Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Монографія: - К.: ТОВ «Освіта України», Коо, 2005. – 278 с

Напрямами підготовки студентів в умовах кредитно-модульної системи організації є створення стандартів за напрямами освіти, в яких домінував би діяльнісний аспект засвоєння змісту з урахуванням загальноєвропейських та регіональних стандартів; створення гнучких мовленнєвих модульних програм; використання комунікативних форм і методів навчання, характерних для європейської зони освіти; поліпшення медіа освітньої підготовки викладачів, які мають проектувати освітнє та навчальне середовище з допомогою інформаційних, комп’ютерних і педагогічних технологій.

Кредитно-модульна система підготовки фахівців передбачає оптимізацію навчального процесу, посилення самостійної роботи студентів, уможливлює встановлення чіткої індивідуальної траєкторії здобуття вищої освіти, де враховуються всі навчальні досягнення під час навчання в різних університетах, що є дієвим засобом підтримки студентської мобільності. Нагромаджені кредити дають можливість студентам роботи перерви в навчанні або продовжити його в іншому навчальному закладі. За такої системи об’єктивно оцінюються досягнення студентів, певною мірою унеможливлює суб’єктивне ставлення до нього викладача. Запровадження ECTS як нагромаджу вальної системи кредитів дає змогу кожній людині ефективно працювати в рамках концепції «навчання впродовж життя», сприятиме її саморозвитку, самовдосконаленню і утвердженню як професіонала.

У контексті основних положень Болонського процесу в останні роки з’явилися праці. в яких висвітлюються: методологічні аспекти досліджу вальної проблеми (І. Бабин, Я. Болюбаш, В. Грубіянко, В. Журавський, М. Згуровський, Ю. Руданський, М. Степко, В. Шинкарук); проблема модульного навчання, рейтингу та системи залікових одиниць (А. Алексюк, В. Бондар, В. Гал узинський, М. Євнух, В. Огнев’юк. С. Падалко, І.Прокопенко, Л. Романи шина, П. Сік орський, Ш. Смолюк, О. Спірін, А. Фурман, Ф. Якушевич); проблеми дидактики вищої освіти (В. Афанасьєв, В. Бондар, Т. Боголіб, Д. Дмитренко, К. Корсак, В. Луговий); питання організації експерименту з модульно-кредитної системи навчання (В. Ситник, М. Скаткін, Р. Фишер, О. Цокур). Деякі аспекти проблеми досліджувалися зарубіжними вченими (М. Блауг, І. Еоцен, Є. Денисов, Д. Кірстейн, Г.Хог, Л. Лансен, К. Тау, Л. Туроу, Ф. Уелш). [ с.5]

Конкурентоспроможність спеціаліста-випускника ВНЗ може розглядатися як інтегральний показник якості підготовки в тому випадку, якщо:

- визначено основні напрями оцінки якості підготовки спеціаліста у світовому освітньому досвіді;

- знайдено адекватну цілям і завданням оцінювання технологію взаємодії в системі «викладач – студент»;

- розроблено механізм використання нової моделі оцінювання якості підготовки конкурентоспроможного спеціаліста;

- діагностичні методики оцінювання якості підготовки представлено двома групами: оцінка професійної компетентності майбутнього спеціаліста як особистості [ с.19]

Оскільки процес навчання обов’язково повинен мати чітко визначену мету, виникає потреба відстежувати процес її досягнення, тобто визначити результативність та ефективність його перебігу.

Ефективність – рівень досягнення мети, бажаного результату, стандарту. Вона залежить від рівня оптимізації процесу навчання, застосування найбільш доцільних методів і засобів для досягнення кращих результатів.

Державні вимоги до знань, умінь і навичок студентів сформовані в освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) та переліку навчальних дисциплін освітньо-професійної програми стандарту (ОПП). ОКХ є основою для розробки засобів діагностики якості освітньо-професійної підготовки фахівця за напрямом «Економіка і підприємництво». Діагностика навченості фахівця «на виході» як кінцевого результату процесу навчання проводиться зовнішньою державною експертизою (акредитація, атестація), внутрішня діагностика успішності здійснюється навчальними закладами.

Оскільки головною ланкою педагогічної системи є суб’єкт учіння, на всіх етапах цей процес повинен супроводжуватися потужним методичним комплексом у вигляді професійних завдань різних рівнів пізнання, а всі учасники процесу навчання повинні володіти сучасними технологіями педагогічного діагностування. Внутрішньо вузівську діагностику ми розглядаємо як головну ланку, що забезпечує якість освітньо-професійної підготовки і допомагає виявити шляхи підвищення ефективності контролю й відповідно коригувати процес з метою отримання бажаного результату.

Педагогічні об’єкти діагностування: навчальні заняття, самостійна робота студентів, навчальні плани і програми, форми і методи навчання, педагогічні технології, виховної процес, кваліметрія педагогів, передовий досвід, методична робота, практичне навчання тощо [ с.64].

Поиск по сайту: