Українські землі у складі Литовсько –Руської держави .// Укр. Іст. Журн.-

Литва виступила об’єднавчим центром руських територій раніше Москви. (О.Є. Пресняков, І.Б. Греков). Сьогодні місце великого князівства Литовського у боротьбі східних словян проти ординської влади - предмет значної уваги істориків. Варіантні погляди а цю проблему висловлюють, зокрема, Ф.М. Шабульдо та О.В. Русіна.

Принципова оцінка реальної ролі Литви в історії українських земель пов’язана із дискусією щодо «Синьоводської проблеми». Позиції сторін певною мірою залежать від ставлення до ВКЛ як одного із центрів об»єднання руських земель. Ввважає,що позиція Ф.Шабульдо більш є переконливою. Перемога на Синіх Водах помітно вплинула й на розклад геополітичних сил у Східній Європі, вперше підваживши безроздільне панування Золотої Орди у регіоні. Це був перший удар по Орді, завданий Литвою задовго до Куликовської битви, яка була лише наслідком і розвитком подій того військового підриву сил Орди.

Відсутність державності виключає політичні взаємини між суб’єктами міжнародного права, веде до переходу «під чужу руку». Новий господар українських земель утверджується на геополітично важливих торгівельних і міграційних землях з Півночі на Південь, із Сходу на Захід, забезпечуючи собі стратегічно вигідні умови на великих просторах Євразії. З часів Київської Русі ці землі відігравали роль форпосту християнської цивілізації від азійських орд і тепер вони залишалися «оборонним валом» Європи. Він був живим – тут зберігалося і прогресувало матеріальне і духовне життя, позбавлені державності, українці продовжували зберігати власну мову, культуру, релігію. Вони зберігали свою свідомість, формували тактику відновлення власної державності, обирали союзників для досягнення цієї мети. (с.8)

Тому у Х1У-ХУ ст. геополітичні інтереси Південно – Західної Русі та північно – Східної розходилися. Так, у другій половині ХШ ст. послаблюється інтерес північних земель Русі до київської спадщини, а більше уваги приділяється суперництву з Литвою за Західну Русь. Ці землі з самого початку (з 1259- 1325 рр) займають антилитовські позиції, спираючись на татар. У Х1У ст. Москва активно вступає у боротьбу за київську спадщину з «етнічно строкатою» Литовсько –Руською державою, яка на той час мала територіальні, економічні, військово- політичні переваги, включно з зовнішньополітичною орієнтацією на Західну Європу. Ці обставини вплинули на тодішні геополітичні пріоритети Південно – Західної Русі, яка схилялася на бік союзу із Литвою. (с.9) Основна небезпека для Подніпров»я полягала з Півдня, однак розраховувати на допомогу колишньої Русі вони сподіватися не могли, оскільки Північно – Східна Русь виступала союзницею ординців. Тому для неї єдиним союзником могли стати землі Русі, які не зазнали ординського завоювання.

Вважає, що геополітичні аспекти українсько –литовського зближення вимає з»ясування мотивів з обох сторін. Маємо уяснити питання – чи реальну політику обрала Південно – Західна Русь в часи ординського ярма? Чи Литва могла стати противагою Золотій Орді та її доменам на Півдні, певною мірою захищаючи населення українських земель? Чи оптимальним для ослаблення ординського ярма стало входження українських земель до складу ВКЛ? Чи відповідає дійсності його самоназва і характеристика як Литовсько – Руської держави?(10).

Історія взаємин литовських і руських пройшла ряд етапів: у Х11- на початку ХШ ст. це набіги з півночі та походи за даниною з Київщини та Волині. Іноді фронт литовської експансії змикається з польською, а часом литовці з русичами спільно протидіють польському наступу. Посилається на О.Преснякова, що у подальшому коло спільних інтересів литовців і русинів зростає, особливо у часи виникнення союзу литовських племен, особливо маючи на увазі, що політичний центр нової литовської держави знаходився на руській території – у Чорній Русі при найтісніших зв’язках з південною Руссю. У Х11 ст. Литва формується як балто – словянська держава, її правителі йменуються «королями Литви й Русі», у Х1У ст.. прибирає назву «Великого князівства Литовського, Жомойтського і Руського». Волюція назви держави засвідчує,що розширення її території відбувалося за рахунок східно- словянських земель. (10).

Перетворення ВКЛ на найбільшу державу Східної Європи збіглося з статочим розпадом Київської Русі. Включення до Литви територій, які належали до високорозвинених у суспільно –політичному й культурному відношенні регіонів Давньої Русі не було процесом однобічним. Він не міг здійснюватися без більш або менш значної співдії руського населення, що дбало про свої життєві інтереси.

Поиск по сайту: