Формування виробничих показників по проекту

Головними критеріями відбору інвестиційних проектів є їх відповідність інвестиційній стратегії підприємства і розміром інвестиційних ресурсів, що є в його розпорядженні, а також призначених для фінансування. Оцінка доцільності інвестицій пов’язана з методами оцінки порівняння та відбору проектів, щоб одержати максимальні доходи і якнайбільше збагатити акціонерів. Максимальний доход вимірюється прибутком, а максимальний достаток відбивається доходом від реалізації продукції. При створенні та впровадженні нової техніки важливо визначити планові витрати. Кошториси витрат складаються без застосування діючих нормативів витрат. Здебільшого нормативні калькуляції на виготовлення нової техніки за її видами не складаються, що утруднює контроль витрат у процесі виробництва.

Оперативне управління реалізацією інвестиційних програм чи проектів має велике практичне значення. Це пов’язано з відсутністю стабільності в економічній, політичній сфері, а також у нестабільністю законодавчої бази. Менеджери повинні оперативно реагувати на будь-які зміни й вносити ті чи інші корективи в процес реалізації інвестиційного проекту для досягнення прогнозованого ефекту.

Розробка інвестиційного капіталу на підприємстві включає два етапи:

· обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період;

· визначення джерел фінансування капіталу.

Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

· ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві. В цьому випадку повинно здійснюватись лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його монтажу.

· попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має зміст нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за попередньо розробленим проектом. Такий проект складається за розділами: зведені техніко-економічні показники; заходи по окремих напрямках технічного, технологічного та організаційного розвитку; потреба в устаткуванні. Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень в цій ситуації користуються методом прямих розрахунків за даними кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва [6, с.89-90];

· попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився, вона втратила конкурентоспроможність. Підприємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції. В цій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-технологічної бази виробництва. Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень проводять аналогічно, як в попередній ситуації, але враховують значні розміри капітальних затрат на маркетингові дослідження, можливу диверсифікацію виробництва.

Інвестиційний проект відбиває результати ряду розрахунків, що базуються на певних значеннях видатків і надходжень, які містять поточну інформацію і зміну умов у майбутньому. Прогнозні дані й наявну інформацію про розмір видатків і надходжень надають відповідні служби підприємства. Однак отримання вхідної інформації цими службами може досягатися різними засобами: орієнтовано, на основі тендерів, аналізу аналогічних проектів, на основі каталогів, проспектів, прейскурантів тощо. При цьому необхідно врахувати, що для інвестора важливе здійснення розрахунку ФП інвестиції з максимальною точністю, що можливо при отриманні достовірної інформації. Об’єктивна інформація, яка дасть змогу оцінити доцільність інвестиції найменш помилково, може мати досить високу й не завжди виправдану вартість. Тому інвестору при формуванні інформаційної основи для інвестиційного розрахунку інвестиційного проекту важливо знати джерело її отримання. До таких джерел відносять форм бухгалтерської звітності:

· баланс підприємства (інвестиційного об’єкта) за останній звітний період (форма №1);

· звіт про фінансові результати за останній звітний період (форма №2);

· звіт про рух грошей підприємства за останній звітний період (форма №3).

Бухгалтерський баланс характеризує зміну фінансового стану підприємства у порівнянні з початком звітного періоду. З форми №1 бухгалтерського балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства: загальну вартість майна підприємства (підсумок балансу); вартість іммобілізованих, тобто основних та інших поза обігових, коштів (підсумок розділу і активу балансу); вартість мобільних (обігових) коштів (розділ 2 активу балансу); вартість матеріальних обігових коштів (підсумок частини розділу 2 активу балансу); величину власних коштів підприємства (підсумок розділу 1 пасиву балансу); величину позичкових коштів (суму підсумків розділів 4 і 3 масиву балансу);

Отримані дані, розглянуті в динаміці за кілька періодів, дають інвестору можливість зробити кілька попередніх висновків.

Звіт про фінансові результати (форма №2) відбиває результати фінансово-господарської діяльності за період від початку звітного року. В цьому документі містяться відомості про розподіл чистого прибутку.

Важливо зазначити: усі документи повинні мати єдиний часовий масштаб, що забезпечує можливість їхнього зіставлення між собою. Крім того, форми звітності мають відбивати повноту й інформативність будь-якої одиниці в найрозгорнутішому вигляді; вимогу взаємної відповідності одна одній; вимогу універсальності форм, тобто їхньої придатності для виконання оцінки різноманітних проектів, незалежно від масштабів, тривалості й сфер діяльності. Підприємства різноманітних організаційних форм мають різні можливості їхнього використання.

Таким чином, до власних коштів фінансування інвестиційного проекту належать [6, с.89-90]:

· внутрішні джерела: прибуток і амортизаційні відрахування, отримані в результаті діяльності підприємства;

· зовнішні джерела: кошти власників, акціонерів і пайовиків; асигнування за безоплатній основі.

Впровадження даного інвестиційного проекту в потрібний термін та у визначеному обсязі залежить від устаткування підприємства. Основне технологічне обладнання на момент введення виробництва морозива надано у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Основне технологічне обладнання структурного підрозділу шахти № 12-18

У даному інвестиційному проекті основна частина устаткування переробки молока та виготовлення морозива випукається підприємством „Міні-молоко” м. Одеса. Молоко на підприємство постачається спеціалізованим автотранспортом-молоковозом Г6-ОТА-3,9. прийом молока здійснює лабораторія підприємства відповідна вимогам ГОСТ 13264-70.

Основним обладнанням підприємства є міні-лінія, яка виявляє собою комплект технологічного обладнання, технологічно з’єднаного між собою системою молочних трубопроводів и арматури.

Відокремлюють наступні переваги міні-лінії:

· простота в монтажі та експлуатації;

· обслуговуючий персонал – 2-3 чол.;

· витрати електроенергії складають – 20кВт ч/т;

· витрати питної води у 3 рази менше нормативного;

· забруднення навколишнього середовища в 3-4 рази менше нормативних показників.

Згідно технологічного процесу отримане молоко фільтрують:

· з 32,3% сировини здійснюють виробництво сметани, яке складається з наступних процесів: підігрів молока, сепарування, нормалізація вершків, пастеризація, гомогенізація, охолодження, фасування сметани в пакети;

· з 67,7 % сировини – складання нормалізованого молока з 3,2% жирності. Для цього використовується обезжирене молоко, отримане від сепарування сметани.

Нормалізоване молоко пастеризують та відправляють на: розфасовку в пакети, виробництво кефіру та виробництво морозива. Розфасовані продукти відправляються за допомогою транспорту (кузов-фургон КФ-1-01) на продаж.

Відповідно інвестиційному проекту на міні-лініях передбачається виробництво молочного, вершкового морозива та морозива «Пломбір». До складу лінії входять: ємності для виготовлення суміші, гомогенізатор, система молочних трубопроводів, холодильна камера, технологічний стол, розфасований автомат, пульт управління. Виробництво морозива здійснюється по наступним процесам: прийом та підготовка сировини, заклад по рецепту, пастеризація суміші, гомогенізація, охолодження та фрезерування. Готова продукція відправляється на реалізацію.

Технологічний комплекс підприємства по переробці молока и виготовленню морозива планується розташувати у реконструйованому будинку шахтоуправлінні, тривалість будівництва – 5 місяців.

Планування організації виробництва передбачає:

· компонування технологічних ліній та обладнання з урахуванням параметрів будинку з метою забезпечення норм технологічного проектування;

· розміщення обладнання з урахуванням максимально можливого зменшення витрат при введенні виробничого процесу за рахунок зниження перевозу матеріалів, сировини.

Поиск по сайту: