Проголошення Карпатської України

Після задоволення німецьких претензій на Судетську олласть Чехо-Словаччини, Польща та Угорщина також висунули свої вимоги про приєднання чехословацьких те­риторій, компактно населених відповідно поляками й угорцями. На початку жовтня 1938 р. Польща одержала територію в ти­сячу квадратних кілометрів з 230 тис. жи­телів - Цешинську область. Польський уряд зробив спробу анексувати й Закарпат­ську Україну, однак на заваді став Гітлер.

7 жовтня Словаччина отримала автономію і сформувала влас­ний уряд.

11 жовтня празь­кий уряд затвердив першу автономну адмі­ністрацію на чолі з русофілом А. Бродієм. У Раді міністрів Підкарпатської Русі були представлені основні політичні партії, що входили до двох блоків - русофільського і українського.

Цей автономний уряд проіснував лише два тижні. Чеська контррозвідка здобула незаперечні докази того, що Бродій працює на угорські спецслужби (під псевдонімом «Берталон»). 28 жовтня празький уряд при­значив прем'єр-міністром Підкарпатської Русі А. Волошина.

А. Волошин сформував уряд лише з чле­нів Українського національного об'єднання (за винятком представника землеробської партії Е. Бачинського, який був міністром і в попередньому уряді). Скориставшись роз­порядженням празького уряду про розпуск політичних партій, Волошин буквально розгромив усі окружні комітети й первинні осередки крайкому КПЧ. Комуністи пере­стали існувати як впливова політична сила, багато з них покинули Закарпаття.

Тим часом Угорщина добивалася від Гітлера санкції на захоплення Підкарпат­ської Русі. Фюрер санкції не дав, але пого­дився на арбітраж разом з Італією щодо пе­редачі Угорщині територій, населених ма­дярами. Авто­номна Підкарпатська Русь втратила Ужго­род, Мукачеве та Берегове з прилеглими районами.

Уряд Волошина переніс свою резиден­цію з Ужгорода до Хуста. Адміністративні органи, система освіти й видавнича справа переводилися на українську мову. Виникають команди Карпатської січі. Загальна кількість вишколених січовиків становила до 2 тис. осіб. Однак вони не мали права носити зброю.

12 лютого 1939 р. в Карпатській Україні були проведені вибори до сейму. В умовах, коли всі інші політичні партії були забо­ронені, Українське національне об'єднання здобуло 92 відсотки голосів.

На початку березня 1939 р. Гітлер ви­рішив остаточно ліквідувати Чехо-Словаччину. Чехія приєднувалася до рейху, Сло­ваччина одержувала примарну незалеж­ність. 12 березня Гітлер дав свою згоду на окупацію Карпатської України Угорщиною, щоб надійніше прив'язати її до Німеччини в майбутній європейській війні.

Державний розпад Чехословацької Рес­публіки змусив А. Волошина офіційно зая­вити про те, що з 14 березня Карпатська Україна стає незалежною. Вже у безвихід­ній політичній ситуації 15 березня розпочав свою роботу сейм Карпатської України:

Карпат­ська Україна проголошена незалежною державою.

А. Волошин був обраний її президентом. Державною мовою оголошувалася україн­ська.

Державним прапором ставав націо­нальний синьо-жовтий, а державним гер­бом - сполучення крайового герба з націо­нальним (тризуб з хрестом на середньому зубі). Державним гімном Карпатської Укра­їни оголошувався національний гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля...».

Угорська армія почала просочуватися через кордон невеликими загонами ще в ніч на 14 березня. Безпосередньо на кордоні в цей час уже було зосереджено 12 дивізій. 15 березня вони одночасно перетнули кордон в усіх напрямках. Через два дні останні захисники Карпатської України залишили її територію або перейшли до партизанської боротьби.

Поиск по сайту: