Розрахунок кількості виробничих постів, вибір і обґрунтування методів організації виробництва на постах

Розрахунок кількості робочих постів виконується окремо для кожного виду ТО і ПР. Крім цього для різних типів рухомого складу ці розрахунки мають свої особливості.

Перед визначенням розрахункової кількості робочих постів у виробничих зонах необхідно з’ясувати: чи суттєво відрізняються за габаритними розмірами окремі типи рухомого складу, вибрані для даного АТП. Якщо в АТП передбачається використовувати рухомий склад, окремі типи якого суттєво відрізняються за габаритними розмірами (наприклад: легкові автомобілі і міжміські автобуси, поодинокі автомобілі малої вантажності і великорозмірні автопоїзди), розрахунки кількості робочих постів необхідно проводити окремо для кожного типу рухомого складу.

При проектуванні АТП, окремі типи рухомого складу якого несуттєво відрізняються між собою за розмірами, розрахунок кількості робочих постів можна виконувати за сумарними показниками для всього парку рухомого складу.

Технічні обслуговування і ремонт автомобілів можна виконувати на універсальних або спеціалізованих постах.

Останні можуть бути окремими (проїздними або тупиковими), чи складати потокову лінію. Доцільність організації ТО і ПР на універсальних або спеціалізованих постах залежить від розрахункової кількості робочих постів. Організувати виконання ТО і ПР на окремих універсальних постах простіше: на постах можна виконувати роботи з різними об’ємами трудовитрат, обслуговувати автомобілі різних типів і моделей і інш.

Але організація ТО на окремих універсальних постах має і суттєві недоліки: необхідно дублювати обладнання на постах, залучати до виконання робіт виконавців – універсалів високої кваліфікації; зростають витрати часу на заїзди автомобілів на пости і з’їзд з них; підвищується забрудненість повітря відпрацювавшими газами, збільшуються площі виробничих зон та інше.

Більш прогресивним методом організації технічних обслуговувань автомобілів є потоковий, при організації якого підвищується продуктивність праці за рахунок спеціалізації виконавців, підвищується ступінь використання технологічного обладнання і реманенту внаслідок спеціалізації робіт, зменшуються виробничі площі, підвищується виробнича дисципліна внаслідок неперервності та ритмічності виробництва, покращуються умови праці і підвищується якість виконання робіт.

Для організації технічних обслуговувань потоковим методом необхідні певні умови, а саме: достатня змінна виробнича програма за технологічно сумісними групами рухомого складу; достатня кількість виробничих постів; забезпечення певного рівня механізації робіт; виконання супутнього ПР автомобілів перед проведенням ТО; своєчасне забезпечення постів запасними частинами і матеріалами.

Щоденне обслуговування передбачає виконання робіт з перевірки технічного стану рухомого складу, яка спрямована на забезпечення безпеки руху, а також робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду, заправці паливом, маслами та охолоджувальною рідиною, а для деяких видів рухомого складу – санітарну обробку кузова.

ЩО виконується в основному після роботи рухомого складу на лінії. Перевірка технічного стану проводиться і перед виїздом на лінію і при зміні водіїв на лінії. Виробничі зони ЩО виконують роботи з підтримки належного зовнішнього вигляду рухомого складу і з санітарної обробки деяких видів рухомого складу (наприклад, вантажних спеціалізованих автомобілів для перевезення харчових продуктів короткочасного зберігання). Всі інші види робіт ЩО виконуються водіями за рахунок підготовчо-заключного часу і механіками контрольно-технічних пунктів (КТП).

Враховуючи перелічені вище особливості виконання робіт з ЩО, в загальному вигляді розрахункова кількість постів для організації в АТП зони ЩО визначається за залежністю:

П_ЩО=j×SД_НДЩО / h_В×Ф_ДЩО , (1.13)

де j – коефіцієнт нерівномірності завантаження робочих постів (див. таблицю А.26);

SД_НДЩО – добова тривалість впливів ЩО, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ЩО” десятого рядка таблиці 1.3;

h_В – коефіцієнт використання робочого часу постів ЩО (див. таблицю А.19);

Ф_ДЩО – добова тривалість робочого періоду зони ЩО, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі “ЩО” дев’ятого рядка таблиці 1.3.

Залежність (1.13) надає можливості визначити розрахункову кількість виробничих постів ЩО як для кожного типу рухомого складу, так і для його парку.

При значенні розрахункової кількості постів ЩО більше двох, роботи щоденного обслуговування рекомендується виконувати на потокових лініях із кількістю постів на одній лінії три або чотири. У цьому випадку загальна прийнята кількість робочих постів ЩО повинна бути кратною трьом або чотирьом. Розподіл робіт на постах трипостових або чотирипостових ліній ЩО наведено в таблиці А.20.

Для своєчасного забезпечення потокових ліній ЩО необхідною кількістю рухомого складу потрібно передбачити певну кількість постів очікування із співвідношення: один пост очікування на одну потокову лінію.

При наявності в рухомому складі АТП декількох груп технологічно сумісних автомобілів, коли виробнича програма з кожної групи недостатня для організації окремих потокових ліній ЩО, роботи з ЩО автомобілів різних груп можна проводити на одній лінії в різні зміни або в різні години робочого часу зміни протягом доби.

Мащення двигуна (якщо воно планується як самостійний вид технічного обслуговування для певних типів і моделей автомобілів) передбачає виконання робіт з зливання відпрацьованого масла із картера двигуна, промивки системи мащення спеціальними розчинами, заміни фільтруючих елементів і заливки свіжого масла. Всі ці роботи краще виконувати на спеціалізованих постах для кожної моделі автомобіля після його повернення з лінії в міжзмінний період.

У загальному вигляді розрахункова кількість постів МД визначається за залежністю:

П_МД=j×SД_НДМД / h_В×Ф_ДМД, (1.14)

де j,h_В – коефіцієнти, розшифровані в залежності (1.13);

SД_НДМД – добова тривалість впливів МД, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “МД” десятого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДМД – добова тривалість робочого періоду зони МД, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі “МД” дев’ятого рядка таблиці 1.3.

Прийняте число робочих постів МД отримується шляхом заокруглення до цілого числа розрахункової кількості постів для кожної моделі автомобіля. Роботи МД рекомендується проводити на спеціалізованих тупикових постах.

Обслуговування ТО-1 передбачає виконання контрольно-діагностичних, регулювальних і кріпильних робіт за системами і механізмами дорожніх транспортних засобів, які забезпечують безпеку руху, а також робіт з мащення автомобіля.

Виконують роботи ТО-1 після повернення автомобіля з лінії в міжзмінний період. Роботи з ТО-1 можна проводити разом із Д-1 (суміщене ТО-1), або окремо від нього (самостійне ТО-1).

У загальному вигляді розрахункова кількість постів ТО-1 разом із Д-1 визначається за залежністю:

П_ТО-1+Д-1=j×SД_НДТО-1 / h_В×Ф_ДТО-1, (1.15)

де j,h_В – аналогічно із (1.13);

SД_НДТО-1 – добова тривалість впливів ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-1” десятого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДТО-1 – добова тривалість робочого періоду зон ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-1” дев’ятого рядка таблиці 1.3.

Відокремлене значення розрахункової кількості постів Д-1 в загальному вигляді визначається за залежністю:

П_Д-1 = j×SТ_РДТО-1 / h_В×Ф_РТО-1Ф_ДТО-1×Р_ПД-1, (1.16)

де j,h_В, Ф_ДТО-1 – аналогічно з (1.15);

SТ_РДТО-1 – загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат на ТО-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-1” четвертого рядка таблиці 1.4;

Ф_РТО-1 – річна тривалість робочого періоду ТО-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-1” шостого рядка таблиці 1.3;

Р_ПД-1 – кількість працюючих на постах Д-1, (Р_ПД-1 = 1...2).

Розрахункова кількість постів ТО-1 буде визначатись як різниця виразів (1.15) і (1.16), тобто:

П_ТО-1 = П_ТО-1+Д-1 – П_Д-1. (1.17)

При П_ТО-1>2 роботи ТО-1 рекомендується виконувати на потокових лініях із кількістю постів на кожній лінії три або чотири. У такому випадку прийнята кількість постів ТО-1 повинна бути кратною трьом або чотирьом, аналогічно з лініями ЩО.

При розрахунковій кількості постів Д-1, визначених за залежністю (1.16), меншій 0,5 рекомендується розміщати переносне діагностичне обладнання на потоковій лінії ТО-1 і виконувати роботи ТО-1 суміщені з Д-1.

При розрахунковій кількості постів Д-1 більшої 0,5 можливі два варіанти рішень:

– організація самостійної зони Д-1 і самостійних потокових ліній ТО-1;

– при кількості потокових ліній ТО-1 більше одної і розрахунковій кількості постів Д-1, що припадають на кожну лінію, меншим 0,5 – організація двох (і більше) потокових ліній ТО-1 суміщеного з Д-1.

Розподіл робіт між окремими постами трипостових і чотирипостових ліній самостійного ТО-1 і ТО-1, суміщеного з Д-1, наведено в таблиці А.20.

Перед постами ТО-1 необхідно передбачити пости очікування із співвідношення: один пост очікування на одну потокову лінію.

Обов’язкові роботи з ТО-2 (ТО-3) містять поглиблену перевірку технічного стану всіх основних механізмів і систем дорожніх транспортних засобів, виконання кріпильних, регулювальних, змащувальних та інших робіт з метою попередження несправностей, зниження інтенсивності погіршення параметрів технічного стану рухомого складу, зменшення його негативного впливу на довкілля. Виконуються ці роботи в експлуатаційний період у першу, а інколи другу зміну.

У загальному вигляді розрахункова кількість постів ТО-2 разом із Д-2 визначається за залежністю:

П_ТО-2+Д-2=j×SД_ДДТО-2 / h_В×Ф_ДТО-2, (1.18)

де SД_ДДТО-2 – добова тривалість впливів ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-2” одинадцятого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДТО-2 – добова тривалість робочого періоду зон ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-2” дев’ятого рядка таблиці 1.3.

Відокремлене значення розрахункової кількості постів Д-2 в загальному вигляді визначається за залежністю:

П_Д-2 = j×SТ_РДТО-2 / h_В×Ф_РТО-2×Ф_ДТО-2×Р_ПД-2, (1.19)

де j,h_В, Ф_ДТО-2 – аналогічно з (1.18);

SТ_РДТО-2 – загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат ТО-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-2” четвертого рядка таблиці 1.4;

Ф_РТО-2 – річна тривалість робочого періоду ТО-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ТО-2” шостого рядка таблиці 1.3;

Р_ПД-2 – кількість працюючих на постах Д-2, (Р_ПД-2 = 1...2).

Розрахункова кількість постів ТО-2 визначається аналогічно із (1.17):

П_ТО-2 = П_ТО-2+Д-2 – П_Д-2. (2.20)

Прийнята кількість постів ТО-2 і Д-2 визначається шляхом заокруглення розрахункових значень цих величин. Виконання діагностики Д-2 необхідно передбачити на самостійних постах в окремій виробничій зоні. Роботи з ТО-2 раціонально організувати на спеціалізованих тупикових постах. При використанні в рухомому складі АТП автопоїздів роботи з їх ТО-2 рекомендується проводити на спеціалізованих проїздних постах. Спеціалізація постів ТО-2 за видами робіт наведена в таблиці А.15.

Розрахунки кількості робочих постів ТО-3 (якщо воно планується для вибраного типу рухомого складу) слід проводити аналогічно із ТО-2, або об’єднати їх і виконувати разом з розрахунком постів ТО-2.

Перед постами ТО-2 (ТО-3) необхідно передбачити пости очікування із співвідношення: 20% від кількості робочих постів.

У тому випадку, коли розрахункова сумарна кількість постів Д-1 і Д-2 дорівнює або менше одиниці, ці роботи допускається виконувати на одному посту з використанням універсального обладнання і переносних діагностичних приладів.

Поточний ремонт призначений для усунення несправностей, пошкоджень, відмов, які виникли в процесі експлуатації рухомого складу. Роботи поточного ремонту виконуються в основному в першу і другу зміни.

Розрахункова кількість постів ПР в загальному вигляді визначається за залежністю:

П_ПР = 2×j×SД_НДПР / h_В×Ф_ДПР, (1.21)

де SД_НДПР – добова тривалість впливу ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ПР” десятого рядка таблиці 1.3;

Ф_ДПР – добова тривалість робочого періоду зони ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі “ПР” дев’ятого рядка таблиці 1.3.

Пости поточного ремонту причепів і напівпричепів необхідно розраховувати окремо від постів ПР тягачів.

Роботи ПР рекомендується виконувати на спеціалізованих тупикових або проїздних постах. Нормативи із спеціалізації постів ПР автомобілів наведені в таблиці А.21. Спеціалізацію постів ПР причепів і напівпричепів можна проводити на основі нормативів таблиці А.16.

Перед постами ПР необхідно передбачити пости очікування з урахуванням співвідношення: 20% від кількості робочих постів.

Загальний розрахунок робочих постів виробничих зон ТО і ПР рухомого складу необхідно звести в таблицю 1.6.

Таблиця 1.6 – Робочі пости виробничих зон

При розподілі постів між змінами необхідно врахувати дані, що містяться в восьмому рядку таблиці 1.3.

Поиск по сайту: