Початок радянізації західноукраїнських земель

Червона армія прийшла в 1939 р. на Західну Україну і в 1940 р. - в Бессарабію та на Північну Буковину з гаслами возз'єднання західноукраїнських земель з Українською державою у складі СРСР.

22 жовтня 1939 року відбулися вибори до Народних Зборів Західної України, які прийняли Декларацію про встановлення радянської влади і висловили прохання прийняти ЗУ до складу УРСР.! ллистопада верховна рада СРСР, а 15 листопада і Верховна рада УРСР задовольнили їхне прохання.

28 червня 1940 року ЧА під командуванням Жукова вступила в Бесарабію та Північну Буковину. 2 серпня ці землі прийняті до складу СРСР.

На підприємствах, які стали державни­ми, були утворені профспілки радянського типу. З їх участю визначалося, що потрібне для відновлення виробничого процесу. За­явки негайно задовольнялися промислови­ми підприємствами східних областей Укра­їни та інших союзних республік. Зарплата робітників істотно зросла. Безробіття зник­ло за кілька місяців. Ті, хто не міг працевлаштуватися на місці, відряджалися у схід­ні області УРСР.

До кінця 1939 р. поміщицькі маєтки бу­ли поділені між селянами. Майже півміль-йона селян Західної України одержали у користування понад мільйон гектарів землі, десятки тисяч коней і корів. Третина селян­ських господарств, які були найбіднішими, звільнялася від податків. Але досить швидко була проведена колективізація за сталінськими методами. З репресіями та розкуркуленням.

Під репресії потрапили члени ОУН, інтелігенція. Священики і навіть члени КПЗУ.

Напередодні вторгнення

У березні 1939 р. XVIII з'їзд ВКП(б) з великим запізненням розглянув і затвердив третій п'ятирічний план розвитку народ­ного господарства СРСР на 1938-1942 рр. Особлива увага приділялася переозброєнню Червоної армії. У Червону армію почали надходити зразки досконалої техніки: реактивні міно­мети БМ-13 («Катюші»), середні танки Т-34, винищувачі ЯК-І і МІГ-3, напівавто­матичні зенітні гармати і великокаліберні зенітні кулемети. Однак промисловість не встигала з тиражуванням цих зразків.

Чисельність Червоної армії влітку 1941 р. збільшилася майже до 5 млн бійців і командирів. Основна частина цих сил зо­середжувалася вздовж західного кордону.

Уряд запровадив ряд драконівських за­ходів щодо зміцнення трудової дисципліни.

П'ятихвилинне запізнення загрожувало по­збавленням волі. Заборонявся самовільний перехід на іншу роботу. Робочий день було подовжено на годину. Створювалася єдина система державних трудових резервів, яка базувалася на примусовій мобілізації учнів для ремісничих шкіл, залізничних училищ і шкіл фабрично-заводського навчання.

Після раптової капітуляції Франції ста­новище Німеччини в Європі настільки зміц­нилося, що союз з СРСР втратив для А. Гітлера всяку ціну. Погіршення радянсько-німецьких відносин відбулося уже восени 1940 р., коли Німеччина надала зовнішньо­політичну підтримку Румунії і уклала з нею ряд економічних та військових угод, а також послала свої війська у Фінляндію на про­хання фінського уряду.

21 липня 1940 р. Гітлер дав директиву Генеральному штабу вермахту розробити план «Барбаросса», який передбачав роз­гром СРСР за одну військову кампанію три­валістю від шести до восьми тижнів. В грудні план було затверджено.

З кінця серпня 1940 р. Німеччина почала передислокацію військ із заходу на схід.

Напад Німеччини на СРСР. Невдачі першого періоду радянсько-німецької війни

На світанку 22 червня 1941 р. Німеччи­на та її союзники без оголошення війни по­чали наступ на трьох стратегічних напрям­ках. Група армій «Північ» мала захопити Ленінград, група армій «Центр» націлюва­лася на Москву, а група армій «Південь» повинна була окупувати Україну. Всього під началом командуючого групою армій «Південь» генерал-фельдмаршала фон Рундштедта було 57 дивізій і 13 бригад, підтри­муваних 4-м повітряним флотом Німеччини і всією румунською авіацією.

Групі армій «Південь» протистояли 80 дивізій Київського особливого і Одеського Ці фронти за живою силою і технікою відчутно переважали про­тивника. Зокрема вони мали 5625 танків проти 850 в групі армій «Південь» і 2700 літаків проти 1300.

Вся ця перевага зникла відразу після початку воєнних дій. У перші години війни противник завдав бомбового удару по 66 аеродромах Південно-Західного фронту і вивів з ладу 579 літаків. Залишилося тільки 359 машин, придатних до бою. їх довелось перебазувати на далекі тилові аеродроми.

В районі Луцьк - Броди - Дубно розгорілася танкова битва. Радянські танкові корпуси зазнали втрат, які перевищували втрати противника у 20 разів.

Червоноармійці, озброєні переважно трьохлінійками, не могли боротися на рів­них з німецькими автоматниками. Не маю­чи досвідченого керівництва, вони легко піддавалися паніці і постійно потрапляли у «котли».

За три тижні боїв із 170 дивізій діючої армії на радянсько-німецькому фронті боє­здатність зберігали тільки 70. Ворог просу­нувся на південному напрямку на глибину до 600 км і вийшов на підступи до Києві і Одеси.

Катастрофічні поразки пояснювалися кількома причинами:

1) стратегія Москви була розрахована тільки на наступальну вій­ну;

2) винятково негативну роль відіграла переконаність Сталіна у тому, що до пере­моги над Англією Німеччина не зважиться напасти на Радянський Союз;

3) армія втратила досвідчені командирські кадри під час Великого терору, 90 відсотків команд­них посад зайняли люди без вищої військо­вої освіти;

4) радянське суспільство було тероризованим і роз'єднаним.

У вересні німці форсували Дніпро. На армії Південно-Західного фронту насунула­ся загроза оточення. Однак Сталін наказав утримувати Київ. Тільки 17 вересня Сталін віддає наказ покинути Київ. Але було пізно. Південно-західний фронт під командуванням Кирпоноса потрапив в оточення в районі лохвиці. Більшої катастрофи історія війн не знала.

У середині жовтня бої розгорнулися вже на підступах до Харкова і на Донбасі.

Поиск по сайту: