Додаткова. Тема: Вивчення драматичних творів на уроках

Лекція

Тема: Вивчення драматичних творів на уроках

Світової літератури

План

1. Мета вивчення драматичного твору в школі

2. Етапи вивчення драматичних творів

3. Аналіз твору слідом за розвитком подій

Література

Основна

1. Борківська О.П. Інтелектуальна драма як літературознавче поняття// Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. –2007. –№8. –С.44 –46(5б208)

2. Вітченко А.О. Вивчення світової драматургії як методична проблема // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2005. – №6. – С.14–19(5б208)

3. Гречинская В.С. Специфика изучения драматических произведений // РЯЛШ. –1986. – № 4. –С.64-67 (5б208)

4. Гладышев В.В. Онекоторых особенностях изучения драматических произведений: Урок – разгадывание списка действующих лиц(на примере драмы «Гроза» А.Н.Островского) // Відродження. –1996. –№4. –С.21 –23 (5б208)

5. Штейнбук Ф.М. Методика аналізу драматичних творів /Штейнбук Ф.М Методика викладання зарубіжної літератури у школі. –К.: Кондор, 2007. –С.231 –237(5б204)

6. Мацапура В. Чехов – драматург-новатор (на материале пьес А.П.Чехова «Чайка» и «Вишневый сад» //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2007. – №4. – С.54–60 (5б208)

7. Михайлова А. Я. Когда же надо начинать изучение драматических произведений? (Обращение к жанру драмы как способ активизации процесса формирования у школьников художественного восприятия //Русская словесность в школах Украины. –2007. –№3. –С.28. –32 (5б208)

8. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури.- К.: Вища школа, 2007.– С. 318 –340 (5б208).

9. Кобзар О. Драма: еволюція жанру(Матеріали до оглядового уроку) //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2005. – №10. – С.38 – 40 (5б208)

10. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі. - К.: Вища школа, 1978. – 248 с. (1корпус, чит. зал).

11. Ніколенко О.М. Основні тенденції розвитку оновленої драматургії к.ХIХ – поч.ХХ ст. (матеріали для вчителя)//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –2006. – №4. –С.9 –12 (5б208)

12. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Ленвіт, 2000. – С.290-351(5б208)).

13. Лазарева В.А. Принципы и технология литературного образования: от эпоса – к драме // Литература в школе. –1996. –№ 3. –С.104-107 (чит. зал ц/б)

Додаткова

1. Вознюк О.В. Розшифровуючи символіку драми –означає осягнути естетику та етику митця (Два уроки за драмою “Синій птах) //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – №4. – С.34–35 (5б208)

2. /Гордієнко О.С. Методична система вивчення драматичних творів зарубіжної літератури у взаємозв,язку з українською літературою у 8–11 класах //Українська література в ЗООШ. – 2006.– №1. – С.40–46 (5б208)

3. Методика преподавания литературы / Под ред. З.Рез. – М.: Просвещение, 1977. – С.217-279 (чит. зал 1-го корп..).

4. Мірошниченко Л.Ф. Вивчення драматичних творів світової літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. - №9. – С.7 – 10 (5б208).

5. Кобзар О.І. Композиційний аналіз драматичного твору (Методологічні підвалини цього аналізу)//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. – №4. – С.12–16 (5б208)

6. Корзов Ю.И. Изучение драматических произведений в школе. – К., 1985

1. Драма (з грец.– “дія”) – рід літературних творів, які написані у діалогічній формі і призначені для виконання акторами на сцені. За визначенням О. Анікста, «драма — мистецтво найвищого рівня цивілізації”. Як писав М.Гоголь, “п,єса живе тільки на сцені…” К.С.Станіславський говорив: “ Тільки на підмостках театру можна дізнатися про повноту та сутність сценічного твору”.

Особливості драматичних творів:

1.призначені для гри на сцені;

2.синтезують у собі епічну об ' єктивацію зображуваного і ліричну суб ' єктивність його переживання персонажами;

3.відрізняються суто зовнішніми текстовими ознаками: поділ п ' єси на частини (дії, сцени, акти, епізоди), перелік дійових осіб або їхні стислі характеристики на початку, виділення шрифтами авторських ремарок та реплік;

4.наявність виразно окресленого конфлікту (зовнішнього чи внутрішнього, або їх поєднання);

5.часопросторова сконденсованість, насиченість художнього світу;

6.розрахована на театральне виконання повноголоса мова, що реалізується через монолог, діалог та полілог;

7.авторська позиція прихована значно більше, ніж у творах інших родів, тому її виявлення потребує від читача уваги та роздумів.

Як літературний твір драма досить широко представлена у шкільних програмах для учнів середньої та старшої ланки. Вперше поняття про драму як літературний рід та трагедію як жанр драматургії подається під час вивчення у 8 класі творів В.Шекспіра «Гамлет» та Есхіла «Прометей закутий»;софокл антігона

Учні старшої ланки драматичні твори вивчають у кожному класі, а саме:

9 клас: Мольєр «Міщанин-шляхтич», Й.В.Гете «Фауст»; Пeдро Кальдерон (1600—1681). “Життя – це сон”, Ф.Шиллєр “Вильгельм Телль”, 10клас: Г.Ібсен «Ляльковий дім», А.Чехов «Чайка», Б. Шоу «Пігмаліон»; 11 клас: Б. Брехт «Життя Галілея»; Головна мета вивчення-драматичного твору в школі — засвоєння двоєдності його художньої природи: літературної і театральної, що сприятиме вихованню вдумливого читача та кваліфікованого глядача. Важливо, щоб учні з бажанням і зацікавленням читали і гли­боко розуміли твори, які пишуться не для читання, а для поста­новки на сцені. Тоді ми повернемо їх до театру, про який великий Мольєр писав: «Театр... володіє безмежними можливостями для виправлення характеру... Ми завдаємо порокам тяжкого удару, виставляючи їх на загальне посміховище».

Для ефективної реалізації поставленої мети розглянемо вже визначені нами загальні етапи вивчення драматичних творів, як-от:

- підготовка до сприйняття твору,

- читання твору,

- підготовка до аналізу,

- аналіз твору,

- підсумкові заняття,

- творчі роботи.

2. 2.1.На етапі підготовки до сприйняття драматичного твору потрібно добирати такі матеріали, які б зацікавили учнів. Слід дбати, щоб вони мали насамперед загальноінформаційний, науковий та методичний характер.

1. До зогальноінформаційного матеріалу належать відомості про історію певного театру або написання драматичних творів; окремі відомості з біографій драматургів, пов'язані з програм­ним твором; вислови відомих критиків, письменників про нього, листи або інші джерела, у яких містяться цікавинки, що сто­суються його, тощо.

Наприклад, характеризуючи давньогрецький театр під час ви­вчення творчості "батька трагедії" Есхіла, можна зацікавити учнів розповіддю про афінський театр.

«У минулому столітті археологи доволі ретельно обстежили руїни великої кількості грецьких театрів різних епох, серед них і афінський театр Діоніса, на сцені якого грали і трагедії Есхіла. Афінський театр Діоніса вміщував 17000 глядачів (жоден су­часний театр світу не сягає таких розмірів). Замість стелі в ньому було блакитне небо, а освітлювало приміщення яскра­ве сонце. Мав театр три частини: перша і головна частина, орхестра, — великий круглий майданчик для танців, посеред якого був розташований вівтар Діоніса, де виступали актори. Оскільки антична драма мала хорове походження, на орхестрі діяли і хори — драматичні або ліричні. Хор брав безпосеред­ню участь у розвитку сюжету на сцені, тому часто взаємодіяв з акторами. Коли потрібно було відокремити хор і акторів, вда­валися до механічних приладів, за допомогою яких підіймали або опускали частину майданчика, де розташовувався хор чи актори. Друга частина театру, скена, — приміщення для переодягання акторів, стіна якого розмальовувалася як декоратив­не тло для вистави. А третя — місця для глядачів. Вони обля­мовували орхестру підковою. Спочатку це були дерев'яні лави, які з часом замінили на кам'яні.

Але найцікавішими у театрі Діоніса були самі актори. Вони виступали у масках, які відповідали вимогам мистецтва до узагальнених образів. Маска покривала не лише обличчя, а й голову актора. Колір, вираз обличчя, зачіска маски визначали вік, стать, громадський стан, моральні якості, душевний стан героя, тому її постійно міняли. Відсутність міміки компенсувалась багатством і виразністю рухів тіла та декламаційним ми­стецтвом актора. Міфічних героїв греки уявляли могутніми ве­летнями, тому трагічні актори носили котурни (взуття з підставками), високі головні убори, з яких спускалися довгі кучері, та підкладали подушки під довгі, як старовинні вбрання царів, костюми. Жіночі ролі виконували чоловіки»

… Отож уявімо собі такий театр, оберімо найзручніші, на наш погляд, місця і почнімо читати драму...

Ознайомлення з творчістю В.Шекспіра доречно було б розпочати з розповіді про театр "Глобус", на сцені якого вперше відбулася вистава трагедії "Гамлет". Слово вчителя або підготовленого учня (учнів) може бути таким:

«Втретє лунає ріг! Відкривається завіса. На сцені відсутні де­корації, вона вкрита соломою та гілками смереки. З обох боків сцени на лавах сидять або лежать біля завіси комерсанти, мо­лоді аристократи—ті, які спроможні заплатити дорожче. Капе­люхи з високим пір'ям на їхніх головах заважають бачити, що діється на сцені тим, які стоять у партері, — школярам, матро­сам, майстрам, крамарям, бродягам, слугам... Чути сміх, жар­ти, сварки. З кишень виймається їжа, бо стояти доводиться кілька годин під відкритим небом. Але ні сніг, ні дощ, ні вітер, який доносить їдкий дух з розташованого поряд звіринця, не заважають відданим театру глядачам. Вони дивляться нову ви­ставу — Гамлет". А театр зветься "Глобус". Він побудований з дерева у передмісті Лондона, на правому березі Темзи. Але видно будівлю далеко. На вежі театру, що підноситься над со­лом'яною стріхою, виблискує велика золочена куля, яку підтри­мує статуя Геракла. Під нею напис "Увесь світ лицедіє...».

Отож і нам випала щаслива нагода звернутися до визнаної у всьому світі великої трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет, принц Данський...".

Перед прочитанням "Міщанина-шляхтича" Мольєра варто розповісти про його "Блискавичний театр"; перед зверненням до гетевського "Фауста" – про Веймарський театр; аналізую­чи драму Б.Брехта – розкрити сутність його "епічного театру".

Під час розповіді про театр доречно вдатися до ілюстратив­ного матеріалу. Коментуючи ілюстрації, слід запропонувати учням поповнити свій словниковий запас театральною лекси­кою, яка допоможе краще висловити свої думки на уроках з вивчення драматичних творів, а в театрі відчути себе освіче­ним глядачем. Так, коли йтиметься про зал для глядачів, з ро­зумінням використовувати слова: амфітеатр, бельетаж, партер, глядач, ложа бенуар, падуга, ярус та ін. Розглядаю­чи сцену, вміти пояснити слова: авансцена, бутафорія, рам­па, декорація, задник, завіса, софіти, куліси, суфлер тощо.

Важливо, щоб учні знали назви осіб, причетних до театру, а саме: актор, акторка (принагідне слід з'ясувати відмінність між словами артист, артистка), драматург, капельдинер, режисер, костюмер, художник та ін.

2. До наукового матеріалу належать насамперед літературо­знавчі відомості, коментарі, пояснення слів тощо.

За роки навчання у школі учні повинні отримати загальні поняття про драму та драматичні жанри, як цього вимагає і програма. Для загального уявлення про драму і драматичні твори у каб­інеті зарубіжної літератури може демонструватися таблиця, до якої вчитель звернеться на уроках з оглядового вивчення драми і під час розгляду окремого драматичного жанру. Наприклад: драма, трагедія, комедія, міракль, мораліте, водевіль, мелодрама, трагікомедія, інтермедія фарс

На етапі підготовки до сприйняття твору пояснюється загаль­не визначення драми як літературного роду: Драма (гр. drama – дія) –один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сце­нічного втілення.

Користуючись цим визначенням, вчитель до­поможе учням під час читання драматичного твору уявити те­атральну сцену і дії на ній. До читання драми, особливо, якщо вона вивчається вперше в шкільній програмі, необхідно разом з учнями уважно ознайо­митися з дійовими особами. Наприклад, вивчаючи у 8 класі перший драматичний твір "Прометей Закутий" Есхіла, важливо звернути увагу учнів, що дійових осіб у творі лише сім: Влада та Сила, слуги Зевса, Гефест, Прометей, Океан, Іо, дочка Інаха, Гермес, Хор Океанід. Кожну з них слід прокоментувати, щоб забезпечити первинне розуміння тексту.

Почати важливо саме з образу Прометея, бо Есхіл, звертаючись до давнього міфу про бога вогню, надає йому нового сенсу. У Есхіла Прометей – син Феміди – землі, один із титанів. Коли Зевс прийшов до влади над богами і проти нього повстали титани, Прометей допоміг йому. Але коли боги задумали згубити людство, він заступився за людей і приніс їм вогонь з небесного вівтаря, чим викликав гнів Зевса.

Трагедія Есхіла починається зі сцени покарання Прометея, і, якщо не зробити попередні пояснення, учням буде важко зрозуміти зміст першої сцени, а потім і подальший зміст твору. Після встановлення головної дійової особи, пояснюються й інші: Влада, Сила — демони, народжені богинею Стікс, донькою Океану; Гефест— бог вогню й ковальства; Океан— титан, брат Феміди, матері Прометея; Іо — донька аргоського царя Іноха, яку покохав Зевс; Гермес — бог торгівлі, ремісництва, а також шахрайства, вісник богів; Океаніди – німфи, дочки Океана й Тетії.

Готуючись до читання драматичного твору з учнями у класі, вчитель має заздалегідь визначити, які слова, словосполучен­ня або окремі тези необхідно пояснити учням та підготувати ці пояснення.

Наприклад, до Прологу трагедії важливо надати такі пояснення словам та виразам:

Феміди мудрий син... – богиня справедливості й право­суддя ототожнюється в Есхіла з матір'ю титанів Геєю (землею); Нартек – рослина, серцевина якої повільно тліє і тому дов­го зберігає вогонь; Тетія – титаніда, дочка Урана (неба) та Геї (землі).

3. Коли необхідні загальноінформаційні та наукові матеріали зібрані, перед учителем постає проблема методичного ха­рактеру: як ці матеріали ефективно використати під час ви­вчення драматичного твору. Тож передовсім йому потрібно з'ясувати, яку інформацію він доводитиме до учнів, а яку до­ручить творчій групі учнів. А саме: оформлення дошки; виставки книг про життя і творчу діяльність драматурга, його творів; театральні афіші; грамзаписи або відеозаписи уривків вистав; ведення театральних словників; добір дій п'єси, які учні виразно за ролями прочитають чи зможуть зіграти у класі або на засіданні драматичного гуртка, літературному вечорі..

2. 2. Читання драматичного твору. Підкреслюючи ще раз, що драматичні твори призначені насамперед для постановки на сцені, а не читання, враховуючи цю важливу їх відмінність від епічних та ліричних творів, будемо розглядати другий етап роботи. Але ж є чимало читачів саме драматичних творів. Що приваблює їх?

Вдамося до однієї з гіпотез: уміле читання драматичного твору допомагає кваліфікованому читачеві легко сприймати індивідуальну художню манеру драматурга, відтворювати в уяві можливе її театральне втілення, що забезпечує глибоке сприйняття авторського тексту – першооснови театру.

Кваліфіковане читання драматичного твору на уроках літератури переконає учнів у тому, що головним критерієм оцінки театральної вистави є уважно прочитаний і зрозумілий які за змістом, так і за художньою формою авторський текст. Саме в ньому закладені усі таємниці та сценічні можливості п'єси! І тоді, переглядаючи будь-яку п'єсу, а особливо класичну, учні навчаться сприймати та оцінювати її з позиції того, наскільки колективу театру під керівництвом режисера вдалося втілити на сцені геніальні творіння Есхіла, Шекспіра, Ібсена, Чехова, Брехта та інших всесвітньо відомих драматургів.

На етапі читання драматичного твору найефективнішим є метод творчого читання. Звернувшись до схеми, визначимо головні прийоми цього методу та види навчальної діяльності учні.

Поиск по сайту: