжньої осі тіла і притиснути до них гомілки, то гомілковостопні суглоби майже завжди заходять один за одного. При витягуванні кінцівок уздовж тіла гомілковостопні зчленування не доходить до кінця морди. Під шкірою горла по боках голови є внутрішні резонатори. Голос нагадує низьке більш-менш тривале бурчання. На верхній щелепі є зуби. Язик на кінці з глибокої вирізкою.

Загальний ареал: Європа, крім Піренейського п-ва. В Україні зустрічається у західних і північних районах.

Як притулки використовує лісову підстилку, прикореневу систему чагарників і дерев, різного роду поглиблення в грунті. Активна у темна час доби, ввечері та вранці, але у залежності від температури і вологості середовища ритміка активності може порушуватися. У північних частинах ареалу і у горах зазвичай активна днем. Повсюдно буває активна вдень під час дощу. Переважну масу корму ці тварини добувають на суші. У харчуванні переважають комахи, з яких більшу частину складають жуки і двокрилі, а також наземні молюски.

Зимує у струмках, річках, торф’яних болотах, озерах, які розташовуються зазвичай близько ключів або незамерзаючих стоків і ополонок, де кращі умови аерації. В одному місці можуть зимувати сотні жаб, але частіше зустрічаються скупчення з кількох десятків особин.

Виходить із зимівель зазвичай в середині або наприкінці квітня, тобто раніше за всіх інших видів жаб. Ікрометання починається дуже скоро після пробудження (через 3-5 днів). Парування відбувається ще по дорозі до нерестових водойм, якими служать добре освітлений мілководні колобережні ділянки озер і ставків, канав.

Група зелених жаб.

Озерна жаба (Rana ridibunda). L. до 170 мм. Найбільший і численніший вид серед земноводних нашої фауни.

Шкіра гладка, зверху забарвлена у буро-зелений колір різних відтінків з більшою або меншою кількістю темних плям; вздовж спини часто проходить світла смуга. Черево брудно-сірого або жовтуватого кольору з темними плямами або точками (рідко без них). Внутрішній п’ятковий горбок низький

Загальний ареал: Південна Європа, Північна Африка, Кавказ, Передня і
Середній Азія. В Україні поширена по всій території.

Мешкає у найрізноманітніших водоймах змішаних і широколистяних лісів, степів, пустель, у тому числі і у великих швидкоплинних річках. Все життя проводить у воді або недалеко від неї. Активна цілодобово. Час від часу здійснює переміщення з водойми на берег, головним чином для лову.

Основу харчування складають комахи, серед яких переважають жуки. Істотне значення можуть мати двокрилі, перетинчастокрилі, прямокрилі. Зрідка споживає пташенят дрібних птахів, полівок, землерийок, цьогорічок інших видів земноводних, дрібних риб, ловить молодих вужів. Іноді значну частку у харчуванні можуть становити пуголовки, у тому числі власного виду. У деяких випадках знищує значну кількість мальків у рибгоспах. Можливість схопити тварину в озерної жаби пов’язана зі здатністю здійснювати великі стрибки, а також викидати далеко вперед клейкий язик.

Зимує на дні водойм. У незамерзаючих водоймах на півдні може бути частково активна всю зиму. Зазвичай активність припиняється при температурах води +6 - 9 ° С. Виходить із зимівель з кінця лютого до початку червня, в залежності від місцевості. Температура повітря у цей період буває близько +10 ° С. Відкладання ікри починається при температурі води +15,5-18,5 ° С. У період розмноження самці тримаються на поверхні води, утворюючи великі скупчення. Кількість яєць, що відкладаються однією самкою, залежить від її розмірів. Діаметр яйця озерної жаби 1,5-2 мм, а всієї ікринки-7-8 мм. Період ікрометання дуже розтягнутий і займає 1,5-2,5 місяця.

Пуголовки вилуплюються довжиною 5-8 мм. Приблизно через тиждень, коли розміри їх досягають 16-20 мм, вони розпливаються і переходять до активного харчування. Харчуються, в основному, діатомовими і зеленими водоростями, зрідка й найпростішими, коловертками, планктонними ціанобактеріями, одноклітинними водоростями, джгутиковими та ін. Споживання такої їжі здійснюється завдяки своєрідній будові ротового апарату. Їх рот оточений виступаючими вперед торочкуватими губами, що утворюють невеликий конічний хоботок. Верхня губа менша і менш рухлива, ніж нижня. За вільним краєм нижньої губи у кілька рядів розташовані невеликі м’ясисті сосочки, що мають дотикальну функцію. Ротовий отвір обмежений двома міцними роговими щелепами, що нагадують дзьоб. Внутрішня поверхня обох губ між їх вільним краєм і дзьобом утворює поперечні складки, на гребенях яких з’являються невеликі чорні рогові зубчики. Така будова ротового апарату дозволяє відскрібати їжу з рослин або з дна водоймища.

Личинковий період розвитку у озерної жаби один з найдовших серед безхвостих земноводних і залежить від температури. Метаморфоз починається при довжині пуголовків 50-90 мм (на півдні при менших розмірах, ніж на півночі) і закінчується частіше через 80-90 днів (у деяких випадках більш ніж через 100 днів). У горах і в північних межах ареалу пуголовки нерідко зимують. Статевозрілими стають на третьому році життя при довжині тіла 80-89 мм (у самців) і 90-99 мм (у самок). Тривалість життя у природі 6-7 років.

Ставкова жаба (Rana lessonae). L. до 82 мм. Ставкова жаба, або, як її часто називають, їстивна, значно поступається за розмірами озерній. Належить до групи зелених жаб. Шкіра гладка, зверху яскраво-зеленого, сіро-зеленого або оливкового кольору, з більшою або меншою кількістю темних плям. Уздовж спини часто проходить світла смужка. Знизу чисто білого або жовтуватого кольору (дуже рідко з плямами). Самці з білими або жовтуватими резонаторами у кутах рота. Внутрішній п’ятковий горбок високий, стиснутий з боків.

Загальний ареал: Західна і Центральна Європа на північ до 60 ° п.ш.. на південь до Піренеїв, Південної Франції і півночі Балканського півострова.

В Україні їстівна жаба мешкає на більшій частині території, проникаючі на південь у Степову зону по долинах великих річок.

Живе у водоймах широколистяних і змішаних лісів, зустрічаючись поза періодом розмноження у зволожених лісах і далеко від води. У степовій зоні живе тільки у водоймах, частіше у старицях річок і в ставках. У період розмноження активна вдень; ніч проводить на дні водойми, зрідка з’являючись на поверхні. Годується, головним чином, наземними комахами - жуками, двокрилими, бабками, мурахами.

Ставкова жаба - найбільш теплолюбний вид серед наших жаб. Зимова сплячка в неї триває в середньому близько 100 днів (трохи коротше, ніж в озерній жаби, і на 15-25 днів довше, ніж в бурої). Ікрометання починається через 15-20 днів після виходу із зимівлі, частіше у другій половині травня. Одна самка відкладає 2000-3000 яєць діаметром 1,2-2,0 мм. Розмноження розтягнуто, оскільки ікра відкладається кількома порціями. Температура води, в якій розвивається ікра ставкової жаби, як правило, не падає нижче +16 ° С. Розвиток личинок триває 70-135 днів. Довжина пуголовків перед метаморфозом становить 45-70 мм. Середня довжина цьогорічок 30-32 мм, вага й 3,4 г. Статева зрілість наступає на третьому році. Добре розводиться в неволі. Ставкова жаба використовується в їжу.

Визначення плазунів

Для визначення лускатих (ящірок і змій) велике значення має їх покрив (лусочки і щитки). Кожна лусочка або щиток, або їх групи мають назви (рис. 3.12 -3.13). Вимірювання довжини тіла (L.) у ящірок і змій виконують від переднього краю морди до переднього краю клоачного отвору, а довжини хвоста (L.cd.) - від переднього краю клоачного отвору до кінчика хвоста.

Кількість черевних щитків у змій рахують від першого, лежачого впоперек тіла біля горла, і до анального щитка, що лежить попереду клоачного отвору.

Таблиця для визначення рядів класу Рептилії (Reptilia)

1 (2). Тіло укладено в роговій панцир, що складається зі з’єднаних між

собою спинної та черевної пластин.........................................................

.......ряд Черепахи (Testudines), Черепаха болотяна (Emys orbicularis).
2 (1). Тіло покрите лускою роговий...........................ряд Лускаті (Squamata).

Таблиця для визначення рептилій ряду Лускаті (Squamata)

1 (2). Парні кінцівки добре розвинені або можуть бути відсутні, але завжди

є рухомі віки і вушні отвори..................підряд Ящірки (Sauna).
2 (1).Парні кінцівки відсутні, повіки нерухомі, вушний отвір відсутній

................................................................................ підряд Змії (Serpentes).

Підряд Ящірки (Sauna)

1 (4). Парні кінцівки відсутні; тіло змієподібне.

2 (3). З боків тіла добре помітні поздовжні шкірні складки............................

..................................................................Жовтопузик (Pseudopis apodus).

3 (2). Бічні шкірні складки відсутні..................................................................

....................................................Веретільниця ламка - Anguis fragilis

4 (1). Парні кінцівки добре розвинені.

5 (6) Ряди щитків сходяться до серединної лінії черевця під кутом...............

......................................................Ящірка різнобарвна (Eremias arguta).

6 (5).Ряди щитків розташовані паралельно середньої лінії черевця..............

...................................................................................Рід Ящірка (Lacerta).

7 (8). Зернята між надочноямковим і верхньовійними щитками не

утворюють суцільного ряду, ці щитки місцями стикаються один з

одним; міжщелепний щиток звичайно стосується ніздрі, рідше

відокремлений від неї вузької перемичкою; завжди по одному

задньоносовому і скуловому щитку з кожного боку голови................

...........................................................Ящірка кримська (Lacerta taurica).

8 (7). Зернята між надочноямковим і верхньовійними щитками

утворюють суцільний ряд; ці щитки не стикаються один з одним.

9 (12). Хвіст менш ніж удвічі довше тіла; китиця задньої кінцівки коротше

голови.

10(11). Барабанний щиток зазвичай не виражений; колоанальних щитків 1

- 2 ряди; довжина тулуба дорослих тварин не менше 8 см................

..............................................................Ящірка прудка (Lacerta agilis).

11(10). Барабанний щиток добре розвинений; завжди два ряди

біляанальних щитків; довжина тулуба дорослих тварин не

перевищує 7,5 см......................Ящірка живородна (Lacerta vivipara).

12 (9). Хвіст в два і більше разів довше тіла; китиця задньої кінцівки довше

голови. Луска на верхній стороні хвоста без поздовжніх реберець;

міжщелепний щиток зазвичай стикається з ніздрею.............................

................................................................Ящірка зелена (Lacerta viridis).

Підряд Змії (Serpentes)

1 (4). Зіниці вертикальні, щельовидні; хвіст добре відділений від тулуба,

короткий і різко звужений; голова між очима покрита дрібними

неправильно розташованими щитками................. Рід Гадюка (Vipera).

2 (3). Ніздря відкривається посередині носового щитка; верхньобічний

край морди притуплений.................. Гадюка звичайна (Vipera berus).

3 (2). Ніздря відкривається ближче до переднього краю носового щитка;

верхньобічний край морди загострений................................................

..................................................................Гадюка степова (Vipera ursini).

4 (1). Зіниці округлі; тулуб плавно переходить у довгий, поступово

звужуючийся хвіст; голова між очима покрита великими симетрично

розташованими щитками.

5 (8). Кожна лусочка тулуба і хвоста несе ясні поздовжні реберця, які

відсутні лише на лусочках, прилеглих до черевним щитків..................

........................................................................................Рід Вужі (Natri)..

6 (7). З боків голови біля шиї розташована пара добре виражених жовтих

або помаранчевих (зрідка білих) плям; завжди 7 верхньогубних

щитків.....................................................Вуж звичайний (Natrix natrix).

7 (6). З боків голови світлі плями відсутні; звичайно 8 верхньогубних

щитків.....................................................Вуж водяний (Natrix tesselata).

8 (5). Лусочки без поздовжніх реберець, гладкі або зі слабко вираженими

реберцями.

9 (14). Навколо середини тулуба розташоване 17-19 лусок.

10(11). Верхньогубних щитків - 7; міжщелепний щиток у вигляді

витягнутого кута, що сильно заходить між міжносовими щитками

................................................ Мідянка звичайна - Coronella austnaca.

11 (10). Верхньогубних щитків звичайно 8, іноді 7 або 9; міжщелепний

щиток у вигляді тупого кута, що злегка заходить між

міжносовими щитками.......Полоз жовточеревий (Coluber jugularis).
12(13). Навколо середини тулуба розташовано не менше 21 луски..............
.....................................................................рід Полози лазячі (Elaphe).
13(12). Навколо середини тулуба розташоване 21-23 луски...........................

...........................Полоз лісовий, Ескулапова змія (Elaphe longissima).
14 (9). Навколо середини тулуба знаходиться 25-27 лусок.
15(16). Верх голови однотонний, буро-коричневий..........................................

.....................................Полоз чотирьохсмугий (Elaphe quatuorlineata).
16(15). Верх голови з визерунком, утвореним поєднанням подовжніх і

поперечних смуг.
17(18). Між очима розташована контрастно чорна цільна поперечна

півмісяцева смуга, що проходить попереду від лобового щитка
........................................................Полоз леопардовий (Elaphe situla).

18(17). Темна смужка між очима складається з двох штрихових ліній,

розділених між собою світлим проміжком..........................................

......................................................Полоз визерунковий (Elaphe dione).

Огляд рептилій

Ряд Лускаті (Squamata). У ряді три підряди: ящірки (Sauria), змії - Serpentes (Ophidid) і амфісбени (Amphisbaenia). У фауні України представлені лише перші два підряди.

Підряд Ящірки (Subordo Lacertilda). Це одна з найчисленніших груп серед сучасних рептилій, що налічує понад 5000 видів, які поділяються зазвичай на 14 родин. В Україні мешкають представники трьох - Гекони, Справжні ящірки і Веретеницеві.

Рід Ящірки (Lacerta).

Кримська ящірка (Lacerta taurica). L. до 80 мм (самці) и до 71 мм (самиці). Забарвлення дорослих самців варіює від смарагдово-до трав’янисто-зеленого кольору, самиць - від жовтувато-зеленого до оливкового. Малюнок спини складається з темних, майже чорних плям, згрупованих у 6 поздовжніх рядів таким чином, що простір уздовж хребта залишається вільним від малюнка. Між рядами плям на спині і з боків тіла проходять 4 вузькі світлі смуги.

Загальний ареал: Румунія, Угорщина, Албанія, країни колишньої Югославії, Болгарія, Туреччина, Греція і деякі острови в Іонічному й Егейському морях.

В Україні зустрічається в Криму, Херсонській, Миколаївській і Одеській областях.

Живе на схилах пагорбів і ярів з негустою трав’янистою та чагарниковою рослинністю, в молодих посадках і лісосмугах, в руслах пересихаючих струмків. Уникає відкритих місць - солончаків, пляжів, а також ділянок з густою трав’янистою і деревною рослинністю. Як притулки використовує щілини між каменями, нори гризунів і лісову підстилку.

Головне місце в кормовому раціоні ящірки займають перетинчастокрилі, потім павуки, жуки, прямокрилі і метелики.

Зелена ящірка (Lacerta viridis). L. до 150 мм. Молоді особини одноколірні, коричнево-бурі або сірувато-коричневі з поодинокими цятками і цяточками, а також з рядами білих плям з боків. З віком спина зеленіє, а білі плями на боках зливаються зазвичай в подовжні, іноді здвоєні смуги.

Дорослі особини зверху яскраво- або темно-зелені з численними чорними або жовтими цятками, розташованими нерідко так густо, що ящірка виглядає майже суцільно чорною з проступаючими цяточками зеленого і жовтого кольорів. Голова зверху темно-зелена або бура з характерними округлими світлими або жовтуватими цятками і рисками. У самців у період розмноження горло стає яскраво-блакитним, у самиць – зеленувате або блакитне з розовими розмиттям. Черево в самців має яскраво-жовте забарвлення, у самиць - білувате.

Загальний ареал: Середня і Південна Європа, північно-західна частина Малої Азії.

В Україні поширена в Карпатах, центральних і південно-східних районах України, зустрічається в Одеській і Миколаївській областях.

Населяє сухі сонячні місця біля виходів скельних порід, в заплавах річок, на схилах пагорбів, у чагарниках і розріджених лісах, на лісових галявинах, межах, у виноградниках і садах. Активна з кінця березня - початку квітня до початку жовтня. У спекотний період (липень-серпень) іноді впадає в літню сплячку. Бігає дуже швидко. Полюючи і рятуючись від небезпеки, часто залазить на чагарники та дерева, може перестрибувати з гілки на гілку і зістрибувати на землю з великої висоти.

Їжею здебільшого слугують жуки, прямокрилі, клопи, гусениці, перетинчастокрилі і павуки. Харчується також дощовими черв’яками, молюсками, сольпугами, багатоніжками, бабками та іншими тваринами; відомі випадки поїдання дрібних ящірок і молоді гризунів.

Прудка ящірка (Lacerta agilis). L. до 110 мм (самці) і до 114 мм (самиці). Забарвлення тіла у самців варіює від буро-сірого з жовто-зеленими тонами горла до салатового, яскраво-зеленого з темним визерунком на спині або без нього. Самки забарвлені в бурі або сірі тони, рідше у зеленуваті з добре вираженим малюнком на спині. Черевний бік у самців і самиць світло-сірий або синюватий, іноді світло-зелений з дрібними розмитими темними цятками.

У період розмноження у самців зелені ділянки тіла стають більш яскравими. Зустрічаються особини з однотонно забарвленою спиною кавового або охристого кольору і з темним малюнком уздовж боків. Іноді зустрічається однотонне сіре, коричневе або яскраво-зелене забарвлення без додаткового малюнка на тілі. У цього виду ящірок відомі меланістичні (дуже темно забарвлені) екземпляри.

Загальний ареал: Європа (включаючи південь Англії) і Сибір до Читинської області на схід. В Європі відсутня південніше Альп і Балкан. В Азії на південь доходить до пустель південного Казахстану; зустрічається на Алтаї, Памірі, на півночі Монголії і Північно-Західного Китаю.

В Україні поширена по всій території. Повсюдно звичайна і численна. Активна з березня по жовтень. Притулками їй слугують самостійно вириті нори, а також нори інших тварин, іноді порожнечі в повалених деревах і пнях. Веде денний спосіб життя. Рано вранці, як тільки сонце пригріє землю, виходять із нір і гріються біля входу. У цей же час вони полюють. Опівдні більшість ящірок ховається в сховища, знову з’являючись у другій половині дня. Харчуються здебільшого членистоногими: жуками, прямокрилими, двокрилими, метеликами і гусеницями, павуками, мокрицями тощо, а також дощовими черв’яками та наземними молюсками. Прудка ящірка дуже швидко бігає. При переслідуванні може підійматися на стовбури дерев, стрибати у водойми, де чудово плаває.

Підряд Змії (Subordo Serpentes). Поєднує 15 родин і більше 3000 видів. У фауні Україні представлено тільки 2 родини: Вужові (Familia Colubridae) і Гадюкові (Familia Viperidae).

Родина Вужові (Colubridae). До родини належить більш ніж 200 родів з 1600 видами. Поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди. В Україні родина представлена 4 родами та 8 видами: Рід Вужі (Genus Natrix) з двома видами - звичайний вуж, водяний вуж; рід Мідянки (Genus Coronella) з одним видом - мідянка; рід Полози (GenusColuber) з одним видом - жовточеревий полоз; рід Лазячі Полози (Genus Elaphe) з чотирма видами - ескулапів полоз, леопардовий полоз, чотиреполосий полоз, візерунчастий полоз.

Рід Вужі (Natrix).

Звичайний вуж (Natrix natrix). L. до 1200 мм, частіше 850-900 мм. Відмінною особливістю виду є наявність з боків голови двох великих, іноді злитих один з одним білуватих, жовтих, яскраво-помаранчевих, рідко рожевих півмісяцевих плям, звичайно оточених по задньому краю витягнутими чорними плямами. Характерне для скроневих плям забарвлення поширюється іноді на боки шиї і бічну поверхню голови. Шви між верхнегубнимі щитками звичайно чорні. Зверху тіло вужа сірого, оливково-сірого або майже чорного кольору, часто з більш темними, розташованими іноді у шаховому порядку плямами або вузькими поперечними смугами. Нерідко по всьому тілу розкиданий характерний сітчастий візерунок, утворений світлими або темними краями тулубової луски. Нижній бік тіла матово-білий з витягнутими впоперек прямокутними або неправильної форми плямами, які іноді суцільно зливаються один з одним. Зустрічаються чорні або майже чорні особини. Відомі і майже повні альбіноси.

Загальний ареал: Вся Європа (крім Ірландії, північної частини Скандинавського півострова, північної частини Великобританії), Північна Африка, Західна Азія до Північно-Західної Монголії, півдня Східного Сибіру і Західного Китаю на схід і Південно-Західного Ірану на південь.

В Україні поширений по всій території. Місця проживання вужа тісно пов’язані з водою. Особливо численні по берегах річок, озер, ставків, затонів на заплавних луках, в очеретяних заростях, різного роду болотах, у гірських струмків, у джерел і т. п. Вуж чудово плаває і пірнає, запливає у великих водоймах іноді на кілька кілометрів від берега. Весну зазвичай проводить далеко від води, переселяючись до водойм влітку і знову віддаляючись до місця зимівлі восени.

Як сховища використовує пустоти під корінням, купи хмизу і каменів, нори різних риючих тварин і т.д. Не уникає і близькості людини, поселяючись в городах, підвалах під будинками, у сараях, купах господарського сміття та стогах сіна.

Харчується здебільшого земноводними, а також рибою, комахами. Здобич завжди заковтує живцем. Активний у світлу пору доби, а на ніч ховається.

Водяний вуж (Natrix tesselata). L. до 1300 мм, частіше до 800 мм (самці) і 980 мм (самиці). Верхній бік тіла оливкового, оливково-сірого, оливково-зеленого, оливково-бурого, коричневого або, вкрай рідко, червонувато-оранжевого кольору, звичайно з темними, розташованими у більш-менш шаховому порядку плямами або вузькими поперечними смужками на спині. В рідкісних випадках плями утворюють з боків спини дві темні пунктирні чи суцільні смуги, що продовжуються на хвості. На потилиці зазвичай є темна А-подібна пляма, спрямована вершиною до тім’яних щитків. Нерідко зустрічаються одноколірні, без будь-якого малюнка особини.

У дорослих самців черево рожево-червоного або оранжево-жовтого кольору з темними, більш-менш прямокутними плямами, які місцями зливаються один з одним. Зустрічаються і повністю чорні (меланістичні) особини.

Загальний ареал: Від Південно-Західної Франції, долини Рейну і східній частині Північної Африки на заході через Центральну і Південну Європу, Малу, Передню і Середню Азію до Персидської затоки на півдні і до Афганістану, Західного Пакистану, Північно-Західній Індії та Західного Китаю на сході.

В Україні поширений у Карпатах, Черкаській, Миколаївській, Кіровоградській, Сумській, Харківській, Запорізькій областях та в Криму. Місця проживання водяного вужа більшою мірою, ніж звичайного, пов’язані з водою. Його можна зустріти поблизу різного роду проточних і стоячих водойм, на морських узбережжях і розташованих у відкритому морі островах, куди він запливає з материка. Любить обриви і кам’янисті схили по берегах річок і струмків, заплавні озера, стариці і болота, очеретяні зарості, заливні рисові поля, зрошувальні канали і заболоченості біля джерел.

Раціон вужа 60-66% складає риба. Крім риби, харчується (особливо часто навесні і восени) пуголовками, дорослими ропухами і жабами. Зрідка поїдає також піщанок, мишей, полівок, а іноді і новонароджених ондатр.

Активні у світлий час доби, особливо зранку і ввечері (коли вони зазвичай полюють), а на ніч виходять з води на берег. Вдень дуже люблять погрітися під сонцем.

Рід Мідянки (Coronella).

Звичайна мідянка (Coronella austriaca). L. до 691 мм. Забарвлення верхньої сторони тіла широко варіює від сірого, сіро-бурого і коричнево-сірого до жовто-бурого, червоно-бурого і мідно-червоного кольорів. У самців зазвичай переважають червонуваті, а у самиць буруваті тони. Малюнок тіла сильно мінливий. У найбільш повному вигляді він складається з 2-4 рядів проходять уздовж спини порівняно великих, витягнутих поперек темних плям, що зливаються іноді у суцільні смуги. Частіше вони бувають виражені дуже слабко, аж до 2-4 погано помітних поздовжніх рядів дрібних буруватих цяток і крапин. На шиї дві короткі бурі смуги або дві плями, які зливаються на потилиці. Черевні щитки по краях черева утворюють добре виражене ребро.

Загальний ареал: Європа, Західний Казахстан, Кавказ, північ Малої Азії та Ірану.

В Україні поширена локально по всій території.

Мешкає у листяних, хвойних і змішаних лісах, де дотримується прогрітих сонцем узлісь, вирубок, залісених галявин і заростей підліску; рідше - на відкритих ділянках степового типу і на луках.

Харчуються мідянки здебільшого ящірками. Зрідка вони можуть поїдати веретениць, звичайних вужів, інших мідянок, полівок, лісових мишей і землерийок, пташенят горобиних птахів, звичайну часничницю. Велику здобич мідянка зазвичай душить її, обвиваючи її тіло кільцями, а потім ковтає. Молоді змії з перших же днів після народження починають харчуватися молоддю ящірок і звичайно заковтують їх живцем.

Поиск по сайту: