Грязелікування

Серед різновидів лікувальної грязі, що об'єднані в групу пелоїдів, найбільшу цінність мають мулові (солоних водой­мищ), торф'яні та сапропелеві (прісних водоймищ). Крім цих зустрічаються грязі вулканічного походження — сопочні, гідротермальні та глинисті.

До загальних властивостей лікувальної грязі відносяться висока вологоємкість через наявність гідрофільних колоїдів, значна теплоємкість і мала теплопровідність, особливо низь­ка конвекція тепла.

Лікувальна грязь має високі адсорбційні властивості та при змішуванні з водою утворює однорідну пластичну масу.

Показання для грязелікування: захворювання та наслідки травм кістково-м'язової системи, захворювання та наслідки травм периферичної та центральної нервової системи, жіночі хвороби, хвороби органів травлення, хвороби шкіри, всі перелічені хвороби у фазі ремісії або в хронічній стадії.

Протипоказання: гострі та хронічні запальні процеси під час загострення, злоякісні новоутворення, міоми, фібро­міоми, кісти яєчників, сухоти, виснаження, хвороба крові, виражений тиреотоксикоз.

Техніка і методика виконання грязелікувальних процедур. В клінічній практиці застосовують загальні та місцеві грязьові аплікації, піхвові та ректальні тампони. Роз­повсюджене поєднане грязелікування — гальваногрязелікування, електрофорез грязьового розчину та грязеіндуктотермія.

Місцеві грязьові аплікації — основна форма грязелікуваль­них процедур, при яких з температурою 38-46⁰С (іноді 36-37⁰С) наносять на визначену частину тіла. При виконанні процедури на кушетці розстеляють простирадло, поверх ньо­го кладуть клейонку, а потім — простирадло. На неї відповідно ділянці тіла накладають шар грязі визначеної температури тов­щиною 5-6 см. Хворого вкладають, змащують відповідні ділян­ки тіла гряззю, потім пошарово обгортають підстилкою, за­кутують простирадлом. Після закінчення процедури хворий обливається під душем, витирається, вдягається та відпочиває 30-40 хвилин.

Грязей і тампони для піхви готують з протертої через дрібне сито грязі, яку підігрівають на водяній бані до необ­хідної температури (46-48⁰С) та вводять у піхву за допомо­гою спеціального гумового шприца.

Ректальні грязьові тампони також готують з протертої через сито грязі та вводять хворому (після очищення кишковика та спорожнення сечового міхура) за допомогою шпри­ца. Температура грязі 38-46⁰С. Тампони залишають в прямій кишці на час від 30 хвилин до 2 годин.

Гальваногрзелікування виконують гряззю з температу­рою 38-42⁰С, яка формується у вигляді плескача товщиною 3-4 см. Загорнуті у марлеві серветки плескачі розміщують на відповідних ділянках тіла, зверху накладають металеві плас­тини, з'єднані з апаратом для гальванізації. Процедуру про­водять з щільністю струму 0,04-0,06 мА/см².

Електрофорез грязьовою розчину виконують з викорис­танням стандартного препарату, який попередньо готують. Гідрофільні прокладки обох електродів змочують грязьовим розчином. Виконують загальноприйняту методику електро­форезу, щільність току 0,05-0,1 мА/см

Грязеіндукотермію виконують з використанням грязі з температурою 38-40⁰С, плескач з якої вкладають у марлеву серветку і прикладають на відповідну ділянку тіла. Зверху над плескачем встановлюють індуктор-диск з зазором 1-2 см.

Тривалість вказаних процедур 15-20 хвилин, через день або 2 дні поспіль з наступним днем відпочинку. На курс лікування від 8-10 до 16-20 процедур залежно від характеру захворювання, загального стану хворого та інших факторів.

Поиск по сайту: