АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Історія виникнення жувальної гумки

Читайте также:
  1. Алгоритм дій у разі виникнення кровотечі/мажучих кров'янистих виділень при використанні ДМПА
  2. Визначення постійних витрат за їх величиною та за місцем їх виникнення
  3. Виникнення (набуття) авторського права
  4. Виникнення античної цивілізації
  5. Виникнення бібліотечної сфери діяльності .Перші бібліотекознавчі праці.
  6. Виникнення вчення Чарлза Дарвіна
  7. Виникнення грошей
  8. Виникнення грошей як історичний розвиток.
  9. Виникнення держави в Спарті
  10. Виникнення економічної теорії та основні етапи розвитку. Сучасні напрямки і школи економічної теорії
  11. Виникнення і розвиток економічної соціології, її суть і зміст
  12. Виникнення класичної політичної економії в Англії. В Петті.

Зміст

ВСТУП

«Винахід нового блюда робить більше для людського щастя, ніж відкриття нової зірки»

А. Бріллат-Саварін

День народження жувальної гумки можна святкувати 23 вересня. У цей день в 1848 році американець Джон Куртіс створив першу в світі жуйку, яка сьогодні є улюбленим ласощом мільйонів людей.

Перша жувальна гумка була своєрідним видом цукерки, яка не танула і не розжовувалася так, як звичайна карамель. Основу жувальної гумки становить неїстівна еластична основа. До неї додають різні смакові і ароматичні добавки, які й надають жуйці неповторний смак.

Однак Днем народження жувальної гумки можна було б вважати один із днів 7-2 століття до нашої ери. Археологічні розкопки дозволили вченим знайти саму першу в світі жуйку, яка була виготовлена у Північній Європі. Вона складалася з специфічної смоли. На ній і були залишені відбитки людських зубів. Жуйкою можна назвати і смолу дерева мастика, яку жували стародавні греки.

У 1848 році в США почалося промислове виробництво жуйки з соснової смоли. У той час вона не стала затребуваною. А полюбили жуйку вже тоді, коли її почали виготовляти з каучуку. Жувальна гумка вже давно стала невід'ємною частиною життя людини. Не дає про неї забути і телевізійна реклама, яка рада нагадати, що жуйка зменшує ризик виникнення карієсу. Якими ще «здібностями» володіє жуйка, спробуємо розібратися.

Історія виникнення жувальної гумки

Привычку жевать смолу из коры мастикового дерева Pistacia lentiscus, белые поселенцы Америки переняли у индейцев, которые с удовольствием жевали застывшую смолу мастикового дерева. Считалось, что она очищает зубы и освежает запах. И это было правдой. Называли они свою жевательную резинку просто "мастикой".

В 1848 году лавочник Джон Кертис начал первым в мире производить жвачку - он просто расфасовывал в бумажки кусочки смолы. Два года спустя он использовал для этой же цели более дешевый парафин, в который для придания приятного запаха добавлялись специи. На продаже жвачки Кертис разбогател, он построил три фабрики, где производилась жвачка, но не мог организовать массовый сбыт - его жевательная резинка не выдерживала длительного хранения и навсегда теряла товарный вид после краткосрочного пребывания под прямыми лучами солнца, на жаре или холоде.

В 1869 году в США был получен первый патент (N 98304) на технологию изготовления жевательной резинки зубным врачом Уильямом Финли Семплом. По иронии судьбы, этот патент оказался абсолютно бесполезным - защищенная им рецептура и технология никогда не применялись для реального производства жевательной резники. Семпл предлагал изготавливать ее из каучука с добавлением мела, древесного угля и ряда ароматизаторов. Семпл утверждал, что такая жвачка будет благотворно влиять на состояние зубов. Кроме того, к числу несомненных достоинств "улучшенной жевательной резинки Семпла" изобретатель относил ее долговечность: дантист предполагал, что кусочек жвачки можно будет использовать неделями и месяцами, так как каучук очень прочен.

 

В том же году была изобретена настоящая жевательная резинка. Один из парадоксов истории заключается в том, что мирная резинка была создана благодаря генералу. Генерал Антонио Лопес де Санта Ана, некоторое время правивший Мексикой, бежал в Нью-Йорк. Как истый мексиканец, он постоянно жевал "чикле" - смолу саподилового дерева, в изобилии произрастающего в Мексике, и использовавшегося в качестве жвачки еще древними ацтеками.

 

В 1871 году Адамс создал первую машину по производству жвачки и начал продавать резинку из чикле. Первая жвачка не содержала никаких вкусовых добавок, но продавалась хорошо.

 

В 1884 году Адамс создал первую жвачку с оригинальным вкусом Black Jack, у которой был вкус лакрицы. Этот сорт жевательной резинки выпускался до 1970-х годов, когда был снят с производства из-за вялого спроса, а в 1986 году вновь запущен в производство.

 

 

В 1892 году Уильям Ригли, продавец мыла, сын мыльного фабриканта, усовершенствовал процесс производства и начал выпускать резинку Wrigley`s Spearmint, а годом позже - Wrigley`s Juicy Fruit - сорта, которые до сих пор являются лидерами мировых продаж. Ригли также впервые смешал жвачку с сахарной пудрой, добавил мяту и фруктовые добавки и разработал формы жевательной резинки (шарики, палочки, пластинки), которые используются и по сей день.

 

В 1928 году химик Уолтер Димер создал еще одну разновидность жвачки - "баббл гам" (bubble gum), которая позволяла легко выдувать пузыри. Это изобретение позволило сделать жвачку популярным не только среди взрослых, заинтересованных в приятном запахе изо рта, но и детей, которые открыли для себя новый способ развлечения. Димер добавил в жвачку красители и добился высокой прочности пузырей. Это позволило периодически проводить соревнования. Доселе непревзойденный рекорд, занесенный в "Книгу Рекордов Гиннеса", был установлен 19-летней американкой в 1994 году. Она выдула пузырь, диаметром 30 см 48 мм.

 

После Второй Мировой войны мода на жевательную резинку охватила весь мир. Причиной этого стали американские военнослужащие, в рацион которых входила жвачка. Они познакомили с этим продуктом жителей Азии, Африки и Европы. После второй мировой войны, жвачку стали производить в Японии, Германии, Великобритании и Франции. В 1970-е годы первая жевательная резинка была выпущена в СССР. В 1980-е годы компании-производители воплотили в жизнь давнюю мечту зубных врачей - они стали использовать для подслащивания жвачки заменители сахара, которые оказывают позитивное действие на зубы.

 

Американець Джон Куртіс 23 вересня 1848 року зробив першу у світі жувальну гумку — у домашніх умовах він розфасовував у папірці шматочки хвойної смоли. Через два роки винахідник почав додавати в жувальну гумку парафін, домішуючи спеції для запаху. Однак Куртісу не вдалося організувати масовий збут своєї продукції — вона не витримувала тривалого зберігання. Успішнішими виявилися жуйки Томаса Адамса, який 1871 року почав продавати чіклі — смолу саподилового дерева. У 1884 році він випустив першу жуйку зі смаком — лакричний BlackJack, а для більш розширеного продажу жувальної гумки він сконструював автомати і встановив їх на ключових станціях електричок у Нью-Йорку.

Американка купує жувальну гумку з автомата. Перші такі з’явилися в Нью-Йорку 1888 році.

Але справжню революцію на «жувальному» ринку здійснив американський продавець мила Вільям Ріглі. У 1892 році він почав випускати Wrigley’sSpearmint, а роком пізніше — Wrigley’sJuicyFruit.

 

 

Ріглі додав у жуйку цукрову пудру, м’яту й фруктові добавки й розробив різні форми гумок — кульки, палички, пластинки.

У 1915 році він провів рекламну кампанію, розіславши за всіма адресами з американської телефонної книги посилки із трьома пластинками своєї продукції. Однак широку популярність м’ятна жуйка здобула тільки в 20-ті роки за часів сухого закону в США. З її допомогою американці легко позбувалися запаху алкоголю. У 1928 році хімік Волтер Димер створив bubblegum — жуйку, з якої легко видувалися кульки. Цей винахід дозволив розширити коло споживачів жувальної гумки за рахунок дітей.

У 1981 році оборот тільки американського ринку жувальних гумок становив $796 млн. Сьогодні в США на цю продукцію витрачають понад $2 млрд на рік. Обсяг світового ринку перевищує $15 млрд.

 

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)