Обґрунтування джерел фінансування

Обґрунтування доцільності та джерел фінансування – це прийняття рішення про те, варто чи не варто вкладати гроші в той чи інший проект. Ця оцінка в основному пов’язана з капітальними витратами. Поточні витрати – це короткострокові витрати, які повністю списуються того ж року, якого вони проводились. Капітальні витрати довгострокові і амортизуються протягом кількох років. Перший важливий крок у вирішення питання, чи варто приймати проект, – це підрахувати його початкові витрати. Початкові витрати, або витрати початкового інвестування, – це звичайні витрати на започаткування інвестицій. Якщо менеджери знають, скільки грошей потребує реалізація проекту, вони можуть порівняти початкові інвестиції з майбутніми прибутками і вирішити, чи братись за проект.

Основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності є власні кошти суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають такі ключові аспекти, як формування та використання інвестиційних ресурсів підприємства. Однак аналіз фінансового потенціалу підприємств свідчить про значні труднощі у вишукуванні ресурсів інвестування на мікрорівні.

Проблеми використання прибутку для інвестування ускладнюються високий рівнем оподаткування, підтримка якого зумовлена зростанням податкових ненадходжень до бюджету при скороченні маси прибутку. У ситуації, що склалася, застосування існуючих пільг у оподаткування частини прибутку, що інвестується, не впливає належним чином на стимулювання інвестиційної активності.

Можливості використання амортизаційних відрахувань як джерела інвестування впродовж періоду економічного реформування суттєво змінилися. Розпочаті заходи з переоцінки основного капіталу, уведення нових норм амортизації спричинили зростання обсягів амортизаційних коштів. Однак умови економічної діяльності, що характеризуються гострим браком власних коштів, ускладнює їх використання на інвестиційні потреби. Значну частку в фінансуванні інвестиційного проекту має наявний стартовий власний капітал, який можна вкласти в інвестицію без попереднього кредитування і фінансових вкладень у попередньому періоді.

Кредит, що надається постачальниками, відіграє надто важливу роль для підприємства, що починає свою інвестиційну діяльність. Однак за самою своєю природою цей вид кредиту (комерційний) також має короткостроковий характер. Як правило, він не потребує жодного забезпеченні і відбивається у поточній бухгалтерії. Розмір комерційного кредиту, що надається підприємству, залежить від виду його діяльності й ступеня довіри до нього з боку постачальників. Постачальники схильні більшою мірою, ніж банки, довіряти новим підприємствам і надавати їм кредит, оскільки зацікавлені в розширенні власного збуту. Вони, звичайно, не вимагають перевірки фінансової звітності позичальника, а стежать лише за станом його загальної кредитоспроможності й ліберальніші щодо дотримання умов. Проте як банківську позички, так і комерційний кредит – це короткостроковий фонд. Тому практика отримання довгострокового кредиту в Україні має майже негативний показник, що свідчить про найбільшу ймовірність здійснення другої тенденції в інвестора у визначенні процентних ставок.

Нині в Україні стали дедалі більше вдаватися до практики довгострокової оренди машин і обладнання (лізинг), що в багатьох випадках дасть певні переваги у порівнянні з їх закупкою. У цьому разі первісні капітальні витрати істотно скорочуються, а можливості вибору інвестиційних рішень розширюються. Отже, під час складання фінансового плану аспект визначення процентної ставки, який аналізується в динаміці, має обов’язково враховуватися інвестором [8, с.107-108].

Поиск по сайту: