ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Стійкість щодо дІЇ мінералізованих середовищ. Під мінералізо­ваними середовищами розуміють морські, грунтові та дренажні води з підвищеним вмістом розчинів деяких солей, наприклад магнезіаль­них, а також середовища, які містять мінеральні добрива.

Стійкість щодо дії мінералізованих середовищ характеризується здатністю матеріалу працювати в таких середовищах без або з частко­вим зниженням міцності та маси, що допускається відповідними норма­тивними документами, і зумовлюється хімічною природою будівельних матеріалів.

Кислотостійкість — це здатність матеріалу чинити опір дії кислот, яка оцінюється втратою маси зразка матеріалу, витриманого в кислоті певної концентрації. Час витримування, концентрація кислот та інші параметри регламентуються відповідними стандартами. Наприклад, кислотостійкість каналізаційних керамічних труб становить не менш як 92 % (тобто втрати за масою — до 8 %), а шлакоситалів — до 99 %.

Лугостійкість — це здатність матеріалу чинити опір дії лугів практично без руйнування. Методика визначення лугостійкості така сама, як і кислотостійкості. Якщо в складі матеріалу переважають ос­новні оксиди, то він звичайно лугостійкий, але вступає у взаємодію з кислотами й може руйнуватися. Якщо будівельний матеріал має знач­ний вміст діоксиду кремнію (кремнезему), то він є кислотостійким, але реагує з основними оксидами.

Щоб дати умовну оцінку стійкості матеріалів у кислих і лужних середовищах, уводять модуль основності М₀, %:

Токсичність — це здатність матеріалу в процесі виготовлення й особливо експлуатації за певних умов виділяти шкідливі для здоров'я людини (отруйні) речовини. Деякі будівельні матеріали не дозволя­ється використовувати, наприклад, у житлових приміщеннях, дитячих: закладах тощо. Зокрема це стосується ряду матеріалів, виготовлених на основі синтетичних смол (полімерів).

Поиск по сайту: