Методологічні проблеми організації дослідження ефективності психотерапії

Особливості дослідження ефективності психотерапії зумовлені поєднанням великої кількості чинників, які неможливо (чи ж надто складно) усунути й важко оцінити. Каменем спотикання численних дискусій щодо ефективності психотерапії є експериментальні дослідження та проблема визначення достовірних критеріїв і відповідності інтерпретацій науковим критеріям. У контексті досліджень ефективності психотерапії особливої актуальності набуває проблема методології психології як мульти- чи поза парадигмальної науки [Галецька І., 2005].

Насамперед слід назвати складність розмежування неспецифічного впливу та специфічних психотерапевтичних методів. Критики психотерапії звертать увагу на те, що часто людина не мусить володіти психотерапевтичною освітою, щоб спілкування з нею мало цілющий (підтримуючий, заспокійливий, корекційний, змінюючий життя та самопочуття на краще ефект) [Айзенк Г., 1994, Лэнгле А., 2003,Стивенс Л., Patterson С., 1985]. Разом з тим і окремі публікації, декларуючи, що досліджували ефективність психотерапії, вказують, що психотерапевтичний вплив здійснюється медичними працівниками, які пройшли коротке навчання, або ж взагалі досліджують наслідки роботи груп взаємодопомоги, які працювали без психотерапевта (уточнити джерело). Отже виникає необхідність конкретизації, хто здійснював вплив, забезпечення можливостей виокремлення специфічних впливів та їх результатів.

На результати психотерапії впливають важкість проблеми клієнта (розладів), сукупність симптомів, водночас ставлення до психотерапії самого клієнта та оточення клієнта, симпатія та ставлення загалом до терапевта. Усі ці чинники не просто справляють позитивний чи негативний вплив, а зумовлюють особливості психологічних механізмів, актуалізованих психотерапевтичним впливом.

Необхідно враховувати особистісні властивості клієнта з огляду на потребу розмежування ефектів, зумовлених безпосередньо психотерапевтичними інтервенціями. У більшості описів чинників ефективності зазначають наявність особистісних рис, які потенційно сприятливо вливають на результати психотерапії.

Поширене твердження, що для ефективності психотерапії необхідна мотивація клієнта, що можна розцінювати як 1) свідчення потенційної неефективності методів психотерапії як таких, 2) додатковий чинник впливу (мотивування клієнта взяти відповідальність за результати психотерапії або 3) відсутність досліджень впливу мотивації-немотивації клієнта на ефективність та ефекти психотерапії внаслідок складності організації. Недослідженість впливу мотивації - немотивації на ефективність різних методів та технік терапії є одним із перспективних напрямів досліджень механізмів психотерапевтичних ефектів і розмежування специфічних психотерапевтичних та плацебо ефектів.

Формування досліджуваної групи мало б здійснюватися методом випадкової вибірки, що знову ж наштовхується на проблеми рандомізації, а відповідна контрольна група мусить визначатися з урахуванням відмінностей - подібностей за можливо чинними критеріями.

Необхідно враховувати ефект як безпосередньо після завершення терапії, так і відтерміновані наслідки. Оцінюючи результати психотерапії безпосередньо після її завершення, необхідно врахувати можливі наслідки hello-goodbay ефекту, зумовленого прихильним ставленням. Катамнестичне дослідження мусить охоплювати 90% досліджуваних, що знову ж ускладнюється прогнозованим небажанням брати участь у таких дослідженнях частини осіб, що впливає на оцінку ефективності і відсутність діагностично важливих даних.

Поиск по сайту: