Внутрішня політика гетьмана П. Скоропадського

У виданому після перевороту універсалі («Грамоті до всього українського народу») гетьман зобов'язувався «негайно збудувати державну владу, яка здатна була б забезпе­чити населенню спокій, закон і можливість творчої праці». З універсалу і з опубліко­ваного одночасно «Закону про тимчасовий державний устрій України» випливало, що УНР ліквідується, а замість неї постає Укра­їнська Держава. Тимчасово, до обрання парламенту, законодавча влада зосереджу­валася у гетьмана. Строки і порядок скли­кання парламенту не визначалися. Гетьман залишав за собою всю повноту виконавчої і судової влади.

Головою гетьманського уряду став Фе­дір Лизогуб, міністром закордонних справ - Дмитро Дорошенко, міністром освіти та мистецтв - Микола Василенко, міністром юстиції - Михайло Чубинський. Всі вони були передусім фахівцями, а не політични­ми діячами. Представників соціалістичних партій П. Скоропадський до свого уряду не включив.

На зустрічі з делегацією хліборобів гетьман заперечив чутки про те, що земля залишиться у поміщиків. Він збирався лік­відувати поміщиків як соціально-економіч­ну верству, але бажав зробити це цивілізо­ваними, а не більшовицькими методами.

За законом від 8 червня 1918 р. приватне зем­леволодіння обмежувалося 25 десятинами на одну особу. Поміщики одержували мож­ливість продавати землю Державному зе­мельному банку. Банк повинен був орга­нізувати продаж землі селянам у розмірах, необхідних для збільшення їхнього земле­користування. Селяни могли купувати зем­лю на виплату.

До здійснення аграрної реформи помі­щики залишалися власниками своїх ма­єтків. Разом з німцями вони жорстоко розправлялися з селянами за пограбовані маєтки та втрачену землю. Це викликало роздратування у селян і повстання проти гетьманської влади.

Гетьман задумав створити 300-тисячну армію, оснащену за останнім словом тех­ніки, з панцерними спецчастинами та авіа­цією. Та німецьке командування не бажало створення повноцінної української армії, вважаючи її небезпечною для себе. Адже сам П. Скоропадський як генерал царської армії надто добре воював проти них у не­далекому минулому. Крім того, окупантам було вигідно, щоб Україна платила за «послуги» їхніх військ.

Збройні сили гетьмана складалися із Запорозької дивізії (з полком гайдамаків), двох дивізій синьожупанників, дивізії сірожупанників і сердюцької (гвардійської)

добровольчої дивізії. Восени 1918 р. у Білій Церкві була сформована бригада січових стрільців.

Складне становище склалося у про­мисловості. Гетьман проголосив, що за робітниками зберігаються всі права, які були при УЦР. На практиці на багатьох підприємствах вста­новлювлено12-годинний робочий день, заборонили страйки.

Поиск по сайту: