|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методи оцінки ефективності психотерапіїЗастосовувані методи мають забезпечувати можливість виявлення критеріїв ефективності. Використовують клінічні шкали, психологічні тести, методи психофізіологічного дослідження, самозвіти, аналіз відео- та аудіозаписів, методи проективної діагностики, експертну оцінку. Можна визначити два типи досліджень ефективності психотерапії: 1) наукові дослідження в лабораторних умовах (efficacy) та 2) у природних умовах (effectiveness). Дослідження типу efficacy спрямовані на виявлення причинно-наслідкових зв'язків між результатами та інтервенцією, що забезпечує ефект. Дослідження типу effectiveness зосереджені насамперед на виявленні наслідків безпосередньо для пацієнтів, які проходять психотерапію у терапевтів, що належать до різних шкіл [Cierpialkowska L., Czabala C., 2006]. Критеріями оцінювання ефективності впливу психотерапії є ефективність/дієвість, рентабельність, задоволеність пацієнта, підтвердженість практикою, етична відповідність [Бауманн У., Рейнеккер-Хехт К., 2003]. 1. Для визначення ефективності/дієвості враховують: 1) статистичну значущість змін порівняно з первинними показниками та/або показниками контрольної групи; 2) клінічну значущість змін, визначену з урахуванням динаміки стану та наближення до показників норми; 3) відсоток пацієнтів із покращанням; 4) спектр змін з урахуванням позитивних та негативних наслідків, а також усіх можливих ефектів, не лише приналежних до цільової симптоматики; 5) паттерн змін, який є відображенням не лише динаміки окремих симптомів, а співвідношення рівнів їхніх виявів; 6) стійкість змін з урахуванням показників безпосередньо після завершення психотерапії, а також через деякий час для оцінки катамнезу; 7) ступінь негативних ефектів (небажані наслідки чи побічні впливи; відмова від терапії; рецидиви через певний проміжок часу); 2. Рентабельність оцінюють із врахуванням співвідношення затрати-ефективність та затрати-користь. 3. Задоволеність пацієнта як споживача враховують як один із критеріїв (реєстрація задоволеності пацієнта досить складна). 4. Підтвердження практикою розглядають як додаткову форму перевірки дієвості в дослідженнях психотерапії. 5. Етичну відповідність оцінюють з огляду на відповідність застосованих засобів цілі терапії, морально-етичну прийнятність методів та їхніх наслідків для пацієнта та оточення. Бауманн У. та Рейнеккер-Хехт К. визначають, що важливі для планування й оцінки дослідження клініко-психологічної інтервенції критерії стосуються самої інтервенції, застосовуваних класифікацій, визначення залежних змінних, характеристик психотерапевтів та керіників дослідження, характеристик пацієнтів, а також процедури дослідження і аналізу результатів [Бауманн У., Рейнеккер-Хехт К., 2003].. Опис інтервенції потребує характеристики досліджуваної та контрольної групи, детального представлення інструктажу досліджуваних, частоти й тривалості контактів, тривалості інтервенції, інформованості досліджуваних та психотерапевтів про здійснення дослідження, а також обстановки здійснення інтервенції та дослідження. Обов'язковим є опис визначення залежних змінних, методів їх визначення та тривалість катамнезу. Врахування якостей психотерапевтів є важливим для системного аналізу й передбачає урахування статі, професійної компетентності, досвіду, особистісних властивостей, а також прогностичні очікування терапевта. Опис пацієнтів передбачає опис процедури селекції та інструментів відбору, клінічний статус пацієнтів (діагнозу та симптоматика, анамнез хвороби, індивідуальні й особистісні характеристики), добровільність участі, принцип розподілу пацієнтів по групах. Опис процесу обстеження передбачає облік вибулих та причин вибування. Детального опису потребує статистичний аналіз результатів дослідження. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |