Musikalische Laufbahn

Lithografie von Josef Kriehuber, 1853

Der „Hofball-Musikdirektor“ mit seiner Kapelle, Bild von Theo Zasche

Da der Vater mit der Familie gebrochen hatte, musste er als Ältester für die Ernährung der Familie sorgen und er begann, Konzerte zu geben. Schon sein erster Auftritt im Casino Dommayer am 15. Oktober 1844 im Wiener Vorort Hietzing, einem in der ganzen Region bekannten Vergnügungslokal, wurde ein Riesenerfolg. Tourneen führten ihn bald durch ganz Europa und Nordamerika. Nach dem Tod seines Vaters, 1849, übernahm er dessen Orchester.

Da er für die Revolutionäre des Jahres 1848 einige Werke komponiert hatte – z. B. den Freiheitslieder-Walzer und den Revolutionsmarsch –, war er bei Hof trotz seiner Popularität in Ungnade gefallen und wurde deshalb von Kaiser Franz Joseph I. erst 1863 zum „k.k. Hofball-Musikdirektor“ ernannt.

Er leitete nun bis 1871 alle Hofbälle. In dieser Zeit komponierte Strauss nur Tanzmusik, was seinen Ruf als „Walzerkönig“ begründete. 1866/1867 komponierte er in seiner damaligen Wohnung, 2.,Praterstraße 54, den später weltbekannt gewordenen Donauwalzer (An der schönen blauen Donau), der heute als inoffizielle Hymne Wiens und Österreichs gilt. 1871 wurde sein Ansuchen um Enthebung von diesem Posten genehmigt; gleichzeitig wurde ihm der Franz-Joseph-Orden verliehen. Nachfolger wurde sein Bruder Eduard Strauß.

Jacques Offenbach, mit dem er 1864 zusammengetroffen war, hatte Strauss zur Komposition von Operetten angeregt, die Strauss selbst immer als „komische Oper“ bezeichnete. Am 10. Februar 1871 hatte dann seine erste Operette, Indigo und die 40 Räuber, im Theater an der Wien Premiere. Ebenfalls an diesem Theater fand am 5. April 1874 die Uraufführung seiner erfolgreichsten und der wahrscheinlich bekanntesten Operette überhaupt statt, Die Fledermaus. Dieses Werk wurde 1894 in das Repertoire der k.k. Hofoper (heute Wiener Staatsoper) aufgenommen und ist die einzige Operette, die dort bis heute gespielt wird. Es folgte eine Reihe weiterer Operettenpremieren, darunter Der lustige Krieg und Eine Nacht in Venedig. Strauss wurde zu einer zentralen Figur der „Goldenen Ära der Wiener Operette“.

1876 erhielt Strauss die Baugenehmigung für ein Wohnhaus im Bezirk Wieden, Igelgasse 4. Das sogenannte „Strauss-Palais“ wurde 1878 fertiggestellt. Es lag nahe dem Palais Erzherzog Rainer und der Wiedner Hauptstraße, durch die man direkt in die Altstadt gelangte. 1944 wurde es bei Luftangriffen durch Bomben zerstört.

Von Juli 1880 bis 1893/94 gehörte ihm außerdem eine Villa in Schönau an der Triesting, die 1864 für den Industriellen Paul Pacher von Theinburg erbaut worden war. Strauss nutzte sie vornehmlich während der Sommermonate. In dieser Villa entstanden die Operetten Eine Nacht in Venedig und Der Zigeunerbaron, Teile der Oper Ritter Pasmann sowie Tanzkompositionen, u. a. Rosen aus dem Süden und der Kuss-Walzer. ^[2]

Anlässlich seines 40-Jahre-Jubiläums als Künstler, das er wieder beim „Dommayer“ feierte, wurde ihm von der Stadt Wien 1884 ehrenhalber das Wiener Bürgerrecht verliehen. Mit der Aufgabe der österreichischen Staatsbürgerschaft durch ihn erlosch dieses Bürgerrecht allerdings bereits 1886 wieder.

1885 war Premiere des Zigeunerbaron s mit Alexander Girardi in der Hauptrolle, darauf folgten einige heute weniger bekannte Operetten. Seine letzte Operette, Die Göttin der Vernunft, vollendete er nur, weil er sich vertraglich u. a. gegenüber Alexandrine von Schönerer zu der Komposition verpflichtet hatte. Da er das Libretto von Alfred Maria Willnerablehnte, distanzierte er sich vom Werk und erschien nicht einmal zur Premiere am 13. März 1897, die wiederum im Theater an der Wien stattfand.

Ehen

Johann Strauss

Strauss war insgesamt dreimal verheiratet. Seine erste Ehefrau war Henriette, geborene Chalupetzky, geb. 1818, als Sängerin bekannt unter dem Namen Jetty Treffz (dem Mädchennamen ihrer Mutter). Mit ihr bezog er 1862, im Jahr der Hochzeit, in Hietzing, Hetzendorfer Straße 18 (seit 1894 Maxingstraße), ein Sommerquartier und kaufte das bis 1878 immer wieder benützte Haus später; er komponierte dort im Sommer 1873 den Großteil seiner Operette Die Fledermaus. In der Wintersaison wohnte das Paar meist im 1. oder 2. Bezirk, von 1866 an an der Adresse 2.,Praterstraße 54 (heute Johann-Strauss-Wohnung des Wien Museums). Jetty starb 1878 in dem Haus in Hietzing, im selben Jahr, in dem das „Strauss-Palais“ an der Igelgasse im 4. Bezirk fertiggestellt wurde.

Schon wenige Wochen später heiratete Strauss die Schauspielerin Angelika Dittrich. 1882 verließ sie ihn wegen des Direktors des Theaters an der Wien, Franz Steiner. Im selben Jahr wurde die Ehe „von Tisch und Bett“ geschieden. Eine Trennung dem Bande nach war nicht möglich, da in Österreich das katholische Eherecht auch im bürgerlich-rechtlichen Bereich galt.

Um erneut heiraten zu können, gab Strauss 1886 die österreichische Staatsbürgerschaft auf. Er wurde Staatsbürger des Herzogtums Sachsen-Coburg und Gotha und damit Deutscher. Nun musste nach dem für Deutsche geltenden Eherecht der Zivilehe die Ehe mit Angelika Dittrich auch bürgerlich-rechtlich getrennt werden, was Herzog Ernst II. 1887 tat. Strauss heiratete im selben Jahr in Coburg Adele, geborene Deutsch, verwitwete Strauss (1856–1930); als seine Ehefrau wurde auch sie Deutsche. Beide waren überdies vorher zum evangelisch-lutherischen Glauben übergetreten. Die kirchliche Trauung fand in Coburg in der Hofkapelle des Schlosses Ehrenburg statt.

Alle drei Ehen blieben kinderlos.

Tod

Todesanzeige vom 6. Juni 1899 in der Wiener Zeitung Neue Freie Presse

Johann Strauss starb – als Deutscher und als Coburger Bürger, der er seit 1887 war – am 3. Juni 1899 in seinem Haus in der Igelgasse in Wien Wieden an einer Lungenentzündung.^[3] Sein Leichnam wurde im Trauerhaus zunächst öffentlich aufgebahrt (währenddessen wurden 161 Kränze am Sarg niedergelegt) und am 6. Juni 1899 fand in der Evangelischen Stadtkirche A.B. in der Dorotheergasse derEinsegnungsgottesdienst statt. Anschließend wurde der Sarg in einer mehrstündigen Zeremonie unter Teilnahme vieler Tausender auf den Wiener Zentralfriedhof gebracht, vorbei an den Wirkungsstätten Theater an der Wien, Hofoper und Musikverein. Am offenen Grab ergriff Bürgermeister Karl Lueger das Wort. Unter den zahlreichen Trauergästen erwähnte die Tageszeitung Neue Freie Presse tags darauf Gustav Mahler, Ludwig Bösendorfer und Hermann Bahr.^[4]

Strauss wurde am 8. Oktober 1899 schließlich in kleinem Kreis in einem Ehrengrab beigesetzt,^[5] das sich in der Nachbarschaft der Gräber anderer bekannter Musiker befindet (Gruppe 32A, Nr. 27). Das Grabdenkmal gestaltete Johannes Benk.

ПЕРЕКЛАД

Йоганн Баптист Штраус (народився 25 жовтня 1825 в Санкт- Ульріх в Відні, в даний час частини Відня нове, 3 липня 1899, у Відні) був австрійський німецький диригент і композитор, і була оцінена у всьому світі як " король вальсів ". Щоб відрізнити його від seinemgleichnamigen батька, він також відомий як " Йоганн Штраус ".

ім'я

Хоча ім'я Штраус часто зустрічається в сучасних посібниках працює з СС, завжди Штраус сам написав своє ім'я в позначеннях Штрауса довгої undrundem с.

Його сім'я називається Йоганн Штраус ганьба, отриманих від італійського або французького Жан Джанні для " John ", пестливе ім'я також була поширена серед любителів музики для композитора.

"Суд Ball Music директор" з каплицею, фотографія Тео Zasche

Батько порвав з родиною, він був старший в раціоні турботи про сім'ю, і він почав давати концерти. Навіть його перша поява в казино Dommayer 15 жовтня 1844 в передмісті Відня Гітцінг, добре відомий у всій окрузі задоволення землі, був величезний успіх. Він гастролював по всій Європі і Північній Америці найближчим часом. Після смерті батька в 1849 році, він взяв на себе його оркестру.

Оскільки він написав кілька робіт для революціонерів 1848 -. Наприклад, свобода вальси і березнева революція - він впав в суді, незважаючи на його популярність в опалу і був тому імператора Франца Йосифа I. До 1863 для "кк Суд Ball Music директор "призначено.

Тепер він привів до 1871 все придворних балів. Протягом цього часу, Штраус написав тільки танцювальну музику, яка встановила його репутацію як "король вальсів". 1866/1867 він написав у своїй квартирі, 2-й, Пратер 54, світ пізніше стало відомо, Дунай вальс (Blue Danube), який вважається неофіційним гімном Відні та Австрії сьогодні. 1871 його прохання буде звільнений з цієї посади був затверджений; в той же час орден Франца Йосифа була присуджена йому. Йому успадковував його брат Едуард Штраус.

Жак Оффенбах, з якою він познайомився в 1864 році, стимулювали Штраус складати оперети, яку сам Стросс завжди називають "комічної опери". На 10 лютого 1871, то був його перший оперету, індиго і 40 розбійників, у Театрі ан дер Він прем'єра. Також в цьому театрі була 5 квітня 1874 відбулася прем'єра його найуспішнішим і, ймовірно, найвідоміший оперета коли-небудь тримав биту. Ця робота була в 1894 році в репертуарі К.К. Взяті придворної опери (Wiener Staatsoper сьогодні) і тільки оперета, грав там досі. Там після серії інших оперети прем'єри, в тому числі Der Lustige Krieg і ніч у Венеції. Штраус був центральною фігурою «Золотого століття віденської оперети".

1876 ​​Штраус отримав дозвіл на будівництво житлового будинку в районному Виден, їжаки пров 4. так звана "Стросс-палац" було завершено в 1878 році. Це було близько до Пале ерцгерцога Райнера і Wiedner Хауптштрассе, за допомогою якого ви прийшли до старого міста. 1944 був зруйнований бомбами під час повітряних нальотів.

З липня 1880 по 1893/94 він також володів вілла в Шенау-на-Трістінге, який був побудований в 1864 році для промисловця Павла Пачер Тейн замку. Стросс використовував його, головним чином, протягом літніх місяців. У цьому дачної оперети створений ніч у Венеції і циганського барона, частини опери Knight Pasmannsowie танцювальних композицій, у тому числі троянд з Півдня і поцілунок вальсу. [2]

Щоб відсвяткувати своє 40-річчя, як художник, він знову святкували «Dommayer", в 1884 році присудила йому в місті Відень, почесного громадянства у Відні. Із завданням австрійського громадянства нього це громадянство ліквідували, але вже в 1886 році.

1885 відбулася прем'єра Циганський барон Олександр Жірарді в головній ролі, за ним пішли деякі менш відомі сьогодні оперет. Його остання опера, Богиня Розуму, він закінчив тільки тому, що він скоїв себе, зокрема проти Александрін з Schönerer до композиції. Тому що він, він дистанціювався лібрето Альфреда Марія Willnerablehnte від роботи і навіть не з'явився на прем'єрі 13 березня в 1897 році, в свою чергу, що відбулася в Театрі ан дер Вин.

Шлюби

Йоганн Штраус

Стросс був одружений тричі. Його першою дружиною була Генрієтта, що народився Chalupetzky, що народився в 1818 році, коли співак відомий як пристань Treffz (дівоче прізвище її матері). З нею він мав на увазі, 1862, рік весілля, в Гітцінг, Hetzendorferstraße 18 (з 1894 року Maxingstraße), літній будинок і купив будинок до 1878 роки знову використав пізніше; він написав там влітку 1873 більшість його оперети Летюча миша. У зимовий сезон, пара жила в основному в 1-й або 2-й район, с 1866 по адресою 2., Пратер Street 54 (сьогодні Йоганн Штраус Квартира Wien Museum). Причал помер в 1878 році в будинку, в Гітцінг, в тому ж році, в якому "Стросс-палац" було завершено на вулицю Єжи в 4-му районі.

Через кілька тижнів, Штраус одружився на актрисі Angelika Дітріх. 1882, вона пішла від нього до директора театру Ан дер Він, Франц Штайнер. У тому ж році шлюб закінчився розлученням "з ліжка і харчування". Група поділ після не було можливості, тому що католицька цивільний шлюб був в Австрії в галузі цивільного права.

Для того, щоб знову вийти заміж, Штраус був 1886 австрійського громадянства. Він був громадянином герцогства Саксен-Кобург-Гота, і, таким чином, по-німецьки. Тепер також повинен бути буржуа юридично відокремлені чинним німецьким законодавством цивільний шлюб шлюб шлюб з Анжелікою Dittrich, що герцог Ернст II. Зробив в 1887. Стросс заміж в тому ж році в Кобург Адель, що народився німецький, овдовіла Штраус (1856-1930); як його дружина була занадто по-німецьки. Обидва були раніше також перетвориться в лютеранській вірі. Церемонія церква була проведена в судовому каплиці замку Еренбург в Кобурзі.

Всі три шлюби залишився бездітним.

Смерть

Некролог від 6 червня 1899 в газеті Віденської Neue Freie Presse

Йоганн Штраус помер - як німецький і громадянина Кобург, хто він був з 1887 року -. 3 червня 1899 в своєму будинку в їжака у Відні Виден пневмонії [3] Його тіло було вперше виклав публічно в дому жалоби (протягом якого були 161 Вінки закладений на труну), і відбувся 6 липня 1899 в євангелічної церкви міста в Dorotheergasse derEinsegnungsgottesdienst замість цього. Тоді труну в кілька годин церемонії був запущений за участю багатьох тисяч у Віденському Центральному кладовищі, повз переслідує Театр ан дер Він, придворної опери та Musikverein. У відкритої могили, вилученого мера Карл Люгер слово. Серед багатьох скорботних щодня Neue Freie Presse відзначив день після Густава Малера, Людвіга Bosendorfer і Германа Бара. [4]

Штраус, нарешті, похований 8 жовтня 1899 в малому колі на громадських засадах могилу, [5], який знаходиться в безпосередній близькості від могил інших відомих музикантів (групи 32А, немає. 27). Надгробного пам'ятника розроблений Johannes Benk.

Поиск по сайту: