Проективні методики

Психологічне вимірювання із застосуванням проектних методик здійснюється на основі інтерпретації результатів діяльності досліджуваного за допомогою слабо структурованого стимулювального матеріалу, який людина доповнює, проектуючи таким чином свою особистість. Існує кілька видів проективних методик: конститутивні, конструктивні, інтерпретаційні, катартичні, експресивні, імпресивні, адитивні, семантичні.

Конститутивні проективні методики. Вони передбачають структуризацію, оформлення стимулів і надання їм певного значення. До конститутивних методик належать: "Словесний тест асоціації" (стимул-слово - асоціація-слово) (Ф. Гальтон, 1879); "Тест Роршаха" -проектування особистості через бачення образів у нечітких чорнильних плямах (Г. Роршах, 1921); "Тест ранжування картин" - розташування картинок у певній послідовності і складання розповіді (С. Томкінсон, 1957); тест "Словник" - дослідження індивідуального тезауруса і світогляду.

Конструктивні проективні методики Ці методики спрямовані на створення з оформлених деталей осмисленого цілого, ними є: "Тест Світу" (М. Ловенфельд,1939); "Q-класифікація" - дослідження уявлень про власне Я і оточуючих людей - сортування карток із рисами за близькістю до рис оцінюваного обличчя (В. Стефансон, 1953).

Інтерпретаційні проективні методики. Досліджуваним пропонують прокоментувати будь-яку подію або ситуацію. До таких методик належать: "Тест тематичної апперцепції" - ТАТ(Х. Морган, Г.-А. Мюррей, 1935); тест "Склади картину-історію" - MAPS(E. Шнейдман, 1947); "Тест тривимірної апперцепції" (Д. Твічел-Ален, 1947); "Тест (техніка) об'єктних відношень" (Філліпсон, 1955); "Тест на інтуїцію" (Е. Френч, 1955); "Символічний тест аранжування" (Т. Кан, 1955); "Проективні картинки Пік* форда" (Шкфорд, 1963); "Методика керованої проекції" - дослідження особливостей самоставлення (В. Столін, 1982).

Катартичні проективні методики. Вони передбачають здійснення ігрової діяльності в організованих умовах. Однією із катартичних методик є психодрама Дж. Морено (1946). Прикладами таких меотдик є: "Відкрий себе через музику" (призначена для визначення того, як вперше прослуханий твір впливає на дитину, які почуття, емоції, переживання у неї викликає); "В гостях у казки " (дає змогу з'ясувати рівень досягнення катарсиса через створення учнями казки за прослуханою розповіддю); "Море гойдається - раз..." (призначена для визначення в учнів здатності "вживатися" у запропонований образ, проникати і осмислювати їх емоційний стан). Існують також такі варіанти катарсичних методик, де досліджувані діють опосередковано, проектуючи свої риси і реакції на предмети-замінники, зокрема "Тест ляльок" (А. Вольтман, 1851), де дітей просять розіграти з набором ляльок різні сцени (наприклад, сварку з братом) або спектакль на задану тему. Тест "Неіснуюча тварина" (М. Друкаревич), у якому пропонується намалювати невідоме людям звірятко, дає змогу оцінити особистість досліджуваного.

Експресивні проективні методики. Сутність їх полягає у створенні досліджуваним малюнків на вільну або задану тему: комплекс графічних тестів, створених на основі досліджень Г. Ріда і типології К. Юнга (1921); "Малюнок людини" (Ф. Гудінаф, 1926; модифікація Д. Харріса в 1963); "Тест-мозаїка Ловенфельда" (М. Ловенфельд, 1930); "Міокінетичний психодіагноз Міра-і-Лопеца" (Е. Міра-і-Лопец, 1940); "Малюнок сім'ї" (В. Вулф, 1947); тест "Дім - Дерево - Людина" (Дж. Бак, 1948); "Малюнок людини" (К. Маховер, 1949); тест "Дерево" (К. Кох, 1949); "Графічний тест Аронсона" (Е. Аронсон, 1958); тест "Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур" (Е. Махоні, А. Лібін, 1989); кримінально-асоціативна символіка - КАС; тест "Неіснуюча тварина"; пси-хографологічні технології та інтерпретації.

Імпресивні проективні методики. Ґрунтуються ці методики на виявленні переваги одних стимулів над іншими. До таких методик зараховують "Тест Сонди" і "Тест вибору кольору Люшера" (М. Люшер, 1948).

Адитивні проективні методики. Визначають вони техніку аналізу процесу завершення речення, розповіді, історії або ситуації, наприклад: "Методика малюнкових фрустрацій Розенцвейга" - Тест P-F (С. Розенцвейг, 1942); "Інсайт-тест" (Е. Саржент, 1944); "Тест атитюдів дітей" (Д. Каган, Д. Лемкін, 1960); тест "Завершення речення" (Г. Еббінгауз, 1897; А. Пейн, 1928); тест "Рука" (Б. Брайклін, 3. Піотровський, Е. Вагнер, 1962); "Багато-мірний малюнковий тест" - MDDT (Р. Бліх, 1968); "Системний тест сім'ї" - FAST (Т. Герінг, І. Вілер, 1986) "Формалізований тест фрустрацій" - ФТФ(І. Носе, 1994).

Семантичні проективні методики. Ці методики виявляють емоційне ставлення людини до досліджуваного об'єкта як вираз особистісного значення. До цієї групи належать: "Семантичний диференціал" - СД (Ч. Осгуд, 1952-57); "Техніка репертуарних решіток Келлі" (Г. Келлі, 1955); "Метод семантичного радикала" (А. Лурія, О. Виноградова, 1959); "Невербальний семантичний диференціал" (Ч. Осгуд, 1962); "Окремі семантичні диференціали" (Дж. Керрол; М. Уїш, 1969); "Метод класифікації" - "сортування" (Дж. Міллер, 1971); "Метод суб'єктивного шкалювання" (Р. Вудворс, Г. Шлосберг, І971); семантичний диференціал "Божого Откровення" - СДО (І. Носе, 1994).

Психоаналіз збагатив психодіагностику розумінням принципу проекції, захисного механізму, несвідомого. Його проективні методики спрямовані на діагностування причин дезадаптації особистості, несвідомих потягів, конфліктів і способів їх розв'язання (механізмів захисту).

Умовою будь-якого проективного дослідження є невизначеність тестової ситуації, що дає змогу особистості виявляти властиві їй способи поведінки. Взаємодія особистості з малоструктурованим стимульним матеріалом має характер проектування виявлення несвідомих потягів, інстинктів, конфліктів тощо.

Холістична (грец. holos - цілий, весь) психологія як один із напрямів холізму збагатила проективний метод розумінням особистості як цілісної, унікальної системи. Згідно з філософією холізму, світом керує процес творчої еволюції - створення нових цінностей. Проективний експеримент моделює ці стосунки: досліджуваний, опиняючись у невизначеній ситуації, отримує свободу у виборі елементів життєвого простору і способів їх структуризації.

Із експериментальних досліджень "нового погляду" (представники цього напряму (К. Левін, Г. Олпорт) вивчали роль особистісних факторів у сприйманні) до проективного методу були запозичені нові пояснювальні категорії: "контроль" і "когнітивний стиль", а також розуміння процесу сприйняття як селекції (вибору) стимулів, релевантних (відповідних), суперечливих і загрозливих щодо індивіда. Проективна продукція, тобто "відповідь" респондента на "загрозливе" завдання, з позиції "нового погляду" розцінюється як результат складної пізнавальної діяльності, в якій поєднані когнітивні (пізнавальні) й афектно-мотиваційні компоненти особистості, тобто "когнітивний стиль" і "контроль".

Проективні (лат. projectio - викидання вперед) методики - сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості людини через її реагування будь-яким способом на неструктуровані або неоднозначні об'єкти і ситуації.

Вони пов'язані з психологічним механізмом проекції, за допомогою якого вивчають конфлікти у несвідомому. Послуговуючись ними, досліджують спонтанні словесні асоціації особистості на стимульне слово. При цьому використовують і тести асоціацій і методики завершення завдань.

Певну цінність має теорія нарцисизму, досліджуючи репрезентацію Я, що підтримується через самоприйняття і почуття самоцінності людини. Діагностувати порушення у розвитку особистості намагалася Анна Фройд (1895-1982), дочка і послідовниця 3. Фройда.

У психодіагностику термін " проекція" запровадив Л. Франк, однак він не визначив його конкретного психологічного змісту, уявляючи проективні методики як рентгенівські промені, що висвітлюють глибини особистості. Таке тлумачення механізму проекції не задовольнило дослідників, тому перші змістові інтерпретації проекції як феномену, що виникає в ситуації проективного дослідження, пов'язувалися з концепцією 3. Фройда.

Проекцією 3. Фронд вважав два різні явища, основою яких е процеси самозахисту і самоуподібнення. Ці явища характеризують неусвідомленість трансформацій, яких зазнають вихідні потяги, коли усвідомлюється лише продукт цих перетворень. Згодом проекцію стало важко відрізняти від ідентифікації, перенесення та інших психоаналітичних феноменів. Наприклад, проекцією називають "перенесення" на лікаря почуттів, які викликає інша особа; ототожнення художника з твором; співпереживання героям при сприйнятті художніх творів; існування расових і етнічних забобонів.

Б. Мюрстейн і Р. Праєр пропонують розрізняти такі її види проекції:

а) класична захисна (описана Фройдом, підтверджена багатьма клінічними дослідженнями);

б) атрибутивна (приписування власних мотивів, почуттів і вчинків іншим людям; за змістом наближається до фройдівського "уподібнення");

в) аутистична (детермінованість сприйняття потребами того, хто сприймає);

г) раціональна (мотивування; приписування відповідальності за власні недоліки зовнішнім обставинам або іншим людям).

Різні підходи до трактування сутності проекції зумовлюють недостатню об'єктивність та інші недоліки методик дослідження, однак можна прогнозувати поступове наближення проективних методик до тестів, що дасть змогу розширити сферу їх застосування.

Перевагами проективної діагностики є можливість виявлення за її допомогою неусвідомлюваних або мало-усвідомлюваних психічних феноменів, прихованих від спостереження аспектів особистості. Опосередковане вивчення особистісних особливостей усуває психологічні захисні механізми, які можуть спотворити картину внутрішнього світу

Проективні методики не мають уніфікованих процедур: дослідник по-різному себе поводить із товариськими, активними, упевненими досліджуваними, чи з боязкими, замкнутими, стривоженими. Однак досвід і кваліфікація дослідника, його належність до певного соціокультурного середовища, особливості особистісного розвитку зумовлюють суб'єктивні судження. Суб'єктивність спричинює також вторинна проекція: перебуваючи під впливом власних внутрішніх проблем, дослідник може спотворити інтерпретацію.

Отже, проективні методики є неоднорідною групою психодіагностичних прийомів прогнозування індивідуального стилю поведінки, переживання й афективного реагування у значущих або конфліктних ситуаціях, виявлення неусвідомлюваних аспектів та аномалій особистості.

Першим у 1904-1905 рр. застосував проективні методики (тест словесних асоціацій) К.-Г. Юнг. Цей метод був відомий у психології із праць В. Вундта і Ф. Гальтона, Згодом різні варіанти асоціативного тесту застосовували для виявлення почуття провини (детектори брехні М. Вертгаймера та О. Лурії), асоціальних витиснутих потягів (Дж. Брунер, Р. Лазарус, Л. Постмен, Ч. Бріксон та ін.), для відмежування норми від патології (Г. Кеят і А. Розанов). Вважають, що тести незакінчених речень і розповідей походять від асоціативного тесту Юнга.

Після виходу "Психодіагностики" Роршаха з'явилися методики, подібні до його тесту. Найпоширенішими з них є тести Бона - Роршаха ("Беро"), Цуллігера і Хольцмана. "Беро-тест" створили Г. Роршах і його співробітник як серію, що доповнила оригінальний набір таблиць. Роботу над ним закінчив Г. Цуллігер, який працював разом із Роршахом. Цуллігеру вдалося довести, що за основними показниками тесту (загальна кількість відповідей, кількість цілісних відповідей, відповіді на білий простір, відповіді за участю кольору і руху) "Беро-тест" еквівалентний оригінальному набору таблиць. У 1948 р. запропонував власний варіант тесту - "Z-тест", що складався з трьох таблиць - чорно-білої, поліхромної і чорно-червоної (оброблення включає відсутні у фінальній версії показники; головна відмінність тесту - стислість, формалізова-ність аналізу результатів).

У 1935 p. К. Моргай і Г.-А. Мюррей розробили "Тематичний апперцептивний тест" (ТАТ) як методику експериментального вивчення фантазії. На перший погляд, ТАТ простіший і очевидніший за ідею Г. Роршаха. Розповіді за сюжетними картинками, спеціально підібраними для досліджуваного контингенту, згідно з твердженнями психологів і психіатрів, виявляють схильності, інтереси і хворобливі стани психіки.

Основні принципи проективної психології сформулював Л. Франк. Найістотнішою ознакою проективних методик він вважав невизначеність стимульних умов, що дають змогу досліджуваному проектувати свій спосіб бачення життя, думки і почуття. Чим неструктурованішим є "стимульне поле", тим більше його структурування індивідом буде подібне до структури його реального життєвого простору.

Тест Роршаха і ТАТ доповнюють один одного, оскільки дають змогу виявити формальний аспект особистості - індивідуальний когнітивний стиль, способи афективного реагування, контролювання, а також змістовий аспект - структуру потреб, зміст конфліктних переживань, апперцепцію Я і свого соціального оточення.

Проективними або квазіпроективними вважають методики діагностування інтелекту і пізнавальних процесів загалом. Тлумачення інтелектуальних тестів як проективних вимагає залучення клінічних психологів до розв'язання інтелектуальних завдань, їх якісного аналізу, що відповідає специфіці клінічної діагностики.

У сучасній психодіагностиці виокремлюють 7 груп проективних методик дослідження особистості.

1. Методики структурування (надання досліджуваним певного змісту отриманому матеріалу). До них належать таутофон, методика тривимірної апперцепції (С. Розенцвейг, Д. Шаков).

2. Методики конструювання (створення цілого з частин і розрізнених фрагментів). Найвідоміша методика конструювання - "Тест світу". Цікавою методикою конструювання є "Тест мозаїки" - складання довільного візерунка з 465 дерев'яних чи пластикових квадратів, ромбів і трикутників різних кольорів.

3. Методики інтерпретації (тлумачення подій, ситуацій, зображень). Найпоширенішою методикою цієї групи є ТАТ. У процесі експерименту досліджуваним пред'являють послідовно 20 картин зі стандартного набору (залежно від статі і віку) із зображенням невизначених ситуацій, що передбачають різне розуміння.

4. Методики доповнення (завершення фрази чи історії). Прийом завершення речень уперше застосував А. Пейн у 1928 р. У цих методиках досліджуваному пред'являють серію речень (типу "Я завжди хотів...", "Майбутнє здається мені...", "Якби я знову став молодим...").

5. Методики катарсису (самовираження в емоційно напруженій творчості). Прикладом таких методик є психодрама, яка становить імпровізоване театралізоване дійство, в якому досліджуваний грає роль самого себе за підтримки і співпереживання інших учасників. Під час цього проявляються його особистісні і поведінкові особливості, афективна розрядка забезпечує терапевтичний ефект.

6. Методики імпресії (вибір, домінування одних стимулів над іншими). Найпоширеніший серед них - "Тест колірних переваг" ("Тест Люшера"). Його стимульний матеріал -- набір кольорових карток. Повний варіант охоплює 73 картки 25 відтінків, короткий - 8 карток.

7. Графічні методики (самостійне зображення предметів, людей, тварин та ін.). До них належить "Тест малювання пальцем", при виконанні якого досліджуваний повинен на вологому аркуші - паперу за допомогою фарб виконати малюнок пальцями..

У сучасній психодіагностиці поширеними є методики "Паперу і олівця": "Малюнок сім'ї", "Дім - дерево - людина"; тести "Дерево", "Намалюй людину", "Автопортрет" тощо. Аналіз виконання малюнка ґрунтується на твердженні, що, малюючи, людина безпосередньо виражає особливості власної особистості, які інтерпретують за допомогою емпірично перевірених критеріїв.

Дослідження за допомогою проективних методик вимагає спеціальної психологічної підготовки, навіть попри те, що деякі з них видаються досить простими (особливо графічні).

Використання проективних методик у практиці шкільної психологічної служби дає змогу виявити глибинні причини емоційно-особистісної дезаптації школярів на певному етапі вікового розвитку і соціалізації.

Поиск по сайту: