ТЕМА 6. Маркетингова політика продажу

1. Діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до кінцевого споживача з метою задоволення потреб споживачів та отримання фірмою прибутку це:

1.1. канали розподілу;

1.2. політика розподілу (процес товароруху);

1.3. логістика;

1.4. вірна відповідь не наведена.

2. Посередник, який купує товар по договору поставки і стає повноцінним власником продукції після оплати поставки – це:

2.1. дистриб’ютор;

2.2. дилер;

2.3. агент;

2.4. брокер.

3. Посередники, які скуповують невеликі оптові партії товару для швидкого перепродажу (наприклад, книжки) – це:

3.1. комівояжери;

3.2. джобери;

3.3. Збутові філії;

3.4. Торгові дома.

4. Сукупність незалежних компаній, у яких кожен рівень збутового каналу діє незалежно від інших з метою максимізувати власний прибуток, залишаючи поза увагою ефективність каналу в цілому – це:

4.1. традиційна система розподілу;

4.2. вертикальна маркетингова система розподілу;

4.3. горизонтальна маркетингова система розподілу;

4.4. багатоканальна (комбінована) маркетингова система.

5. Логістика, пов’язана із забезпеченням виробничого процесу матеріалами називається:

5.1. закупівельною;

5.2. виробничою;

5.3. збутовою;

5.4. відповіді 1 та 2 доповнюють одна одну.

6. Фірми чи окремі особи, які сприяють передачі певного товару чи послуги іншим фірмам чи особам на шляху руху товарів від виробника до споживача це:

6.1. канали розподілу;

6.2. політика розподілу (процес товароруху);

6.3. логістика;

6.4. вірна відповідь не наведена.

7. Посередник, який не має права власності на товар, але має право продажу на нього. Якщо це зазначено угодою, часом може діяти і від свого імені – це:

7.1. дистриб’ютор;

7.2. дилер;

7.3. агент;

7.4. брокер.

8. Службовець підприємства, який шукає клієнтів; обсяг його повноважень регулюється керівництвом фірми, якому він підпорядкований – це:

8.1. комівояжер;

8.2. джобер;

8.3. збутова філія;

8.4. торговий дім.

9. Система, яка передбачає повну або часткову координацію функцій учасників каналу розподілу з метою економії на операціях і посилення впливу на ринок – це:

9.1. традиційна система розподілу;

9.2. вертикальна маркетингова система розподілу;

9.3. горизонтальна маркетингова система розподілу;

9.4. багатоканальна (комбінована) маркетингова система.

10. Логістика, спрямована на підвищення організованості та ефективності функціонування виробничого процесу називається:

10.1. закупівельною;

10.2. виробничою;

10.3. збутовою;

10.4. відповіді 1 та 2 доповнюють одна одну.

11. Процес управління рухом та зберіганням сировини, компонентів і готової продукції з часу сплати грошей постачальником до часу отримання грошей за доставку готової продукції споживачеві це:

11.1. канали розподілу;

11.2. політика розподілу (процес товароруху);

11.3. логістика;

11.4. вірна відповідь не наведена.

12. Посередник, який є юридичною особою і представляє інтереси певних виробників при збуті їхніх товарів, укладаючи угоди від їхнього імені та за їхній рахунок – це:

12.1. дистриб’ютор;

12.2. дилер;

12.3. агент;

12.4. брокер.

13. Структура, яка зазвичай організовуються великими підприємствами, їхньою основною функцією є швидка поставка продукції – це:

13.1. комівояжер;

13.2. джобер;

13.3. збутова філія;

13.4. торговий дім.

14. Система, яка об’єднує зусилля компаній одного рівня – це:

14.1. традиційна система розподілу;

14.2. вертикальна маркетингова система розподілу;

14.3. горизонтальна маркетингова система розподілу;

14.4. багатоканальна (комбінована) маркетингова система.

15. Логістика, яка забезпечує ефективну організацію розподілу виробленої продукції називається:

15.1. закупівельною;

15.2. виробничою;

15.3. збутовою;

15.4. відповіді 1 та 2 доповнюють одна одну.

16. Фірма або окремий незалежний торговий посередник, який виконує посередницькі функції при укладанні угод на фондовій, товарній і валютних біржах; домовляється про умови угоди, не закуповує товари від свого імені, не стає їхнім власником та не відповідає за них – це:

16.1. дистриб’ютор;

16.2. дилер;

16.3. агент;

16.4. брокер.

17. Великі оптово-роздрібні фірми, які займаються не тільки торговельно-посередницькою діяльністю, а й інвестуванням капіталу у виробництво, здійснюючи складування, страхування продукції, організовуючи оптову і роздрібну торгівлю – це:

17.1. комівояжери;

17.2. джобери;

17.3. збутові філії;

17.4. торгові дома.

18. Система, яка передбачає використання кількох каналів розподілу для охоплення різних сегментів ринку – це:

18.1. традиційна система розподілу;

18.2. вертикальна маркетингова система розподілу;

18.3. горизонтальна маркетингова система розподілу;

18.4. багатоканальна (комбінована) маркетингова система.

19. Метою збутової політики є:

19.1. організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції;

19.2. розробка каталогів та прейскурантів, переклад технічної документації, надання продукції товарного вигляду після транспортування;

19.3. установлення співвідношення присутності на ринку товарів, що знаходяться на різних стадіях життєвого циклу;

19.4. правильна відповідь не наведена.

20. Сутність збутового підходу в політиці підприємства реалізується наступним чином:

20.1. виробництво – реалізація – споживання;

20.2. аналіз ринку – розробка стратегії – розробка тактики – збут;

20.3. оцінка вимог споживача – інтегрування маркетингових умов – задоволення споживачів – досягнення цілей організації;

20.4. удосконалення товару – розширення асортименту – доступність.

21. Серед функцій розповсюдження виділяють такі:

21.1. транспортування;

21.2. зберігання, сортування;

21.3. установлення витрат на одиницю продукції;

21.4. всі відповіді доповнюють одна одну.

22. Які посередники характеризуються правом власності на товар:

22.1. оптові торговці;

22.2. дилери;

22.3. дистриб'ютори;

22.4. брокери.

23. Чим відрізняються канали розподілу товарів виробничого призначення від відповідних каналів розподілу споживчих товарів:

23.1. кінцевими споживачами даної продукції виступають не фізичні, а юридичні особи;

23.2. роздрібна торгівля зазвичай не використовується;

23.3. кількість комбінованих каналів перевищує кількість непрямих каналів;

23.4. кількість угод менша, а обсяг замовлень більший.

24. Вертикальні маркетингові системи це об'єднання:

24.1. виробника з оптовиком і декількома роздрібними торговцями;

24.2. оптовика з декількома роздрібними торговцями;

24.3. виробника й декількох оптовиків;

24.4. всі відповіді вірні.

25. Який канал збуту використовуватиме фірма, що прагне контролювати всю свою маркетингову програму:

25.1. довгий;

25.2. широкий;

25.3. вузький;

25.4 непрямий.

26. Якими рисами можна охарактеризувати функції дистриб'ютора:

26.1. перебирає на себе право власності;

26.2. вид сервісу визначає виробник;

26.3. встановлює рівень цін;

26.4. винагорода у вигляді відсотка.

27. Агента можна охарактеризувати наступними рисами:

27.1. не має права власності;

27.2. купує за власний рахунок;

27.3. займається рекламою в засобах масової інформації;

27.4. не керує цінами.

28. Яке із стверджень є неправильним:

28.1. довжина каналу визначається числом учасників у збутовому ланцюзі;

28.2. скорочення довжини каналу (виробник об’єднується з оптовиком) – приклад горизонтальної інтеграції;

28.3. при широкому каналі підприємство збуває свій товар через одного або декількох учасників збуту;

28.4. широкі канали застосовуються, коли товари потребують спеціального обслуговування.

29. При виборі каналів розподілу слід враховувати такі фактори:

29.1. цілі компанії;

29.2. характеристики товару або послуги;

29.3. характер ціноутворення фірм-конкурентів;

29.4. усі відповіді правильні.

30. Канал збуту «виробник – оптовий посередник – споживач» найчастіше обере фірма, яка виробляє:

31.1. цигарки;

31.2. автомобілі;

31.3. меблі;

31.4. верстати та обладнання.

32. Канал збуту «виробник – споживач» найчастіше вибере фірма, яка виробляє:

32.1. жувальну гумку;

32.2. цигарки;

32.3. автомобілі;

32.4. меблі.

Поиск по сайту: