АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Формування політичного іміджу

Читайте также:
  1. III. Формування теми, мети і завдань уроку.
  2. Актори політичного процесу
  3. Альтернативні концепції політичного устрою
  4. Аналіз формування власних надходжень спеціального фонду бюджетних установ
  5. Виникнення та сутність синергетичного методу дослідження політичного процесу.
  6. Виникнення та формування держави
  7. ВПЛИВ ЗМІ НА ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ
  8. Глава 3. Інформування, консультування та попередні рішення з питань державної митної справи
  9. Глава 6. Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту
  10. Глобалізація – це всезагальний процес формування єдиного всесвітнього господарства.
  11. Головні напрями реформування політичної системи
  12. Джерела політичного розвитку.

У процесі вироблення політичної реклами політичний лідер і його команда або політична партія чи інша політична сила неминуче стика­ються із проблемою співставленості їх реального образу тому, який ідеально склався в суспільній свідомості. Такий ідеально існуючий образ позначається терміном "імідж" (англ. іта§е - образ). Практично мова йде про штучну імітацію об'єкта чи людини.

Імідж - це головний товар, який пропонується на політичному рин­ку. А тому завдання щодо формування іміджу політика чи політичної партії в загальному подібні до завдань маркетологів продажу товарів. При цьому завжди постає питання, чому людина купує товар? Оче­видно, тому, що він задовольняє якусь потребу. У зв'язку із цим голов­не завдання маркетолога полягає в тому, щоби з'ясувати людські упо­добання і створити товар, який ті уподобання може задовільнити.

"Продаж" такого "товару", як політик, має свої особливості. Основна з них полягає у тому, що, на відміну від інших товарів, які створюються для споживачів за заздалегідь визначеними характерис­тиками, політик уже має певні власні об'єктивні характеристики, які дуже важко або навіть неможливо виправити. У такому разі завдан­ням фахівців із піару є надання політикові якостей, які відповідають потребам електорату. Людину неможливо переробити, але її можна, образно кажучи, перевдягти.

Зважаючи на те, що характерною рисою сучасної української полі­тики є її персоніфікація, піар має надзвичайно важливе значення. Бо ж насправді для впевненої перемоги на виборах потрібна не жива люди­на, а Міф, Легенда. Відмінність політичного ринку від звичайного як­раз і криється в тому, що на ньому перемагає не сама людина, а міф -відображення іміджу у свідомості виборців.

Ще одна специфічна риса такого "товару", як політик, полягає в тому, що більшість його споживачів ("покупців") не мають із ним безпосереднього контакту. А тому виборці реагують не на сам фізич­ний об'єкт - людину, а на той інформаційний потік, який струмує від неї та про неї. Отож фахівці з політичного маркетингу повинні як сфор­мувати інформаційний потік, який випромінює політик в електораль­не поле, так і керувати ним. Причому керувати таким чином, щоби виборці були впевнені у наявності в політика тих якостей, які задо-вільняють їхні потреби.

Імідж - це образ політичного діяча чи іншого суб'єкта полі­тичного процесу, що цілеспрямовано створюється для забезпечен­ня емоційно-психологічного впливу на виборців із метою його по­пуляризації та позиціювання в електоральному полі. Справжній політичний імідж - це своєрідне розуміння виборцями втілення пев­ної соціальної ролі.

Термін імідж дав назву цілій науці іміджології. Іміджологія - це наука, що вивчає проблеми формування й створення в суспільній свідо­мості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, орга­нізацій, установ) та окремих політичних лідерів, виробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.

Політичним рекламуванням люди займалися з давніх-давен. Зокре­ма, відомо, що 1633 р. папа римський Урбан VIII заснував конгрега­цію пропаганди. її завданням було здійснення політичної реклами Ка­толицької Церкви. У1809 р. британське казначейство запровадило посади прес-секретарів. У 1912 р. англійський уряд Ллойда Джорджа орга­нізував групу лекторів для роз'яснення своєї політики в галузі пенсій­ного законодавства. Діяльність партійно-пропагандистського апарату КПРС слід розглядати як зразок надзвичайно ефективної політичної пропаганди в суспільстві.

Бурхливий розвиток іміджології припадає на початок XX ст. Це по­в'язано з таким же бурхливим розвитком індустрії опитувань громадсь­кої думки та ролі засобів масової інформації в житті суспільства.

На сьогоднішньому етапі питаннями політичного рекламування за­ймаються політологи, соціологи, політичні психологи, фахівці в галузі традиційних та електронних ЗМІ, менеджери політичних кампаній, ху­дожники, актори - всі, чия специфіка роботи пов'язана із проблемами політичної комунікації та досягнення результату в політичній діяльності.

Спеціалісти в галузі політичної реклами виділяють такі основні етапи створення й реалізації політичного іміджу:

- вивчення ідеологічних та соціопсихологічних настанов громадян щодо "ідеального" образу політичного суб'єкта, який сформувався в суспільній свідомості;

- дослідження реальних характеристик іміджу даного політичного суб'єкта, який спонтанно сформувався до початку політичної кампанії;

- створення іміджу політичного суб'єкта, який буде рекламуватися ("упаковки", яку повинні "купити" виборці);

- розробка системи форм, методів і засобів рекламування створе­ного іміджу;

- реалізація системи рекламування ("продаж" створеного іміджу).

При цьому слід зауважити, що в особистому іміджі політика по­єднуються три базові характеристики особистості, які знаходять своє відбиття в іміджі: біологічна, психологічна та соціальна.

Біологічна характеристика особистості - це її стать, вік, зовніш­ність, антропометричні характеристики, генетичні особливості. Усі вони за певних умов мають суттєве значення для формування іміджу. Так, виборці можуть надавати перевагу молодим або ж навпаки, досвід­ченим політикам. Одна фізична вада може відштовхнути виборців від політика, а інша, навпаки, - стати свідченням його неабиякої муж­ності й сили волі тощо. Щодо статі, то закон не надає переваги якійсь із них, але традиційно електоральні очікування спрямовані більшою мірою на чоловіків.

Психологічна характеристика - це характер, емоційність, спосіб мислення, вольові якості. їх використання при створенні іміджу дають можливість переконати виборців, що політик може системно підхо* дити до вирішення складних політичних питань, його воля гарантуй наполегливість у досягненні мети, а політичні риси характеру забезпеч чать здатність контролювати себе та приймати виважені рішення. Психологічні дослідження засвідчують, що тільки 5 % населення Землі має лідерські якості, а решта готові бути виконавцями. А тому виборці готові підкоритися сильній, яскравій, харизматичній особистості, яка замість них готова взяти на себе весь тягар відповідальності.

Соціальна характеристика означає, що кожна людина є представ­ником окремої соціальної групи, володіє визначеним соціальним ста­тусом, проживає у відповідній місцевості та має відповідну освіту. Це певним чином впливає на мотивацію її політичної діяльності, політич­ної поведінки. При цьому мотивація визначається як усвідомлення особистістю мети й завдань своєї діяльності. Належність політика до відповідної соціальної групи має бути спроектована на його імідж таким чином, аби переконати виборців, що в основу мотивації його поведінки покладено і їхні інтереси. Зокрема, останнім часом в укра­їнській політиці починають домінувати західні пріоритети, внаслідок чого привабливішим стає кандидат із середовища інтелігенції та з гума­нітарною освітою.

Поняття іміджу присутнє при застосуванні всіх видів політичних технологій. Залежно від класифікаційного критерію виділяють декі­лька типів політичного іміджу.

За суб'єктом політики:

- імідж країни чи міжнародної організації у зовнішньополітичних відносинах;

- імідж політичної партії чи громадської організації (корпоратив­ний імідж) у внутрішньополітичних відносинах;

- особистий політичний імідж, носієм якого є фізична особа і який формується в контексті суспільно-громадської діяльності.

За метою застосування:

- позитивний політичний імідж, тобто такий образ політичного суб'єкта, що викликає почуття причетності й підтримки;

- негативний політичний імідж, тобто такий образ політичного су­б'єкта, який викликає в об'єкта (виборця) несприйняття. Зрозуміло, що у формуванні такого образу зацікавлені конкуренти.

За способом формування:

- функціональний імідж - формується на основі різних типів функ­ціонування суб'єктів та об'єктів політики. Розрізняють такі види функціонального іміджу: а) дзеркальний - імідж відповідає власному пози­тивному уявленню суб'єкта про себе самого і не враховує зовнішньої думки; б) поточний - складається на основі сприйняття політичного суб'єкта зовнішнім середовищем; в) бажаний - імідж виступає ідеа­лом, до якого прагне наблизитися суб'єкт; г) множинний - створюєть­ся у разі об'єднання відомих політиків чи політичних сил у передвибор­чий блок.

- контекстний імідж - виробляється для використання в контексті певної сфери суспільного життя чи певної верстви виборців.

- порівняльний імідж - формується на основі порівняння тих чи інших іміджевих характеристик. Наприклад, порівняння може здійсню­ватися на рівні параметрів ідеального та реального іміджів.

Виходячи зі сказаного, можна виділити такі основні функції полі­тичного іміджу:

- створення у політичного об'єкта (виборців) певного очікування певних політичних та суспільних дій;

- формування потрібного (позитивного чи негативного) сприйнят­тя певних політичних дій;

- позиціювання політичного суб'єкта (політика, партії чи громадсь­кої організації) у стосунках з іншими суб'єктами політичної діяльності;

- об'єднання під одним іміджем політичних лідерів, організацій чи партій, що дає можливість сконцентрувати і їхні позитивні характери­стики.

Приступаючи до формування іміджевого образу, передовсім визна­чають бажаний типаж, тобто сукупність найбільш важливих рис, які створюють враження цілісності натури кандидата. Вибір здійснюєть­ся з урахуванням електоральних очікувань та раніше сформованих у виборців уявлень про образ "ідеального" кандидата. Серед основ­них виділяють такі образи політичного лідера:

- "ділова людина" - це особа, що досягла успіхів у власному бізнесі чи професійній кар'єрі завдяки своїм високим діловим та управлінсь­ким якостям. Свій позитивний досвід така особа* прагне застосувати у масштабах цілої країни (області, району, міста). А наразі, досягши власних успіхів, політик допомагає іншим, зокрема веде благочинну діяльність;

- "реформатор" - людина, що прагне здійснити прогресивні полі­тичні, економічні й соціальні перетворення шляхом реорганізації існу­ючих політичних інститутів і порядків. Для цього особа володіє відпо­відним рівнем знань і досвіду;

- "професіонал " - вчений, юрист, економіст, хороший фахівець св справи, який має солідний багаж знань та досвіду у даній сфері й д стовірно знає, що і як треба змінити в діючому законодавстві чи ме нізмах державного регулювання;

- "господарник" - керівник великого промислового чи сільсь; господарського підприємства, нинішній статус якого, на відміну в! нових підприємців, є результатом усього його життєвого шляху;

- "людина влади" - державний діяч, чиновник, який, перебуваючі на високій посаді, довів свою здатність вирішувати складні й важливі, для всієї країни завдання, набув значного досвіду роботи державного рівня, користується підтримкою авторитетних політичних діячів та громадян; І

- "популярна особистість " - "зірки" кіно, естради, спорту тощо;

- "людина з народу" - цей імідж містить набір цінностей, які при** таманні буденній свідомості: працелюбність, турбота про сім'ю, патрі­отизм, доступність, простота поведінки, посмішка, уміння розповісти анекдот (український дослідник маніпулятивних технологій Олександр11' Бойко стверджує: "Політик, який зображає «людину з народу», дуже часто бере верх над політиком, який демонструє свою належність дб1 рафінованої еліти");

- "справжній лідер" - імідж містить набір таких характеристик' особи: рішучий, послідовний, готовий узяти на себе відповідальність;

- "гарний сім'янин" - формуванню іміджу повинна активно спри­яти "перша леді", яка з'являється разом із політиком на політичних» акціях та бере участь в акціях культурологічних і доброчинних;

- "культурна людина " - кандидат повинен мати у своєму доробку! наукові праці чи досягнення в галузі культури і мистецтва.

Конструюючи образ політика, для кожної із основних категорій на-, селення слід підібрати кілька рис характеру кандидата, які їм повинні заімпонувати.

Здійснюючи політичну рекламу, слід пам'ятати, що при разючій невідповідності рис характеру та особистих якостей реального полі­тика під час його безпосереднього контакту з виборцями тому образу, який формується через засоби масової інформації, дані розбіжності можуть завдати непоправної шкоди для всього перебігу політичної кампанії.

Політичний імідж є надзвичайно складним феноменом, який ство­рюється на ґрунті специфічного поєднання інформаційних, емоційно-комунікативних і діяльнісних чинників. Це є поєднанням раціональ­них та ірраціональних факторів впливу на суспільну та індивідуальну свідомість.

 


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)