ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ

Атмосферостійкість — це здатність матеріалу чинити опір руй­нуванню під дією атмосферних факторів: нагрівання (вдень) та охоло­дження (вночі); змочування та висушування; дії пилу, газів, які міс­тяться в атмосфері, тощо.

Повітростійкість — це складовий елемент атмосферостійкості. Під повітростійкістю звичайно розуміють здатність матеріалу витриму­вати багаторазове гігроскопічне зволоження й висушування, при яких не спостерігається деформацій, втрати міцності, не знижується несуча здатність матеріалу.

Віостійкість — це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню під впливом біологічних процесів, які можуть виникати під час екс­плуатації споруд. Причиною біологічних процесів є життєдіяльність моху, Лишайників (руйнування бетону, деяких природних кам'яних матеріалів), грибових організмів (гниття деревини) тощо.

Корозійна стійкість — це узагальнене поняття стійкості матеріа­лу щодо руйнування або погіршення якості від спільної дії різних факторів і процесі >, (атмосферні фактори, хімічні та електрохімічні процеси, біологічне руйнування, забрудненість тощо).

Старіння характеризується зміною в часі структури та якості будівельних матеріалів (металів, бітумів, полімерних матеріалів тощо) під дією різних факторів у процесі експлуатації. Старіння, як правило, супроводжується появою тріщин, підвищенням крихкості, потьмянін-ням, вицвітанням та іншими явищами, які знижують якість матеріалу.

Надійність — це узагальнена характеристика матеріалу, що скла­дається з таких взаємопов'язаних властивостей, як довговічність, без­відмовність, ремонтопридатність і схоронність.

Довговічність — це здатність матеріалу служити довгий час у конкретних кліматичних і виробничих умовах у встановленому режимі експлуатації без втрати експлуатаційних якостей Довговіч­ність характеризує властивість матеріалу (виробу) з необхідними пе­рервами на ремонт зберігати робочу здатність до граничного стану, який характеризується ступенем руйнування виробу, вимогами безпе­ки й економічної доцільності. Довговічність оцінюють допустимим строком служби. Наприклад, нормативними документами для залізо-* бетонних виробів установлені три ступені довговічності: 1 — не менш як 100 років, 2 — не менш як 50 років, 3 — не менш як 20 років.

Безвідмовність характеризується властивістю матеріалу чи виробу за певних режимів і умов експлуатації зберігати працездат­ність протягом певного часу без вимушених перерв на ремонт.

Ремонтопридатність — це властивість виробу спри­ймати ремонт і налагодження, внаслідок яких відновлюється й збері­гається його технічна характеристика (якість виробу). Показниками ремонтопридатності є середній час, трудомісткість та вартість ремонту.

Схоронність — це здатність матеріалу не втрачати якіс­них показників протягом і після строків зберігання й транспортуван­ня, установлених технічною документацією. Оцінюється періодом збе­рігання до виникнення несправності.

Гігієнічність характеризує здатність матеріалу сприймати бага­тократне очищення, миття робочої поверхні, не знижуючи своїх якос-,тей. До гігієнічних належать матеріали із щільною, водонепроник^ ною, міцною, стійкою щодо дії мийних засобів та стирання робочою поверхнею: керамічні глазуровані матеріали, скляні емальовані плит­ки, ситали тощо.

Транспортабельність — це здатність матеріалу чи виробу без спе^ ціальної тари та упаковки переносити завантажування, транспортувань ня й розвантажування без порушень структурної цілісності, появи

ТрІЩИН, ВІДКОЛІВ ТОЩО.

До експлуатаційних можна також віднести властивості, розгляну* ті в п. 1.5, які в узагальненому вигляді характеризуються як хімічна стійкість, тобто здатність матеріалів не руйнуватися під дією кис­лот, лугів, розчинів солей і газів.

Поиск по сайту: