|
||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основи таксономічного визначення безхребетних – польовий визначник головних макротаксонів
Польовий визначник призначений для експрес-діагностики безхребетних під час екскурсій та систематизації польових зборів при камеральній обробці зоологічного матеріалу. Визначник містить діагностичні ключі макротаксонів (клас, ряд, родина), представники яких складають найбільшу частку польових зборів. Визначення до роду і виду повинно здійснюватись за допомогою спеціалізованих довідників, присвячених окремим систематичним групам. Їх перелік наводиться у списках основної та додаткової літератури. За кількістю видів самий значний тип – це Членистоногі – Arthropoda. Він охоплює біля двох мільйонів морських, прісноводних, грунтових, вільноживучих наземних і паразитичних тварин. У складі цього типу виділяють 8 сучасних і декілька викопних класів, але до наземних членистоногих належать тільки деякі наземні і амфібіотичні представники класу Ракоподібних - Crustacea, Багатоніжки - Myriapoda, Комахи - Insecta і Павукоподібні – Arachnida (рис. 2.11).
Клас Раки (Сrustacea) Наземну форму ракоподібних представляють мокриці - сухопутні і амфібіотичні - представники ряду Рівноногих (Isopoda) родин Ligiidae, Oniscidae, Porcellionidae, Trichonoscidae, Armadillidiidae. Мокриці мають овальне, сплощене тіло, що складається з голови, грудей і черевця (рис.2.12). Злита голова несе вусики (антени), фасеткові очі і ротові органи, представлені верхніми і нижніми щелепами. Груди складаються з 7 відокремлених сегментів, забезпечених бігальними ніжками. Мокриці мають широке поширення і зустрічаються в різних ландшафтних зонах. Багато видів амфібіотичних і гігрофільних мокриць заселяють береги морів і внутрішніх водойм. Основну їжу мокриць складають розкладаються рослинні залишки і сильно зруйнована деревина. Один із самих звичайних видів мокриць європейської фауни - Oniscus asellus L. з родини Oniscidae має гладкі блискучі покриви. У іншого, теж досить звичайного виду - Роrctlliо scaber Latr. з родини Porcelliorridae грудні сегменти і голова зі спинної сторони покриті дрібними горбиками, які створюють матову поверхню покривів Визначнальна таблиця родин наземних (Isopoda)
1 (2) Джгутик вусиків з численними члениками................................ Ligiidae. 2(1) Джгутик вусиків з нечисленними (не більше 4) члениками. 3(8) На голові перед очима є 2 бічних виступи. Уроподи довгі, зверху добре помітні. 4(7) Джгутик вусиків з 2-3 виразно відокремленими члениками. Внутрішні гілки уропод помітно коротше зовнішніх. Довжина тіла у дорослих особин від 6 до 18 мм. 5(6) Джгутик вусиків з 3 відокремленими члениками..................... Oniscidae. 6(5) Джгутик вусиків з 2 відокремленими члениками............. Porcellionidae. 7(4) Джгутик вусиків без виразно відокремлених члеників. Внутрішні гілки уропод не коротше або ледве коротше зовнішніх. Довжина тіла у дорослих особин не перевищує 7мм................................ Trichonoscidae. 8(3) На голові перед очима немає бічних виступів. Уроподи короткі, зверху ледь помітні або зовсім непомітні. Здатні згортатися у кулю................. .............................................................................................. Armadillidiidae.
Клас Багатоніжки (Myriapoda)
До багатоніжок відносяться наземні членистоногі з трахейним диханням, які мають злиту голову і витягнутий сегментований тулуб. Ротові органи гризучого типу. Очі влаштовані за типом простих очок і згруповані у 2 скупчення з боків голови. У деяких випадках ці скупчення утворюють псевдофасеткові очі. Тулубові сегменти добре відокремлені і несуть кінцівки. Присутність ніг не тільки на передніх (грудних), але і на задніх (черевних) сегментах характеризує всіх багатоніжок. Звичайні місця проживання - поверхня грунту і підстилка. У складі класу багатоніжок виділяють 4 підкласи, які іноді зводять до рангу класів: Сімфіли (Symphyla), Пауроподи (Pauropoda), Двопарноногі, або Діплоподи (Diplopoda), і Губоногі, або Хілоподи (Chilopoda). Сімфіли і пауроподи складають нечисленні групи крихітних і блідо забарвлених членистоногих. Діплоподи і хілоподи відрізняються більшими розмірами, різноманітністю життєвих форм і широким поширенням у природі. Тому при проведенні практики знайомство з класом багатоніжок доцільно обмежити цими двома підкласами.
Визначальна таблиця підкласів
1 (2). Дуже дрібні (1-2 мм) з 9 парами ніг (рис.). Вусики двогіллясті........... ............................................................................Пауроподи (Pauropoda). 2(1). Довжина тіла, як правило, більше 2 мм. Число пар ніг на імагінальних стадіях понад 11. Вусики звичайні, одногіллясті. 3(4). Тулубові сегменти, починаючи з п’ятого, несуть по 2 пари ніг. Вусики 8-9 членикові.....................................................Диплоподи (Diplopoda). 4(3). Тулубові сегменти несуть по парі ніг. Вусики більш ніж з 10 члеників. 5(6). Перша пара ніг перетворена в сильно потовщені, вигнуті загострені на кінцях ногощелепи. На імагіальних стадіях число пар ніг від 15 до 109......................................................................Хілоподи (Chilopoda) 6(5). Перша пара ніг не відрізняється від інших. На імагіальних стадіях 12 пар ніг (рис.2.13). Дрібні (не більше 8 мм) з довгими багаточлениковими вусиками...............................Сімфіли (Symphylа).
Підклас Діплоподи (Diplopoda)
Багатоніжки цього підкласу, мають темні і щільні покриви, що містять вапняні включення. Голова несе порівняно короткі вусики, очі і ротовий апарат, пристосований для поглинання твердої або напіврідкої їжі. Найбільш характерною особливістю діплопод є попарне злиття тулубових сегментів. У результаті такого злиття виникають подвійні сегменти, що мають по 2 пари ніг (рис. 2.14). Діплоподи зазвичай харчуються рослинними залишками, рідше живими рослинами. Зазвичай діплоподи заселяють поверхневі шари грунту і лісову підстилку. Визначальна таблиця рядів та родин
1(2). Тіло коротке і широке, можуть згортатися у кулю. Другий сегмент значно більше наступних......................................................................... .........................(Ряд Oniscomorpha), родина Клубовидки (Glomeridae). 2(1). Тіло вузьке, видовжене, у кулю не згортаються. 3(6). Тулубові сегменти округлі, без бічних виступів і здуття, загальне число сегментів з ногами, більше 20......................... (Ряд Juliformia). 4(5). Поздовжні борозенки є на бічній і на спинній поверхні сегментів.........................................................................Ківсяки (Julidae). 5(4). Поздовжні борозенки є тільки на бічній поверхні сегментів................. ................................................................................................... Blaniulidae. 6(3). Тулубові сегменти забезпечені здуттями або крилоподібними виступами, а загальне число сегментів з ногами - не більше 20............. ............................................................................... (Ряд Polydesmoidea). 7(8). Тулубові сегменти забезпечені крилоподібними виступами; спинна поверхня сегментів покрита дрібними горбиками......................................... ........................................................................Багатовۥязи (Polydesmidae). 8(7). Тулубові сегменті без крилоподібних виступів, але з бічними здуттями; спинна поверхня сегментів гладка............................................................ ........................................................................................ Strongylosomidae.
Підклас Хілоподи (Chilopoda)
Характеризуються рівномірно розчленованим тулубом і добре відокремленої головою з довгими багаточлениковими вусиками (рис. 2.15). У всіх хілопод тулубові сегменти поодинокі, забезпечені однією парою кінцівок. Кінцівки першого сегмента перетворені на сильні хапальні ногощелепи, що мають вигляд гострих кігтики. Кожна ногощелепа має отруйну залозу, яка відкривається на кінчику кігтика. Всі хілоподи є хижаками, які нападають на різних безхребетних, яких нищать отрутою своїх ногощелеп. Живуть під камінням, у щілинах грунту, під стовбурами дерев, під корою пнів, в гнилій деревині і т.п. Залежно від типу місцеперебувань серед хілопод можна виділити життєві форми, що охоплюють 4 основних родини європейської фауни.
Геофіліди (Geophilidae) є типовими мешканцями грунту, Сильно витягнуте тіло, складене з великого числа сегментів (рис.2.16), служить спеціальною адаптацією геофілід до пересування в ходах і свердловинах грунту. Вибір місць існування геофілідами зумовлюється їх високою чутливістю до вологості. Зниження вологості викликає відхід геофілід в глибокі горизонти грунту. У степовій зоні вони можуть опускатися на глибину до 100-200 см. Часто селяться в норах гризунів. Найбільш різноманітна фауна і висока чисельність геофілід виявляються в лісових грунтах. Кістянки (Lithobiidae) і сколопендри (Scolopendridae) живуть в верхніх шарах грунту, в підстилці, під камінням, під корою дерев і в інших укриттях. Вночі вони виходять на поверхню грунту. На відміну від геофілід кістянки і сколопендри нездатні пересуватися в грунті шляхом активного прокладання ходів. У період розмноження самки сколопендр проявляють турботу про нащадків: вони згортаються спіраллю навколо відкладених яєць і змочують їх секретом своїх залоз. Самки кістянок деякий час носять яйця між придатками генітальних сегментів, а потім відкладають їх поодинці, прикриваючи зверху дрібними частинками грунту. У нас широко поширена звичайна кістянка (Lithobius forficatus L.) Її тіло забарвлене в коричневий колір і досягає в довжину 30-35 мм Ця багатоніжка живе під корою дерев, серед каменів і в лісовій підстилці, селиться в руїнах і сміттєвих купах.
Найбільша багатоніжка нашої фауни, що досягає в довжину 9-12 см. - кільчаста сколопендра (Scolopendra cingulata) Її тіло бурого кольору із зеленуватим відтінком. Укус кільчастої сколопендри викликає у людини біль, почервоніння і припухлість. Мухоловки (Scutigeridae) - найбільш пристосувалися до відкритого проживання. Вони бігають по поверхні грунту, по деревах і стінах будинків не тільки вночі, але і вдень в сухих місцевостях. Під час полювання захоплюють літаючих комах своїми довгими лапками, обгортаючи їх навколо жертви Визначальна таблиця рядів та родин
1(2). Тулуб довгий і вузький, несе більш ніж 30 пар ніг. Прості очки і псевдофасеткові очі відсутні..................................................................... .......................................(ряд Geophilomoipha), Геофіліди (Geophilidae). 2(1). Ніг не більше 23 пар. Є прості очки або псевдофасеткові очі. 3(6). Остання пара ніг коротше тіла. Є прості очки. 4(5). Ніг від 21 до 23 пар.................................................................................... ......................(ряд Scolopendromorpha) Сколопендри (Scolopendridae). 5(4). Ніг не більше 15 пар........(ряд Lithobiomorpha) Кістянки (Lithobiidae) 6(3). Остання пара ніг довша за тіло. Решта ніг теж дуже довгі, легко обламуються, є псевдофасеткові очі....................................................... ...................................(ряд Scutigeromorpha) Мухоловки (Scutigeridae). Клас Павукоподібні (Arachnida)
Відмітною ознакою павукоподібних є хеліцери. Вони складаються з 2-3 члеників і мають вигляд клешень, гачків або стилетів. Друга пара кінцівок - 5-6 членикові педипальпи. Педипальпи не беруть участі в пересуваннях; на них розташовуються різноманітні рецептори. У скорпіонів і псевдоскорпіонів вони перетворені у клішневидні органи для захоплення й утримування здобичі. Решта 4 пари кінцівок складаються з 6-7 члеників; вони грають роль ходильних (бігальних) ніг. У складі класу павукоподібних налічується близько 40 000 видів, що заселяють різні наземні біотопи. Тільки деякі кліщи і павук-сріблянка (Argyroneta aquatica CI.) вдруге перейшли до життя у водному середовищі. Багато павукоподібних тісно пов’язані з грунтом. Численна фауна павуків і кліщів властива трав’янистим рослинам, чагарникам і деревам. Серед павукоподібних чимало синантропів, а деякі кліщі відносяться до кровососів і паразитів хребетних. Переважаючий тип харчування павукоподібних - хижацтво. Тільки в ряді кліщів, крім хижаків і паразитів, є типові сапрофаги і фітофаги. Визначальна таблиця рядів 1(2). Педипальпи мають вигляд клішень. Черевце сегментоване. Довжина тіла не перевищує 5 мм.............................................................. ..........................................................Псевдоскорпіони (Pseudoscorpiones). 2(1). Педипальпи не клешнеподібні. 3(4). Черевце сидяче, сегментоване. Ноги довгі і тонкі.................................. ..................................................................................Косарики (Opiliones). 4(3). Черевце несегментоване. 5(6). Тіло підрозділене на головогруди і черевце, з’єднані вузькою стеблинкою. На кінці черевця є павутинні бородавки.......................... ......................................................................................... Павуки (Aranei). 6(5). Тіло цільне, стеблинка відсутня. Павутинних бородавок немає........... ...........................................................................................Кліщі (Acarina).
Ряд Псевдоскорпіони (Pseudoscorpiones) До псевдоскорпіонів відносяться дрібні (2-5 мм) павукоподібні з клішневидними педипальпами, які надають їм деяку зовнішню схожість зі скорпіонами Широко поширені в природі, але мало відомі через дрібні розміри і скритний спосіб життя. Мешкають в підстилці, в сухому листі, в смітті, під камінням, у моху, під корою і в дуплах дерев, в гніздах птахів і в мурашниках, приміщеннях для худоби і в норах гризунів. Деякі види належать до факультативних синантропів: вони живуть у книжкових шафах, серед паперів і книг, у колекціях і гербаріях. Інколи під час екскурсій вдається зловити муху, бджолу чи інше крилату комаху, до тіла якого причепився псевдоскорпіон, утримуючись на ньому клешнею педипальп. Це явище отримало назву форезія і являє собою окремий випадок коменсалізму як засоб розселення. Всі Pseudoscorpiones харчуються дрібними членистоногими. Здобич захоплюється педипальпами і паралізується виділеннями отруйних залоз. У даний час описано приблизно 1300 видів цього ряду. Мініатюрні розміри і велика зовнішня схожість видів, що відносяться до різних родин та родів, дуже ускладнюють їх визначення Ряд Косарики (Opiliones) Налічувалося понад 6 300 видів косариків, що поділяються на 4 підряди. Найбільший підряд - Laniatores - налічує понад 4 000 видів. Середніх розмірів павукоподібні з довгими тонкими ногами і сегментованим черевцем, яке всією своїм широким основою приєднується до головогрудей. Очей 1 пара, іноді (у печерних видів) очі можуть бути відсутні. Зазвичай очі розташовані на піднятих горбках головогрудей. Хеліцери складаються з двох члеників. У представників родини Ischyropsalidae дуже великі хеліцери є спеціальним пристосуванням для живлення наземними молюсками, що знаходяться у раковинах. Представники ряду переважно хижаки; харчуються іншими павукоподібних, комахами, хробаками, багатоніжками або наземними молюсками. Зустрічаються на стовбурах дерев, серед рослин, на стінах будинків, на парканах, на землі, під стовбурами дерев, під камінням, у лісах, садах і парках. Для більшості косариків характерна здатність до автотомії кінцівок.
Ряд Павуки (Aranei) Тіло павуків складається з двох відділів - головогрудей і черевця, які з’єднуються вузькою стеблинкою. Головогруди прикриті зверху одним суцільним щитом, в їх передній частині розташовано 6-8 очей. Розташування та відносні розміри очей використовуються в якості найважливіших діагностичних ознак, що характеризують окремі родини павуків. Всі павуки мають павутинні залози. Павутина використовується для будівлі ловчих мереж, житлових трубок, гнізд, яйцевих коконів, іноді і для міграційних перельотів. Отрута переважної більшості видів нешкідлива для людини. Серед європейських павуків тільки укус каракурта (Latrodectus tredecimguttatus Ros.) може викликати важке отруєння, а іноді буває і смертельно небезпечним. Каракурт заселяє сухі степові і пустельні райони. Набагато менш токсичним для людини є укус тарантула (Lycosa singoriensis Laxm.), Поширеного в пустелях, степах і в лісостеповій зоні. Серед європейських павуків виділяють 5 біологічних груп, що розрізняються за життєвими формами і способами лову здобичі. Бродячі павуки (рис. 2.18) охоплюють родини Salticidae, Oxyopidae, Pisauridae, значну частину родини Lycosidae і окремих представників інших родин. Павуки цієї групи відрізняються високою рухливістю, не будують ловчих мереж і постійних притулків, активно переслідують свою здобич. Як правило, вони ведуть денний спосіб життя, мають добре розвинені органи зору і темне забарвлення тіла. Бродячі павуки-вовки (Lycosidae) полюють на поверхні грунту. До них відносяться численні види роду Pardosa С. L. Koch. і деякі представники інших родів. У період розмноження самки цих павуків виношують яйцеві кокони, прикріплені до павутинових бородавок. Після вилуплення з яєць молоді павучки підіймаються на черевце самки і живуть тут деякий час під її охороною. Представники невеликої родини Pisauridae, близької до Lycosidae, полюють як на землі, так і на трав’янистих рослинах і низьких чагарниках. Широко поширений великий павук Dolomedes fimbriatus, з двома поздовжніми світлими смугами на головогрудді і черевці, веде амфібіотичний спосіб життя і може бігати по поверхні води. Інший вид цієї родини Pisaura mirabilis CL. має загострене на кінці черевце, зустрічається тільки на півдні і заселяє остеповані сухі біотопи. У видів родини Oxyqpidae черевце теж загострене але тіло більш компактне. Ноги засаджені довгими численними шипами. Павуки полюють на рослинах можуть здійснювати невеликі стрибки. До цієї родини відноситься 1 європейський рід Oxyopes Latr., поширений на півдні в степах та інших відкритих сухих біотопах. До великої родини скакунчиків (Salticidae) відносяться мешканці рослин, стовбурів дерев стін і парканів каменів скель і поверхні грунту. У більшості видів тіло компактне а ноги короткі та відносно товсті. Ці павуки пересуваються короткими перебіжками і швидкими стрибками. Помітивши здобич на відстані 10-15 см павук обережно підкрадається і стрімко стрибає на неї. У період розмноження самки переходять до осілого способу життя і виготовляють павутинні гнізда в яких відбувається відкладання яєць. У гнізді поміщаються один або кілька коконів і самка, що охороняє яйця. До типових скакунчиків відносяться види роду Evarcha Sim. Деякі скакунчики мешкають поблизу мурашників. Вони за формою і забарвленням тіла чудово імітують мурашок. Павуки-норники становлять відокремлену біологічну групу, яка представлена деякими видами родини Lycosidae. Павуки цієї групи живуть
у виготовлених ними земляних нірках і полюють вночі орієнтуючись за рахунок надзвичайно розвиненої тактильної чутливості. Під час полювання павук сидить біля входу до нори і ловить пробігаючу повз здобич. До найбільш відомих норників належить найбільший павук нашої фауни - російський тарантул (Lycosa singoriensis Laxm.). У період розмноження самка тримається в норі разом з коконом, а після вилуплення павучків вона залишає нору і відправляється мандрувати разом з численним потомством, розміщеному на її черевці. Павуки-засадники (рис. 2.19) охоплюють родину Thomisidae, а також частину родин Clubionidae і Gnaphosidae. Вони не будують ловчих мереж, а підстерігають здобич на квітках, листі, корі дерев, скелях і грунті. Павуки цієї групи можуть мати різну забарвлення і форму тіла, зазвичай добре адаптовану до специфічних умов їх проживання. Бокоходи (Thomisidae) є типовими засадниками. Під час полювання вони вичікують здобич у стані майже повної нерухомості, широко розставивши передні «хапальні» ноги. Нерідко бокоходи мають ефективне протекційне забарвлення, що сприяє маскуванню павука під час полювання. У квіткових бокоходів протекційне забарвлення особливо ефективне. В залежності від кольору пелюсток один і той же павук може змінювати своє забарвлення від білого і жовтого до рожевого і блідо-зеленого. До найбільш звичайних квіткових павуків європейської фауни належать Misumena vatia CI. з округлим черевцем і Thomisus onustus Walck., що має 2 вугловатих виступи на задньому краї черевця. Основними об’єктами нападу для цих павуків слугують бджоли та інші комахи, які відвідують квітки. У трав’янистій рослинності, в кронах дерев і на грунті живуть численні види роду Xysticus С. L. Koch, що мають темний малюнок на черевці і нездатні до змін забарвлення. У полюючих на грунті та в підстилці павуків роду Oxyptila Sim. тіло вкрите булавовидними щетинками, які утримують частинки грунту і пилу, що прекрасно маскують павука. Види роду Tibellus Sim. мають витягнуте тіло. Вони полюють на стеблах трав’янистих рослин або на гілочках дерев і чагарників. Для більшості видів роду Philodromus Walck. характерно сплощене і вкорочене тіло із забарвленням, що імітує поверхню каменів або кори дерев. Павуки, що відносяться до родини Clubionidae, як правило, забарвлені у світлі тони - зелені, жовтуваті, жовто-зелені або світло-коричневі. Широко поширені в Європі види роду Clubionа Latr., що живуть на трав’янистих рослинах, під корою і в листі дерев або чагарників. Полюють вночі, а день проводять у сховищах, які виготовляються з скрученого і закріпленого павутиною листя. Засадники родини Gnaphosidae мають одноколірне темне забарвлення, живуть під камінням, у підстилці, у моху, під корою дерев і пнів. Багато представників цієї родини можуть виготовляти сховища з павутини, але на відміну від видів роду Clubiona ніколи не скручують листя рослин. Павуки-тенетники (рис.2.20) представлені такими родинами: Linyphiidae, Theridiidae, Agelenidae, Dictynidae і Pholcidae. Вони будують щільні ловчі мережі (тенета), складені з сухих і клейких павутинних ниток. Під час полювання павук сидить під пологом черевної стороною догори. Найпомітніші і найбільш поширені представники цього родини відносяться до роду Linyphia Latr. У більшості павуків цієї біологічної групи черевце подовжено-овальне або округле і виразно підведене над головогруддям.
На стінах і парканах, гілках і стовбурах дерев або на окремих широких листках будують неправильні ловчі мережі з рідких переплетених ниток дрібні павуки родини Dictynidae. Особливо часто зустрічаються види роду Dictyna Sund. У поглибленнях грунту, в траві, гілках дерев і чагарників розташовують свої мережі павуки родини Linyphiidae. Їх мережа складається з куполоподібного або горизонтального намету, який знизу і зверху підтримується вертикальними павутинними нитками. Представники великої родини Theridiidae мають 2 типу ловчих мереж. Неправильна мережа зустрічається в основному у широко розповсюдженого роду Theridium Walck. Впорядкована мережа (рис. 2.21), характерна для роду Steatoda Sund. Тут клейкі ловчі нитки спрямовані до поверхні грунту, а полог утворений сухими павутинними нитками. Мережа цього типу пристосована для лову нелітаючих членистоногих. Головними об’єктами полювання для цих павуків є мурашки. Під час полювання павук сидить під пологом черевної стороною догори. Найпомітніші і найбільш поширені представники цього родини відносяться до роду Linyphia Latr. У більшості павуків цієї біологічної групи черевце подовжено-овальне або округле і виразно підведене над головогруддям.
Впорядковану мережу будує каракурт (Latrodectus tredecimguttatus Ros.). Доросла самка каракурта досягає в довжину 10-12 мм, а її тіло має інтенсивно-чорне забарвлення. Самець в кілька разів менше самки, черевце у нього довгасте з яскраво-червоними або жовтими плямами, оточеними білими обідками. Небезпечний для людини тільки укус самиці каракурта. Родина Agelenidae в біологічному плані вкрай різнорідна. До неї відносяться як бродячі павуки, так і тенетники, що живуть у траві, під каменями і корою дерев. Водяний павук - сріблинка (Argyroneta aquatica L.) пристосувався до постійного життя під водою, де він влаштовує своєрідний павутинний дзвін, заповнений повітрям. Серед тенетників цієї родини один з найприкметніших є лабіринтовий павук Agelena labyrinthica CI., що зустрічається на відкритих сонячних місцях. Війчаста ловча мережа A. labyrinthica розташовується безпосередньо над поверхнею грунту. При підстеріганні здобичі павук сидить біля входу до трубки і ховається в ній за найменшої небезпеки. Подібні за формою і невеликі за розмірами ловчі мережі будують види роду Tegenaria Latr., що мешкають в будинках і підвалах. Синантропний спосіб життя типовий і для видів роду Pholcus Walck., що відносяться до невеликої родини Pholcidae. Всі представники цієї родини мають виключно довгі ноги, що надає їм зовнішню схожість з косариками. Павуки-колопряди будують геометрично правильні колесовидні мережі серед трав’янистої та деревно-чагарникової рослинності. До них відносяться 2 основних родини - Araneidae і Tetragnathidae. Ловча мережа колопрядів складається з багатокутної рами і радіальних ниток. Радіуси мережі з’єднуються клейкими ловчими нитками, розташованими по спіралі. Між центральної сіточкою і ловчими нитками знаходиться вільна зона. Ловча мережа такого типу є найбільш досконалим пристосуванням для полювання павуків за літаючими комахами.
До найбільш відомих колопрядів відносяться численні види хрестовиків (рід Araneus CL), а самим звичайним видом цього роду є домашній хрестовик Araneus diadematus CI. Його легко впізнати по характерному хрестоподібному малюнку черевця. Інші види роду Araneus розрізняються по малюнку черевця; у деяких з них черевце взагалі без малюнка або тільки з окремими темними крапками і вузькими смужками на світлому фоні. Ловчі мережі хрестовиків завжди виготовляються за єдиним планом, але відрізняються у різних видів і тому можуть слугувати такими ж надійними діагностичними ознаками, як і малюнок черевця.
Ряд Кліщі (Acarina) Ряд кліщів об’єднує хижаків, кровососів, ектопаразитів і ендопаразитів, сапрофагів і фітофагів. Панцирні кліщі (Oribatidae) - найбільша група грунтових кліщів, численних в лісових грунтах і підстилці. Свої гризучі хеліцери вони використовують для пережовування гниючих рослинних залишків з багатою мікрофлорою. Можуть виступати як проміжні господарі стрічкових глистів травоїдних тварин, які проковтують кліщів з личинками гельмінтів. Амбарні кліщі (Acaridae), звані також борошняними, або хлібними. Мешкають в грунті і гниючих рослинних рештках, а також у сховищах продуктів, викликаючи часом псування зерна, борошна і круп. За кількістю видів поступаються орібатидам, але чисельність їх у природі і в запасах продуктів буває величезна. Вони надзвичайно життєздатні й буквально усюдисущі. Де є трохи вологи і органічної речовини, там обов’язково виявляться ті чи інші види цих кліщів (рис.2.22). Кліщі-червонотілкі (Trombiculidae). У дорослому стані хижаки, а на личинкової стадії – паразити (рис.2.22). Вони вражають шкіру рептилій, птахів, ссавців, прокладаючи в ній ходи. Деякі представники роду Trombicula передають людині від гризунів і комахоїдних хворобу цуцугамуші (японську річкову лихоманку).
Іксодові кліщі – кровоссальні паразити наземних хребетних (рептилій, птахів, ссавців). Це найбільші представники ряду, що досягають у довжину 2,5 см (але звичайно не більше 1,3 см). До цієї групи належать дві родини - аргасові (Argasidae) і власне іксодові (Ixodidae) кліщі (рис.2.22). У аргасових покриви м’які, шкірясті. Вони ховаються в щілинах будинків або гніздах господарів і нападають на них ночами, швидко висмоктуючи потрібну кількість крові. Цим вони схожі на постільних клопів, а їх укуси викликають свербіння. Галові чотириногі кліщі еріофііди (родина Eriophyidae, надродина. Eriophyoidea, або Tetrapodili) - дуже дрібні смокчучі кліщі Викликають деформацію рослин, утворюючи забарвлену повсть (еріноз) або галли, в яких живуть і розмножуються (Eriophyinae і Phytoptinae).
Особливу групу складаю кліщі фітофаги - галові (рис. 2.23) і павутинні (рис. 2.24) кліщі.
В Україні відомо понад 100 видів галових кліщів. Найбільш відомі з родів Eriophyes, Acarina, Tetrapodili. Кожна рослина (дерево) має свій характерний виборчий вид галових кліщів. Павутинні кліщі тетраніхові (Tetranychoidea), надродини рослиноїдних кліщів ряду акаріформних. 0,3-1 мм. Тіло округле, сплощене, від жовтуватого до яскраво-оранжевого або червоного кольору. Хеліцери закінчуються довгим колючим органом, що слугує для проколювання рослин і висмоктування вмісту клітин. В основі зрощених педипальп розташована павутинна залоза (звідси назва). Павутина слугує їм для захисту і розселення з потоками повітря.
Клас Комахи (Insecta)
Комахи становлять найбільший клас тваринного світу. Вони зустрічаються практично у всіх наземних і прісноводних біотопах, займаючи в них всі можливі екологічні ніші. Основну біомасу складають личинки. Їх два типи - з неповним і повним перетворенням. Личинки комах, що розвиваються з неповним перетворенням (Hemimetabola), за загальним планом організації подібні з імаго. Личинки комах, що розвиваються з повним перетворенням (Holometabola), дуже різні за формою і сегментацією тіла. Їх морфофункціональна організація цілком визначається генетичними ознаками і завжди різко відрізняється від організації імаго. Фасеточні очі у таких личинок відсутні, а антени бувають дуже короткими (коротше голови) або взагалі не виражені. Органи зору представлені личинковими латеральними очками, але нерідко вічка зредуковані аж до повної відсутності. За наявності або відсутності ніг на грудних і черевних сегментах вільноживучих (непаразитичних) личинок цього типу можна розділити на 3 категорії (рис.2.24). Олігоподіальн і личинки, властиві волохокрильцям, сітчастокрилим і деяким жорсткокрилим, забезпечені трьома парами цілком розвинених грудних кінцівок при повній відсутності черевних псевдоніжок. Тіло личинок чітко поділяється на голову, груди і черевце. Поліподіальні личинки мають 3 пари коротких грудних кінцівок і кілька пар черевних псевдоніжок. Тіло червоподібне, а сегменти грудей і черевця розрізняються слабо. До поліподіальних личинок відносяться гусінь (личинкові стадії лускокрилих) і псевдогусінь личинок рослиноїдних перетинчастокрилих.
Аподіальні личинки характерні для двокрилих, багатьох перетинчастокрилих і деяких жорсткокрилих. У них немає ні грудних кінцівок, ні черевних псевдоніжок. Зазвичай личинки цієї категорії мають червоподібне тіло, в якому груди не відокремлені від черевця. Тільки у водних личинок комарів з родини Culicidae ширина грудного відділу помітно перевищує ширину черевних сегментів. У багатьох личинок вищих мух з підряду коротковусих двокрилих відсутня головна капсула, але інші аподіальні личинки мають добре розвинену голову. Визначення личинок комах побудоване цілком на морфологічних ознаках. Тому перед тим як приступити до таксономічного визначення личинок треба ретельно ознайомитись з їх будовою (рис. 2.25) Як і дорослі комахи, личинки мають 3 пари грудних ніг. Іноді ноги відсутні, в цьому випадку личинки звичайно червоподібні. Більшість личинок комах мають виразно розчленоване на сегменти тіло. Три перших після голови сегмента становлять грудний відділ (передньо-, середньо-і задньогруди), інші сегменти входять до складу черевця. Черевце складається з 7-10 сегментів. Останній сегмент часто забезпечений різними виростами або шипами. Голова личинок має різну орієнтацію відносно тулуба. Вона може бути спрямована ротовими частинами вперед (прогнатні форми) або вниз (гіпогнатні форми). Головна капсула розмежована швами - непарним серединним тім’яним і відходячими від нього лобовими, які обмежують лобовий трикутник. До лобового трикутника приєднуються наличник і верхня губа, які частково прикривають жвали, що примикають до боків головної капсули. За допомогою жвал комахи роздрібнюють їжу. Такий тип ротового апарату носить назву гризучого. Інакше влаштований колючо-сисний ротовий апарат, який має конусоподібну або голкоподібну форму і слугує для живлення соками рослин або кров’ю тварин. На голові розташовані фасеткові очі, точкові очки і вусики. На нижній поверхні голови є серединна і бічні частки, які носять назви відповідно нижньої губи та нижніх щелеп. Членисті щупики, що відходять від них, називаються: внутрішня пара - нижньогубні, зовнішня - нижньощелепові. У личинок деяких комах (віщі двокрилі) головний капсула відсутня (рис. 2.26). У багатьох личинок грудні сегменти зовні майже не відрізняються від черевних, особливо коли грудні ноги і зачатки крил відсутні. Розвинені грудні ноги складаються з тазика, вертлюга, стегна, гомілки і 5-членикової лапки, тобто загальне число члеників ноги дорівнює 9. Однак у дуже багатьох личинок ноги бувають сильно вкорочені. При вкороченні ніг тазик, вертлюг, стегно і гомілка завжди зберігаються у вигляді окремих члеників, лапка ж сильно видозмінюється, стає 1-члениковою або навіть зливається з гомілкою в один членик. Таким чином, загальне число члеників вкороченої ноги дорівнює 5 або 4. Ноги зазвичай закінчуються 1-2 кігтиками. У личинок багатьох комах всі три пари ніг добре розвинені, довгі, майже не відрізняються один від одного і слугують для ходьби і бігу (жорсткокрилі, веснянки та ін.) Такі ноги називають ходильними. У личинок більшості прямокрилих (коники, цвіркуни, саранові) задні ноги сильно подовжені й потовщені. З їх допомогою личинки і дорослі комахи стрибають, тому ноги отримали назву стрибальних. У водних личинок задні ноги покриті довгими щетинками й перетворені на ласти - це плавальні, або гребні, ноги. Передні ноги личинок, які живуть у грунті, можуть бути розширені і забезпечені шипами. З їх допомогою личинки прокладають ходи - це копальні ноги. Передня пара ніг може служити для міцного закріплення личинки на субстраті або використовуватися для схоплювання інших комах (хапальні ноги богомолів). У личинок багатьох комах ноги можуть бути недорозвинені чи відсутні. Зачатки крил середньо-та задньогрудей є у личинок комах тих груп, у яких в процесі розвитку спостерігається поступове зміна вигляду личинки і відсутня стадія лялечки. Личинок цих комах називають німфами. Черевні сегменти слабо відрізняються один від одного. Вони бувають з руховими мозолями - зморшкуватими, здатними випинатися буграми.
У деяких личинок на нижньому боці сегментів є парні вирости з гачками. На відміну від справжніх грудних ніг ці вирости отримали назву псевдоніжок. У водних форм на бічних сторонах черевних сегментів нерідко є зяброві вирости. Придатки на останньому сегменті тіла можуть мати саму різну будову. Переважають два основні типи придатків: членисті хвостові нитки, або церки, і нечленисті міцні опорні відростки - урогомфи. У личинок багатьох бабок на кінці тіла є зяброві листки. Дихальна (трахейна) система відкривається на боках сегментів дихальцями, добре помітними у вигляді темних точок. Іноді дихалець тільки два, вони розташовані на кінці тіла на особливому стігмальному майданчику.
Визначальна таблиця рядів імаго комах
1(42). Крила (іноді вкорочені) є. 2 (3). Черевце закінчується 2 або 3 членистими хвостовими нитками, довжина яких перевищує довжину тіла. Вусики звичайно коротше голови. Задні крила менше передніх або зовсім відсутні. Ротовий апарат редукований, не функціонує поденки.............. Ephemeroptera 3 (2). Черевце без довгих членистих хвостових ниток, іноді з короткими придатками, довжина яких менше довжини тіла. 4(5). Комахи з однією передньою парою крил з виразними жилками. На задньогрудді пара булавовидних жужалець (видозмінені задні крила). Ротові органи утворюють хоботок, іноді недорозвинені.......... ....................................................................................Двокрилі (Diptera). 5 (4). Комахи з двома парами крил, або ж є лише крила передньої пари, перетворені на жорсткі, позбавлені жилок надкрила. 6 (7). Крила і тіло покриті легко стираючимися лусочками, крила не ороговілі. Ротовий апарат часто у вигляді спірального закрученого хоботка. Іноді він редукований...................Лускокрилі (Lepidoptera). 7 (6). Крила без лусочок (голі або вкриті волосками або борошнистим нальотом) або передні крила ороговілі.
8 (9). Передні і задні крила з бахромкою довгих волосків на передньому і задньому краї, вузькі і довгі, іноді недорозвинені. Дуже дрібні (0,5-2 мм) комахи з подовженим тілом і короткими ногами......................... ..............................................................................Трипси (Thysanoptera). 9 (8). Принаймні передній край передніх крил без бахроми довгих волосків; якщо така бахромка є, то тіло іншої форми, не подовжене.
10(13).Ротовий апарат у вигляді хоботка членистого, без щупиків. як покрівля, тобто прикривають черевце не тільки зверху, але й з боків. Хоботок причленований відступаючи від переднього краю голови і здається відходить від її заднього краю................................. ........................................................................Рівнокрилі (Homoptera). 12(11). Передні крила неоднорідні: на вершині прозорі, ніжні, в решті частини більш щільні і часто прозорі. Якщо передні крила вкорочені, вони можуть складатися тільки з щільної частини. У спокої крила лежать пласко на черевці. Хоботок причленовано до передньої частин голови..........................................Клопи (Hemiptera). 13(10).Ротовий апарат не у вигляді членистого хоботка: гризучий або гризучий з помітними нижньогубними і нижньощелепними щупиками. 14(17). Передні крила являють собою щільні ороговілі надкрила, які втратили жилкування; в складеному стані прикривають повністю або частково черевце. 15(16). На кінці тіла є довгі кліщеподібні придатки. надкрила вкорочені й прикривають тільки частину черевця................................................... ..............................................................................Щіпавки (Dermaptera). 16(15). На кінці тіла немає кліщеподібних придатків. Надкрила прикривають все черевце або частину черевця.................................... ........................................................................Твердокрилі (Coleoptera). добре збереженим жилкуванням. 19 (18). Вусики довші за голову. 20 (23). Тазики ніг розставлені; між ними добре видно вільні ділянки сегментів. Передньоспинка велика. 21 (22). Задні ноги стрибальні. Якщо розширення стегон на задніх ногах недостатньо виражене, то передні ноги копальні з вкороченими і розширеними члениками з гострими зубцями................................... ...................................................................Прямокрилі (Orthoptera). 22 (21). Задні ноги звичайні, стегна всіх ніг не потовщені. Злегка сплощені комахи, у спокої складають крила пласко на спинці або облегло ............................................................................Веснянки (Plecoptera). перетинчасті, віялоподібно складаються на черевці під передніми крилами. Крила укладаються на черевці пласко або облягаючи. 25 (26). Передні ноги хапальні, з гострими зубчиками на стегні і гомілці. Тіло витягнуте, пердньоспинка подовжена.......................................... ......................................................................Богомоли (Mantoptera). 26 (25). Всі ноги бігальні. Тіло пласке, пердньоспинка розширена, частково або повністю прикриває голову зверху................................................ ..............................................................................Таргани (Blattoptera). 27 (24). Передні і задні крила перетинчасті. 28 (29). Мембрана крила вкрита дрібними волосками, що додають їй матовий характер. Ротовий апарат рудиментарний або пристосований для смоктання. Комахи схожі на метеликів з відносно вузькими крилами. У спокої складають крила покрівлею............................................................................................... .................................................................Волохокрильці (Trichoptera). 29(28). Крила без густих волосків на мембрані. 30(33). Переднє крило довше заднього і розширюється від основи до вершини. Задні крила здатні зчіплюватися з передніми і утворювати з ними єдину площину. Жилкування крил негусте. 31(32). У спокої крила складаються покрівлею. Дрібні (до 5 мм) комахи з м’якими покривами і зазвичай різко випнутими жилками на крилах. Черевце завжди сидяче........................................Сіноїд (Psocoptera). 32(31). У спокої крила складаються пласко або облегло. Комахи різних розмірів з твердими покривами. Черевце сидяче або стебельчасте..................................Перетинчастокрилі (Hymenoptera). 33(30). Крила іншої форми; зазвичай передні і задні крила подібні за розмірами і формою і не здатні зчіплюватися. гризучий ротовий апарат....................Скорпіонові мухи (Mecoptera). 35(34). Голова не витягнута на зразок дзьоба. поперечними жилками. Крила складаються на спинці більш-менш покрівлею. Поодинокі комахи. прозорі....................................................Верблюдки (Raphidfoptera). ...................................................................Вислокрилка (Megaloptera). 40(37). Вусики розташовані між очима...........Сітчастокрилі (Neuroptera). поздовжніми жилками, пласко складаються на спинці. Голова велика. Спільнотні комахи..................................Терміти (Isoptera). 44(43). Вусики довші за голову. або витягнуте, циліндричне, або вкорочене з округлим черевцем ......................................................................Ногохвістки (Collembola). 47(46). Черевце стебельчасте (мається вузьке перехоплення між грудьми і черевцем. Спільнотні комахи (мурашки)........................................... .....................................................Перетинчастокрилі (Hymenoptera). 48(45). У складі черевця більше 6 сегментів. 49(52). Черевце на кінці забезпечено 2 -3 довгими хвостовими нитками або 2 клещеподібними придатками. 50(51). Черевце на кінці забезпечено 3 хвостовими нитками.......................... ...................................................................Щетинохвістки (Thysanura). 51(50). Черевце на кінці з 2 хвостовими нитками або клещеподібними придатками.........................................................Двохвістки (Diplura). 52(49). Черевце на кінці без хвостових ниток або клещеподібних придатків. ..........................................................................Прямокрилі (Orthoptera). 56(59). Ротовий апарат гризучого типу з добре розвиненими жвалами. 57(58). Покриви світлого забарвлення або незабарвлені. Голова велика, очі невеликі, не опуклі..................................................Терміти (Isoptera). 58(57). Покриви темні. Голова відносно невелика з добре помітними опуклими очима...................................................Жорсткокрилі (Coleoptera). 59(56). Ротовий апарат негризучий, жвали не розвинені, а іноді недорозвинений весь ротовий апарат. 60(61). Тіло вкрите лусочками і густими волосками. Ротовий апарат у вигляді згорнутого спіраллю нечленистого хоботка або відсутній................ .......................................................................Лускокрилі (Lepidoptera). 61(60). Тіло без лусочок. Ротовий апарат іншого типу. 62(63). Ротовий апарат представлений довгим членистим хоботком. ..........................................................................Рівнокрилі (Homoptera). 63(62). Ротовий апарат іншого типу, без членистого хоботка. Комахи дуже дрібні (0,5-2 мм) з подовженим тілом........... Трипси (Thysanoptera). 64(55). Вусики, рівні за довжиною тілу або довші за голову. 65(66). Середніх розмірів або великі комахи: тіло більше 5 мм. Кінчик черевця з короткими церками....................................... Таргани (Blattoptera). 66(65). Дрібні комахи: довжина тіла менше 5 мм. Кінчик черевця без церок ................................................................................Сіноїди (Psocoptera).
Визначальна таблиця рядів личинок комах
1 (14). Личинки живуть у воді. 2 (3). Личинки живуть у переносних чохликах з рослинних залишків і мінеральних частинок або в нерухомих будиночках на каменях, або в мулу. Вусики дуже сильно зредуковані, ледь помітні....... ................................................................................................ Trichoptera. 3 (2). Личинки живуть вільно, без чохликів і будиночків. Вусики звичайно добре помітні, але можуть бути відсутні. 4 (5). Ноги повністю відсутні............................................................ Diptera. 5 (4). Ноги є. 6 (7). Нижня губа дуже велика, перетворена на хапальний апарат, здатний далеко витягатися, а в спокої складатися, прикриваючи голову знизу у вигляді так званої «маски». Зовнішні зябра відсутні або мають вигляд трьох листоподібних придатків на останньому сегменті черевця........................................................................ Odonata. 7 (6). Нижня губа не подовжена, не складається у вигляді «маски». 8(11). Кінчик черевця з 2 або 3 довгими і членистими хвостовими нитками. 9(10). Кінчик черевця з 2 хвостовими нитками, а черевні сегменти без трахейних зябер.............................................................. Plecoptera. 10 (9). Кінчик черевця з 3 хвостовими нитками, якщо таких ниток тільки 2, то на черевних сегментах є трахейні зябра. .......................................................................................... Ephemeroptera. 11 (8). Кінчик черевця без хвостових ниток, але іноді з однієї довгою дихальною трубкою. 12(13). Ротовий апарат у вигляді хоботка членистого, фасеткові очі є........... ................................................................................................. Hemiptera. 13(12). Ротовий апарат гризучий з добре розвиненими жвалами, органи зору представлені поодинокими очками, згрупованими разом, але не утворюючими фасеточних очей....................................................... ................................................................................................ Coleoptera. 14 (1). Личинки живуть у наземних біотопах - у грунті, підстилці, деревині, під корою дерев і пнів, відкрито на рослинах, в тканинах рослин (галах і мінах) або в якості паразитів на тілі і всередині тіла різних тварин. 15(26). Фасеткові очі є. Личинки старшого віку можуть мати зачатки крил. 16(23). Ротовий апарат гризучого типу з добре розвиненими жвалами. 17(18). На кінці тіла є характерні довгі клещеподібні придатки.................... .............................................................................................. Dermaptera. 18(17). На кінці тіла немає клещеподібних придатків. 19(20). Передні ноги хапальні, подовжені і розширені, забезпечені гострими зубчиками і міцними шипами............................................... .............................................................................................. Mantoptera. 20(19). Передні ноги звичайні, бігальні, іноді копальні. 21(22). Задні ноги стрибальні, з потовщеними стегнами, значно довші за передні і середні. Якщо розширення стегон на задніх ногах недостатньо виражено, то передні ноги копальні, з вкороченими і розширеними члениками, забезпеченими гострими зубцями............ ................................................................................................ Orthoptera. 22(21). Задні ноги бігальні, не довші за голову або ледь довші за передні і середні................................................................................... Blattoptera. 23(16). Ротовий апарат у вигляді хоботка членистого, зазвичай підігнутий під грудні сегменти. 24(25). Лоб зміщений на нижню поверхню...................................................... ................................................................................................ Homoptera. 25(24). Чоло не зсунуте на нижню поверхню................................ Hemiptera. 26(15). Личинки без фасеткових очей і навіть у старших віках не мають зачатків крил. Органи зору представлені поодинокими очками або відсутні. 27(36). Ноги повністю відсутні. 28(31). Личинки паразитичні або живуть у сотах, гніздах, мурашниках, особливих комірках і камерах, влаштованих дорослими комахами. 29(30). Головна капсула цілком чітка, відособлена від грудей....................... ........................................................................................... Hymenoptera. 30 (29). Головна капсула повністю відсутня....................................... Diptera. 31(28). Личинки непаразитичні, живуть у грунті, підстилці, грибах, під корою дерев і пнів, в деревині і рослинних тканинах. 32(33). Тулубові сегменти з поздовжніми і поперечними складками. живуть у рослинних тканинах, під корою, в деревині і грунті..... ................................................................................................. Coleoptera. 33(32). Тулубові сегменти гладкі, без складок. 34(35). Личинки живуть у галах і мають С-подібне, загострене до обох кінців тіло......................................................................... Hymenoptera. 35(34). Личинки живуть у грунті, підстилці, грибах і рослинних тканинах. У личинок, що мешкають в галах, тіло не С-подібне.......................... .................................................................................................... Diptera. 36(27). Ноги є. 37(40). Личинки забезпечені 3 парами грудних і черевних псевдоніжок. 38(39). Черевних псевдоніжок від 2 до 5 пар.................................................... .............................................................................................. Lepidoptera. 39(38). Черевних псевдоніжок більше 6 пар.................................................... ............................................................................................ Hymenoptera. 40(37). Личинки забезпечені тільки грудними ногами, черевні псевдоніжки відсутні. 41(42). Ротові органи пристосовані для проколювання і висмоктування здобичі. Жвали тонкі, загострені, зазвичай серповидної форми, перевищують довжину....................................................... Neuroptera. 42(41). Ротовий апарат гризучий, звичайного типу. Жвали мають різну будову, але більш короткі................................................................ Coleoptera.
Визначник типів і класів найбільш поширених прісноводних безхребетних
1. Тварина має більше 1 мм в довжину......................................................... 2. – Довжина тварини близько 1 мм або менше (визначати під бінокуляром або мікроскопом)..................................................................15. 2. Є парні членисті ноги або членисті вусики (можуть бути дуже короткі або заховані під панциром)..................тип Членистоногі (Arthropoda). ..................................................................................................................... 3. – Парних членистих ніг немає......................................................6. - Ніг вісім або більше................................................................. 4. .........................................................клас Павукоподібні (Arachnida)........5. – Ніг більше восьми, іноді їх приховує панцир (рис.2.26, 5)........................ ........................................................................клас Ракоподібні (Crustacea). 5. Головогруди, що несуть ноги, відокремлено перетяжкою від округлого черевця. Довжина 3-35 мм........................................ряд Павуки (Aranei). У воді 1 вид Argyroneta aquatica - Павук-Сріблянка, родина Agelenidae; низка інших видів бігає по поверхні води. – Тіло овальне, без поділу на відділи. До 1-8 мм..... ряд Кліщі (Acariformes). 6. Тіло несе тверду вапняну мушлю.............................................................7. – Тіло без мушлі, черво- або медузоподібне....................................... 8. 7. Раковина складається з двох майже однакових стулок. Тіло зі стисле з боків, має копальну ногу, без голови і очей (рис. 2.26,7)............................... .........................................................................клас Двостулкові (Bivalvia). – Мушля у вигляді спіральної трубки або ковпакоподібна. Тіло несе ногу з повзательною підошвою і голову з парою щупалець. (рис. 2.26, 6).......... .................................................................... клас Черевоногі (Gastropoda). 8. Тіло має голову з щелепами, маленькими очима і короткими антенами (може бути втягнута), поділено на кілька сегментів і вдягнено хітиновим покривом................................................клас Комахи (Insecta). – Тіло не має головної капсули, антен, щелеп, явної сегментації та хітинового покриву......................................................................................9. 9. Тіло кільчасте (рис.2.26, 9).................. тип Кільчасті Черви (Annelida). ......................................................................................................................10. – Тіло не кільчасте і не здатне скорочуватися..................................12. 10.Тіло несе дві присоски (спереду і ззаду), звичайно сплощені.................. ....................................................................клас П’явки (Hirudinea). – Тіло без присосок, тонке, циліндричне............................................11. 11. На головному кінці віночок тонких щупалець, щетинки з боків тіла сидять на невеликих лопатях (рис.2.26, 8). До 8-15 мм................................ ..............................................клас Поліхети - Polychaeta (Ampharetidae). – Головний кінець без щупалець, бічних лопатей немає, щетинки сидять прямо на тілі.....клас Малощетинкові черв’яки (олігохети) - Oligochaeta. часто напівпрозоре (у фіксованих пробах сильно деформується)............. тип Кишковопорожнинні (Coelenterata), клас Гідроїдні (Hydrozoa)........ ......................................................................................................................13. – Тіло червоподібне, циліндричне або сплощене................................14. 13.Тіло медузоподібне (у вигляді дзвону і безлічі крайових щупалець з нижнього боку), напівпрозоре, шириною до 15-20 мм (рис. 2.26, 11).... ....................ряд Limnomedusae, рід Craspedacusta. Прісноводна медуза. У великих стоячих водоймах, у товщі води, влітку при сильному нагріванні води. – Тіло у вигляді поліпа (короткий стрижень з віночком з 5-10 щупалець на кінці), шириною 1-2 мм (рис.2.26, 12)..................................................... ....................................................................ряд Гідри (Hydridae), рід Hydra. У різних постійних водоймах, зазвичай на рослинах, часто. ..тип Пласкі Черви (Plathelminthes), клас Війчасті черви (Turbellaria). В різних водоймах на поверхні, на дні, на рослинах. геометричної форми, іноді з довгими бічними відростками; біля переднього кінця віночок довгих війок (рис.2.27, 9).................................. ..............................................................тип і клас Коловертки (Rotatoria). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.127 сек.) |