СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ (ВКР) ТА ПРАВИЛА ЇХ ОФОРМЛЕННЯ

ВКР має певну структуру до обов’язкових компонентів якої входить:

¾ Титульний лист (див. Додаток 1 – для бакалавра, Додаток 3 – для

спеціаліста)

¾ Завдання на ВКР та Календарний план (роздруковується на

одному аркуші з 2-х сторін)

¾ Реферат (див. Додаток 6)

¾ Зміст

¾ Вступ

¾ Основна частина (1, 2, 3 … розділи, які починаються з нової

сторінки)

¾ Висновки до кожного розділу (не починаються з нової

сторінки)

¾ Висновки (починаються з нової сторінки)

¾ Список використаних джерел (починається з нової сторінки)

¾ Розділ з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях

¾ Додатки (починаються з нової сторінки)

Кожна з складових дипломної роботи має свою структуру і правила написання. В таблиці 1 описаний зміст складових компонентів дипломної роботи та їх об’єм.

Таблиця 1.

Загальний об’єм ВКР бакалаврів 40-50 сторінок основного тексту не враховуючи додатки.

Загальний об’єм ВКР спеціалістів 60-80 сторінок основного тексту не враховуючи додатки.

До текстової частини ВКР відносять: ВСТУП, ОСНОВНУ ЧАСТИНУ, ВИСНОВКИ.

Кожна з складових ВКР має свою структуру і правила написання.

1. Титульний лист. Титульний лист ВКР включає: назву вищого навчального закладу, на базі якого виконувалась робота; назва факультету та кафедри; прізвище, ім’я та по-батькові автора; назву роботи; ПІБ наукового керівника; ПІБ рецензента; місто та рік.

2. Зміст. Це перелік глав, параграфів або пунктів у той же послідовності, як вони подані у роботі. У змісті вказується номер сторінки, де надруковано початок розділу, або підрозділу.

3. Вступ. Вступ представляє собою найбільш відповідальну частину роботи, оскільки вміщує у зжатому вигляді всі фундаментальні положення, обґрунтуванню яких присвячена робота.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як “дослідження...”, “вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об ’ єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Визначаючи об’єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об’єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об’єкта розкриваються. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення. Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження — це не формальна, а суттєва складова роботи, зорієнтована на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті дослідження.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Це можуть бути як загально наукові методи так і суто філологічні.

Практичне значення одержаних результатів. У ВКР, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення – відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати.

Структура роботи. У кінці вступу необхідно привести структуру роботи із зазначенням кількості розділів, сторінок та додатків.

Вступдоцільно писати після того, як написана основна частина дипломної роботи.

4. Основна частина ВКР. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, (пунктів, підпунктів). Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. У розділах основної частини випускної кваліфікаційної роботи детально розглядаються і узагальнюються результати дослідження. Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Ці розділи повинні показати уміння автора стисло, логічно і аргументовано висловлювати матеріал.

Основна частина ВКР може складатися з двох або трьох розділів, кожен з яких, як правило, розбивається на декілька підрозділів і містить загальнометодологічну, спеціально-теоретичну і емпіричну частини.

Методологічна частина роботи являє собою опис тих світоглядних, філософських і загальнотеоретичних позицій, на які спирається автор. Це можуть бути теорії, закони і категорії класичних і сучасних методологічних концепцій. В рамках її уточнюються поняття, з якими працює автор, визначаються логічні зв’язки, здійснюється перехід від макроструктур до спеціальних теорій і спільнот.

Спеціально-теоретичний розділ роботи являє собою область прикладного знання із зверненням до специфіки теорії перекладу, в рамках якої автор намагається вирішити поставлені цілі і завдання.

Емпірична частина роботи звичайно дає детальний розгляд проблемної ситуації по темі, що вивчається, розкриває реальні процеси перекладу в їхньому якісному і кількісному вимірах. Вона може містити опис дослідження процесів перекладу, що використовуються в роботі, характеристику засобів, процедур, що застосовуються.

ВАЖЛИВО! Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Вид структури випускної роботи ¾ дволанкова чи структура "два по три":

Вступ

Розділ 1

1.1

1.2

1.3

Висновки до розділу 1

Розділ 2

2.1

2.2

2.3

Висновки до розділу 2

Висновки

5. Висновки. Останньою складовою ВКР є висновки, що узагальнюють результати всієї роботи. Висновки відповідають міркуванням автора та визначають основні результати наукового дослідження згідно поставленим завданням. Також у висновках автор окреслює основні напрямки подальшого розгляду проблеми, що досліджується в теоретичному плані і можливості використання рекомендацій автора в практичній діяльності.

Насамкінець необхідно співвіднести висновки з цілями та задачами, що були поставленні у вступі. Тут повинні бути сформульовані основні наукові та практичні результати дослідження, а також грамотні та чіткі пропозиції, що стосуються наукового і практичного використання одержаних результатів. Окремо треба підкреслити, що цілі дослідження були досягнуті, а всі поставлені задачі – вирішені.

6. Список використаних джерел. У списку використаної літератури наводиться вся література, на яку автор посилається або цитує при написанні ВКР. Використовуються наступні наукові джерела: загальнонаукова література; спеціальна наукова література; періодична література, архівні документи; матеріали перекладацьких досліджень, які проводяться студентами.

До списку використаних джерел студенти можуть вносити іншомовні джерела та Інтернет-джерела, тільки в разі, якщо конкретно відомий автор публікації і є компетентним науковцем в рамках конкретної проблематики, яка розробляється. Література надається в алфавітному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (див. додаток 7).

7. Додатки. Додатки не є обов’язковим елементом ВКР. Разом з цим, на практиці вони зустрічаються у більшості робіт, що були захищені. Додатки вміщують наступні матеріали:

ü великі таблиці та ілюстрації;

ü матеріал, що має непряме відношення до теми дослідження;

Додатки оформлюються як продовження ВКР після списку використаних джерел. Їх необхідно розміщувати у порядку згадування в тексті ВКР. Кожний додаток починають з нової сторінки. Додатки називають таким чином: «Додаток А», «Додаток Б» і т.д. за алфавітом, за виключенням літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, при цьому надпис «Додаток...» пишеться з першої великої літери, (інші літери – маленькі).

Структуру всієї роботи в цілому, її основну ідею, аргументи і їх послідовність, висновки з роботи слід прояснити ще до написання тексту роботи на консультації з науковим керівником. Саме таким чином можна досягти повної відповідності структури і змісту роботи.

ВАЖЛИВО! При написанні тексту слід стежити за тим, щоб в ході викладу не втрачалася основна думка роботи, тобто так звана "червона нитка". Вона повинна бути помітна не тільки вузькому фахівцю з даної теми, але і читачу, необізнаному з даною проблемою. Слід постійно контролювати відповідність змісту розділів та підрозділів їх заголовкам. Якщо при написанні тексту думка відхилилася від теми, її слід або повернути в потрібне русло, або скоректувати структуру роботи відповідно до фактичного ходу викладу думки. Слід постійно перевіряти, чи носить аргументування логічний характер. Тут можна скористатися таким правилом: в ідеалі кожен розділ, підрозділ і навіть абзац повинні бути такими, щоб їх можна було замінити тезами.

Бажано, щоб кінець кожного розділу, підрозділу або абзацу мав логічний перехід до наступного. В зв’язку з цим, рекомендується закінчувати кожен розділ підведенням підсумків, з яких би логічно слідувала необхідність подальшого розгляду проблеми, в новому розділі. Можна порекомендувати і інший прийом, а саме: починати кожен розділ з абзацу-вступу, який підказує читачу, про що піде мова далі. У абзаці-вступі можна "перекинути місток" до попередніх думок. Це лише підкреслить "червону нитку" всієї роботи.

Поиск по сайту: