Псевдо і правдива реформа

Ще раз говоритиму на тему лікування ран Церкви, оздоровлення її Тіла, або як висловився о. Мільх, на тему перелому. Передусім хочу наголосити на фальшивих спробах реформування.

Останніми роками повсюди обирають так званих консервативних єпископів: архієпископа Гроера у Відні, його помічника Кренна, нового єпископа Кюнга, нового архиєпископа Сальбурга Едера, кардинала Мейснера, архиєпископа Колонії. Тут йдеться про новий принцип номінації єпископів. Вже не обирають найзапекліших реформаторів, але відносно побожних людей, часто з марійської конгрегації, а передусім особисто відданих Папі — людей, які, з іншого боку за всяку ціну обстоюють II Ватиканський Собор і спільно протистоять архиєпископові Лефевру.

Один з них, кардинал Гроер, коли в Австрії прокотилася хвиля неспокою з приводу нових номінацій єпископів, видав декілька цікавих повідомлень:

Немає причин для непокоєння. Сьогоднішній офіційний курс Риму, гуманний і ліберальний, триватиме. Рим зацікавлений в існуванні австрійської ліберальної Церкви.

Не можна творити собі ілюзій і вірити, що під рясою не може критися революція, або ж криза в Церкві ліквідується за допомогою декількох побожних слів: мова йде про католицький догмат, про незмінну правду, тобто, одним словом — про католицизм. Після висвячення єпископів в минулому році монастир Отців Бенедиктинців в Ле Барроу на півдні Франції, розірвав з нами дружні стосунки і пішов власною дорогою. Декілька колишніх співбратів з братства св. Пія X теж відділилися від нас і заснували братство св. Петра з духовною семінарією у Вігратзбаді на кордоні трьох держав: Німеччини, Австрії, Швейцарії. Спільною для усіх них є відмова від цілеспрямованої боротьби. Вони просто пішли з поля бою.

Один з них сказав нещодавно: "Діятимемо тільки в мирі".

В розмові з одним з нашим семінаристів він виявив готовність прийняти згори не тільки релігійну свободу II Ватиканського Собору такою, якою вона була записана, але також спосіб її конкретного застосування, тобто секуляризацію суспільства, скасування католицьких конституцій, усунення впливу Церкви на світ.

Інший висловив своє ставлення до нової Літургії. Найгірше в ній, — здійснення урочистого Богослужіння. Та це омана, бо найгірше у ній — фальшива догматика, заміна Жертви служби Божої через парафію. Урочиста відправа Служби Божої, яка не передбачена навіть в промульгації (заміні), є тільки одним з аспектів. "Почуваємо себе значно зручніше, відправляючи нову Літургію, — говорить він в опублікованому в Австралії інтерв'ю. — Це означає, що людина почуває себе цілком добре, коли в тій самій Церкві, біля того ж престола після Нової Літургії наступає Стара. Ця концепція для нас просто неприйнятна. Ми завжди відкидали рівність Св. Літургії і зреформованої, і ніколи не почувалися зручно, коли без церемонії була відправлена традиційна Літургія в тій самій Церкві, на тому ж престолі, де панує обряд нової Літургії.

В згаданому інтерв'ю було сказано:

"Архиєпископ Лефевр визнає сакраментальну важливість нової Літургії; ми теж так вважаємо. Різниця між ним і нами полягає у тому, що він не робить з цього жодних висновків, натомість ми їх робимо".

Що означає твердження, що архиєпископ Лефевр не робить жодних висновків? Нічого іншого як те, про що говорить він, що "нова Літургія може бути сакраментально важливою, однак вірні у будь-якому випадку не повинні брати в ній участі, щоб не зашкодити своїй вірі”.

Щодо братства св. Петра і таких, як вони, вважаємо, що ці люди хочуть любити Бога і водночас шанувати диявола. Вони стали католицькими лібералами або ліберальними католиками. Коли б ми зайняли їх позицію 2015 років тому назад, та навіть в останній рік перед висвяченням єпископів, ми б давно порозумілися з Римом.

Ні! Не слід чинити так, як це вже 200 років робили ліберали; гнатись за двома зайцями — служити Господеві нашому Ісусу Христу і водночас сприймати світ з його гріхами і вадами. Позиція справжнього католика повинна полягати у визнанні воплоченого Бога, єдиного Спасителя за істинного Царя Церкви і всього людського роду, Найвищого Священика і Суддю народів. Тільки тоді, коли Він буде визнаний як Єдиний Правдивий, як Абсолютний і Незмінний Господь кожного створіння, тоді задзвенить дзвін, який сповістить про справжнє відродження Церкви.

Рим повинен знешкодити, зовсім усунути нищівні годинникові бомби II Ватиканського Собору. Обов'язок кожного справжнього католика — працювати над тим і молитися за це.

Поручаємо ці справи Пречистій Діві Марії, Матері Милосердя, яка завжди стояла на сторожі спокою Своїх засмучених дітей, щоб берегти їх від помилок і спокус. Вона не була ліберальною чи модерною. Вона не знає іншого Бога, крім Свого улюбленого Сина.

Заспіваймо разом з Марією:

Христос переможе — Христос царює — Христос править!

Ріккенбах, в день св. Августина

28 серпня 1989р.

Поиск по сайту: