Функціонування і розвиток політичних систем

Життєдіяльність та сила впливу політичної системи на розвиток суспільства виражається в її функціях — постійно поновлюваних напрямах діяльності політичної системи. Функції визначають специ­фіку політичної системи, її завдання як підсистеми суспільства і як самостійної інтегрованої системи, що прагне до самозбереження і само­розвитку, їх не слід плутати з функціями окремих елементів політичної системи, хоч інколи буває нелегко їх розмежувати. В найбільш узагаль­неному вигляді можна виділити такі функції політичної системи:

Нормативно-регулятивна: в изначення політичних цілей і завдань суспільства, вироблення програм їх реалізації та мобілізація ресурсів на їх виконання. Ця функція реалізується через владно-управлінську діяльність, прийняття і виконання політико-управлінських рішень.

Репрезентативна: представництво національних, регіональних та соціальних групових інтересів — починаючи з їх оформлення у політичні вимоги на рівні різних громадсько-політичних організацій і закінчуючи включенням у законодавчі та інші владні рішення; виявлення і врегулювання суперечностей між ними і стабілізація на цій основі політичної та всієї суспільної системи.

Інтегруюча: знаходження і реалізація загальносуспільних інтересів, цілей і цінностей, довкола яких об'єднуються усі суспільні групи і на цій основі відбувається консолідація суспільства; регулювання суспільних відносин у напрямі тіснішої і гармонійнішої взаємодії усіх сфер суспільного життя; національна інтеграція під виливом діяльності національної держави як центрального інституту політичної системи та інших її елементів.

Організації та відтворення політичного життя: зміцнення влади, розвиток і вдосконалення політичних інститутів, забезпечення їх стабільного функціонування, у тому числі й через створення і вико­ристання засобів легітимації влади, генерація суспільної підтримки. Політичні системи, які втрачають здатність до самовідтворення, не вміють використати ресурси самозбереження і саморозвитку, приречені на деградацію і занепад.

Політичне інформування, комунікація та соціалізація, тобто забезпечення орієнтації людей у політичному житті та включення їх у політичне спілкування і політичну діяльність, засвоєння ними існуючих політичних цінностей і норм.

Можуть бути виділені й інші функції, бо політична система як владно-політичний механізм регулювання складної суспільної системи є надто багатофункціональною, щоб можна було перерахувати всі її функції. Об'єктом її впливу може стати будь-яке явище, процес суспільного життя, будь-який тип суспільних відносин.

Функції політичної системи не є незмінними. Вони розвиваються з урахуванням особливостей політичного простору й часу, конкретно-історичної обстановки, досягнутого рівня розвитку економіки, культури, політичної стабільності. Кожна функція розпадається на підфункції, що їх виконують різні політичні інститути. Вони також постійно змінюються. Виникають нові підфункції і трансформуються ті, що вже існували. Проте є і постійно діючі, перманентні функції, невіддільні від самого поняття політичної системи (наприклад, регулювальна функція або функція представництва інтересів), а також важливі ситуаційні функції (такі як функція мобілізації і організації збройної боротьби). Ситуаційні функції завжди виступають формою реалізації перманентних функцій і тому не є самостійними.

Функціонування політичної системи ставить проблему відносної автономності функцій окремих політичних інститутів та їх узгодження у рамках системи. У зв'язку з цим розрізняють координацію і субордина­цію функцій.

Координація — це узгодження функцій по горизонталі. Наприклад, координують свою діяльність політичні партії одного політичного напря­му — національно-державницького, соціал-демократичного та інших.

Субординація є узгодженням функцій по вертикалі, підпорядкова­ність функцій одних компонентів іншим і всіх компонентів системі загалом. Наприклад, з ініціативи Президента України був уведений політичний інститут його представників на місцях — для координації функцій центральної і регіональної влад; з прийняттям Конституції він був замінений державними адміністраціями.

Політична система, як і будь-яка інша, має свою історію, свій початок і кінець, переживає етапи зародження і становлення, розвитку і піднесення. У цьому полягає історичний аспект політичної системи. Зростання можливостей політичних систем у виконанні ними своїх функцій, їх подальша структурно-функціональна диференціація (коли кожен елемент системи виконує свою, чітко окреслену функцію) є ос­новними показниками розвитку і досягнення зрілості політичних систем. Американський дослідник Л. Пей називає ще одну рису, яка свідчить про розвиненість політичної системи — тенденцію до рівноправності. З урахуванням цнх трьох критеріїв політичні системи поділяються на примітивні, традиційні і сучасні. На рівень розвитку та характер змін у політичній системі впливають такі фактори, як механізми саморозвитку даної політичної системи, її взаємовідносини з іншими політичними системами, вплив економічної, соціальної, духовної систем, тобто навколишнього суспільного середовища.

Плюраліс­тичне та моністичне уявлення про взаємодію політики з іншими сферами суспільного життя

Складнощі реформування українського суспільства в умовах йо­го загальної (системної) кризи є найкращим доказом як взаємоза­лежності, так і рівноцінності (рівної вагомості) усіх його підсистем. Згадаймо, як свого часу М. Горбачов вимушено звернувся до реформування, здавалося б, "монолітної" нартійно-державної політичної системи. Зробив він це не тому, що хотів розвалити СРСР, як твердять деякі недалекі аналітики, а тому, що в межах існуючої політичної системи, яка стала гальмом суспільного розвитку, було неможливо зрушити справи з економічною "перебудовою і прискоренням". В Україні політичні зміни зайшли вже досить далеко, але економічна реформа відстає. І це при тому, що кризовий стан економіки загрожує демократичним здобуткам. Однак подолати його швидкими темпами не вдається великою мірою через серйозні деформації суспільної свідо­мості, несприятливий стан речей у культурно-психологічній сфері.

Політична система України на сучасному етапі перебуває у стадії становлення усіх її компонентів, наповнення її функцій новим змістом, що відповідає статусу незалежної демократичної держави. Нині діючі компоненти політичної системи (від законодавчих органів влади до політичних і правових норм) поступово звільняються від рис минулого — командно-адміністративної, тоталітарної системи — і поступово набирають характеру демократичної, плюралістичної системи. У своїй суті становлення політичної системи відбувається у руслі політичної модернізації суспільства, яка здійснюється еволюційним чином. Помітним є відбиток старих відносин як в окремих сферах політики, так і в суспільній свідомості. Проте зростаюча недовіра народу до влади поєднується з високим рівнем його політичної активності в інститутах масової політики (виборах, референдумах), що є свідченням значних політичних потенцій базових суб'єктів політики.

Повий етап у розвитку політичної системи України настав з | прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. Основний Закон держави визначив засади формування і розвитку

політичної системи, закріпив функції її окремих елементів, розкрив зміст та особливості діяльності держави в політичній системі.

У Конституції політична система представлена всебічно і з перспективою на майбутнє. Багато її статей ще має знайти свій розвиток у нових законах, які сприятимуть розв'язанню проблем сучасного періоду. А поки що суперечливий характер розвитку політичної системи в Україні проявляється у повільних темпах політичної структуризації суспільства, незавершеності процесів виникнення багатопартійності, прагненні використати політичні цінності минулого без урахування змісту і специфіки політичного розвитку України на сучасному етапі, неузгодженості практичної діяльності гілок влади, їх недостатній відповідальності перед народом.

Сучасні державотворчі процеси в Україні, потреби виходу із соціально-економічної кризи вимагають збалансованого розвитку політичної, економічної і соціальної систем, урахування при формуванні політичних структур специфіки українського політичного менталітету, історичного досвіду та сучасного становища України, моделювання і прогнозування розвитку політичної системи в нашій державі. Модернізація політичної системи України повинна ґрунтуватися на розвитку політичної теорії, вивченні и використанні в політичній практиці досягнень зарубіжної і вітчизняної політичної думки.

Поиск по сайту: