Парафінолікування

Парафін у хімічному відношенні являє собою суміш алканів, досить інертних у реакціях. Отримують його при пе­регонці нафти, бурого вугілля та бітумних сланців з фракцій, що киплять при температурі більше 360°С. Для медичної мети використовують високоочищені частинки білого парафіну з температурою плавлення 50-54°С. Парафін має малу тепло­провідність, високу теплоємкість та теплоутримуючу здатність. При нанесенні на шкіру розплавлений парафін дуже швидко застигає та утворює плівку, що захищає шкіру від впливу високої температури послідуючих шарів парафіну. Виникаю­чий при цьому повітряний шар між поверхнею шкіри і па­рафіном, дозволяє хворому переносити довгий час високу тем­пературу парафіну (до 60°С і більше). При застиганні па­рафін зменшується в об'ємі на 10-12%, чинячи при цьому механічну (компресійну) дію на тканини.

Існують різноманітні способи парафінолікування:

Спосіб нашарування. Розплавлений парафін з темпе­ратурою 55-60⁰С наносять на задану ділянку тіла шаром в 1-2 см за допомогою плоскої малярної щітки. Потім вкривають кле­йонкою та спеціальним ватником.

Парафінова ванночка. Застосовується на кінцівках в основному для парафінолікування уражень кисті та спини. Насамперед кисть (стопу) із стиснутими пальцями обмащу­ють парафіном з температурою 5О-55°С, а потім занурюють к дерев'яну ванночку з налитим у неї розплавленим парафіном температурою 60-65⁰С.

Серветково-аплікаційний спосіб. Відповідну ділян­ку тіла змащують парафіном:і температурою 50-55⁰С, а потім накладають на нього марлеву серветку, складену у 8-12 шарів, змочену парафіном з температурою 60-65⁰С та трохи відтис­нуту. Серветку вкривають клейонкою та ватником.

Кюветно-аплікаційний спосіб. В металеві кювети різного розміру наливають розплавлений парафін з темпера­турою 5О-55⁰С шаром близько 2-3 см та залишають для охо­лодження. Застиглий, але ще м'який парафін з температу­рою 48-50⁰С виймають з кювета, накладають на ділянку тіла, вкривають клейонкою та ватником.

Процедури парафінолікування проводять через день або щоденно. На курс лікування 12-20 процедур. Після процеду­ри слід відпочивати 30-40 хвилин.

При накладанні парафіну на невеликі ділянки, особливо на нерівні поверхні тіла, краще всього використовувати методику нашарування. Методика парафінової ванни зручна для суглобів рук та ніг. Серветково- та кюветно-аплікаційні методики призначають при нанесенні парафіну на порівняно рівні поверхні шкіри різних розмірів. Кювети та серветки зручні тим, що їх можна переносити в палату, окрім того ці методики досить прості по техніці виконання.

Для попередження опіків, ділянки шкіри повинні бути абсолютно сухими.. Щоби волосся не прилипали до застиглого парафіну, шкіру необхідно змазувати вазеліном.

Парафіно – масляна аплікація – призначається для лікування опіків, ран, виразок. Ця аплікація із простерилізованого нагрітого парафіну (75%) і вітамінізованого рибного жиру або бавовняної олії (25%). Нагріту до температури 100⁰С парафіно–масляну суміш розпилюють пульверизатором на ранену поверхню, захвачують на 2-3 см і навколишні здорові тканини. При розпилюванні суміш остигає до 70⁰С і утворює тонкий шар парафіну, поверх якого накладають складені в декілька шарів стерильну марлеву серветку, змочену цією сумішшю. Серветку закріплюють бинтом і залишають на декілька днів. Процедура чинить теплову та компресійну дію, сприяє скорішому загоєнню ран.

Парафін не рекомендується примінять повторно.

Для відновлення пластичних властивостей парафіну в нього необхідно після стерилізації добавляти 10-15% парафіну, який не був вживаний.

Поиск по сайту: