Метод моделювання

Метод моделювання побудований на вивченні не власне об'єктів пізнання, а їх моделей. Результати дослідження

переносяться з моделей на об єкт.

Будь-яка модель характеризує дійсний об'єкт, процес, яви­ще лише приблизно; ступінь цього наближення залежить від виду моделі, що використовується, від методики і технічних засобів моделювання.

За своєю формою моделі соціально-політичних систем мо­жуть виступати як словесний опис в термінах гуманітарних наук, або як графіки, діаграми, математичні і кібернетичні си­стеми.

Моделі соціально-політичних систем можна поділити на та­кі основні типи:

а) статистичні моделі, які відображають стани соціально-по­літичних систем в певний момент часу;

б) прості динамічні моделі, які відображають не тільки структуру, а й процес функціонування цих систем;

в) складні динамічні моделі, які відображають не тільки структуру і процес функціонування, але й процес розвитку соціально-політичних систем, тобто процес якісної зміни їх структур.

Отже, в моделі може бути відображена об'єктивна структура політичної системи, а також закономірності її функціонуван­ня і розвитку.

При розробленні прогностичної моделі початковим ета­пом є вибір найсуттєвіших факторів, що визначають обрис, стан тієї чи іншої політичної системи, так би мовити, "полі­тичне обличчя" суспільства. Адже зрозуміти зміст і тим біль­ше перспективи розвитку політичних відносин можна лише на основі пізнання загальних закономірностей їх зміни і роз­витку.

Моделювати можна не тільки розвиток певних сфер суспільства або роду діяльності, а й розвиток усього світового співтовариства. Першу глобальну модель світового розвитку запропонував Дж. Форестер (США, 1971 p.). Вона грунтується на екстраполяції п'я­ти факторів: зростання народонаселення, індустріалізації, забруд­нення навколишнього середовища, виробництва продуктів харчування, видобутку природних ресурсів.

Моделі поділяються на матеріальні (макети, муляжі, панора­ми тощо) та ідеальні, уявні. В політології, соціології та інших суспільних науках використовують ідеальні моделі, які в свою чергу поділяють на знакові та моделі-образи.

Знакові моделі називають математичними, їх створення вима­гає застосування електронно-обчислювальної техніки. Остан­нім часом почали створювати власні моделі спеціально для прогнозування суспільства, його структур, у тому числі й полі­тичних. Це, наприклад, модель соціальної мобільності (С. Прайс), модель м'яких систем (П. Чекленд), модель гонки озб­роєнь (Дж. Річардсон), модель "довгих хвиль" (М. Д. Кондра­тьев, С. Ю. Маслов), модель "вісім коліс" (В. Б. Тихомиров) та ін.

Моделі-образи стають дедалі вагомішими у виробленні по­літичних прогнозів.

Широко відомі моделі глобального розвитку, створені під егідою Римського клубу. Ці моделі стосуються таких тем, як пошук стратегії виживання сучасного людства, аксеологічний аналіз форм політичного управління та систем економік, по­шуки альтернативних шляхів розвитку цивілізації тощо.

Наочною ілюстрацією політологічного моделювання є моделі функціонування політичних систем (Г. Спіро, Г. Олмонд, Т. Парсонс).

Поиск по сайту: