Політична система суспільства: поняття і структура

Суспільна влада функціонує, утворюючи складну мережу взаємо­зв'язків і взаємо залежностей, основою пізнання яких є вивчення політичної системи. Ще Г. В.-Ф. Геґель відзначав, що "справжньою формою, в якій існує істина, може бути лише наукова система її". Полі­тична система може виступати в різних видах: з одного боку, вона є об'єктивно існуючою системою, що розвивається у політичному просторі й часі, у певному суспільному середовищі і є підсистемою суспільства як цілого. З іншого боку, вона може виступати і як теоретична модель, що є адекватним відображенням об'єктивно існуючої системи в мисленні. Ефективність функціонування політичної системи суспільства значною мірою залежить від рівня теоретичного пізнання її, а змістовність концепції політичної системи визначається зрілістю політичного життя, послідовністю використання у науковому пізнанні системного методу.

Пізнати політичну систему означає розкрити її сутність і якісну специфіку, структуру і функції, зв'язки із зовнішнім середовищем, історію виникнення, розвитку и занепаду, Система — це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, яка виникає і функціонує для досягнення певної мети і володіє інтегративними якостями, що не властиві окремим компонентам, які її утворюють.

Однією з найскладніших систем (або иолісистемним комплексом) є суспільство. Як система воно функціонує і розвивається на основі саморегулювання (а не внаслідок діяльності якоїсь сили, що стоїть над або поза суспільством). Тому суспільство повинно мати спеціальну підсистему, призначену для саморегулювання. Нею якраз і є політична система, що перебуває у складних структурно-функціональних взаємо­зв'язках з іншими підсистемами: економічною, соціальною, духовною.

В колишній радянській політичній науці тривали й час панували погляди, які ототожнювали політичну систему лише з політичними інститутами — державою, партією, громадськими організаціями і трудо­вими колективами. Поширеною серед них була думка про широкий і вузький підходи до політичної системи. При широкому підході еле­ментами політичної системи вважали не лише політичні інститути, а й їх функціонування, а також політичні ідеї, цінності, політичну культуру. При вузькому розумінні політичної системи в неї включали механізм здійснення політичної влади й управління (політичні установи, організації і норми), але не включали політичну діяльність та її відображення у свідомості людей.

В молодій українській політології особливу увагу приділяють питанням держави та інших політичних інститутів. Водночас широко досліджують функціональний бік політичної системи, пов'язаний з політичною діяльністю та політичними технологіями.

Багатогранність політичної системи зумовлює те, що її поняття не може бути вичерпане одним визначенням. Суть політичної системи, різні аспекти її функціонування найбільш адекватно можна виразити через сукупність визначень.

У найширшому розумінні політична система — цілісна впорядко­вана сукупність політичних інститутів, політичних ролей, стосунків, процесів, иолітико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких утверджується і функціонує політична влада, регулюються суспільні відносини, досягається соціальна і політична стабільність.

Водночас для досягнення певних дослідницьких цілей можна використовувати і вужче її визначення, згідно з яким політична система суспільства є сукупністю політичних інституцій, взаємодія і взаємо­відносини між якими забезпечують реалізацію політичної влади. Це той механізм, за допомогою якого здійснюється регулювання суспільної системи, владне управління нею.

Влада є центральним елементом будь-якої політичної системи. Вона надає іншим елементам системи цілеспрямованого, інтегративного характеру, зумовлює їх взаємозв'язок і взаємодію. Спосіб функціону­вання влади або політичний режим є визначальним критерієм типології політичних систем.

Порівняно з іншими системами — економічною, соціальною, духовною — політичну систему характеризують такі ознаки й особ­ливості:

- визначальна роль владних відносин;

- здатність до цілеспрямованих дій, орієнтованих на інтеграцію суспільства, утвердження соціальної стабільності і злагоди;

- управління як основна субстанційна риса політичної системи, як вираження суті її функціонування;

- високий рівень інституціалізації;

- історична, економічна, соціальна, ціннісно-культурна детермінація політичної системи;

- висока мобільність, здатність швидко реагувати на впливи зовніш­нього середовища і змінювати свою структуру.

Політична система суспільства, як і будь-яка інша, складається з певних компонентів, має свою структуру, тобто внутрішню органі­зацію, яка відображає спосіб взаємозв'язку, взаємодії цих компонентів.

До політичної системи входять:

— політична (державна) влада;

— політичні інститути;

— політичний процес (політична діяльність);

— політичні відносини;

— політико-правові норми;

— політична культура та ідеологія;

— людина як основний носій усіх видів політичної діяльності і відносин.

Названі елементи мають різну суспільну якість (інститути, відносини, процеси, норми, ідеї), відіграють свою специфічну роль у політичній системі. Тільки в сукупності, інтегровані в цілісність, вони можуть забезпечити її функціонування. Впорядковане розміщення і взаємодія елементів політичної ситеми в розгорнутому вигляді показані в таблиці 2.4.

- Основним політичним інститутом є держава — носій суспільної влади, структура, що за своєю природою може приймати і реалізовувати владні рішення щодо розподілу цінностей у суспільстві. Державу уособ­люють такі політичні інститути, як глава держави (президент, монарх), законодавча (парламент, Верховна Рада, Національні збори і т.д.), виконавча (Кабінет чи Рада міністрів, Народний або Державний секретаріат, уряд та інші) і судова влада.

- Інститути недержавного характеру також входять у політичну систему або тісно взаємодіють з нею. Це політичні партії, громадські організації, товариства, політичні рухи, громадська думка, засоби масової комунікації. Частина їх спеціально створюється заради участі в політиці; інша частина виконує політичні функції лише періодично, маючи їх за один з аспектів своєї діяльності.

- Політичні відносини — це взаємодія первинних (нації, соціальні групи, індивідууми) і вторинних (політичні інститути, групи тиску, ло­бі) суб'єктів політики, держави і громадян з приводу влади, обміну її ресурсами.

- Політичний процес — ц е функціонування політичної системи, яка еволюціонує у політичному просторі й часі, а політична діяльність є змістом такого функціонування.

- Політичні норми як компонент політичної системи відіграють роль регуляторів політичної діяльності. Головними серед них є правові норми-правила, що їх встановлює держава і виконання яких забезпечене державним примусом. Існують також норми-звичаї, моральні норми, корпоративні норми (норми певних об'єднань).

- Значну роль у формуванні політичних систем того чи іншого типу відіграють ідеологи — систематизовані уявлення про суспільство, засновані на сукупності теоретичних знань, ціннісних орієнтацій та вірувань певних суспільних груп і спільнот.

- Складовою частиною політичної системи виступає і сама люди­на з її політичним статусом. Як учасник політичного процесу людина включена в політичну діяльність, має права і певні політичні обов'язки.

Поиск по сайту: