Способи дослідження Світового океану

Дослідження Світового океану зараз ведеться з використанням найбільш сучасних технічних засобів: підводних апаратів, батіскафів, роботів – маніпуляторів, великих кораблів, що являють собою плавучі науково-дослідні інститути, науково-дослідних літаків.Усі вони оснащені електронною, акустичною, лазерною, вимірювальною апаратурою. Багато країн мають такі кораблі: “Вітязь” у Росії, “Челенджер” у Великобританії, “Каліпсо” у Монако, “Фудзі” – в Японії.

На Україні океанографічні дослідження здійснювалися науковцями Морського геофізичного інституту на суднах “Михайло Ломаносов”, “Академік Вернадський”, “Профессор Колесников” та Інституту біології південних морів АН України на судні “Професор Вернадський”. На цих кораблях встановлені прилади: лоти та ехолоти для визначення глибини, термометри, автоматичні вертушки для визначення швидкості руху води, футштоки та мареографи для дослідження коливань рівня води, електросолеміри, оксіметри, рН-метри, батометри для взяття зразків порід. Також використовуються прилади зі дистанційним керуванням, із забортними датчиками і автоматичним реєстратором.

Науково-дослідні кораблі встановлюють в океані океанологічні станції на спеціальних заякорених буйках, платформах, котрі розташовані в певному порядку. Океанологічні станції обладнані автоматичними реєструючими приладами, інформацію з яких збирають раз у декілька місяців чи півроку. Також використовуються океанологічні зонди. Так, у 1959 р. за даними буйкової станції в Атлантичному океані була відкрита протитечія ім. Ломоносова. У Північному Льодовитому океані зі 1937 – 1938 років дрейфують станції “Північний полюс” на крижинах із сходу на захід. Працюють по 15-20 чоловік полярників. Це, власне, науково-дослідні обсерваторії з науковими павільйонами, радіостанцією, їдальнею, амбулаторією, дизельною електростанцією, щитовими будиночками. У результаті їх діяльності вивчено рельєф дна Арктичного бассейну, течії, біоту. За океаном постійно ведуться спостереження із космосу (із супутників та орбітальних станцій). З’ясовуються теплові аномалії, течії, льодовий покрив. У серпні 1985 р. судно “Михайло Сомов” потрапило у льодовий полон, а вивести його допомогли дані космічного супутника “Космос 1500”. Радіолокатори фіксують зародження тропічних циклонів. За допомогою цих приладів вивчають топографію поверхні океану, висоту хвиль.

Здавна проводяться підводні дослідження. Людина може знаходитися під водою без приладів 1 хвилину, рекорд - 5 хвилин на глибині 101м. У 1943 році створили акваланг Жак-Ів Кусто та інженер Ганьян. В аквалангах вони змогли опуститися на глибину до 300м. Водолази працюють на глибинах 1000-1500м. У роботі на водолазів чекає страшна небезпека – “кесонна хвороба”. Повітря подається під тиском. При цьому кисень використовується, а азот залишається розчиненим у крові та тканинах. Якщо водолаз піднімається на поверхню без усіх стадій декомпресії, то в результаті швидкої зміни тиску в крові і тканинах утворюються пухирці азоту, котрі закупорюють кровоносні судини.

За весь мореплавання затонуло більше 1 000 000 суден із великими цінностями, але зі сучасним рівнем техніки люди не можуть дістатися до більшості з цих кладів. У 1960 році Жак Пікар і Дональд Уолт у батіскафі “Трієст” опустилися у Маріанський жолоб (западина Челенджер) за 4 години 43 хвилини. На дні западини була зафіксована температура +2,4ºС. У 1959 році пірнаюче блюдце “Деніза” із двома людьми на борту зі швидкістю 0,5 м/сек опустилося на глибину 300м. у складі експедиції під керівництвом Жака-Іва Кусто. У 1962 році було споруджено перший підводний будинок на морському дні поблизу Марселя на глибині 10м. У ньому жили два дослідники упродовж двох тижнів і зафіксували значне погіршення власного психічного та фізіологічного стану.

Поиск по сайту: