Види рецидиву злочинів

Для повного і всебічного вивчення такого кримінально-правового поняття як «рецидив злочинів», необхідно виділити його види, які якнайкраще характеризують особливості тих ситуацій, обставин, в яких злочинцем вчиняється рецидив злочинів.

В чинному законодавстві види рецидиву не виділяються. Відповідну класифікацію проводять в теорії кримінального права.

Злочини, які входять у рецидив, та їх характер дозволяють диференціювати рецидив злочинів на:

Загальний рецидив – такий, до якого входять злочини, вчинені особою, яка має судимість за вчинення умисного злочину, які є абсолютно не тотожними, навіть різнорідними за родовим або безпосереднім об’єктом. Наприклад – особа, маючи судимість за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, вчинила розбій. В даному випадку суттєво відрізняється об’єкт посягання.

Спеціальний рецидив – до нього входять злочини, що є тотожними або однорідними, тобто однакові за складом або такі, що мають тотожні або подібні безпосередні чи родові об’єкти, у випадках, спеціально передбачених Особливою частиною КК. Якщо такий рецидив не є кваліфікуючою ознакою злочину (ч.3 ст.296 КК), то він визнається повторністю (ч.2 ст. 368 КК). Це положення є дещо штучним, але тільки так можна провести межу між повторністю та рецидивом [32].

Тотожність можна констатувати у випадку вчинення особою, яка має судимість того самого діяння, за яке, власне, і було призначене покарання. Наприклад – особа, що раніше була засуджена за крадіжку, знову вчиняє крадіжку. Однорідність – у тому випадку, коли злочини, вчинені особою, що має судимість відносяться до однієї сфери суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, мають той самий родовий об’єкт. Наприклад – особа, яка вчинила грабіж, і має судимість за цей злочин, вчинила розбій. В даному випадку родовим об’єктом злочину будуть суспільні відносини у сфері охорони власності.

Кількість судимостей, які має особа, класифікує рецидив злочинів на:

Простий рецидив – який має місце у випадку, якщо особа має дві судимості.

Складний рецидив - особа має три і більше судимості.

За ступенем суспільної небезпечності злочинів, що складають рецидив, рецидив злочинів поділяється на:

Пенітенціарний рецидив (інша назва – особливо небезпечний) – рецидив, який має місце у випадку вчинення нового злочину особою під час безпосереднього відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Поняття даного виду рецидиву було визначено у спеціальній літературі в період до прийняття чинного КК. Такий вид рецидиву має особливе значення при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення, і впливає на строк покарання,який є коротшим від строку, визначеного вироком суду, який повинна відбути засуджена особа для умовно-дострокового звільнення. Так, при звичайних обставинах, особа повинна відбути не менше половини строку визначеного вироком суду покарання, для того щоб мати можливість бути умовно-достроково звільненою. Тоді як у випадку, коли наявний пенітенціарний рецидив – особа повинна відбути не менше двох третин визначеного вироком суду покарання для умовно-дострокового звільнення.

Даний вид рецидиву може мати ознаки вищезгаданих видів рецидиву злочинів: як загального так і спеціального рецидиву. Наприклад, втеча з місця позбавлення волі належить до загального рецидиву, а повторна втеча (при умові, що за попередню втечу особа засуджена) – відноситься до спеціального. До спеціального пенітенціарного рецидиву також належить зараження іншої особи венеричною хворобою, особою, яка вже відбуває за аналогічний злочин покарання в місцях позбавлення волі. (ч. 2 ст.133 КК)

Даний вид рецидиву використовується у чинному кримінально-виконавчому законодавстві.

Наступним видом рецидиву злочинів, за ступенем суспільної небезпечності є рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів. Це рецидив, при якому особа, що має судимість за один із вищеперерахованих злочинів, знову вчиняє, незалежно від послідовності, новий такий самий злочин. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості здійснюється на підставі ст. 12 КК. Рецидив особливо тяжких злочинів при сукупності вироків дає можливість призначити остаточне покарання в межах 25 років позбавлення волі [12].

Залежно від наявності факту судимості, яка погашена чи знята у встановленому законом порядку, рецидив злочинів диференціюють на:

Легальний рецидив злочинів - полягає у тому, що для його констатації, необхідна наявність судимості особи, яка є непогашеною у встановленому статтями 89 та 108 КК порядку чи не знятою у передбаченому статтею 91 та ч.4. статті 108 КК порядку, для вчинення нового діяння, яке разом із попереднім діянням, за яке особа понесла кримінальну відповідальність утворюють рецидив.

Фактичний рецидив, який не має такого кримінально-правового значення, як легальний, це рецидив – який не є рецидивом у прямому сенсі цього слова, адже законодавчо рецидив злочинів визначається як вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Фактичний рецидив має місце там, де особою вчинене повторне умисне злочинне діяння, але судимість особи за умисний злочин є знятою чи погашеною.

Поиск по сайту: