ДОЗУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЧИННИКІВ

Категорія “дозування” є головною в фізіотерапії і визначає тактику лікаря залежно від реактивності організму і фази захворювання. У гострий період захворювання застосовують переважно низькоінтенсивні фізичні чинники на сегментарно-рефлекторні зони. Навпаки, в підгострій і хронічній фазах захворювання інтенсивність чинника збільшують і впливають безпосередньо на патологічну зону. Наприклад, в перший тиждень пневмонії призначають ЕП УВЧ низької інтенсивності (20 Вт), з другого тижня – високої (40-70 Вт). Загальне УФО при достатній реактивності організму хворого призначають за основною схемою, у ослаблених хворих – за уповільненою, а у фізично міцних – за прискореною. Вплив фізичного чинника малої сили супроводиться нерізкими змінами функцій органів, які належать до того ж метамера тіла, що і поверхня шкіри, яка зазнає подразнення, тоді як вплив більшої сили викликає значні зміни.

Основу дозування фізичних чинників становлять:

1. Відчуття хворого: тепло, вібрація, пощипування, поколювання.

2. Тривалість процедури: час проведення процедури може бути від декількох хвилин (світлотерапія) до декількох годин (магнітотерапія).

3. Кількість процедур: може бути 5-6 (при УВЧ-терапії), до 20 (при гальванізації), причому вони можуть проводитися або щодня, або через день, або протягом 2-х днів з перервою на третій.

4. Величина фізичного чинника: потужність, питома густина струму та ін. Причому параметри фізичного чинника добирають індивідуально:

ультрафіолетове опромінювання – відповідно до біодози, параметри електростимуляції – на основі результатів електродіагностики, а методику питного режиму мінеральних вод – за станом шлункової секреції.

Кардинальною ознакою неадекватної фізіотерапії є загострення патологічного процесу з формуванням реакції дезадаптації.

При хронічних захворюваннях на фоні зниженої реактивності організму хворого видужання може настати через загострення процесу на початкових етапах лікування, що, навпаки, відбиває розвиток синдрому адаптації і не має розцінюватися як ускладнення. Неадекватна реакція може бути загальною або місцевою.

При загальній реакції, що проходить за типом вегето-судинного синдрому, виникають несприятливі зміни самопочуття, підвищення дратівливості, стомлюваності, зниження працездатності, порушення сну, зміна температурної кривої, надмірна пітливість, лабільність пульсу і артеріального тиску, загострення супутніх хронічних захворювань.

Різні фізичні чинники у дітей застосовуються з віку, наведеного нижче Метод фізіотерапії Вік дитини Повторний курс,через

Місцева гальванізація 4-6 тижнів 1 місяць

Загальна гальванізація 5 років 1 місяць

Електросон 2-3 роки 2-3 місяці

Діадинамотерапія 2-3 роки 10 днів

СМС-терапія 3 місяці 6 днів

Флюктуоризація 6 місяців 6 днів

Дарсонвалізація місцева 2 роки 1 місяць

Ультратонтерапія 1 місяць 1-2 місяці

Індуктотермія 5 років 2-3 місяці

УВЧ-терапія перші дні життя 2-3 місяці

НВЧ-терапія 2 роки 2-3 місяці

Магнітотерапія 1-1,5 року 1-2 місяці

Франклінізація загальна 14-15 років 1-2 місяці

Франклінізація місцева 5-7 років 2 місяці

Інфрачервоне опромінювання перші місяці 1 місяць

УФО загальне перші місяці 2-3 місяці

УФО місцеве перші дні життя 1 місяць

Лазеротерапія 2 роки 2-3 місяці

Ультразвукова терапія 2-3 роки 3 місяці

Масаж перші дні життя 1 місяць

Підводний душ- масаж 2 роки 2-3 місяці

Підводне витягування 14-15 років 1-2 місяці

Ванни вуглекислі, перлові 2-3 роки 2-3 місяці

Ванни сульфідні, скипидарні 5-7 років 5-6 місяців.

Озокеритолікування перші дні життя 1-2 місяці

Грязелікування місцеве 2-3 роки 2-3 місяці

Таласотерапія 2-3 роки 1 місяць

Поиск по сайту: