Перспективи розвитку інформаційного суспільства

Інформаційна революція, в основі якої становить бурхливий розвиток обчислювальної техніки і нових інформаційно-комунікаційних технологій, дедалі більше причиною змін у політичної, економічної, соціально-культурної сферах. Поява глобальних інформаційних мереж істотно змінює традиційні моделі економіки та бізнесу; процес конвергенції стирає технологічні, економічні та правові кордону. Відбувається становлення «нової економіки», що характеризується значним збільшенням продуктивність праці інновацій. Дедалі більше значення для успішного економічного розвитку набуває «електронна готовність» держави до брати участь у глобальних інформаційних мережах. У цьому країни, відповідний показник якого є щодо низьким, опиняються у явно програшній ситуації.

Такий стан справ призвело до змушеному зміни напрями політичної думки. Виникає необхідність системи планування майбутнього розвитку нових інформаційно-телекомунікаційних технологій, що з своїх особливостей можуть надавати і позитивне, й негативний вплив на суспільство як у межах тій чи іншій країни, і у рамках міжнародної системи. Зокрема, важливо недопущення розширення інформаційної середовищі конфронтації і протиборства, і навіть подальшого загострення «цифрового нерівності» між країнами розвиненими країнами й оточуючими. А загрози, слід визнати, реальні.

На думку, наприклад, А. А. Чернова, саме держава робить у процес становлення інформаційного суспільства має відігравати роль координатора діяльності різних суб'єктів нашого суспільства та цілеспрямованої політикою сприяти інтеграції громадян, у глобальний інформаційний суспільство, обстоюючи у своїй свої інтереси у світовому інформаційний простір. Останніми роками багато країн, і навіть міжнародних організацій як пріоритетну завдання виділили реалізацію концепцій і програм по переходу до інформаційного суспільства. У цьому переслідуються як державні інтереси (лідерство у світовому співтоваристві), і підвищення якості життя людей [10].

Умовно виділяють дві моделі розвитку інформаційного суспільства: західну і східну. Причому рамках західної моделі слід відокремити шлях, обраний Європою, від американського шляху, а рамках східної особливу увагу у плані займає Китай (КНР).

Змістом політики країн Європи служить пошук певного балансу між повним контролем з боку держави і законами ринку, інакше кажучи, поєднання урядових і ринкових сил з огляду на те, що роль кожної їх не може змінюватися залежно від цій ситуації. Причому у цілому у Європі переконані, що у першу чергу, необхідно розвивати сферу послуг. Проте й альтернативні думки, за якими будівництво інформаційної інфраструктури (мереж) є рушійним чинником розвитку сфери послуг. Серйозно непокоїть країн Євросоюзу викликає проблема нерівності в суспільстві, коли велика частина населення може просто виявитися над його бортом. Облік національних інтересів та культурних особливостей також відіграє значиму роль.

Американський шлях формування інформаційного суспільства визначається загальної моделлю соціально-економічного розвитку, у якій функції держави зводяться до мінімуму, а діяльність приватних осіб - до максимуму. Головне у тому підході - залишити всі до рук приватного сектору та сил ринку, повну лібералізацію ринку інформаційно-телекомунікаційних технологій. У основний наголос робиться надалі розвиток з допомогою нових інформаційних технологій «домашніх розваг», у Великій Британії ж попит таку продукцію перестав бути визначальним.

У основі східної (Японія, Китаю і ін. країни) моделі розвитку інформаційного суспільства лежать співробітництво держави й ринку, спроба встановити зв'язок між культурними цінностей і що відбуваються соціальними змінами. Філософські постулати співіснування ісопроцветания, і навіть сприяння держави у цих принципів лише на рівні окремої організації є, на думку азіатських політиків, запорукою успіху.

Професором Ф. Й. Радермахером було сформульовано деякі принципи, які у основі європейського розуміння розвитку інформаційного суспільства:

· активна роль урядів коригування ринкових процесів розвитку інформаційного суспільства, зокрема – політика лібералізації ринку телекомунікаційних послуг;

· забезпечення кожному за громадянина Європи дешевого доступу доуниверсальному телекомунікаційному забезпечення з урахуванням відкритої системи послуг, поєднується із суворим дотриманням стандартів;

· постійна увага до таких соціальних аспектів стійкості, як:

· справедливість,

· загальна зануреність у інформаційне суспільство,

· опір соціальної роз'єднаності,

· запобігання поділу на імущих і незаможних у сфері компетенції і доступу до інформаційно-комунікаційним технологіям (ІКТ),

· партнерські відносини між державними й навіть приватними організаціями,

· інвестиції в великі міжнародних проектів розвитку ІКТ,

· створення нових робочих місць,

· доступом до освіті, професійну підготовку і навчання у віці,

· політика соціального злагоди між усіма регіонами;

· культурне і лінгвістичне розмаїтість;

· багато уваги екологічних аспектах стійкості: інвестиції у розвиток ІКТ, знижують навантаження на довкілля;

· дотримання цивільних прав: захист споживача, охорона інтелектуальної власності, захист персональних даних, безпека продукції та інтегрованість в електронну комерцію;

· розвиток міжнародних механізмів координації у Вищій технічній, комерційних і правової сферах;

· розвиток систем навчання на розподіленої мультимедійної основі;

розвиток систем професіональною підготовкою нових сфер діяльності.

Серед інших міжнародних документів можна документ «>Окинавская Хартія Глобального інформаційного суспільства», визначальний цілі й перспективи розвитку глобального інформаційного суспільства.

Іншими важливими перспективними напрямами розвитку інформаційного суспільства зазвичай називають інтелектуалізацію, створення та впровадження нових технологій, заснованих на виключно ефективне використання головного стратегічного ресурсу суспільства – знань; створення єдиних універсальнихпрограммно-инструментальних коштів на спрощення описи, інтегрування,идентифицирования знань у різних предметних областях; формування нової виборчої системи освіти і традиції виховання майбутніх поколінь людей, котра враховує і використовує особливості нові можливості інформаційного суспільства на формування творчої, гармонійно розвиненій і гуманістично орієнтованої особистості; розробка методів, які мають дозволити людині як правильно зрозуміти й досліджуватиоткривающуюся проти нього новувисокодинамичную інформаційну картину світу, а й, осягнувши єдність законів інформаційного обміну у природі й суспільстві, навчиться цілеспрямовано формувати цю картину в ім'я свого політичного майбутнього.

Попри усе сказане вище, доводиться визнати, що перспективи розвитку інформаційного суспільства дуже неоднозначні. Можна говорити тому, що теоретичні концепції, й плани у частині гуманістичних ідей у певної міри утопічними. Реально технічні й економічні аспекти інформатизації виходять першому плані, тоді як соціальні й політичні зміни громадських інститутів поки або відбуваються, або відбуваються в тому напрямі, як спочатку передбачалося. Роль інформацією суспільстві, нові механізми комунікації, перетворення інформацією комерційний продукт, мережні принципи організації, повсюдне впровадження інформаційних технологій у економіку, політику, культуру, соціальні взаємини спікера та інші описані теоретиками елементи інформаційного суспільства на час присутні і постійно розвиваються. Проте, то вищеописане інформаційне суспільство, яке позиціонувалося як високоінтелектуальне демократичну спільноту із рівними можливостями доступу знаннями, освіти, збереження культури та т.п. нині зірвалася, і сумнів можливість швидкого появи їх у майбутньому. Прогнози теоретиків виявилися неспроможні насамперед що їх автори ототожнюють інформації і знання. Інформації в суспільстві багато, він відіграє колосальну роль, але звідси аж ніяк слід, у сучасному суспільстві знання – сила.Тиражирование інтелектуального продукту, передача даних про ньому у вигляді різних комунікацій – ось що докорінним чином відрізняла сучасне суспільство як інформаційне. За словом «інформація» криється саме комунікація, а чи не знання. З іншого боку, втілення вищеописаних ідей найчастіше урозріз із інтересами бізнесу неможливо за існуючих капіталістичних відносинах.

Понад те, виявляється, що інформатизація крім очевидною користі дає і шкода, породжуючи проблеми, перспективи дозволу що досить туманні. Приміром, інформаційне вплив із боку певних зацікавлених груп осіб веде до дестабілізації суспільства, а, спроби, підтримки порядку й стабільності найчастіше означають деградацію демократичних свобод.Капиталистические відносини накладають обмеження на ідею рівного доступу до інформаційних ресурсів, а неконтрольовані потоки інформації викликають проблеми психологічного і морально-етичного характеру. Отже інформатизація породжує сукупність взаємозалежних проблем, на вирішення якої припадає чимось жертвувати.

ВИСНОВКИ З шостого ПИТАННЯ:

Безумовно, урядами держав і різними громадськими організаціями додаються певні прагнення розвитку інформаційного суспільства, реформування соціальних, політичні й економічні інститутів, згладжування виникаючих проблем, проте, мій погляд, у майбутньому годі було пов'язувати дуже великих надій на поліпшення якості життя людей розвитком інформаційного суспільства на у тому вигляді, у якому це пророчили й прогнозують автори теоретичних концепцій.

висновки З ТЕМИ:

З результатів дослідження можна зробити суперечливі висновки. Коли дивитися на процес становлення інформаційного суспільства з технократичної погляду, можна говорити, що його зараз активно формується й у певної міри вже існує у окремих розвинених країн. Проте, якщо в основі запропоновані теоретиками гуманістичні ідеї, то таке суспільство, попри всі постіндустріальні передумови, нині зірвалася і, очевидно, не відбудеться у недалекому майбутньому. Повсюдна інформатизація приносить значну користь, розширює і це відкриває нові можливості розвитку, проте, до того ж час ставить ряд проблем, що потенційно можуть звести нанівець багато з її переваги.

Поиск по сайту: