Тема. 6. Визначення необхідної лісистості та агротехніка створення захисних лісових насаджень

Мета: навчитись складати співвідношення різних видів угідь, запроектованих насаджень та подати агротехніку створення лісовмеліоратвних насаджень.

Вихідні дані: план-схема запроектованих лісомеліоративних насаджень певного господарства.

Максимальний ефект від реалізації запроектованого комплексу меліоративних заходів можна очікувати від оптимального співвідношення різних видів угідь (орні землі, луки, пасовища тощо) і лісових насаджень.

Показники раціонального співвідношення різних видів угідь по земельних фондах приведені у табл. 12.

Таблиця 12

Орієнтовне співвідношення різних видів угідь на земельних фондах, %

Для порівняння фактично запроектованих з рекомендованим співвідношенням угідь необхідно заповнити наступні табл. 13 і 14.

Таблиця 13

Співвідношення запроектованих різних видів захисних насаджень

На основі приведених даних робляться відповідні висновки.

Таблиця 14

Запроектоване співвідношення різних видів угідь

Загальна площа угідь повинна відповідати площі землекористування (плану). До орних земель відносять і площу присіткового фонду та інші землі, запроектовані для використання в системі ґрунтозахисної сівозміни. Залуження відноситься до багаторічних трав, лук. На основі табл. 9 робиться висновок про необхідну захисну лісистість для даного господарства.

Важливим фактором, від якого в кінцевому результаті залежить успіх створення захисних лісових насаджень, с вибір певної агротехніки відповідно до ґрунтово-кліматичних умов кожного господарства. Несприятливі лісорослинні умови у зонах захисного лісорозведення вимагають високого рівня технології створення лісових насаджень. При цьому на особливу увагу заслуговують способи і системи обробітку ґрунту, садіння і сівба лісу, догляд за молодими насадженнями до зімкнення кронами,

Вибір способів і систем основного обробітку ґрунту залежить від агролісомеліоративного району, земельного фонду, де створюються захисні насадження, стану конкретної площі тощо. Певний спосіб обробітку ґрунту повинен забезпечити поліпшення структури ґрунту, оптимізацію водно-повітряного і температурного режимів, сприяти накопиченню вологи у корененаселеному шарі ґрунту, знищенню трав'яної рослинності, яка активно конкурує з молодими деревними рослинами за вологу і поживні речовини, а іноді й за світло в надземній сфері.

Спосіб обробітку ґрунту залежить ще і від виду захисного насадження, розміщення його щодо рельєфу тощо.

Полезахисні (вітроломні), стокорегулювальні, прибалкові, частково прияркові (вздовж донних і вершинних ярів) лісові смуги створюються неширокими (до 30 м), переважно на орнопридатних землях невеликої крутизни, тому під них можна запроектувати суцільний обробіток ґрунту.

У районах достатнього зволоження (лісова зона та північний лісостеп) застосовують зяблевий обробіток ґрунту, при якому основна оранка виконується на глибину 22-25 см (дерново-підзолисті ґрунти), 27-30 см (сірі опідзолені) з обов'язковим грунтопоглибленням до 35-40 см.

У районах недостатнього зволоження (південний лісостеп та степ) необхідне застосування чорного пару, а в місцях прояву дефляції – раннього пару.

У степу на південних чорноземах і каштанових ґрунтах обов'язкова плантажна оранка з паруванням восени на глибину 50-60 см і наступної осені –глибиною 27-30 см. В дуже посушливих районах, навпаки, перша оранка на глибину 27-30 см, повторна 50-60 см.

Обов'язковий догляд за чорним паром, який повинен включати раннє весняне боронування, наступні культивації протягом літа (4-6 разів залежно від інтенсивності росту бур'янів. Глибина літньої культивації пару – 6-12 см. Навесні наступного року проводиться раннє боронування, а потім передсадивні культивація і боронування.

Захисні лісові насадження можуть створюватися шляхом насаджування 1-2-річних сіянців, висівання насіння (жолудів дуба) або садінням укоріненими живцями.

Догляди за ґрунтом у лісосмугах здійснюють у міру потреби до зімкнення крон: у лісостепу – до 4-6 років, у степу на чорноземах – до 8-10 років, і на каштанових ґрунтах – до 10-12 років.

Терміни і кількість доглядів встановлюються залежно від забур'яненості і вологості ґрунту. Орієнтовна кількість їх наступна: у перший рік 4-5, другий – 3-4, третій – 2-3 і в наступні роки 1-2. До 3-5-річного віку лісосмуг рекомендується проводити щорічно неглибоке (на 16-18 см) осіннє розпушення міжрядь.

Глибину розпушення (культивації) ґрунту потрібно змінювати на протязі вегетаційного періоду: 8-10-12-14 см на сірих опідзолених ґрунтах і чорноземних різновидах, та 16-12-10-8 см па ґрунтах каштанового комплексу.

У захисній зоні та рядах посадки (посіву) ґрунт розпушують на глибину 4-8 см.

Якщо прибалкові смуги проектуються на схилах крутістю більше 9°, то обробіток ґрунту повинен проводитися смугами (прохід корпусу плуга чергується з необробленою стрічкою шириною 1,0-1,5 м).

Під прияркові лісосмуги вздовж берегових ярів обробіток ґрунту потрібно проектувати упоперек схилу борознами з відкиданням скиб вниз по схилу; відстань між борознами буде рівною ширині міжрядь. Такий обробіток ґрунту дещо утруднює застосування механізації, тому в лісосмузі потрібно передбачити насаджування швидкорослих порід для швидшого зімкнення крон.

Спосіб обробітку ґрунту під куртинне залісення залежить від крутості схилів чи відкосів ярів.

На схилах крутістю до 6° можна проектувати суцільний обробіток Ґрунту обов'язково упоперек схилу; на схилах крутістю 6-8° – обробіток трун і у смугами (на положистих схилах розорюють смугу шириною 20-30 м і залишають необроблену стрічку шириною 1-2 м; із збільшенням крутості ширина обробленої смуги зменшується).

На берегах і схилах крутістю 8-12° можна запроектувати наорні тераси, а при крутості більше 12° – виїмково-насипне терасування. Ширина полотна терас переважно 2,5-3 м із зворотнім нахилом 2-3°. Після нарізки терас чи одночасно потрібно передбачити розпушування ґрунту на глибину 25-27 см у лісостепу і до 35 см у степу.

Па щебенистих, кам'янистих крутосхилах, де механізований обробіток ґрунту утруднений, проектують підготовку площадок розміром 1 х 1 чи 1 х 2 м із відстанню між їх центрами 3 м.

На підкосах ярів із закінченим формуванням профілю рівноваги можна застосувати частковий обробіток ґрунту ямками за допомогою мотобура, а на щебенистих відкосах – підготовку площадок, мікротерасок тощо мотикою. По дну ярів IV стадії – кінний обробіток ґрунту борознами через 2,5-3,0 м упоперек дна.

Садіння і догляди по відкосах ярів переважно ручні.

На середньо і сильно змитих ґрунтах обробіток ґрунту повинен проводитись па глибину залишкового гумусового горизонту, а без відвальне розпушення – на потрібну глибину.

Необхідно передбачити можливий відпад сіянців і необхідність доповнення посадок (посівів): у лісостепу 10-15%, у степу 15-20%, у сухому степу – 25%) від початкової густоти.

Поиск по сайту: