РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЦИДИВУ ЗЛОЧИНІВ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЦИДИВУ ЗЛОЧИНІВ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ…………………………………. 6

1.1. Поняття та ознаки рецидиву злочинів та його місце в системі множинності злочинів…………………………………………………………… 6

1.2. Види рецидиву злочинів………………………………………………… 14

Висновки до розділу 1………………………………………………………….. 17

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ РЕЦИДИВУ ЗЛОЧИНІВ…………… 18

2.1. Особливості кваліфікації рецидиву злочинів……………………………. 18

2.2. Особливості призначення покарання при рецидиві злочинів…………. 21

2.3. Рецидив злочинів при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання………………………….25

Висновки до розділу 2…………………………………………………………. 28

РОЗДІЛ 3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ РЕЦИДИВУ ЗЛОЧИНІВ………………. 30

Висновки до розділу 3…………………………………………………………. 35

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 37

ДОДАТКИ……………………………………………………………………… 40

Таблиця 1: Вказівка на спеціальний рецидив у статтях Особливої частини Кримінального кодексу України……………………………………...……….. 40

Таблиця 2: Вказівка на пенітенціарний рецидив у статтях Особливої частини КК……………………………………………………………………………..… 42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………..43

ВСТУП

Актуальність проблеми. Попри високий ступінь суспільної небезпечності рецидиву злочинів, дане явище все таки є ще мало дослідженим в сучасній науковій літературі. Крім того у багатьох статтях Особливої частини Кримінального Кодексу України рецидив злочинів, разом із повторністю, визначається як кваліфікуюча ознака окремих складів злочинів, що тягнуть за собою при їх встановленні більш суворе покарання. У зв’язку з цим можна наголосити на тих загальних властивостях рецидиву, що визначають його соціальну характеристику. На даний час в Україні спостерігається високий рівень рецидивної злочинності, в тому числі й серед неповнолітніх осіб. Злочинці-рецидивісти становлять підвищену суспільну небезпеку. Вони є носіями та розповсюджувачами злочинних моралі та звичаїв. Завданням правоохоронних органів є ефективне попередження цього явища, а також запобігання та припинення, яке здійснюється за допомогою ряду спеціальних методів та заходів. Рецидивна злочинність є негативним явищем в суспільстві, яке потребує комплексного дослідження задля забезпечення можливості результативного попередження.

Ступінь наукової розробки. Проблема рецидиву злочинів досліджувалась такими вітчизняними науковцями як:Бирюченський О., Роцька Т. – досліджували рецидивну злочинність та упущення при розслідуванні та розгляді кримінальних справ, даючи коментар судової практики з кримінальних справ; Голіна В. – рівень, структуру та динаміку рецидивної злочинності в Україні; Зелінський А.Ф. – структуру, зв’язки та прогнозування рецидиву злочинів; Кривоченко Л.Н. – в лекціях висвітлював боротьбу з рецидивом за радянським кримінальним правом. Значну роль в дослідженні даної проблеми відіграють погляди і праці російських вчених-правознавців. До уваги слід взяти правові погляди таких вчених: Агафонов К.А. – досліджував кримінальну відповідальність рецидивістів та питання профілактики рецидиву; Битко Ю.М. – розвинув вчення про рецидив злочинів в російському кримінальному праві, висвітлюючи історію та сучасність; Бузинова С. – досліджувала рецидив злочинів в кримінальному праві; Гришанін П.Ф. – відповідальність злочинців-рецидивістів за радянським кримінальним правом; Панько К.А – Питання загальної теорії рецидиву; Попов В.І. – особливо небезпечний рецидив та його кримінологічні та кримінально-правові аспекти. Крім цього українські та російські автори підручників з кримінального права України висвітлили питання рецидиву злочинів, наряду із повторністю та сукупністю злочинів у окремих розділах чи параграфах даних підручників. Це такі автори: Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В., Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я., Жаровська Г.П. та Ющик О.І., Наумов А.В.

Об’єктом дослідження виступають поняття, види рецидиву, правові наслідки його вчинення, відображення рецидиву в нормах кримінального законодавства, питання кваліфікації рецидиву та його значення в кримінально-правовій практиці, а також попередження рецидивної злочинності.

Предметом дослідження є рецидив злочинів як вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Мета дослідження:комплексне вивчення рецидиву злочинів як явища в кримінальному праві України. Досягнення названої мети визначило вирішення таких теоретичних і науково-практичних завдань:

1. Проаналізувати наукові джерела з досліджуваної роботи

2. Проаналізувати кримінальне законодавство, яке стосується теми

3. Поширено розкрити поняття, ознаки та перерахувади види рецидиву злочинів.

4. Виявити значення рецидиву в кримінально-правовій практиці

5. Охарактеризувати заходи, спрямовані на попередження рецидиву злочинів.

Методологічною основою є базові положення загальної теорії права, інтерпретовані стосовно кримінального законодавства відповідно до загальнонаукових розробок принципів і способів побудови теоретичних досліджень. Також використані порівняльно-правовий метод (а саме: порівняння Кримінального кодексу УРСР 1960 р із чинним Кримінальним кодексом), історичний метод(дослідження витоків поняття рецидиву в праві Київської Русі).

Наукова новизна: полягає в необхідності закріпити на законодавчому рівні окремих видів рецидиву злочинів

Структура курсової роботи: обумовлена її змістом і складається зі вступу, трьох розділів, які включають в себе п’ять пунктів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи -- сторінок.

РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЦИДИВУ ЗЛОЧИНІВ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Поиск по сайту: