Класифікація ризиків

У процесі реалізації своїх функцій інвестиційний менеджмент повинен сприяти вирішенню комплексу завдань. Основним з них є розширення інвестиційної діяльності та особливо реальних інвестицій, тому що основна частина обладнання українських підприємств є застарілою, а, відповідно, потребує реконструкції, модернізації чи просто заміни. Крім того, необхідне впровадження найновіших ресурсоощадних, таких, що не погіршують екологію, технологій. В умовах підвищення конкуренції, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, інвестиції повинні сприяти розширенню асортименту конкурентноздатної продукції українських товаровиробників. Наступним завданням інвестиційного менеджменту є забезпечення одержання максимального прибутку від реалізації інвестиційного проекту. Слід зазначити, що одержання прибутку є необхідним фактором існування ринкової економіки, а її максимізація дозволить збільшити обсяги ресурсів для подальшої інвестиційної діяльності. Мінімізація ризику також є одним із завдань інвестиційного менеджменту. Високий ступінь ризику інвестиційного проекту може спричинити небажані збитки в процесі його реалізації, що скоротить обсяги інвестиційної діяльності даного підприємства, а також може спричинити його банкрутство у разі реалізації великих проектів.

Сучасна теорія ризику була запропонована лауреатами Нобелівської премії 1990р. Гарі Марковичем та Вільямом Шарпе. Початком цієї теорії вважається робота Г.Марковича 1952р., де він висловив сумніви щодо правильності традиційної теорії, яка визначає мотиви поведінки учасників фінансового ринку тільки з позиції майбутніх доходів. Ідея Марковича полягає у тому, що учасники фондового ринку керуються двома цілями: по-перше, підвищенням рівня очікуваного доходу; по-друге, зниженням рівня ризику або ступенем невизначеності цього доходу. Досягнення цих двох цілей можливе, за Марковичем, тільки за умов створення ефективного інвестиційного портфеля. Він можливий для даного фондового ринку в єдиному варіанті. Саме Гарі Маркович запропонував вважати показником рівня ризику відхилення очікуваного значення випадкової змінної (прибутку) від її середнього значення – варіацію і стандартне відхилення. Ці показники на сьогоднішній день основні для виміру рівня економічного ризику.

Продовжив розробку теорії Г.Марковича його учень Вільям Шарпе. У середині 1960-х рр.. він оприлюднив свою модель цін ринку капіталів (САРМ). Принциповим внеском Шарпе у теорію ризиків був розподіл загального ризику на дві умовні частини: систематичний ризик як наслідок загальноекономічних зрушень і специфічний як результат господарської життєдіяльності окремого підприємства.

У вітчизняній економічній літературі ставлення до категорії економічного ризику було специфічним. Із розвитком системи планування вплив фактору ризику на результати господарської діяльності, безумовно, різко знижувався. Відповідно, будь-яке теоретизування на цю тему вважалося стороннім для соціалістичної економічної науки. Слабкі спроби відновити до життя цю категорію не давали успіху. Таке специфічне ставлення відчувалось досить довго і після визнання існування ризику наприкінці 1980-х рр.. Так, наприклад, О.Г.Гранберг писав про специфічність ризику в соціалістичній економіці: якщо у капіталістичній системі ризик симетричний (чим вищий ризик, тим вищий очікуваний прибуток), то при соціалізмі спостерігається його асиметричність: високий ризик у більшості випадків призводить до незадовільного кінцевого результату.

За останні 2-3 роки з’явилася ціла низка робіт, присвячених теорії ризику. Найгрунтовніші доробки з теорії ризику належить таким авторам, як О.Альгін, П.Грабовий, М.Рогов, В.Успаленко, Б.Гардінер, І.Балабанов. Одні інвестиції приносять високий доход, інші – низький. Звичайно, важко сподіватись високих доходів, коли справа цілком певна. Але коли пропонують вкласти гроші в ненадійне або ризиковане діло, тоді цілком слушно вимагати високий доход. Іншими словами, інвеститори повинні одержувати компенсацію за ризик.

Рис. 1.4. Співвідношення ризику і доходу.

Низький ризик пов’язаний з низькими доходами. Високий – з високими. Взаємозалежність ризику і доходу показано на рисунку 1.1.

Коли ризику немає, інвеститори одержують доход У3, за ризику Х1 доход буде У2, за ризику Х2 інвеститори одержать доход У1. У звичайних умовах низький ризик веде до низької віддачі, високий ризик пов’язаний з високими доходами. У фінансах ризик визначається рівнем мінливості сподіваних доходів. Мінливість – це кількість коливань, що трапляються в ряді значень, коли вони відхиляються від характерної середньої величини [10, с.112-113].

Поиск по сайту: