ОСНОВНІ МЕТОДИ КОНФЛІКТОЛОГІЇ

Багатогранність методів конфліктології представлені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Методи конфліктології

1. Спостереження – це метод збору первинної соціологічної інформації, заснований на візуальному і слуховому сприйнятті інформації, що вивчається, та подальшої її фіксації.

Основні різновиди спостереження:

ü формалізоване спостереження – це спостереження зсередини, коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає.

ü неформалізоване спостереження – це спостереження ззовні, коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи.

ü відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується,

ü спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.

2. Опитування – метод збору первинної соціологічної інформації шляхом усного (безпосереднього) або опосередкованого через анкету (письмового) спілкування з однією особою чи групою осіб.

Основні різновиди опитування:

ü інтерв’ювання - опитування в усній формі, де того, хто проводить інтерв’ю, називають інтерв’юером, а того у кого беруть інтерв’ю – респондентом.

ü Анкетування - письмові о питування, з використанням спеціального бланка-анкети, де того, хто проводить опитування, називають анкетером.

3. Тестування (англ. Test – проба, випробовування, дослідження) – дослідження певних психологічних якостей і властивостей особи шляхом використання психологічних тестів.

Психологічне тестування використовується при відборі на роботу, в психотерапії і психологічному консультуванні.

4. Соціометричний метод – метод експериментальної прикладної соціології, за допомогою якого вивчають психологічну взаємодію людей в малих групах, колективах і організаціях.

Автором даної теорії є австрійсько-американський психолог та соціолог Якоб Морено. Методи соціометрії стали робочими інструментами, які дають інформацію для профілактики і пом’якшення конфліктів, визначення неформальних лідерів, оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі.

5. Аналіз результатів діяльності – комплексне органічно пов’язане дослідження діяльності організації, установи або їх підрозділів з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації.

Особливостями методу аналізу результатів діяльності є: використання системи показників, які характеризують діяльність організації, установи або їх підрозділів; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв’язку між ними.

6. Метод експертного інтерв’ю – особливий різновид опитування, яке передбачає опитування експертів як спеціалістів, які мають глибокі спеціальні знання в галузі предмета дослідження.

7. Структурні методи –цеметоди, які впливають на учасників організаційних конфліктів, що виникають через неправильний розподіл функцій, прав і відповідальності, погану організацію праці, несправедливість системи мотивації і стимулювання працівників.

Основні види структурних методів:

ü роз’яснення вимог до роботи,

ü використання координаційних механізмів,

ü розробки чи уточнення загально-організаційних цілей,

створення обґрунтованих систем винагороди.

8. Метод картографії – метод аналізу конфлікту, суть якого полягає у послідовному заповненні „карти” конфлікту, розділеної на декілька секторів (в залежності від кількості учасників конфлікту). У центр її заноситься основна проблема, а в розділи – інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому.

Дану методику було розроблено австралійськими вченими
X. Корнеліусом і Ш. Фейром у 1992 р.

Рис. 6.1. Карта конфлікту для 4-х учасників.

Процес картографії складається з відповідей на три питання:

1. В чому проблема? (Проблема має бути сформульована однією фразою).

2. Хто є головними учасниками конфлікту?

3. В чому полягають інтереси та побоювання кожного учасника?

Карту можна заповнювати індивідуально чи колективно. Такі карти особливо корисні під час підготовки до ділових переговорів; переговорів, що зайшли в тупик; у розподілі майна; при проблемах у колективі, пов'язаних із міжособистісними та виробничими відносинами; майбутніх нововведеннях; сімейних ускладненнях.

Згідно з методикою можна графічно відобразити складові конфлікту, послідовно проаналізувати поведінку його учасників, сформулювати основні проблеми, інтереси й побоювання учасників, способи усунення причин, що призвели до конфлікту.

Основні етапи методу картографії:

1. Описується проблема взагалі та визначається предмет конфлікту. (Якщо, наприклад, мова йде про непогодженість у роботі, про те, що хтось не “тягне лямку” разом з усіма, то проблему можна відобразити як розподіл навантаження. Якщо конфлікт виник через відсутність довіри між особою та групою, то проблему можна виразити як погані взаємини. На даному етапі важливо визначити саму природу конфлікту і поки що неважливо, що це не цілком відбиває суть проблеми. Не слід визначати проблему як питання вибору між протилежностями (“так чи ні”), доцільно залишити можливість приймання нових і оригінальних рішень.)

2. Виявляються головні учасники (суб'єкти) конфлікту. (До їх переліку можна включити окремих осіб чи цілі команди, відділи, групи, організації. У тій мірі, у якій залучені в конфлікт люди мають загальні потреби стосовно даного конфлікту, їх можна об'єднати разом. Допускається також об'єднання групових і особистих категорій.

Наприклад, якщо складається карта конфлікту між двома співробітниками в організації, то в карту можна включити цих працівників, а фахівців, що залишилися, об'єднати в одну групу або виділити окремо ще й начальника даного підрозділу.)

3. Перерахування основних інтересів і побоювань, пов'язаних із цими інтересами, а також усіх основних учасників конфліктної взаємодії. (Необхідно з'ясувати мотиви поведінки, що стоять за позиціями учасників у даному питанні. Вчинки людей визначаються їхніми бажаннями, потребами, мотивами, які необхідно визначити.)

Графічне відображення інтересів і побоювань розширює можливості та створює умови для більшої кількості рішень, можливих після закінчення всього процесу картографії.

Переваги методики картографії:

ü складання карти дозволяє переборювати зайві емоції;

ü визначаються найбільш важкі ділянки, що вимагають невідкладної уваги;

ü карта сприяє створенню нових напрямів у виборі рішень;

ü під час групового процесу складання карти люди, які вважають, що їх не зрозуміли, мають можливість висловитися, що сприяє створенню атмосфери довіри.

Контрольні питання