ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТОМ

Управління конфліктами можна розглядати в двох аспектах:

Ø внутрішній аспект, якийполягає в управлінні власною поведінкою у конфліктній взаємодії. (Цей аспект носить психологічний характер і знаходить своє відображення в галузі психології конфлікту.)

Ø зовнішній аспект, якийхарактеризує організаційно-технологічні сторони цього процесу, у якому суб'єктом управління може виступати керівник (менеджер), лідер або посередник (медіатор).

Управління конфліктом– це цілеспрямований, обумовлений об'єктивними законами вплив на динаміку конфлікту в інтересах розвитку або руйнування тієї соціальної системи, якої стосується даний конфлікт.

Класифікація конфліктів за характером:

ü Конструктивні конфлікти, які сприяють розвитку пов’язаної з ними соціальної системи.

ü Деструктивні конфлікти, якісприяють руйнуванню соціальної системи.

Основна мета управління конфліктами: запобігання деструктивним конфліктам і сприянні адекватному вирішенню конструктивних.

Основні види діяльності управління конфліктами:

1) прогнозування конфліктів і оцінка їх функціональної спрямованості;

2) попередження конфлікту;

3) стимулювання конфлікту;

4) регулювання конфлікту;

5) вирішення конфлікту.

1) Прогнозування конфлікту – це вид діяльності суб'єкта управління, що спрямований на виявлення причин даного конфлікту.

Основні джерела прогнозування конфліктів:

• вивчення об'єктивних і суб'єктивних умов та факторів взаємодії між людьми;

• вивчення їх індивідуально-психологічних особливостей.

Наприклад: у колективі такими умовами і факторами можуть бути:

· стиль керування;

· рівень соціальної напруженості;

· соціально-психологічний клімат;

· лідерство і мікрогрупи й інші соціально-психологічні явища.

2) Попередження конфлікту – це вид діяльності суб'єкта управління, спрямований на недопущення виникнення конфлікту.

Попередження конфліктів ґрунтується на їх прогнозуванні. У цьому випадку на основі отриманої інформації про причини небажаного конфлікту починається активна діяльність з нейтралізації дії всього комплексу його факторів.

Основні методи попередження конфліктів в організаціях:

• постійна турбота про задоволення потреб і інтересів співробітників;

• підбір і розміщення співробітників з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей;

• дотримання принципу соціальної справедливості в будь-яких рішеннях, що стосуються інтересів колективу й особистості;

• виховання співробітників, формування в них високої психолого-педагогічної культури спілкування та інше.

3) Стимулювання конфлікту – це вид діяльності суб'єкта управління, спрямований на провокацію, виклик конфлікту.

Стимулювання виправдане стосовно конструктивних конфліктів.

Основні засоби стимулювання конфліктів:

• винесення проблемного питання для обговорення на зборах, нараді, семінарі;

• критика ситуації, що склалася на нараді;

• виступ із критичним матеріалом у засобах масової інформації і т.д.

4) Регулювання конфлікту – це вид діяльності суб'єкта управління, спрямований на послаблення й обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону вирішення.

Основні етапи регулювання конфлікту:

1. Визнання реальності конфлікту конфліктуючими сторонами.

2. Легітимізація конфлікту, тобто досягнення угоди між конфліктуючими сторонами про визнання та дотримання встановлених норм і правил конфліктної взаємодії.

3. Інституціалізація конфлікту, тобто створення відповідних органів, робочих груп з регулювання конфліктної взаємодії.

Крім того, у процесі регулювання конфліктів важливо враховувати деякі технології, що наведені в таблиці 6.6.

Таблиця 6.6

Технології регулювання конфліктом

5) Вирішення конфлікту – це вид діяльності суб'єкта керування, пов'язаний із завершенням конфлікту.

Вирішення — це завершальний етап керування конфліктом.

Вирішення конфлікту може бути:

Ø Повним, якедосягається при усуненні причин, предмета конфлікту і конфліктних ситуацій.

Ø Неповним, якевідбувається тоді, коли усуваються не всі причини або конфліктні ситуації. (У такому випадку неповне вирішення конфлікту може бути етапом на шляху до його повного вирішення.)

Форми вирішення конфлікту:

• знищення або повне підпорядкування однієї зі сторін (поступка);

• узгодження інтересів і позицій конфліктуючих сторін на новій основі (компроміс, консенсус);

• взаємне примирення конфліктуючих сторін (відхід);

• перехід боротьби в русло співробітництва щодо спільного подолання протиріч (співробітництво).

Способи вирішення:

ü адміністративний (звільнення, переведення на іншу роботу, рішення суду.);

ü педагогічний (бесіда, переконання, прохання, роз'яснення і т.п.).

Універсального алгоритму діяльності керівника з управління конфліктами запропонувати неможливо, але основні кроки такого алгоритму наведені у таблиці 6.7.

Таблиця 6.7

Алгоритм управління конфліктом

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ ТЕСТ ТОМАСА

Інструкція: із запропонованих варіантів А і Б виберіть той, який є для Вас найхарактернішим способом реагування у складних конфліктних ситуаціях. Перевагу надавайте першій реакції.

По кожному з 5-ти розділів опитувальника підрахувати кількість відповідей, що збігаються з ключем. Одержані кількісні оцінки порівнюються між собою для виявлення переважної форми соціальної поведінки опитуваного в ситуації конфлікту, тенденції його взаємостосунків у складних умовах. Це допомагає правильно будувати взаємостосунки з урахуванням того, наскільки студент схильний до суперництва чи співпраці, наскільки уникає конфліктів або намагається їх загострити.

Ця методика дозволяє оцінити сутність адаптації кожного студента до спільної діяльності.

ПИТАННЯ ТЕСТУ

КЛЮЧ:

Суперництво: 3а, 6б, 8а, 9б, 10в, 13б, 16б, 17а, 22б, 25а, 28а.
Співпраця: 2а, 5а, 8б, 11а, 14а, 19а, 20а, 21б, 23а, 26б, 28б, 30б.
Компроміс: 4а, 7б, 10б, 12б, 13а, 18б, 20б, 22а, 24б, 26а, 29а.
Уникнення: 1а, 5б, 7а, 9а, 13а, 15б, 17б, 19б, 21а, 23б, 27а, 29б.
Пристосування: 1б, 3б, 4б, 6а, 11б, 15а, 16а, 18а, 24а, 25б, 27б, 30а.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ ТЕСТ «ЕГОСТАНИ» (МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ)

Оцініть кожне висловлювання в балах від 0 до 10. Результати записуйте у клітинках ліворуч від тверджень.

Ключі:

Підрахуйте суму балів окремо за такими трьома шкалами.

1. Позиція дитини (Дт): висловлювання 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19.

2. Позиція дорослої, зрілої людини (Др): висловлювання 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20.

3. Позиція батьків (Б): висловлювання 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21.

Розташуйте результати (відповідні літери) в порядку їх зменшення і запишіть формулу своїх соціальних ролей.

При формулі Др-Дт-Б — у вас розвинене почуття відповідальності, ви в міру імпульсивні і несхильні до напучивань й повчань. Вам можна побажати зберегти ці якості й надалі. Вони допоможуть у будь-якій справі, пов'язаній зі спілкуванням, колективною працею, творчістю.

При Б на першому місці — справа гірша. Категоричність та самовпевненість протипоказані, наприклад, педагогові, організаторові, словом, усім тим, хто має справу переважно з людьми, а не з машинами.

Наприклад, Б-Дт-Др може ускладнити життя тому, для кого характерна ця формула. «Батько» з дитячою прямотою та безпосередністю «ріже» щиру правду, ні в чому не сумніваючись і не думаючи про наслідки. Але й тут немає причин засмучуватися. Якщо вас не приваблюють організаторська робота, галасливі компанії й ви віддаєте перевагу роботі наодинці з книжкою, за кульманом чи етюдником, то все гаразд. Якщо ж ні, і ви захочете пересунути своє Б на друге й навіть третє місце, то це цілком можливо.

Дт на першому місці — цілком прийнятний варіант, скажімо, для наукової роботи. Ейнштейн жартівливо пояснив причини своїх наукових успіхів тим, що він розвивався повільно й над багатьма питаннями замислювався лише тоді, коли люди, зазвичай, уже перестають про них думати. Але дитяча безпосередність добра тільки до певної міри. Якщо вона починає заважати справі, необхідно контролювати свої емоції.

Поиск по сайту: