ПОРЯДОК, ЗАВДАННЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Підготовка до досліджень складається з таких етапів:
– відбір об’єктів, що підлягають дослідженню (при наявності партії однакових виробів);
– вивчення нормативно-технічної документації (при наявності);
– підготовка приладів контролю та необхідних для їх роботи матеріалів.
4.2. Усі випробування об’єктів провадяться при нормальних кліматичних умовах:
4.3. Перед випробуваннями об’єкти (предмети та/або пристрої), матеріали та вимірювальні прилади витримуються щонайменше на протязі двох годин в нормальних кліматичних умовах.
4.4. Завдання досліджень.
Встановлення фактичних характеристик наданого на випробування предмета (пристрою) та їх порівняння з критеріями призначеності та придатності для ураження цілі.
4.5. Показник, що оцінюється.
Наявність сукупності криміналістичних ознак, на основі якої встановлюється належність випробуваного предмета (пристрою) до конкретного різновиду холодної зброї.
Відсутність сукупності необхідних визначальних ознак холодної зброї дозволяє віднести зразок до визначеної групи виробів господарсько-побутового призначення, які конструктивно схожі з такою зброєю.
4.6. Порядок проведення дослідження.
4.6.1. Огляд предмета (пристрою) та ознайомлення з супроводжувальною документацією.
На цьому етапі:
– проводиться огляд предметів (приладів) з метою визначення його загального стану;
– визначення правильності оформлення матеріалів, що надані на дослідження.

4.6.2. Визначення технічної забезпеченості для ураження цілі.
4.6.2.1. Визначення характерної сукупності конструктивних елементів.
На цьому етапі проводиться:
– фіксація зовнішнього вигляду предмету (пристрою);
– встановлення форми уражуючих та інших елементів (в т.ч. гостроти заточки леза та кута загострення вістря);
– вимірювання його загальних розмірів та розмірів елементів;
– встановлення способу з’єднання елементів;
– визначення способу дії уражуючих елементів;
– встановлення виду матеріалів, з яких виготовлено предмет (якщо він монолітний) або елементи предмету (пристрою), в т.ч. елементи кріплення складових частин.
4.6.2.2. Порівняння з аналогами, встановлення належності предмета (пристрою) до певного класу, виду та типу.
Перевірка відповідності розмірних та інших конструктивних особливостей предмета (пристрою) техніко-криміналістичним характеристикам, вміщеним у якості додатків до даної Методики, а при відсутності їх – визначальним техніко-криміналістичним характеристикам відомих найближчих аналогів конкретного різновиду холодної зброї.
На цьому етапі випробувань провадяться:
– порівняння форми, розмірів та конструкції предмету (пристрою) з
формами, розмірами та конструкцією відомих зразків холодної зброї та предметів господарсько-побутового призначення;
– порівняння основних технічних характеристик предмету (пристрою) з основними техніко-криміналістичними характеристиками відомих зразків холодної зброї та предметів господарсько-побутового призначення;
– визначення безпечності використання предмету (пристрою);
– визначення можливості ураження цілі.
При повному збігу або несуттєвих розбіжностях порівнювальних ознак досліджуваного предмету (пристрою) і ознак найближчого аналогу холодної зброї робиться висновок про наявність у досліджуваного предмета технічної забезпеченості для ураження цілі.
При суттєвих (таких, що перешкоджають ураженню цілі типовим для найближчого аналогу холодної зброї способом) розбіжностях, робиться висновок про відсутність у досліджуваного предмета технічної забезпеченості для ураження цілі.
Якщо предмет (пристрій) не має технічної забезпеченості для ураження цілі, він визнається таким, що не відноситься до холодної зброї (з зазначенням його групової належності до конкретного виду предметів господарського-побутового або іншого призначення) і подальші випробування не проводяться.

Примітка: Якщо предмет має всі ознаки військової (бойової) зброї (повністю відповідає визначенню, наданому в даній Методиці), промислового виготовлення і не має дефектів, то подальше дослідження не провадиться, а предмет визнається холодною зброєю.

4.7. Визначення достатності уражуючих властивостей предметів (пристроїв) провадиться шляхом експериментальної перевірки міцнісних властивостей їх конструкції в цілому при статичних та/або динамічних випробуваннях.
4.7.1. Статичні випробування короткоклинкових предметів (пристроїв).
Міцність та пружність конструкції клинка визначається за схемою: ніж затискається за руків’я у місці кріплення клинка. До вістря прикладається зусилля 49н (5 кг) в напрямку, перпендикулярному площині клинка в обидві сторони. Клинок не повинен вигинатися більше 5% своєї довжини. Після випробування не повинно бути залишкової деформації більш ніж 1% від довжини клинка. Випробування проводяться не менш трьох разів відносно кожного предмету (пристрою) (див. схему 1).

Міцність конструкції вузла з’єднання клинка з руків’ям визначається за схемою: ніж затискається за клинок в 10 мм від місця з’єднання з руків’ям. До верхнього краю руків’я прикладається зусилля 49н 5 кг в напрямку, перпендикулярному площині клинка в обидві сторони. Після випробування не повинно бути: залишкової деформації, виникнення люфтів, руйнування деталей та механізмів ножа. Випробування проводяться не менш трьох разів відносно кожного предмету (пристрою) (див. схему 2).

Міцність конструкції вузла фіксатора в ножах складаних та загальної конструкції ножів нескладаних визначається за схемою: ніж встановлюється на опори біля кінців клинка та руків’я. До місця з’єднання клинка з руків’ям прикладається зусилля 147н (15 кг) в напрямку, перпендикулярному вісі клинка вздовж його площини, в обидві сторони. Після випробування не повинно бути: залишкової деформації, виникнення люфтів, руйнування деталей та механізмів ножа, порушення надійності фіксації. Випробування провадяться не менш трьох разів відносно кожного предмету (пристрою) (див. схему 3).

Якщо при проведенні всіх зазначених випробувань перераховані вище стосовно кожного виду випробувань пошкодження (дефекти) не виникли, предмет (пристрій) вважається таким, що має достатню для ураження цілі міцність.
Якщо при проведенні одного із зазначених виду випробувань виникає хоча б один дефект (пошкодження, руйнування), предмет (пристрій) вважається таким, що не має достатньої для ураження цілі міцності.
Примітка: статичні випробування за вимогами цього пункту повинні проводитись відносно всіх короткоклинкових предметів (пристроїв) окрім короткоклинкової метальної холодної зброї та довгоклинкової холодної зброї..

4.7.2. Динамічні випробування клинкових предметів (пристроїв).
Динамічні випробування провадяться для встановлення можливості неодноразового ураження цілі при застосування досліджуваного предмету (пристрою) типовим для найближчого аналога (аналогів) холодної зброї способом (способами). Клинкові предмети (пристрої) в залежності від характеру вістря та заточки леза випробовуються шляхом нанесення колючих, рублячих ударів та/або проведення експериментальних зрізів.
4.7.2.1. В якості мішені для нанесення колючих та рублячих ударів використовується суха соснова дошка товщиною до 50 мм.
При цьому необхідно виконати умови:
– кількість ударів – до 50, але не менше 10;
– сила ударів – максимальна;
– кутовий діапазон напрямків ударів – від 30° до 90°;
– орієнтація площини клинка відносно волокон деревини – поперечна.
Примітка. Колючі удари наносяться по пласкому боку дошки, рублячі удари наносяться по ребру дошки.
Якщо при проведенні не менш як десяти експериментів не виникло будь-яких ушкоджень предмету (пристрою), а глибина проникнення клинка в матеріал мішені не менше як 10 мм, предмет (пристрій) визнається таким, що має достатні міцнісні властивості для ураження цілі.
Якщо при нанесенні до 10 ударів виникають суттєві деформації та руйнування предмету (пристрою), які роблять неможливим подальше нанесення колючих ударів у зв’язку з можливістю ушкодження експериментатора, експеримент припиняється і досліджуваний об’єкт визнається таким, що не відповідає вимогам технічної забезпеченості.
Якщо при нанесенні до 10 ударів виникають незначні деформації та руйнування окремих фрагментів елементів об’єкту, які не виключають
подальше нанесення колючих ударів, додатково наноситься щонайменше 20 експериментальних ударів.
Якщо при нанесенні серії додаткових ударів виникають суттєві деформації та руйнування предмету (пристрою), які роблять неможливим подальше нанесення колючих ударів у зв’язку з повним або частковим (відокремлення елементів) руйнуванням об’єкту та/або можливістю ушкодження експериментатора, експеримент припиняється і досліджуваний об’єкт визнається таким, що не відповідає вимогам технічної забезпеченості.
Якщо при нанесенні серії додаткових ударів зазначені деформації та руйнування предмету (пристрою) не виникають, досліджуваний об’єкт визнається таким, що відповідає вимогам технічної забезпеченості.
4.7.2.2. Наявність та ступінь заточки клинків провадиться шляхом огляду та експериментів.
Якщо при огляді встановлено, що на лезі клинка є заводська (фабрична) заточка, кут якої складає 31 град. і більше, об’єкт вважається не призначеним для нанесення різаних ушкоджень і випробування не проводяться.
Якщо кут заточки складає 30 град. і менше, провадяться експериментальні зрізи (не менше п’яти) стрижня товщиною 10-12 мм з березової (або подібною за щільністю) деревини, при цьому зріз має бути рівним, без задирів, на лезі клинка не повинно бути вигинів, викрошувань, притуплень.
Якщо експериментальні зрізи та леза клинків після цих експериментів відповідають зазначеним вимогам, об’єкт вважається таким, що має достатні міцнісні властивості для ураження цілі шляхом нанесення різаних ушкоджень.
При неможливості зробити рівний зріз та/або виникненні на зрізові задирів, робиться висновок про непридатність об’єкту у наданому стані для нанесення різаних ушкоджень. В цьому разі має бути дана оцінка можливості та складності приведення об’єкту у стан, придатний для нанесення таких ушкоджень. Якщо можливо та нескладно привести об’єкт у стан, придатний для нанесення різаних ушкоджень, зазначені недоліки експериментальних зрізів не можуть вважатися достатньою підставою для висновку про непризначеність предмету (пристрою) для нанесення різаних ушкоджень.
При виникненні у процесі експериментів (по п’ятий включно) хоча б одного з вищезазначених дефектів леза – робиться висновок про відсутність у випробуваного об’єкту достатньої міцності для нанесення різаних ушкоджень.
4.7.3. Динамічні випробування метальних предметів (пристроїв).
Динамічні випробування проводяться для встановлення можливості неодноразового ураження цілі при застосуванні досліджуваного предмету (пристрою) типовим для найближчого аналога (аналогів) холодної зброї способом (способами). Метальні предмети (пристрої) випробовуються шляхом експериментального кидання (пострілів) у мішень.
Загальні умови випробувань метальних предметів (пристроїв):
– мішень – суха соснова деревина не менш як 50 мм завтовшки;
– кількість кидків (пострілів) – до 50 разів, але не менше 10.
4.7.3.1. Динамічні випробування простих метальних предметів
проводяться шляхом кидання в мішень у спосіб, характерний для найближчого аналогу холодної зброї при таких додаткових умовах:
– дистанція – 3-5 метрів.
Простий метальний предмет визнається таким, що має достатні уражуючі властивості, якщо при проведенні не менш як десяти експериментів не виникло будь-яких ушкоджень предмету (пристрою), а глибина проникнення бойової частини в матеріал мішені сягає не менш як 10 мм.
Якщо при контактах з мішенню простого метального предмету виникли пошкодження уражуючого елементу (вигини, притуплення, викришування) та/або пошкодження (руйнування), внаслідок яких порушується необхідна для ураження цілі балансировка предмету, досліджуваний предмет визнається таким, що не має достатніх уражуючих властивостей.
Якщо при здійсненні до 10 кидків виникають незначні деформації та руйнування окремих фрагментів елементів об’єкту, які не виключають подальше нанесення ударів, додатково провадиться щонайменше 20 експериментів.
Якщо при нанесенні серії додаткових ударів виникають суттєві деформації та руйнування предмету (пристрою), які роблять неможливим подальше нанесення ударів у зв’язку з повним або частковим (відокремлення елементів) руйнуванням об’єкту та/або можливістю ушкодження експериментатора, експеримент припиняється і досліджуваний об’єкт визнається таким, що не відповідає вимогам технічної забезпеченості.

Якщо при нанесенні серії додаткових ударів зазначені деформації та руйнування предмету (пристрою) не виникають, досліджуваний об’єкт визнається таким, що відповідає вимогам технічної забезпеченості.
4.7.3.2. Динамічні випробування механічних метальних предметів (пристроїв) проводяться шляхом метання снаряду (пострілів) у мішень у спосіб, характерний для найближчого аналогу холодної зброї при таких додаткових умовах:
– дистанція – не менше як 5 метрів і не більше 100 метрів;
– зусилля натягу тятиви для арбалетів та луків не менше як 196 н (20 кг);
– стріли для арбалетів та луків – з наконечником конічної форми та кутом загострення менше 30°.
Механічний метальний предмет (пристрій) визнається таким, що має достатні уражуючі властивості, якщо:
а) при проведенні не менш як десяти експериментів не виникло будь-яких ушкоджень предмету (пристрою);
б) глибина проникнення стрілоподібного уражуючого елемента в матеріал мішені сягає не менше як:
– при дистанції 5 метрів – глибина не менше 20 мм;
– при дистанції 10 метрів – глибина не менше 15 мм;
– при дистанції 20 метрів – глибина не менше 10 мм;
в) питома кінетична енергія (Еп) кулеподібного уражуючого елемента сягає не менше як 0,5 Дж/мм2.

4.7.4. Динамічні випробування предметів ударно-дробильної дії.
Динамічні випробування провадяться для встановлення можливості неодноразового ураження цілі при застосування досліджуваного предмету (пристрою) типовим для найближчого аналога (аналогів) холодної зброї способом (способами).
В разі наявності ударної частини, що являє собою концентровану масу вагою до 1 Н (0,1 кГ), подальше дослідження не провадиться, а предмет визнається не холодною зброєю.
В якості мішені для нанесення ударів використовується суха соснова дошка товщиною до 50 мм.
При цьому необхідно виконати умови:
– кількість ударів – до 50, але не менше 10;
– сила ударів – максимальна;
– кутовий діапазон напрямків ударів – від 30° до 90°.
Якщо при проведенні не менш як десяти експериментів не виникло будь-яких ушкоджень предмету (пристрою), предмет (пристрій) визнається таким, що має достатні міцнісні властивості для ураження цілі.
Якщо при нанесенні до 10 ударів виникають суттєві деформації та руйнування предмету (пристрою), які роблять неможливим подальше нанесення ударів у зв’язку з можливістю ушкодження експериментатора, експеримент припиняється і досліджуваний об’єкт визнається таким, що не відповідає вимогам технічної забезпеченості.
Якщо при нанесенні до 10 ударів виникають незначні деформації та руйнування окремих фрагментів елементів об’єкту, які не виключають подальше нанесення ударів, додатково наноситься щонайменше 20 експериментальних ударів.
Якщо при нанесенні серії додаткових ударів виникають суттєві деформації та руйнування предмету (пристрою), які роблять неможливим подальше нанесення ударів у зв’язку з повним або частковим (відокремлення
елементів) руйнуванням об’єкту та/або можливістю ушкодження експериментатора, експеримент припиняється і досліджуваний об’єкт визнається таким, що не відповідає вимогам технічної забезпеченості.
Якщо при нанесенні серії додаткових (більше 10) ударів зазначені деформації та руйнування предмету (пристрою) не виникають, досліджуваний об’єкт визнається таким, що відповідає вимогам технічної забезпеченості.

4.8. Оцінка результатів випробувань і формулювання висновку.
На цьому етапі провадиться:
– підсумовування результатів випробувань кожного виду;
-порівняння отриманих при випробуваннях характеристик та параметрів досліджуваних об’єктів з встановленими цією Методикою вимогами;
– формулювання висновку (висновків) про групову належність досліджуваного предмету (пристрою).
4.9. Оформлення результатів досліджень.
Результати досліджень оформлюються висновком встановленої форми згідно вимог ст. 200 КПК України.

Поиск по сайту: