|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Хімічні властивості. основність амінів зумовлена здатністю атома азоту ПРИЄДНУВАТИ протон (Н+) до неподіленої пари електронів з утворенням катіона амонієвого типуОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ основність амінів зумовлена здатністю атома азоту ПРИЄДНУВАТИ протон (Н+) до неподіленої пари електронів з утворенням катіона амонієвого типу. Основність амінів вимірюється константою рівноваги реакції гідратації:
Ароматичні аміни (анілін, толуїдини і ін.) унаслідок сполучення неподіленої пари електронів атома азоту з p- електронами бензольного ядра є більш слабкими основами, ніж аміак і аліфатичні аміни. 1. Аміни реагують з мінеральними кислотами утворюючи солі амонієвого типу:
RR'NH + HCl ® [RR'NH2]+Cl- RR'R"N + HCl ® [RR'R"NH]+Cl- 2. Алкілування амінів галогеналканами приводить до утворення солей амонію. CH3-NH2 + C2H5Br ® [CH3-NH2-C2H5]+Br -(метилетиламоній бромид)
Під дією лугів ці солі розкладаються до відповідних амінів, наприклад: [СН3-NH2-СН2-СН2-CH3]+I-(метилпропіламоніййодид) + NaOH ® СН3-NH-СН2-СН2-CH3 + NaI + H2O 3. Ацилування амінів похідними карбонових кислот (галогенангідридами, ангідридами) дає N- заміщені аміди:
4. Горіння. Аміни згоряють в кисні, утворюючи азот, вуглекислий газ і воду. 4CH3NH2 + 9O2 ® 4CO2 + 10H2O + 2N2 Застосування Аміни використовують при отриманні лікарських речовин, фарбників і початкових продуктів для органічного синтезу. Гексаметілендіамін при поликонденсации з адипиновой кислотою дає полиамидные волокна Амінокислоти Амінокислоти — карбонові кислоти, що містять у своєму складі одну або кілька аміногруп. Вони належать до поліфункціональних органічних сполук. За характером будови вуглеводневого залишку розрізняють аліфатичні, ароматичні, гетероциклічні амінокислоти. Ізомерія в ряді амінокислот пов'язана як з ізомерією карбонового ланцюга, так і з положенням аміногрупи відносно карбоксильної. Серед амінокислот найважливішими є α-амінокислоти, оскільки вони є структурними елементами, з яких побудовані білки. До складу природних амінокислот можуть входити карбоксильні, аміно-, гідрокси-, тіольні —SН групи. Вісім амінокислот — лізин, треонін, триптофан, метіонін, лейцин, ізолейцин, валін та фенілаланін — є незамінними амінокислотами, тобто такими, які організм людини не синтезує сам, а має одержувати з їжею. Загальна формула: Залежно від взаємного розташування карбоксильної і аміногруп розрізняють α-, β-, γ- і т.д. амінокислоти.
Класифікація
*Незамінні: α-амінокислоти Ізомерія · вуглецевого скелету · положенням функціональних груп, · для α-амінокислот характерна оптична (дзеркальна) ізомерія. Всі α-амінокислоти, крім гліцину, оптично активні. Наприклад, аланін має один асиметричний (хіральний) атом вуглецю (відзначений зірочкою) тобто, існує у вигляді оптично активних енантіомерів:
Всі природні α-амінокислоти відносяться до L– ряду. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |