 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Основні ідеї попередників маржиналізму
Передвісником граничного аналізу та деяких інших важливих теоретико-методологічних положень маржиналізму був німецький поміщик Йоган Генріх фон Тюнен (1783—1850), який успішно застосовував свої знання з математики та економічної теорії для узагальнення власного господарського досвіду. Значний інтерес для дослідників економічної думки становить праця вченого "Ізольована держава щодо сільського господарства і національної економіки" (1826—1863), у якій вчений не лише дав рекомендації щодо підвищення прибутковості сільськогосподарського виробництва, але й сформулював закони граничного аналізу "з метою досягнення максимуму значення функції з багатьма змінними".
Серед творчого доробку Й. Тюнена чільне місце належить побудованій вченим економіко-математичній моделі державного господарства, яка стала першою спробою опису економічних зв'язків та залежностей мовою математики, з використанням диференціального числення. Економіко-математична модель Й. Тюнена заснована на ряді спрощень:
• ізольована держава має територію у вигляді кола, у центрі якого знаходиться єдине Місто;
• навколо Міста концентричними колами розташовані ферми;
• земля на території держави має однакову родючість і придатна для будь-якої галузі сільськогосподарського виробництва;
• весь ринок збуту зосереджений у Місті, де здійснюється обмін
сільськогосподарської продукції на промислову;
• зовнішньої торгівлі немає, держава ізольована від решти країн світу;
• єдиним видом транспорту є гужовий (віз з кіньми), оскільки в державі немає судноплавних річок та каналів.
|
Відомий німецький дослідник і практик Йоган фон Тюнен (1783—1850) народився у німецькому герцогстві Ольденбурзі. Навчався у сільськогосподарському коледжі поблизу Гамбурга, де вивчав сільське господарство, природничі науки, математику та економіку. Продовжив навчання у Гет-тінгемському університеті, багато часу приділяв самоосвіті.
У 1809 р. за доходи від успадкованої батьківської ферми Тюнен купив збиткове господарство у Макленбурзі, де почав старанно господарювати. Протягом 10 років він вів скрупульозний облік усіх сільськогосподарських робіт, доходів та витрат у своєму помісті. Згодом дослідник здійснив спробу опрацювати ці дані математично, використовуючи метод максимуму в значеннях функції з кількома змінними.
Результатом теоретичних узагальнень вченого стала праця "Ізольована держава щодо сільського господарства і національної економіки". Перша частина твору, присвячена проблемам оренди та розміщення земельних угідь, була опублікована у 1826 р. Друга частина твору, у якій знайшла відображення теорія граничної продуктивності, — у 1850 р. Третя частина книги була видана у 1863 р., після смерті автора.
Однак революційні ідеї німецького дослідника в галузі методології економічних досліджень не були сприйняті сучасниками. Тюнен був відомим насамперед як знавець сільськогосподарських проблем та успішний практик, маєток якого вабив відвідувачів з усієї Європи. Визнанням його заслуг стало присвоєння почесного звання доктора в університеті Ростока. Помер вчений у своєму маєтку в 1850 р.
Виходячи з того, що єдиним фактором, який впливає на формування цін та доходи фермерів, є відстань від ферми до міста, Йоган фон Тюнен:
• Започаткував системне вивчення просторових характеристик економічної діяльності, заклавши основи теорії
розміщення продуктивних сил. Взявши за критерій раціонального розміщення необхідних для держави галузей їх максимальний сумарний чистий дохід, вчений отримав різні
відстані для різних галузей, виходячи з рівності транспорт
них витрат і чистої виручки.
• Проаналізував механізм формування земельної ренти залежно від віддаленості земельних ділянок від ринку збуту сільськогосподарської продукції. Виходячи з того, що
вся продукція фермерів знаходить попит на ринку Міста,
Тюнен дійшов висновку, що ціна зерна відповідає витратам крайніх (маржинальних) ферм, які знаходяться на
граничному концентричному колі. Оскільки всі фермери
продають свою продукцію за однаковою ціною, то ті з них,
які розташовані ближче до Міста і мають менші витрати,
отримують додатковий дохід у вигляді ренти. Величина останньої коливається залежно від радіуса кола. На крайньому (граничному) колі рента дорівнює нулю.
• Сформулював новаторську ідею про взаємозалежність
факторів виробництва, яка знайшла відображення у виробничій функції.
• Займався пошуком оптимального поєднання факторів
виробництва з метою максимізації прибутку на капітал.
Експериментуючи з різними пропорціями факторів виробництва (змінюючи по черзі вкладення праці за постійної величини капіталу і землі, а потім — вкладення капіталу за постійних обсягів праці та землі і т. д.), Тюнен дослідив вплив вартості факторів виробництва на оптимальне співвідношення ресурсів, що використовуються, і довів, що максимальний чистий дохід можна отримати лише у тому випадку, коли граничні витрати кожного фактора дорівнюватимуть його граничній віддачі.
• Започаткував теорію граничної продуктивності факторів виробництва і засновану на ній некласову теорію
розподілу.
Таким чином, розпочавши з дослідження конкретних сільськогосподарських проблем, Й. Тюнен розробив загальноекономічний метод аналізу широкого кола господарських процесів та явищ на основі граничного підходу, передбачивши маржиналізм, просторову економіку та економетрику.
Видатним попередником маржиналізму був французький економіст, філософ і математик Антуан Огюстен Курно (1801—1877), який одним з перших застосував математичний апарат в економічних теоретичних дослідженнях. Відчувши "необхідність з допомогою відомих... символів зробити визначеним і точним той аналіз, який є зазвичай невизначеним і часто темним у авторів, які вважають достатнім обмежуватися можливостями звичайної мови," вчений зосередився на проблемах взаємодії попиту та ціни. У своїй основній праці "Дослідження математичних принципів теорії багатства" (1838) А. Курно запровадив в економічній науці:
• 1. Поняття функції попиту (D) = f (Р), де D — величина попиту, Р — ціна) та відкрив закон попиту, згідно з яким "попит зростає при падінні ціни", і навпаки.
• 2. Поняття еластичності попиту, яке відображає реакцію попиту на зміну ціни. Вчений звернув увагу на те, що низька еластичність попиту за ціною характерна як для предметів розкоші (за умов, коли ціни мало значать для дуже багатих покупців), так і для товарів першої необхідності (продуктів харчування, одягу, взуття), від яких не можуть відмовитись навіть люди з низькими доходами.
• 3. Поняття економічної рівноваги, засноване на аналізі функціональних залежностей. Виходячи з того, що для повного
і точного вирішення локальних проблем необхідно розглядати
економічну систему як єдину цілісність, Курно побудував
модель, в якій ціни диктують покупці, а продавці визначають обсяг виробництва залежно від рівня ціни та попиту на товар. Водночас вчений наголошував на неможливості дослідження проблем загальної економічної рівноваги за допомогою математичного аналізу, що згодом спростував Л. Вальрас.
• 4. Основи математичного апарату теорії фірми. Започаткувавши математичний аналіз економіки на мікрорівні, А. Курно задовго до А. Марпіалла застосував апарат диференціального числення для дослідження умов максимізації прибутку фірми. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує здійснене вченим дослідження проблем ціноутворення за різних
форм організації ринку:
— Розпочавши аналіз з чистої монополії та зіставивши функції сукупного і граничного доходу із функціями сукупних і граничних витрат, вчений дійшов висновку, що максимальний прибуток буде отриманий за таких обсягів виробництва, за яких урівнюються граничний дохід і граничні витрати. За умов монополії — це найменший з можливих обсягів випуску продукції.
– Запровадивши фактор конкуренції між двома продавцями, А. Курно дослідив модель дуополїі. При цьому вчений виходив з того, що виробники оцінюють функцію попиту на продукцію і лише потім визначають обсяги реалізації на основі постійної величини пропозиції конкурента. Проведений аналіз дав підстави стверджувати, що у точці рівноваги дуополістів формується ціна, нижча за ціну монопольного ринку, але вища за ціну ринку вільної конкуренції. Методологічні підходи економіста до аналізу цих проблем знайшли відображення у сучасних теоріях ігор та недосконалої конкуренції.
— Розвиваючи далі свої економічні міркування, вчений дослідив випадок досконалої конкуренції, за якої фірми не мають можливості впливати на стан ринку. Наголошуючи, що в цьому випадку випуск є максимальним, а ціни — мінімальними, дослідник стверджував, що максимізація прибутку на вільноконкурентному ринку досягається за умов рівності граничних витрат та середнього доходу.
|
Видатний французький вчений, філософ, математик, економіст Антуан Огюстен Курно (1801—1877) народився у невеликому містечку Гре (Східна Франція) у заможній сім'ї.
У дитячі та юнацькі роки А. Курно відвідував коледжу Безансоні, вивчав математику та інші природничі науки в Еколь Нормаль у Парижі, займався самоосвітою. З 1823 до 1833 р. був секретарем маршала Сен-Сіра та вихователем його сина. Постійно виявляючи інтерес до науки, А. Курно відвідував лекції у різних наукових закладах, спілкувався з багатьма видатними вченими свого часу,
опублікував кілька статей. У 1929 р. він отримав докторський ступінь у Паризькому університеті за роботу з математики.
У 1834 р. за сприяння видатного фізика та статистика С.Д. Пуас-сона учений отримав місце професора математики в Ліонському університеті. У 35 років він став ректором академії у Греноблі, у 37 років змінив А.М. Ампера на посту генерального інспектора університетів Франції, вісім років був ректором університету в Діжоні, зарекомендувавши себе не лише хорошим адміністратором, але й новатором-дослідником.
В історію науки А. Курно увійшов як автор історико-філософських творів, оригінальних досліджень з проблем математики, філософії науки, економіки, теорії ймовірності, які на десятки років випередили свою епоху. На думку одного з біографів А. Курно, "є очевидний контраст між його блискучою службовою кар'єрою і абсолютно недостатнім визнанням його за життя як вченого... Сумно і гордо говорить він у своїх записках, що незважаючи на малий попит на його твори, особливо у Франції, вони все ж таки містять більш-менш нові ідеї, здатні більше, ніж раніше освітити загальну систему наук". На думку французьких дослідників Ш. Жіда та Ш. Ріста, економічні твори А. Курно — це "прекрасний приклад немилості щодо людини, яка випереджає свій час".
Ідеї граничного аналізу знайшли відображення у дослідженнях французького інженера, автора кількох наукових праць з проблем соціально-економічної ефективності технічних проектів Жюля Дюпюї (1804—1866).
Опублікована у 1844 р. стаття вченого "Про вимір корисності громадських робіт" була присвячена проблемам зіставлення корисності індивідуальних та суспільних благ. Розмірковуючи над тим, що колена додаткова порція суспільних благ приносить щоразу менше задоволення її споживачам, Ж. Дюпюї вивів криву попиту як функцію граничної корисності, яка зменшується у міру зростання кількості куплених споживчих благ.
Значний інтерес для дослідників економічної думки становить здійснений вченим аналіз "відносної корисності" (цінового надлишку) — максимально можливого доходу, який виникає внаслідок того, що економічні суб'єкти (споживачі, виробники) купують та продають кожну одиницю товару за незмінної ціни. Дослідження надлишку споживача та надлишку виробника (за сучасною термінологією) дало змогу вченому зробити висновок про недоцільність підвищення тарифів на суспільні послуги внаслідок зменшення сумарної суспільної вигоди.
Одним із найвидатніших попередників маржиналізму був німецький юрист, спеціаліст у галузі страхової справи Генріх Герман Госсен (1810—1858), ідеї якого стали важливою складовою теорії граничного аналізу, лягли в основу теорії поведінки споживача, пошуку оптимуму за обмежених ресурсів.
Генріх Вільгельм Йозеф Герман Госсен (1810—1858) — видатний німецький дослідник, "людина однієї ідеї, яка виявилась безсмертною", яскравий приклад вченого, який випередив свій час. Він народився у невеликому містечку Дюрен поблизу Кельна, який входив у ті часи до складу Наполеонівської імперії. Батько Генріха був збирачем податків при французькій адміністрації, а згодом — при відновленому після краху французької імперії прусському уряді. Г. Госсен вивчав право та державне управління в університетах Бонна та Берліна, займався самоосвітою, виявляючи неабиякі здібності до математики.
З 1834 р. він поступив на державну службу, однак кар'єра його не була вдалою. Відтак Г. Госсен пішов у 1847 р. у відставку і зайнявся страховою справою. У 1853 р. під час епідемії тифу хвороба підірвала його здоров'я. У 1858 р. вчений помер від туберкульозу легенів.
Видана у 1854 р. книга "Еволюція законів людської взаємодії" покликана була, на думку автора, здійснити переворот в економічній науці подібній до того, який зробив М. Коперник в астрономії. Однак книга залишилась непоміченою і не отримала визнання сучасників Г. Госсена. Розчарований автор знищив більшу частину тиражу.
Після того, як у 1870 р. відомий англійський маржиналіст В,С. Джевонс виявив, що практично всі найважливіші ідеї граничного аналізу знайшли відображення у надісланій йому книзі невідомого німецького автора, випадково купленій у букініста, Г. Госсен заново був "відкритий" як один із найвидатніших представників нової наукової течії. Його праця була перевидана у 1889 р. і отримала широке визнання.
Головна праця вченого "Еволюція законів людської взаємодії" (1854) започаткувала нетрадиційний підхід в економічних дослідженнях, пов'язаний з переміщенням проблеми оптимізації у центр теорії цінності. Спираючись на ідеї утилітаризму та розумного егоїзму, Госсен вважав основою економічної поведінки психологічну оцінку та вибір благ індивідами. Відтак вчений пропонував перейменувати політичну економію в учення про задоволення. У сучасній економічній літературі головні теоретичні висновки вченого отримали назву першого і другого законів Госсена:
Перший закон Госсена (закон насичення потреб або принцип
спадної граничної корисності) розкриває залежність, згідно з якою
"Величина (інтенсивність) задоволення буде послідовно зменшуватися, якщо ми будемо безперервно задовольняти свою потребу в тому самому задоволенні до того часу, поки не досягнемо пересичення"[9]. Важливо зазначити, що вчений вперше показав,
що задоволення потреб має поступовий характер. Він зобразив
принцип спадної граничної корисності за допомогою кривої, по
казавши її відмінність від кривої попиту.....
Другий закон Госсена (закон вирівнювання граничних корисностей, або закон рівномірного задоволення потреб) наголошує на тому, що оптимальна структура споживання досягається за умов рівності граничних корисностей благ, які споживаються. "Для того, щоб досягнути максимальної суми задоволень, індивід, який має вибір між різними видами задоволень, але не має вдосталь часу, щоб випробувати їх усі, — зазначав Госсен, — зобов'язаний... випробувати їх усі частково ще до того, як він повністю випробує найбільш сильне з них. Співвідношення між ними має бути таким, щоб у момент переривання величина усіх задоволень була однакова"[10]. Другому закону вчений дав математичну інтерпретацію, розглянувши лінійну залежність між корисністю та кількістю блага.
Іншим виразом другого закону Госсена став сформульований німецьким дослідником принцип рівноваги індивідуального споживання та індивідуального виробництва. Вихідною в теоретичній побудові вченого була думка про те, що індивід трудиться до того моменту, доки важкість праці не урівноважиться із насолодою від неї. Відтак він стверджував, що для того, щоб досягти у житті максимальної насолоди, людина повинна розподілити свій час і сили у досягненні різного роду насолоди таким чином, щоб цінність граничного атома кожної отриманої насолоди дорівнювала втомі, яку вона відчула, якби досягла цього атома в останній момент затрат своєї енергії.
Таким чином, із законів Госсена випливає принцип рівності граничної норми заміщення, згідно з яким за існуючих альтернатив розподілу певного блага можливий "ефективний розподіл", відхилення від якого пов'язане з втратами від вибору інших варіантів. Важливо, що цей принцип залишається незмінним незалежно від того, чи йдеться про розподіл фіксованого доходу між певною кількістю споживчих благ, розподіл фіксованих виплат між певним набором виробничих факторів, розподіл фіксованого часу між працею і дозвіллям тощо.
Аналізуючи причину обміну, вчений зазначив, що підставою для здійснення останнього є нерівноцінність одних і тих самих благ для учасників відносин обміну. Відтак обмін Г. Госсен розглядав як джерело приросту корисності для кожного його учасника, наголошуючи на тому, що обмін буде продовжуватися до того моменту, доки не урівноважаться (урівняються) цінності останніх одиниць двох благ. Формулюючи умови оптимальної рівноваги, вчений наголошував, що необхідними умовами їх реалізації є відсутність монополізму, рівність можливостей суб'єктів господарювання, стабільність цін тощо.
Поиск по сайту: