Нормативи кредитного ризику

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

Н7 = (В + Зп)/РК · 100.

Оптимальне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 %. До вимог банку щодо контрагента включають:

а) щодо банків-контрагентів:

— строкові депозити, які розміщені в інших банках;

— кредити, що надані іншим банкам;

— сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

б) щодо клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

— заборгованість за кредитами;

сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;

— дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

— заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

— акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, виданих банком, уключаються:

— гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

— сумнівні гаранти та поручительства;

— зобов'язання з кредитування, що надані банком.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів (Кв), з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань (Зп), виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку (РК):

Н8 = (Кв. + Зп.)/РК.

Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір не більше ніж на 50 %, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються, якщо перевищення більше ніж 50 %, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для себе, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Інсайдери — власники істотної участі, управлінський персонал, контролери, асоційовані особи (рідні брати, сестри, батьки власників істотної участі).

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком (3і) і всіх позабалансових зобов'язань (Зп), виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку:

Н9 = (3і + Зп)/Статутний капітал · 100 %.

Оптимальне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (Зу.і.) і 100 % суми позабалансових зобов'язань (Пз), виданих банком щодо всіх інсайдерів та статутного капіталу банку:

Н10 = (Зу.і. + Пз)/Статутний капітал · 100 %.

До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:

— строкові депозити, розміщені в інших банках;

— заборгованість за кредитами;

— сумнівна, прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

— дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

— заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

— акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установу на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:

— гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

— сумнівні гарантії та поручительства;

— зобов'язання з кредитування, надані банком.

У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Оптимальне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 %.

Поиск по сайту: