 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Виділ земельних фондів
Неоднорідність характеру прояву несприятливих природних явищ, ерозійних процесів, показників мікроклімату навіть в межах одного господарства зумовлює необхідність виділу однотипних земельних площ, виходячи з їх розташування на місцевості і тяжіння, відповідно, до вододілу чи гідрографічної сітки.
Критерієм поділу певної території на однотипні площі може бути такий показник, як крутість схилів.
А.С. Козьменко (табл. 3) запропонував виділяти три земельні фонди: привододільний, присітковий, гідрографічний.
До привододільного фонду віднесено вододіли і прилеглі до них верхні частини привододільних схилів крутістю до 2°. Це найбільш підвищені ділянки місцевості, де руйнування ґрунту (площинна ерозія) відсутнє чи виражене дуже слабо. Основні несприятливі природні явища – дія шкідливих вітрів (хуртовинних, холодних взимку, суховіїв та ін.), посуха.
До присіткового фонду віднесені нижні частини привододільних схилів уздовж бровки берегів гідрографічної сітки крутістю 2-9°. Тут має місце інтенсивний змив ґрунту, інколи виникають вогнища лінійної ерозії, а також та ж дія шкідливих вітрів.
Таблиця 3
Земельні фонди (Козьменко О.С.) та їх використання
| Земельні ерозійні фонди | Крутизна схилів | Основне використання в сільському господарстві | Лісомеліоративні заходи | ||
| град | tg α | в % | |||
| 1.Привододільний | до 2 | 0,035 | до 3,5 | Польові сівозміни | Полезахисні лісосмуги |
| 2. Присітковий | 2-4 | 0,035-0,070 | 3,5-7,0 | Ґрунтозахисні сівозміни (контурне землеробство) | Стокорегулюючі лісосмуги (СЛС) |
| 3. Присітковий | 4-9 | до 0,153 | до 15,3 | Ґрунтозахисні сівозміни (контурне землеробство) | СЛС, ПБЛС, ПряЛС, |
| 4. Гідрографічний | >9 | >0,153 | >15,3 | Інші види використання (залуження, багаторічні насадження) плодово-ягідні | Яружно-балкові насадження |
| 5. Гідрографічний (заплавні території.) | Інші види використання (залуження, можливо овочева сівозміна) | Водоохоронні насадження та залісення річкових пісків |
Для визначення межі між привододільним і присітковим земельними фондами можна використати показник віддалі між горизонталями та їх вертикальні позначки. Застосування цього методу базується на формулі:
або 
(4)
де tg α – при значені 0,0175 відповідає 1°, 0,035 – 2°
і – ухил між сусідніми горизонталями;
h – висота січення горизонталей, м;
l – відстань між горизонталями або горизонтальне прокладання, м.
Для практичної роботи з планом у горизонталях можливе знаходження горизонтального прокладання (l) для заданого кута схилу наприклад(для і= 2°, h=10 м, М 1:25000)
286 м – значення горизонтального прокладання на місцевості згідно з масштабом на плані (перпендикуляр між горизонталями) становитиме 286: 250=11,4 мм, а менша відстань означає збільшення кута схилу (див. табл. 3.).
Нижньою межею присіткового фонду буде бровка берега гідрографічної сітки. Здебільшого ширина присіткового фонду не перевищує 400 м, а при ширині менше 50-70 м його можна не виділяти. Якщо ступінь напруженості ерозії незначний чи слабкий – цю площу відносять до привододільного фонду, а якщо значний і сильний – до гідрографічного.
Гідрографічний фонд включає береги і дно давньої гідрографічної сітки та прилеглі до них схили крутістю більше 9°. Землі цього фонду характеризуються найбільш несприятливими умовами (сильна змитість ґрунтів, лінійна ерозія (яроутворення), сухість тощо).
На плані межі між фондами виділяються прямими лініями: протяжність відрізка повинна становити не менше 200 м, а перехід з горизонталі па горизонталь здійснюється строго по вертикалі.
Після встановлення на плані меж між земельними фондами обчислюється їх площа і заноситься в табл. 4.
Таблиця 4
Земельні фонди, критерії їх виділу і співвідношення
| Земельні фонди | Критерії виду | Площа | |
| га | у % від загальної площі | ||
| Привододільний | Вододіли на верхній частині привододільних схилів 2° | 1087,5 | 71,6 |
| Присітковий | Нижні частини привододільних схилів більше 2° до бровки берегів гідрографічної сітки | 197,3 | 13,0 |
| Гідрографічний | Береги та дно давньої гідрографічної сітки, сучасні розмиви (яри) | 233,3 | 15,4 |
| Разом | 1518,0 |
Приведені в табл. 3 дані свідчать про переважання площі привододільного фонду, проте майже третина території має крутість більше 2°, що свідчить про можливість прояву і наявність інтенсивних ерозійних процесів.
Поиск по сайту: