Розподіл виробничих накладних витрат

Таким чином, у собівартість реалізованої продукції буде внесена частина загальновиробничих витрат у сумі 200 грн.

Наступний етап аналізу загальновиробничих витрат – це вивчення кожної статті даних витрат і визначення резерву зниження собівартості продукції за рахунок їх зменшення. Методика аналізу застосовується різна для постійних і змінних витрат. Так, зміну постійних витрат визначає тільки абсолютне відхилення, яке визначається як різниця між фактичними витратами і плановими, а зміну змінних витрат характеризує передусім відносне відхилення, яке розраховується в два етапи:

1. Розраховується сума скоригованих витрат на процент виконання плану випуску продукції за формулою:

Зск= ,

де: Зск – сума скоригованих витрат, Зк – витрати за кошторисом, %Пв – процент виконання плану випуску продукції.

2. Фактичні витрати порівнюються зі скоригованими і розраховується економія чи

перевитрати: Зф – Зск = ± економія (перевитрати).

За одержаними сумами (коли виявлені перевитрати) можна дійти висновку щодо економії чи перевитрат у собівартості продукції за рахунок цієї частини витрат.

Умовно-змінні витрати на підприємстві можуть ділитися на умовно-змінні й умовно-постійні. При цьому одна й та сама стаття витрат може бути одночасно і умовно-змінна, і умовно-постійна. Тоді для розрахунку суми таких витрат на підприємстві умовно виділяють процент одних витрат (наприклад, умовно-постійних 40%, а умовно-змінних 60%), та потім розраховується сума умовно-постійних і умовно-змінних витрат. Наприклад, поточний ремонт устаткування 40% цієї статті – буде умовно-постійний, а 60 % умовно-змінний. Тоді порядок розрахунку відхилення стане такий: за кошторисом цих витрат передбачалося 1000 грн., фактично – 1200., відносне відхилення буде 1000-40%-400; ця сума не перераховується на обсяг виробництва:

1000-60%-600 грн.*100,5=603,

603+400=1003.

Відносне відхилення: 1200-1003=197. Таким чином, ця сума і буде резервом зниження собівартості продукції.

Умовно-постійні витрати аналізують інакше. Відомо, що вони не залежать від обсягу виробництва, тому коригувати їх немає потреби. В процесі аналізу цих витрат необхідно розрахувати:

1) Невиправдані перевитрати;

2) Невиробничі витрати.

Невиправдані перевитрати розраховуються шляхом порівняння фактичних витрат і планових за всіма статтями витрат, за винятком витрат на охорону праці, раціоналізацію і винахідництво; невиробничих витрат – простоїв, втрат від браку тощо. Усунення таких перевитрат і невиробничих витрат завжди буде резервом подальшого зниження собівартості продукції. Розраховується він таким чином: наприклад, резерв зростання продукції – 2%, питома вага умовно-постійних витрат у собівартості – 25%, планова собівартість ТП – 800 тис. грн.. Тоді зниження собівартості за рахунок умовно-постійних витрат дорівнюватиме:

= 4 тис. грн.

Таблиця 1.

Додаткові дані для розрахунку собівартості реалізованої продукції

1. Нерозподілені загальновиробничі витрати – 200 грн.

2. Понаднормативні витрати (відхилення між нормативною оцінкою і фактичною сумою витрат на виробництво продукції у звітному періоді):

а) по прямих матеріальних витратах + 1920;

б) по прямих витратах з оплати праці +1600.

3. Адміністративні витрати (кошторис витрат) і фактичні витрати -1330.

4. Витрати на збут -2100.

5. Інші операційні витрати.

Таблиця 2.

Поиск по сайту: