|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІДисперсність характеризується ступенем тонкого подрібнення твердого тіла та оцінюється показником питомої поверхні. До числа дисперсних будівельних матеріалів належать: цементи, гіпсові та інші мінеральні в'яжучі, порошкоподібні добавки, пігменти тощо. Питому поверхню дисперсного матеріалу виражають відношенням сумарної поверхні всіх часточок до одиниці маси, м2/кг. Наприклад, цементи розмелюють до питомої поверхні, що дорівнює 350... 500 м2/кг. Внаслідок фізико-хімічних особливостей поверхневого шару активність хімічних процесів, що відбуваються на поверхні дисперсних часточок, тим вища, чим більша їхня сумарна поверхня. Щоб одержати, наприклад, швидкотверднучі цементи, збільшують тонкість поме- - лу, тобто питому поверхню цих цементів. Із збільшенням питомої поверхні цементу від 350 до 500 м2/кг міцність бетону через добу збільшується майже вдвічі. Дисперсні матеріали можуть перебувати в різних середовищах: повітряному, рідкому й твердому, утворюючи при цьому дисперсні системи. Дисперсні системи, в яких часточки подрібненої речовини радіусом 0,1... 1,0 мкм (дисперсна фаза) перебувають у рідині в зваженому стані й поступово осідають під дією власної ваги, називають суспензіями (наприклад, глиняна суспензія). Системи, які містять у собі часточки радіусом 0,0001...0,0100 мкм, називають колоїдними. Осідання часточок під дією власної ваги при цьому не відбувається. В'язкість зумовлюється внутрішнім тертям у рідині під час переміщення одного шару рідини відносно другого. Величини цих сил у 9Я різних рідинах і розплавах різні й зумовлюються їхніми властивостям ми. В'язкість характеризується коефіцієнтом динамічної в'язкості ц, Па • с. Відношення ц до істинної густини р рідини або розплаву називають коефіцієнтом кінематичної в'язкості, м2/с,
Із зниженням температури в'язкість деяких матеріалів, таких як бітуми, смоли, клеї, мінеральні розплави, підвищується. Пластичність мінерального тіста — це здатність тістоподібної маси деформуватися без порушення суцільності під впливом механічних дій, які проявляються в процесі формування матеріалів і виробів. Мінеральним тістом називають висококонцентровані водні суспензії глини, вапна, цементу та інших дисперсних мінеральних матеріалів. Пластичність мінерального тіста зумовлюється механічними властивостями тонких шарів води, що прилягають до твердих дисперсних часточок, а також хімічними властивостями останніх. Пластичність мінерального тіста сприяє прискоренню й поліпшенню процесів змішування, ущільнення й формування керамічних матеріалів (які виготовляються з глиняних мас), бетонів, будівельних розчинів тощо. При цьому поліпшуються однорідність, структура, міцність та інші властивості матеріалів і виробів. Когезія — це показник внутрішнього зчеплення матеріалу, зумовлений міжмолекулярними силами зчеплення (когезійними силами). Когезія характеризується міцністю зчеплення при розриві структурних утворень, що виникають у процесі створення матеріалу (наприклад, у затверділому цементі).; Адгезія — це показник зовнішнього зчеплення матеріалів один з одним на поверхні їх контакту. Адгезія характеризується міцністю зовнішнього зчеплення між структурними утвореннями різних матеріалів (найчастіше в конгломератних будівельних матеріалах). Наприклад, у бетоні, залізобетоні — це зчеплення між новоутвореннями цементного каменю й заповнювачами, арматурою; при склеюванні — зчеплення (прилипання) клею й склеюваних матеріалів. Когезія й адгезія зумовлюються хімізмом процесів, що відбуваються, властивостями структурних утворень, будовою матеріалу, характером його поверхні й істотно впливають на міцність будівельних матеріалів і конструкцій. Здатність до твердіння характерна для певної групи матеріалів, які називають в'яжучими речовинами. Вони, перебуваючи в робочому стані у вигляді пластичного тіста, за певних умов переходять до твердого стану. Твердіння мінеральних в'яжучих — це здатність їх внаслідок змішування з водою утворювати в'язке тісто, яке з часом самочинно
переходить до каменеподібного стану, тобто твердне, набуваючи при цьому певної міцності. Затвердіваючи, в'яжуча речовина скріплює в єдине ціле пісок, щебінь, гравій, арматуру, які вводяться в мінеральне тісто. В результаті дістають такі матеріали, як будівельний розчин, бетон, залізобетон. Здатність до емульгування характеризується властивістю деяких матеріалів утворювати з водою рідкі дисперсії — емульсії. Емульсією називають систему з двох незмішуваних рідин, одна з яких у вигляді иайдрібніших краплин (дисперсна фаза) рівномірно розподілена в другій (дисперсне середовище). Для того щоб емульсія не розшаровувалася, тобто була стійкою, до неї під час приготування вводять спеціальні речовини—емульгатори. Емульгатори — це поверхнево-активні речовини, які адсорбуються на поверхні поділу фаз, знижуючи її поверхневий натяг. Навколо часточок (краплинок) дисперсної фази утворюється оболонка, що перешкоджає злиттю, укрупненню крапель. У будівельній практиці застосовують переважно Водні емульсії на основі бітумів, масел, дьогтів, природних і синтетичних полімерів.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |