Лід в океані

Кліматичні умови на поверхні Світового океану такі, що на певній акваторії може існувати льодовий покрив. Морські води при солоності 24,7 ‰ мають температуру найбільшої густини нижчу, ніж температура замерзання. По мірі осіннього охолодження поверхневих шарів морської води вони стають більш щільними і опускаються вниз, а вгору піднімаються нижчі, більш теплі шари води. Ця вертикальна циркуляція відбувається до тих пір, поки верхній шар не досягне температури замерзання. Після цього ще деякий час відбувається перемішування, поки весь шар не досягне температури замерзання. В охолодженому шарі утворюються видовжені тоненькі кристали льоду довжиною 8-10см (голки) - це голковий лід. При хвилюванні вони можуть ламатися і утворюється губчастий лід. Скупчення крижаних голок утворює тонкі плівчасті плями льоду або сало. Окремі плями сала, змерзаючись, утворюють в еластичний нілас у солоній воді, крихку склянку в опрісненій воді. Сніг на поверхні води утворює кашоподібну масу – сніжуру. Неміцні грудки льоду, що утворюються від замерзання сала та сні жури, називають шугою. Одночасно біля берега утворюються смуги льоду, що примерзли до суходолу – льодяні забереги. Збільшуючись і потовщуючись, вони утворюють припай.

При посиленні морозів – нілас потовщується, блинчатий лід і сніжура змерзаються. У результаті утворюється суцільний лід товщиною 7-10м – молодик. Далі лід наростає і зверху, і знизу, утворюючи рівний лід. Під впливом вітру і течій лід ламається і нагромаджується у вигляді льодяних пагорбів -торосів, берегових валів. У неполярних морях найбільша товщина льоду 30-70см., а в Арктиці лід за рік може досягти товщини 70-100, іноді 200см. Але в Арктиці є лід більше 2,5-5м товщиною – це багаторічний або паковий лід.

Морський лід, який утворився із солоної води, має кристалічну структуру із чистої води, проміжки в якій заповнені розсолом, котрий поступово стікає вниз. Тому молоді льоди солоні, а багатолітні – прісні.

За рухливістю виділяють: припай та дрейфуючі льоди. Переміщення льоду відбувається під впливом вітрів і течій. Арктичні льоди переміщуються із сходу на захід за годинниковою стрілкою. У субантарктиці дрейфуючі льоди займають 24 % площі південних полярних областей, дрейфують із сходу на захід і виносяться на північ. До дрейфу льоду відносяться айсберги та льодяні острови. Айсберги – це льодяні гори, що являють собою великі уламки льодовикового язика, котрі дрейфують у морі. За формою бувають столоподібні, пірамідальні, куполовидні.

Столоподібні, величезні – зустрічаються в Антарктиці (довжиною 350км, висота – 45м), пірамідальні, менші – в Арктиці (найбільша довжина 585м, висота – 87м).

Антарктичні айсберги можуть існувати до 13 років, арктичні - до 2 років. В Атлантичному океані айсберги виносяться течіями аж до 27º пн.ш. У південній півкулі вони зустрічаються навіть у тропіках. Швидкість дрейфування до 3,6км за годину. У 1912 р. загинув корабель “Титанік”, що зіткнувся з айсбергом, при цьому загинуло більше 1500 тисяч чоловік. 9/10 об’єму айсберга знаходиться під водою і в результаті нестійкої рівноваги він може перекинутися. Айсберги являють собою величезні запаси прісної води. Були здійснені роботи по транспортуванню їх у вододефіцитні країни. Таким чином айсберги здійснюють уплив на життя людей. Вони утруднюють судноплавство і роблять небезпечними морські промисли. Для судноплавства у полярних районах використовують криголами. В Атлантиці діє міжнародний Льодовий патруль, котрий спостерігає за айсбергами і оповіщає про їх рух команди кораблів.

Лід покриває 15% акваторії Світового океану, тобто 55 млн. км², з них 38 млн. км² у південній півкулі. Уся Арктика і акваторія Атлантичного океану до 50º пн.ш. покрита кригою, а у південній півкулі - до 55º-60º пд.ш. Значення льодового покриву у географічній оболонці – лід зберігає тепло Світового океану взимку завдяки малій теплопровідності. Унаслідок цього клімат Землі більш теплий. Так створюється парадокс – лід утеплює Землю.

Поиск по сайту: