Рентгенологічна класифікація по глибині каріозних дефектів (1986 р.)

К1 – пораження тільки в межах емалі, що займає не більше половини ширини її шару;

К2 – карієс, що поражає більше ніж половину ширини емалі, але не доходить до емалеводентинної границі.

К3 – карієс емалі і дентину, що займає не менше половини товщини твердих тканин

(до порожнини зуба);

К4 – дефект, що поражає шар дентину більше ніж на половину але не з’єднується з порожниною зуба.

К5 – каріозний дефект, що проникає в порожнину зуба.

Розрізняють три основних форми хронічного періодонтиту:

1. Гранулюючий

2. Гранульоматозний

3. Фіброзний

Хронічний гранулюючий періодонтит.

При рентгенологічному дослідженні визначається розширення періодонтальної щілини переважно в ділянці верхівки кореня. Замикаюча компактна пластинка лунки зруйнована. Корінь вкорочений, край його нечіткий. В ділянці верхівки кореня спостерігається вогнище деструкції кісткової тканини з нечіткими, нерівними контурами.

2. Хронічний гранульоматознийперіодонтит відрізняється локалізованим розростанням грануляційної тканини, навколо якої у вигляді капсули розростається щільна сполучна тканина.

В результаті утворюється гранульома.

Розрізняють:

1) зубну гранульому;

2) складну зубну гранульому;

3) кістогранульому.

На рентгенограмі біля верхівки кореня визначається округлої або овальної форми вогнище деструкції з чіткими рівними інколи склерозованими контурами. Кортикальна пластинка лунки в цьому місці зруйнована. Розрізнити рентгенологічно просту гранульому від кістогранульоми важко. Вважають що розміри вогнища деструкції більше 1 см. відповідають кістогранульомі.

3. Хронічний фіброзний періодонтит є найбільш доброякісною формою перебігу хронічного запального процесу. Він виникає як результат закінчення гострого чи двох попередніх форм хронічних періодонтитів, або при довготривалих травматичних впливах на зуб. При цьому в результаті продуктивних реакцій періодонт заміщується грубоволокнистою сполучною тканиною. Проходить потовщення періодонту, надлишкове утворення цементу (гіперцементоз) в ділянці кореня, або по всій поверхні.

На рентгенограмі біля верхівки кореня визначається поширення періодонтальної щілини. Компактна пластинка зубної альвеоли збережена, склерозована. Корінь біля верхівки булавовидно потовщений за рахунок гіперцементозу.

Захворювання парадонта

Захворювання пародонту розділяють на:

1) гінгівіт;

2) пародонтит;

3) пародонтоз;

4) пародонтоліз;

5) пародонтоми.

Поиск по сайту: