Форми політичної влади. Політичний режим

Мета влади полягає у тому, щоб через прямий або опосередкований вплив на людей протидіяти деструктивним тенденціям, кризі, нейтралізувати напруженість, конфлікти; домогтися стабільності суспі­льства, сприяти його вдосконаленню, зміцненню, прогресу. Владна вер­хівка здійснює цю мету відповідно до принципу самозбереження, задовольняючи, окрім суспільного, ще і свій власний інтерес. Це означає, що суб'єкт влади завжди проявляє зацікавленість у нарощуванні і про­довженні панування. Якщо ця зацікавленість стає домінуючою, верхівка починає працювати сама на себе, відривається від інтересів "нижчих" щаблів суспільної піраміди. Тоді з'являється феномен узурпації влади, відчуження її від простої людини, влада верхівки набуває рис тиранії.

Деспотизм і тиранія — це два терміни, що їх здавна вживають для означення необмеженої влади правителів, які не рахуються з потребами народу та законами, здійснюють її свавільно, брутальними методами, своєкорисливо.

Питання про те, чим пояснити та як уникнути цих негативних тенденцій у функціонуванні влади, хвилювали мислителів різних епох і народів. Ще давньогрецькі філософи Платон і Арістотель вживали поняття тиранії для характеристики своєкорисливої влади одноосібного правителя. Залежно від того, хто перебував при владі і в чиїх інтересах (загальносуспільних чи вузькогрунових або особистих) вона здійсню­валась, ці філософи виділяли три добрі, правильні форми державної влади:

— монархію,

— аристократію,

— політію (помірковану демократію, що є владою середнього класу в місті-полісі),

та три неправильні, що народжувалися з перших унаслідок їх деградації:

— тиранію,

— олігархію,

— демократію (крайню форму правління демосу, черні, що має тенденцію переростати у владу натовпу — охлократію — і прокладає шлях до тиранії).

Проблема узурпації влади гостро постала на межі пізнього середньо­віччя і нових часів. Намагаючись знайти способи протидії зосередженню влади в руках абсолютних монархів та не допустити зловживання нею, філософи нового часу ще в XVII— XVIII століттях розробили теорії децентралізації та розподілу влади. Американські просвітники Б. Франклін, Т. Джефферсон і Т. Пейн підкреслювали, що децентра­лізація сприяє підвищенню компетентності владних структур, тіснішому їх спілкуванню з народом, тобто налагодженню тіснішого зв'язку між підніжжям і верхівкою піраміди. Джон Локк (Англія) і Шарль Мон-теск'е (Франція) незалежно один від одного дійшли висновку, що надійним засобом проти зловживань владою з боку одноособових тиранів може бути розподіл трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової між трьома самостійними, незалежними інститутами влади. Вони почнуть вести боротьбу між собою і перетворення влади в деспотичну стане неможливим. Винайдений ними засіб ефективно протидіє і сучасним спробам встановлення одноособової тиранії, якими Є різного роду диктатури.

Протилежною до узурпації влади є анархія — заперечення цінності влади і владних відно­син для суспільства та відмова виконувати роз­порядження владних структур. Анархія дестабілізує суспільну систему, вносить хаос, сприяє розгулу злочинності і тому не може існувати довго. Вона, як зауважили ще стародав­ні філософи, неодмінно веде до встановлення тиранії. З цієї причини анархія у теоретичних конструкціях існує як утопічна (нездійсненна в позитивному сенсі) ідея, а на практиці вона відповідає періодам кризи легітимності влади, революцій і громадянських війн, які часто (або переважно) закінчуються встановленням влади у формі диктатур. Між анархією і диктатурою, або, іншими словами, між безвладдям та інтегральною (унітарною, неподільною, всеохоплюючою) владою бувають різні форми диференційованої (поділеної) влади. Радіус втручання такої влади у справи суспільства чітко визначений; її діяльність регламентується законом, контролюється опозицією та обмежу­ється механізмами противаг і стримувань.

Наш сучасник, відомий політолог і економіст, українець з похо­дження Б. Гаврилишин вважає, що на сучасному стані існує три типи політичного правління, які відповідають трьом способам побудови владної піраміди і є, за своєю суттю, трьома формами сучасної влад и.

І. Влада типу противаги. Така влада Грунтується на індивідуа-лістсько-конкуренційних цінностях і існує у країнах, де такі цінності переважають, а саме: в англосаксонських та англомовних державах. Характерними рисами цієї владної організації можна назвати: існування правлячої групи і опозиції, що постійно конкурує з нею (у деяких інших авторів це трактується як наявність еліти і контреліти); розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову; побудова владних інституцій за принципом контролю та рівноваги; наявність періодичних виборів; прийняття рішень згідно з принципом більшості.

Влада типу противаги: Прем'єр-міністр доповідає про роботу виконавчої влади па засіданні Верховної Ради України.

II. Колегіальна влада. Існує два варіанти такого тину влади, що мають однаковиіі кінцевий результат: високий ступінь суспільної згоди (консенсусу); відсутність гострих чвар або конфліктів; дисципліновану прихильність громадян до вироблених владними структурами політич­них курсів та рішень і досить ефективну їх реалізацію.

Перший варіант такої влади існує у Швейцарії, Грунтується на індивідуалістсько-конкуренційних цінностях. Формальний поділ влади тут співіснує з формуванням коаліцій різних політичних сил та з прямою демократією, яка передбачає широку участь населення у прийнятті конкретних політичних рішень. В основі цього типу влади лежить ідея, що інтереси окремих осіб можуть найкраще задовольнятися тоді, коли вони мають найбільшу можливість безпосередньо впливати на політичні рішення.

Другий варіант подібної влади існує в Япон ії. Йому більше підходить назва консенсуальна, а не колегіальна влада. Цей тип влади функціонує не тому, що створені відповідні політичні інституції, а тому, що японські громадяни поділяють систему групово-кооператив-них цінностей, які формують загальну схильність до уникнення конфліктів, пошуку шляхів до загальної згоди, пронизуючи весь процес прийняття і виконання рішень.

III. Унітарна (недиференційована) влада, для якої характерні: концентрація влади; відсутність легальної опозиції або противаги. Унаслідок того народові дуже важко відібрати владу в тих, хто нею володіє, і передати її в інші руки (це можна зробити тільки внаслідок революції, державного перевороту). Унітарна влада функціонує за принципом правління меншості і завжди має ідеологічне виправдання. Вона буває необхідна і навіть ефективна під час ведення воєн, подолання економічних труднощів, тобто у критичних, екстремальних ситуаціях. Однак в умовах масової освіченості, високої політичної свідомості, прагнення більшості до самоствердження, відсутності близької зов­нішньої загрози для суспільства ця влада демонструє свою неефективність"

Отже, у складних відносинах між верхівкою владної піраміди та \ її підніжжям складаються різні форми володарювання. Можна сказати, що політична влада в суспільстві функціонує у різних режимах.

Політичний режим — це сукупність форм і методів здійснення політичного панування, що визначають характер відносин між владою і народом, рівень гарантованості особистих прав і свобод громадян, ставлення владних структур та окремих осіб при владі до правових основ своєї діяльності.

Неподільна (унітарна, інтегральна) влада, що тримає монополію на прийняття та реалізацію політичних рішень, веде до утвердження недемократичних режимів, за яких народ є усунений від влади і виступає лише її об'єктом. Такими були комуністичні та фашистські тоталітарні системи влади, різного роду диктатури у країнах Африки, Латинської Америки тощо. Диференційована колегіальна або консенсуальна влада, так само, як влада типу противаги, є основою демократичних режимів, де народ має можливість чи то через представницькі інституції, чи то безпосередньо висловити свою волю і домагатися її урахування у політичних курсах, що їх проводить владна верхівка.

Недемократичні режими в сучасному світі існують у вигляді тоталітарних і авторитарних. Кожен із цих видів поділяється ще на декілька підвидів. Не є однорідні за своєю структурою та способом функціонування і демократичні режими. Конкретний зміст як тих, так і інших буде розкритий у другій книзі підручника.

Поиск по сайту: